Рішення

від 10.02.2009 по справі 31/261

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/261

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.09                                                                                           Справа№ 31/261

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Приватного підприємства «Захист», м. Борислав Львівської області

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», м. Трускавець Львівської області  

про:зобов'язання підписати акти виконаних робіт та стягнення 88026,48 грн.

за зустрічним позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», м. Трускавець Львівської області

до відповідача за зустрічним позовом:Приватного підприємства «Захист», м. Борислав Львівської області

про:стягнення збитків в сумі 105000,00 грн.

Суддя: Артимович В.М.                                                                                         Артимович В.М.

При секретарі: Митник М.Б.Митник М.Б.

Представники

від позивача:Костишак В.М. - представник;

від відповідача:Войтович О.В. –представник.

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторони подали відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Захист», м. Борислав Львівської області, надалі –позивач або відповідач за зустрічним позовом, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», м. Трускавець Львівської області, надалі –відповідач або позивач за зустрічним позовом, про зобов'язання підписати акти виконаних робіт за надані охоронні послуги за березень, травень, червень-2, липень-2, серпень-2 та вересень місяці 2008 р. та стягнення із відповідача на користь позивача 73102,48 грн. основного боргу, 7333,00 грн. пені, 2648,00 грн. інфляційних витрат, 930,00 грн. річних, 3025,00 грн. витрат на правову допомогу та сум сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 04.11.2008 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 25.11.2008 р.

21.11.2008 р. до суду поступила зустрічна позовна заява відповідача у даній справі про стягнення із позивача збитків в сумі 105000,00 грн. Зустрічні позовні вимоги відповідач обґрунтовує тим, що позивач неналежним чином виконував умови укладеного договору на охорону, чи відповідачеві завдано збитків.

Також 21.11.2008 р. до суду позивачем за первісним позовом подана заява № 42 від 18.11.2008 р. (позовна заява), в якій позивач просить суд зобов'язати відповідача за первісним позовом підписати акти виконаних робіт за надані охоронні послуги за березень, травень, червень-2, липень-2, серпень-2 та вересень місяці 2008 р. та стягнути із відповідача на користь позивача 74647,48 грн. основного боргу, 7333,00 грн. пені, 2648,00 грн. інфляційних витрат, 930,00 грн. річних, 3025,00 грн. витрат на правову допомогу та сум сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду від 25.11.2008 р. зустрічний позов прийнято до провадження для спільного розгляду з первісним позовом.

Через канцелярію суду 26.12.2008 р. позивачем за первісним позовом подано обґрунтування позовної вимоги про зобов'язання підписати акти виконаних робіт.

У відзиві на позовну заяву, поданому суду 26.12.2008 р., відповідач повністю заперечив первісні позовні вимоги з тих підстав, що позивач не надав відповідачеві актів виконаних робіт від 31.08.2008р., 13.09.2008 р. та від 30.09.2008 р. Також відповідач вважає неправильним поданий позивачем розрахунок штрафних санкцій та безпідставним стягнення витрат на оплату правової допомоги, оскільки представник позивача не є адвокатом.

26.12.2008 р. до суду позивачем за первісним позовом подана заява № 46/12 від 21.12.2008 р. (позовна заява), в якій позивач просить суд зобов'язати відповідача за первісним позовом підписати акти виконаних робіт за надані охоронні послуги за березень, травень, червень-2, липень-2, серпень-2, вересень та жовтень місяці 2008 р. та стягнути із відповідача на користь позивача 74647,48 грн. основного боргу, 10081,60 грн. пені, 5036,52 грн. інфляційних витрат, 1273,50 грн. річних, 4225,00 грн. витрат на правову допомогу, 952,75 грн. сплаченого державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 26.12.2008 р. продовжено строк вирішення спору в даній справі за спільним клопотанням позивача і відповідача.

Листом № 6703 від 25.12.2008 р. Трускавецький МВ ГУМВС у Львівській області повідомив суд про факти звернення відповідача до органів міліції про факти крадіжок майна санаторію.

27.01.2008 р. до суду позивачем за первісним позовом подана заява № 03/01 від 22.01.2009 р., в якій позивач просить суд зобов'язати відповідача за первісним позовом підписати акти виконаних робіт за надані охоронні послуги за березень, травень, червень-2, серпень-2, вересень-1 та жовтень місяці 2008 р. та стягнути із відповідача на користь позивача кошти на загальну суму 99315,18 грн., в тому числі 74647,48 грн. основного боргу, 10823,20 грн. пені, 6465,00 грн. інфляційних витрат, 1362,00 грн. трьох процентів річних, 4935,00 грн. витрат на правову допомогу, 965,00 грн. сплаченого державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідачем за первісним позовом 28.01.2009 р. заявлено письмове клопотання про витребування у позивача журналу прийому-передачі зміни, яке судом було задоволено.

В доповненні до відзиву від 04.02.2009 р. відповідач за первісним позовом позовні вимоги заперечив повністю, вказавши, зокрема на норму ст. 232 Господарського кодексу України, яка передбачає нарахування штрафних санкцій лише за шість місяців.

Письмовим клопотанням від 04.02.2009 р. № 6/02 позивачем долучено до матеріалів даної справи табелі обліку використання робочого часу та рахунки на оплату послуг відповідачем.

В судове засідання 10.02.2009 р. прибули уповноважені представники позивача і відповідача. Представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та заявах про доповнення позовних вимог, а представник відповідача первісні позовні вимоги заперечив, а зустрічні просив задовольнити, навівши доводи, аналогічні викладеним у відзиві, доповненні до відзиву та зустрічній позовній заяві. Судом також розглянуто клопотання позивача за первісним позовом про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідача, в задоволенні якого судом відмовлено у зв'язку з його недоведеністю.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 10.02.2009 р. згідно норми ст. 85 ГПК України за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 16.02.2009 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем і відповідачем 01.03.2008 р. був укладений договір про охорону № 3м-02/03-08, згідно якого позивач за первісним позовом прийняв під фізичну охорону приміщення (будівлі) та інші матеріальні цінності відповідача. Вказаним договором сторони передбачили, що оплата за охорону здійснюється щомісячно згідно з виставленими охороною рахунками не пізніше п'ятого числа наступного місяця (п. 2.1 договору). Додатком № 2 до договору сторони визначили вартість місячних послуг, що відповідно склали 32850,00 грн.

Також 01.06.2008 р. між позивачем і відповідачем був укладений договір про охорону № 7/08, згідно якого позивач за первісним позовом прийняв під фізичну охорону приміщення (будівлі) та інші матеріальні цінності відповідача в м. Трускавці по вул. Мазепи, 9, а відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати надані послуги в передбаченому договором порядку. Додатком № 2 до договору сторони визначили вартість місячних послуг, що відповідно склали 3435,62 грн.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як підтверджується наданими відповідачем за первісним позовом актами звірки взаємних розрахунків, оригінали яких судом долучені до матеріалів даної справи, погоджена обома сторонами вартість наданих позивачем охоронних послуг за березень-липень 2008 р. згідно договору про охорону № 3м-02/03-08 складає 161750,00 грн., а згідно договору № 7/08 –6871,24 грн. Тобто, відповідачем заперечується надання позивачем охоронних послуг за серпень 2008 р. вартістю 14850,00 грн. та за вересень 2008 р. вартістю 12960,00 грн., а згідно договору № 7/08 –за серпень 2008 р. вартістю 3435,62 грн., за вересень 2008 р. вартістю 3435,62 грн. та за жовтень 2008 р. вартістю 1545,00 грн. Матеріали справи свідчать, а сторонами не заперечується факт проведення відповідачем оплати за охоронні послуги в сумі 132700,00 грн.

Заслуговують на увагу доводи відповідача за первісним позовом про надання позивачем охоронних послуг за червень 2008 р. на суму 30350,00 грн., а не 32850,00 грн., як помилково зазначає позивач у позові, оскільки в матеріалах справи міститься підписаний представниками сторін спору акт виконаних робіт за червень 2008 р. на суму саме 30350,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем за первісним позовом всупереч вказаним вище нормам не надано суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про ненадання позивачем охоронних послуг відповідачеві в серпні –жовтні 2008 р., в той час як позивач підтвердив факт надання таких послуг, зокрема табелями обліку використання робочого часу за спірний період.

Наявні у даній справі листи сторін спору свідчать про розірвання сторонами за взаємною згодою договору про охорону № 3м-02/03-08 із 12.09.2008 р., а договору про охорону № 7/08 –із 16.10.2008 р.

У зв'язку з вищевикладеним позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення із відповідача заборгованості за надані охоронні послуги згідно договору про охорону № 3м-02/03-08 та договору про охорону № 7/08 підлягають до часткового задоволення в сумі 72147,48 грн.

Вказані вище договори між сторонами за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, які відповідно регулюються нормами глави 63 Цивільного кодексу України. Слід зазначити, що вказана глава Цивільного кодексу не врегульовує правовідносини сторін договору про надання послуг у тому випадку, коли замовник відмовляється підписувати акт про надані послуги. Проте, такі правовідносини врегульовані нормою ст. 882 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами, а в разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. При цьому акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Статтею 8 Цивільного кодексу України містить принцип аналогії закону, згідно з яким якщо цивільні відносини не врегульовані цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Аналіз вказаних вище правових норм та укладених між сторонами договорів дає підстави суду, керуючись принципом аналогії закону, дійти висновку щодо можливості застосування до спірних відносин щодо зобов'язання відповідача за первісним позовом підписати акти наданих послуг норми ст. 882 Цивільного кодексу України. У зв'язку з вищевикладеним та зважаючи на зміст укладених сторонами договорів, які не містять умов щодо обов'язку замовника підписувати акти наданих послуг, визнання відповідачем заборгованості за березень –липень шляхом підписання 01.11.2008 р. актів звірки взаєморозрахунків, відсутністю обґрунтованих заперечень відповідача від підписання актів виконаних робіт, суд вважає, що між сторонами відсутній спір в частині зобов'язання відповідача підписати акти виконаних робіт, оскільки ці акти згідно ст. 882 Цивільного кодексу України є дійсними. Відповідачем належних і допустимих доказів щодо недійсності спірних актів суду не подано.

Отже, у відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у даній справі в частині позовних вимог по первісному позову щодо підписання актів виконаних робіт підлягає припиненню.

Згідно з п. 2.1 як договору про охорону № 3м-02/03-08, так і договору про охорону № 7/08 оплата за охорону здійснюється щомісячно згідно з виставленими охороною рахунками не пізніше 05 числа наступного місяця.

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені). Пунктами 5.3.1 вказаних вище договорів про охорону встановлено відповідальність замовника у випадку несвоєчасної оплати у вигляді пені.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з того, що позивачем за первісним позовом не представлено суду належних і допустимих доказів надання (надіслання) відповідачеві рахунків на оплату охоронних послуг до моменту звернення з позовом до суду; позовна заява була направлена відповідачеві 30.10.2008 р., а заява про уточнення позовних вимог (позовна заява) –18.11.2008 р., суд згідно пунктів 2.1 договорів про охорону та із врахуванням строку поштового обігу дійшов висновку, що обов'язок у відповідача по оплаті наданих послуг згідно договору про охорону № 3м-02/03-08 та договору про охорону № 7/08 виник з 05 числа наступного місяця, тобто із 05.12.2008 р.

Відтак, беручи до уваги позовні вимоги, заявлені у позові (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.01.2009 р.), стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягають пеня та три проценти річних за період із 06.12.2008 р. по 28.01.2009 р., що згідно перерахунку, проведеного судом із врахуванням розміру пені, що обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України за цей період, складають відповідно 2561,73 грн. та 319,68 грн.

Оскільки позивачем в розрахунку, доданому до заяви про уточнення позовних вимог від 22.01.2009р. (п. 9 розрахунку станом на 28.01.2009 р.), заявлені позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань лише по листопад 2008 р., то в частині первісних позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з квітня по листопад 2008 р. слід відмовити.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом поніс витрати на оплату правових послуг гр. Костишака В.М., проте будь-яких доказів того, що вказаний громадянин є адвокатом, не представив, що є підставою для відмови позивачеві за первісним позовом у стягненні з відповідача понесених витрат на оплату правової допомоги.

Загальні умови відшкодування збитків встановлені нормами ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України та нормами ст.ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Порядок же відшкодування збитків при наданні послуг регулюється нормою ст. 906 Цивільного кодексу України, згідно якої збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Згідно цієї ж норми виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктами ж 3.2.8, 3.2.9 договорів про охорону встановлено необхідність залучення представників охорони до роботи комісії по визначенню суми збитку, заподіяного замовнику внаслідок неналежного виконання охороною зобов'язань за договором, а також необхідність замовника повідомляти керівництво охорони про всі недоліки та допущені порушення служби охоронниками.

Проте, позивачем за зустрічним позовом за всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено не лише розміру завданих збитків, а й фактів неправомірної поведінки позивача за первісним позовом. Слід зазначити, що винятком з цього є факт крадіжки батарей, визнаний позивачем за первісним позовом, збитки від чого відшкодовані останнім шляхом представлення відповідачеві акту виконаних робіт за серпень 2008 р. на суму 14850,00 грн., що на 18000,00 грн. менше від погодженої сторонами вартості охоронних послуг за місяць, що й вимагалось відповідачем у листі № 208 від 09.09.2008р.

У зв'язку з вищевикладеним заявлені відповідачем у зустрічному позові вимоги про стягнення із позивача збитків в сумі 105000,00 грн. задоволенню не підлягають.

У відповідності до норми ст. 49 ГПК України суд вважає за необхідне судові витрати, понесені сторонами, покласти на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених первісних та зустрічних позовних вимог. Також судом встановлено, що позивачем за первісним позовом помилково сплачено державне мито в більшому розмірі, ніж це встановлено нормами Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», а тому після набрання рішенням законної сили позивачеві за первісним позовом слід видати довідку на повернення із державного бюджету державного мита в сумі 32,02 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 60, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов Приватного підприємства «Захист», м. Борислав Львівської області, задовольнити частково.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест»(82200, м. Трускавець Львівської області, вул. Суховоля, 50; код ЄДРПОУ 30439207) на користь Приватного підприємства «Захист»(82300, м. Борислав Львівської області, вул. Шевченка, 127; код ЄДРПОУ 32469485) борг в сумі 72147,48 грн., пеню в сумі 2561,73 грн., три проценти річних в сумі 319,68 грн., державне мито в сумі 750,29 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 94,90 грн.

3.          В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4.          Сплачене державне мито в сумі 182,69 грн. та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 23,10 грн. покласти на Приватне підприємство «Захист», м. Борислав Львівської області.

5.          В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», м. Трускавець Львівської області, відмовити повністю.

6.          Сплачене державне мито в сумі 1050,00 грн. та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», м. Трускавець Львівської області.

         7.          Наказ видати згідно ст.ст. 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

         8.          Після набрання рішенням законної сили видати Приватному підприємству «Захист»(82300, м. Борислав Львівської області, вул. Шевченка, 127; код ЄДРПОУ 32469485) довідку на повернення із державного бюджету помилково сплаченого державного мита в сумі 32,02 грн.

Суддя                                                                                             Артимович В.М.