Постанова

від 21.03.2007 по справі 20-4/138

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

21 березня 2007 р.                                                                                  

№ 20-4/138 

Вищий господарський 

суд  України  у складі колегії суддів:

Перепічая В.С. (головуючого),

Вовка І.В.,

Гончарука П.А.,             

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Рубикон" на

постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2006

року у справі №20-4/138 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1 до приватного підприємства "Рубикон" про

стягнення коштів та за зустрічним позовом приватного підприємства

"Рубикон" до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого

незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2006 року суб'єкт

підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернулася до господарського

суду м. Севастополя з позовом до приватного підприємства "Рубикон"

про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 14940 грн., посилаючись

на невиконання відповідачем умов договорів оренди від 12 січня 2003 року на

оренду 120 м2 та від 20 жовтня 2003 року на оренду 60 м2 щодо

оплати орендованого майна.

Не погодившись з позовними

вимогами, приватне підприємство "Рубикон" звернулося з зустрічним

позовом про визнання договорів оренди від 12 січня та 20 жовтня 2003 року

недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння майна

(обладнання) відповідно переліку, вказуючи на те, що спірні договори зі сторони

підприємства підписані неуповноваженою особою. У приміщенні позивача з грудня

2003 року знаходиться майно підприємства, проте приватний підприємець

перешкоджає доступу працівникам приватного підприємства "Рубикон" в

приміщення та не повертає майна.

Рішенням господарського суду м.

Севастополя від 17 жовтня 2006 року позов суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача

14940 заборгованості та судові витрати, а приватному підприємству

"Рубикон" в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського

апеляційного господарського суду від 4 грудня 2006 року рішення суду першої

інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі приватне

підприємство "Рубикон" просить скасувати постановлені судові рішення,

посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального

і процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову

суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1  відмовити та задовольнити зустрічні позовні

вимоги підприємства.

Заслухавши пояснення представника

відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,

суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких

підстав.

Задовольняючи позовні вимоги,

суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 щодо стягнення з

відповідача боргу, суди обґрунтовано виходили з наступного.

Між суб'єктом підприємницької

діяльності - фізичною особю ОСОБА_1 та приватним підприємством

"Рубикон" 12 січня 2003 року було укладено договір оренди нежитлового

приміщення загальною площею 120 м2, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1.

Відповідно до умов договору,

орендодавець зобов'язався передати вищезазначене приміщення, а приватне

підприємство в свою чергу - вносити щомісячно до 10 числа поточного місяця,

орендну плату за користування приміщенням в сумі 1600 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі

орендодавець передав приватному підприємству приміщення, загальною площею 120 м2,

під м'ясопереробний цех.

20 жовтня 2003 року між сторонами

укладено договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 60 м2,

розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно акту прийому-передачі

суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 передала в оренду

приватному підприємству "Рубикон" приміщення, загальною площею 60 м2.

Умовами договору від 20 жовтня 2003

року встановлено, що приватне підприємство "Рубикон" щомісячно до 10

числа поточного місяця сплачує орендну плату в сумі 800 грн. та в строк до 20

грудня 2003 року зобов'язується погасити заборгованість по орендній платі в

сумі 5340 грн. за договором від 22 січня 2003 року. Сторонами було визначено,

що орендар, після спливу строку договору 20 жовтня 2004 року, зобов'язаний

розрахуватися з орендодавцем за надані приміщення, звільнити територію у

10-денний строк та передати приміщення за актом прийому-передачі.

Судом встановлено, що приватним

підприємством "Рубикон" умови договору не виконані, оплату за оренду

не проведено та не звільнено орендоване приміщення у встановлені строки та у

порядку визначеному договором.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного

кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір

якої встановлюється договором найму (оренди).

В силу ст. 525 одностороння відмова

від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного

кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи зазначене, висновок

попередніх судових інстанцій про зобов'язання приватного підприємства

"Рубикон" погасити заборгованість по оренді приміщень є законним,

обґрунтованим і відповідає нормам матеріального права.

Встановивши, що спірні договори

оренди підписано директором приватного підприємства "Рубікон" Роговою

І.В., яка при їх укладанні діяла в межах повноважень, визначених статутом

відповідача, попередні судові інстанції дійшли до правильного висновку про

відсутність підстав для задоволення зустрічного позову щодо визнання недійсними

договорів оренди нежитлових приміщень.

Судові рішення в частині вирішення

первісного позову та в даній частині зустрічного позову відповідають

встановленим судом обставинах справи, ґрунтуються на правильному застосуванні

норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права і підстав для

їх скасування немає.

Приймаючи рішення про відмову у

задоволенні зустрічного позову в частині витребування майна , попередні судові

інстанції виходили з того, що відповідач не підтвердив права власності на

витребуване майно, факту вибуття майна з його володіння та наявність майна у

незаконному володінні позивача, а тому дійшли висновку про відсутність підстав

для задоволення позову в цій частині.

Проте з  такими висновками попередніх судових

інстанцій погодитись не можна.

Як вбачається з відзиву на

зустрічну позовну заяву, позивач не заперечував наявності в орендованому

відповідачем приміщенні майна відповідача (а.с.80-82).

Такі ж дані містяться і в акті від

6 березня 2004 року (а.с.30), постанові про відмову в порушенні кримінальної

справи від 20 квітня 2006 року (а.с.49).

З приводу привласнення позивачем

майна відповідача прокурором Балаклавського району м. Севастополя проводилась

перевірка (а.с.75).

В порушення вимог ст. 43

Господарського процесуального кодексу України, попередні судові інстанції залишили

без достатньої перевірки доводи відповідача, не дали вказаним даним відповідної

оцінки, не витребували з прокуратури Балаклавського району м. Севастополя та не

досліджували матеріали перевірки заяви відповідача. Між тим, з'ясування даних

обставин має істотне значення для правильного вирішення спору в даній частині

позовних вимог.

За таких обставин судові рішення в

цій частині не можна визнати такими, що постановлені з дотриманням норм

матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи суду

слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, дійсні права та

обв'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти

законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1119, 11110, 11111, 11112

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного

підприємства "Рубикон" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м.

Севастополя від 17 жовтня 2006 року та постанову Севастопольського апеляційного

господарського суду від 4 грудня 2006 року у справі №20-4/138 в частині

вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати і справу

в даній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому

складі суду.

В решті вказані судові рішення

залишити без змін.

Головуючий суддя

В.С. Перепічай

Суддя

І.В. Вовк

Суддя

П.А. Гончарук