Постанова

від 01.12.2006 по справі 20-4/138

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 4 грудня 2006 року  

 Справа № 20-4/138

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Щепанської

О.А.,

суддів                                                                      Борисової

Ю.В.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивач:

ОСОБА_1, паспорт  НОМЕР_1 від

24.12.2006,  суб'єкт підприємницької

діяльності  ОСОБА_1;

відповідача:

Васильченко Євгена Олексійовича, довіреність №б/н   від 29.11.2006,  приватного підприємства "Рубикон";

розглянувши апеляційну скаргу

приватного підприємства "Рубикон" на рішення господарського суду

міста Севастополя (суддя    Остапова

К.А.) від 17 жовтня 2006 року у справі № 20-4/138,

за позовом           суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1(АДРЕСА_1)

до           приватного підприємства "Рубикон"

(пр. Ген. Острякова, 119-34,Севастополь,99040)     

про стягнення заборгованості за

договором оренди у розмірі 14940,00грн.; за зустрічним позовом про визнання

договорів оренди недійсними та витребування майна з чужого незаконного

володіння,

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Севастополя

від 17 жовтня 2006 року у справі №20-4/138 (суддя Остапова К.А.) задоволено

позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1до приватного підприємства

"Рубикон" про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі

14940,00грн.

Суд стягнув з приватного

підприємства "Рубикон" на користь суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1заборгованість у сумі 14940,00грн., 149,00грн. держмита та 118,00грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні зустрічного

позову  приватного підприємства

"Рубикон" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання

договорів оренди недійсними та витребування майна з чужого незаконного

володіння,  відмовлено.

Відповідач (за зустрічним позовом

позивач), не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до

Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в

якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду, у

задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити.

Сторона посилається на те, що

господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та

процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам

справи.

Відповідач (за зустрічним позовом

позивач), вказує на те, що договори від імені приватного підприємства

"Рубикон" підписані не уповноваженою особою, яка ніколи не була

працівником підприємства.         

За клопотанням представників

сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.

На підставі статті 101

Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, повторно

розглянувши матеріали справи, встановила наступне.

Суб'єкт підприємницької діяльності

ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до

приватного підприємства "Рубикон" про стягнення заборгованості по

орендній платі в сумі 14940,00 грн. (а. с. 2-4).

Позивач просить стягнути з

відповідача заборгованість по орендній платі за договором від 22.01.2003 в сумі

5340,00грн. та за договором від 20.10.2003 в сумі 9600,00грн.

В ході розгляду справи, відповідач

заявив зустрічний позов про визнання договорів оренди від 22.01.2003 та від

20.10.2003 недійсними і витребування з незаконного володіння відповідача майна

відповідно до переліку (обладнання) (вх. № 1912 від 28.08.2006).

Приватне підприємство

"Рубикон" у зустрічній позовній заяві зазначило, що у жовтні 2003

року між сторонами було укладено усну угоду про те, що після встановлення та

налагодження обладнання в цеху по виробництву ковбасних виробів, між сторонами

буде укладено договір оренди.

Крім того, позивач за зустрічним

позовом стверджує, що ОСОБА_2 ніколи не була офіційним працівником підприємства,

але виконувала обов'язки помічника-секретаря власника підприємства, який є

інвалідом першої групи, для чого у неї знаходилась печатка приватного

підприємства "Рубікон".

Більше того,  приватне підприємство "Рубікон"

зазначає на той факт, що орендодавцем не була здійснена оцінка об'єкту оренди,

приватне підприємство "Рубикон" орендоване майно офіційно не

застрахувало.

Також, в зустрічній позовній заяві

приватне підприємство 

"Рубикон" з посиланням на акт за підсумками відвідування

приватного підприємства "Рубикон" (а. с. 39-40), стверджує, що його

обладнання в цеху по АДРЕСА_2міста Севастополя було встановлено в грудні 2003

року, але з січня 2004 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1

перешкоджає доступу працівників приватного підприємства "Рубікон" в

це приміщення.

Зустрічний позов ухвалою суду від

28.08.2006  було прийнято для сумісного

розгляду з первісним позовом.

Судова колегія розглянувши

матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції

обставин справи та правильність застосування норм матеріального та

процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення

представників сторін, дійшла  висновку,

про те, що позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1про

стягнення з приватного підприємства "Рубикон" 14940,00грн. є такими,

що підлягають задоволенню, а у задоволенні зустрічних позовних вимог приватного

підприємства "Рубикон" слід відмовити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,

12.01.2003 між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1та приватним

підприємством "Рубикон" було укладено договір на здачу в оренду

нежитлового приміщення загальною площею 120 кв.м, розташованого за адресою:

АДРЕСА_2. (а. с. 12-13).

Зазначений договір було підписано з

боку приватного підприємства "Рубикон" директором ОСОБА_2 та

скріплений печаткою підприємства.

Згідно з умовами вказаного договору

суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зобов'язувалась передати вищевказане

приміщення, а приватне підприємство "Рубикон" зобов'язувалось вносити

орендну плати за користування приміщенням щомісячно в сумі 1600,00грн.

Відповідно до пункту 4.3 договору,

орендна плата,  повинна вноситися

щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Згідно з актом прийому-передачі,

підписаного з боку приватного підприємства "Рубикон" директором

ОСОБА_2, орендодавець передав орендатору приміщення, визначене в договорі від

22.01.2003 для використання під м'ясопереробний цех.

Також, 20.10.2003 між суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1та приватним підприємством

"Рубикон" було укладено договір оренди нежитлового приміщення

загальною площею 60 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2

Вищезазначене приміщення відповідно

до акту приймання-передачі від 20.10.2003, підписаного з боку приватного

підприємства "Рубикон" директором ОСОБА_2, передано відповідачеві для

використання під м'ясопереробний цех.

Сторонами було визначено, що строк

дії вказаного договору -по  20.10.2004.

Крім того, договором від 20.10.2003

було передбачено обов'язок приватного підприємства "Рубикон"

щомісячно до 10 числа поточного місяця сплачувати орендну плату в сумі

800,00грн. та в строк до 20.12.2003 погасити заборгованість по орендній платі в

сумі 5340,00грн. за договором від 22.01.2003.

Як свідчать надані докази в

матеріалах справи, договір від 20.10.2003 з боку орендаря (приватного

підприємства "Рубикон") було підписано директором приватного

підприємства "Рубикон" ОСОБА_2 та скріплений печаткою підприємства.

Сторонами пунктом 7.1 договору від

20.10.2003 було передбачено обов'язок орендаря після спливу строку цього

договору, тобто 20.10.2004,   

розрахуватися з орендодавцем з орендної плати, звільнити територію у

10-денний строк та передати приміщення за актом прийому-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи,

приватним підприємством "Рубикон" умов договору щодо своєчасної

оплати за оренду приміщення, та звільнення приміщення у встановлені строки

після спливу терміну його дії за актом прийому-передачі не було  виконано.

Приватне підприємство

"Рубикон" у зустрічній позовній заяві просить визнати вищевказані

договори недійсними з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві.

Судова колегія погоджується з

висновком суду першої інстанції про те, що не можна прийняти до уваги доводи

приватного підприємства "Рубикон" стосовно відсутності у

ОСОБА_2повноважень на підписання угод від імені приватного підприємства

"Рубикон".

Отже, приватне підприємство

"Рубикон" зареєстровано Ленінською районною державною адміністрацією

міста Севастополя 09.11.1993. Власником підприємства відповідно до статуту є

ОСОБА_3.

Як зазначено в статті 14 Закону

України "Про підприємства в Україні", який діяв на момент укладення

спірних договорів, управління підприємством здійснюється відповідно до статуту

на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна

і принципів самоврядування трудового колективу.

Власник здійснює свої права по

управлінню підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи.

Власник або уповноважені ним органи можуть делегувати ці права раді

підприємства (правлінню) чи іншому органові, який передбачений статутом

підприємства і представляє інтереси власника та трудового колективу.

Крім того, в статуті приватного

підприємства "Рубикон" передбачено, що власник здійснює свої права по

управлінню підприємством через директора, що призначається ним. До виключної

компетенції власника підприємства відноситься рішення питання щодо найму

(призначення) директора. Директор без довіреності діє від імені підприємства у

тому числі при укладенні господарських та інших договорів, представляє інтереси

підприємства у всіх установах та організаціях. Директор вчиняє від імені

підприємства правочини та інші юридичні акти, видає довіреності, відкриває в

установах банків розрахункові та інші рахунки в межах своєї компетенції і

відповідно до чинного законодавства, видає накази, приймає на роботу і звільняє

з роботи та інше (а. с. 56-66).

Приватне підприємство

"Рубикон" надало суду довідку № НОМЕР_2, відповідно до якої

ОСОБА_2ніколи з моменту реєстрації підприємства до цього часу не була

працівником приватного підприємства "Рубикон", трудового договору з

нею укладено не було, на підписання будь-яких договорів оренди керівництво

підприємства ОСОБА_2 довіреність не надавало.

Але, з матеріалів справи випливає

наступне.

Приватне підприємство

"Рубикон" надало суду договір №НОМЕР_3на здійснення

розрахунково-касового обслуговування, який було укладено між закритим

акціонерним товариством  КБ

"ПриватБанк" та приватним підприємством "Рубикон".

Зазначений договір від імені приватного підприємства "Рубикон" було

підписано директором - ОСОБА_2.

Судова колегія вважає, що з

вказаного договору та з представлених Севастопольською філією закритого

акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" на запит суду документів, а

саме: картки із зразками підписів та відтиску печатки, а також наказу приватного

підприємства "Рубикон" № 1, підписаного власником, про прийняття з

01.04.2002 на посаду директора приватного підприємства "Рубикон"

ОСОБА_2з правом підпису, з правом проведення всіх операцій згідно з статутом

підприємства, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про те, що

ОСОБА_2 була директором цього підприємства. Крім того, відповідачем за

первісним позовом не заперечується, що він сам передав ОСОБА_2 печатку

підприємства.

Крім того, як свідчать матеріали

справи, доказів того, що на момент укладення спірних договорів ОСОБА_2 була

звільнена з посади директора відповідач за первісним позовом суду не надав.

З наведеного випливає, що ОСОБА_2

мала відповідні повноваження при укладенні спірних договорів оренди без

довіреності власника на вчинення цих правочинів.

Крім того, з акту від 06.03.2004 за

підсумками відвідування приватного підприємства "Рубикон",

підписаного у тому числі і власником приватного підприємства

"Рубикон" ОСОБА_3, на який є посилання у зустрічній позовній заяві,

як на підтвердження позовних вимог, вбачається, що ОСОБА_3 було відомо про

існування спірних договорів з моменту їх укладення, обладнання було встановлено

у орендованих приміщеннях з відома власника, підприємство фактично знаходилось

за адресою: АДРЕСА_2

Отже, приватне підприємство

"Рубикон" просить витребувати з незаконного володіння суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1майно приватного підприємства

"Рубикон" відповідно до наданого списку. До зустрічної позовної заяви

було додано список обладнання (а. с. 50), загальна вартість якого

142200,00грн.: дзига 1 шт., форшемес 1 шт., кут тер 1 шт., комплект обробних

ножів 9 шт., терези цифрові 1 шт., шприц для посіла 1 шт, шприц ковбасний з

перекрутчиком 1 шт.

Згідно з  частиною 2 пунктом 4 Прикінцевих і перехідних

положень Цивільного кодексу України, діючого з 01.01.2004, щодо цивільних

відносин, що виникли до вступу в силу Цивільного кодексу України, положення

цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або

продовжують існувати після вступу його в силу.

Відповідно до частини 2 пункту  4 Прикінцевих положень Господарського кодексу

України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними

положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються

щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання

чинності цими положеннями.

В 

статті 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право

витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової

підстави заволоділа ним.

Таким чином, приватне підприємство

"Рубикон" у підтвердження права власності на майно надало суду

ксерокопію договору №НОМЕР_4 від 27.09.1996, відповідно до якого закрите

акціонерне товариство "Аттіс" поставило приватному підприємству

"Рубикон" технологічне обладнання для переробки м'яса. Вказаний

договір було скріплено печаткою приватного підприємства "Рубикон",

але не містить підпису директора. В додатку до цього договору викладено перелік

обладнання загальною вартістю 142200,00грн. Вказаний перелік також скріплено

печаткою, але не містить підпису директора.

Як вбачається з матеріалів справи,

позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів того, яке саме

обладнання було встановлено в орендованому приватним підприємством

"Рубикон" у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1приміщенні, а

також того, що орендоване приміщення передано орендарем орендодавцеві у

встановленому договором порядку по закінченню терміну дії договору.

Отже, судова колегія погоджується з

висновком суду першої інстанції про те, що залишається непідтвердженим право

власності чи право володіння позивача за зустрічним позовом на майно, факт

вибуття майна з його володіння та наявність майна у незаконному володінні

відповідача.

Відповідно до положень статті 193

Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України,

зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та

вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння

зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або

законом.

Крім того, матеріалами справи

підтверджується належне виконання суб'єктом підприємницької діяльності

ОСОБА_1умов договорів від 22.01.2003 та 20.10.2003, а відповідач доказів

виконання умов вищевказаних договорів щодо внесення орендної плати суду не

надав.

Згідно з статею 33 Господарського

процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються

сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, судова колегія не може

прийняти до уваги посилання відповідача (за зустрічним позовом позивача), які

викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать нормам чинного

законодавства та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене, колегія

суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення було прийнято з дотриманням норм

матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.

          Керуючись статтями 101, 103, 105

Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:         

1.Рішення господарського суду міста

Севастополя  від 17 жовтня 2006 року у

справі № 20-4/138 залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу приватного

підприємства "Рубикон" залишити без задоволення.                                                  

Головуючий суддя                                                 

О.А. Щепанська

Судді                                                                               

Ю.В. Борисова

                            В.І.

Гонтар