Постанова

від 12.02.2009 по справі 7/4-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/4-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "12" лютого 2009 р.                                                          Справа №  7/4-08

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Пасічник С.С.

суддів:                                                                        Будішевської Л.О.

                                                                                    Гулової А.Г.

при секретарі                                                             Жарській І.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Чехоєвої Н.М. - представника за довіреністю №01/07-01 від 01.08.2008р.,

від відповідача: Трубнікова Д.М. - представника за довіреністю №2 від 19.01.2009р.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  

"Компанія "Трім", м. Київ

на рішення господарського суду Вінницької області

від "23" вересня 2008 р.  у справі № 7/4-08 (Банасько О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Трім",

м.Київ  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Вінвторсировина", с. Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області

про стягнення 158 596,31 грн. заборгованості,

 ВСТАНОВИВ:

  Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.09.2008р. у справі            №7/4-08 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Трім" (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Вінвторсировина" (с.Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області) про стягнення 158 596,31 грн. заборгованості відмовлено.

Вважаючи, що рішення прийняте з неправильним застосуванням норм законодавства та на підставі висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи, позивач подав апеляційну скаргу (т.2, а.с.66-68), в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове - про задоволення  позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:

- не відповідають дійсності висновки господарського суду щодо визнання договору №27/11 від 27.11.2008р. неукладеним, оскільки по всім істотним умовам договору сторони дійшли згоди. Так, за умовами договору №27/11 від 27.11.2008р. продавець (ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Вінвторсировина") зобов'язаний поставити, а покупець (ТОВ "Компанія "Трім") прийняти та оплатити товар (метали чорні вторинні); кількість товару була визначена як "партія" і зазначалась мінімальна вага, ціна виначена у додатках до договору №27/11 від 27.11.2008р., строк поставки - весь тривалий час дії договору;

- посилання суду на відсутність будь-якої вимоги на адресу відповідача є хибним, оскільки позивач надіслав 06.06.2008р. претензію №06/06-02 від 06.06.2008р. про перерахування на поточний рахунок позивача заборгованості у розмірі 158596,31грн.

У відзиві на апеляційну скаргу №89 від 25.12.2009р. з врахуванням доповнення за №12 від 10.02.2009р. відповідач, посилаючись на безпідставність вимог позивача, просить апеляційний господарський суд залишити рішення господарського суду Вінницької області  від 23.09.2008р. без змін, а апеляційну скаргу  -  без задоволення. зазначивши, зокрема, що наявні в матеріалах справи залізничні накладні, а також відсутність складених комерційних актів та прийняття металобрухту без участі, зокрема, представника Торгово-промислової палати, як передбачено договором, свідчать про відсутність при поставці металобрухту нестач, а тому підстави для повернення коштів - відсутні; крім того, отримана ним претензія №06/06-02 складена не ТОВ "Компанія "Трім", а ТОВ "Азовтрім" й адресована іншому підприємству - ПП "Вінспецрембуд", по зобов'язаннях якого ТОВ "СП "Вінвторсировина" не може нести відповідальність. (т.2, а.с.75-76,87-89).

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та  доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між ТОВ "Компанія "Трім" та ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Вінвторсировина" 27.11.2007р. укладено договір №27/11 (далі - договір), у відповідності до п. 1.1 якого,  ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Вінвторсировина" (продавець) зобов'язалося поставити, а  ТОВ "Компанія "Трім" (покупець) прийняти і оплатити метали чорні вторинні по ДСТУ 4121-2002 (т.1, а.с.10-12).

Згідно  п.2.6, п.4.1 договору кількість товару та його ціна визначається специфікаціями (додатками, додатковими угодами) до договору, які є його невід'ємною частиною.

У відповідності до п.3.1 договору товар поставляється автомобільним або залізничним транспортом за наступними реквізитами:

вантажоотримувач: ВАТ "Маріупольський завод тяжкого машинобудування", м.Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1

станція: Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці, код 485604

код вантажоотримувача: 5781

У випадку відвантажування залізничним транспортом у 4 графі залізничних накладних "Особливі відмітки" зазначати - для ЗАТ "АзовЄлектроСталь", власність ТОВ "Компанія "Трім".

У п. 4.2 договору сторони передбачили, що оплату за товар покупець здійснює у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого продавцем рахунку (сума в якому формується на підставі підписаних актів Ф-69, Ф-19) у строки, погоджені в специфікаціях  (додатках).

Згідно п.5.3-п.5.6 договору передача-приймання за кількістю та якістю здійснюється по актам приймання-передачі Ф-69 та/або Ф-19, які видаються ЗАТ "АзовЕлектроСталь" а також згідно з Інструкціями №П-6, №П-7 й, за необхідності, з участю представника Торгово-промислової палати.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що при поставці товару залізничним транспортом  вартість залізничного тарифу оплачує покупець згідно виставленого продавцем рахунку, але не вище діючих тарифів "Укрзалізниці".

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2007р., а по фінансовим зобов'язанням - до повного їх виконання (п. 8.1 договору).

До договору №27/11 від 27.11.2007р. були укладені додаткові угоди №1 від 27.11.2007р., №2 від 17.12.2007р., №3 від 17.01.2008р., №4 від 24.01.2008р., №7 від 20.02.2008р., в яких сторони визначали, що з моменту підписання кожної з цих угод постачальник зобов'язаний поставити лом чорних металів, а також, зокрема, узгоджували найменування останнього, ціну лому й те, що ці додаткові угоди  вступають в силу з моменту підписання  та є невід'ємною частиною договору (т.1, а.с.13-14, 16-19, 148-149, 151-154).

Крім того, додатковою угодою №3 від 10.01.2008р. (яка також вступає в силу з моменту підписання та є невід'ємною частиною договору №27/11 від 27.11.2007р.) сторони змінили та доповнили п.4.4 договору, виклавши його у такій редакції: при поставці товару залізничним транспортом вартість залізничного тарифу сплачує покупець згідно виставленого продавцем рахунку, але не вище діючих тарифів "Укрзалізниці"; додаткові витрати по транспортуванні товару залізничним транспортом: здійснення охорони та супроводження товару з місця відправки до місця призначення оплачує продавець на підставі виставлених покупцем рахунків на кожну партію поставленого продавцем товару (т.1, а.с.15,150).

Оскільки додаткові угоди №3, №4, №7, за якими ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Вінвторсировина" взяло на себе зобов'язання по відвантаженню металобрухту, укладались сторонами в 2008р. з вказівкою на вступ їх в силу з моменту підписання та те, що вони є невід'ємною частиною договору, суд приходить до висновку, що сторони продовжили дію договору №27/11 від 27.11.2007р. після 31.12.2007р. (дати, зазначеної в п.8.1 договору) без визначення конкретного строку, оскільки такий строк в цих додаткових угодах сторонами не погоджувався.

Слід зазначити, що посилання у додатковій угоді №7 від 20.02.2008р. на договір №26/11 від 26.11.2007р. та в п.3 на те, що товар є власністю ТОВ "Азовтрим", є помилковим, оскільки фактично ця угода укладалася до договору №27/11 від 27.11.2007р. й про це зазначив представник позивача в письмовому поясненні від 23.09.2008р. (т.2, а.с.40) й представники в судовому засіданні 20.01.2009р. (протокол, т.2, а.с.83-84) та вбачається з договору №26/11 від 26.11.2007р., який укладено ТОВ "Компанія "Трім" з іншою особою - ПП "Вінспецрембуд"  (т.2, а.с.93-102).

Як свідчать матеріали справи, позивач у період з 29.11.2007р. по 23.01.2008р. здійснив перерахунок коштів у сумі 1102843,60грн. на розрахунковий рахунок відповідача з призначенням платежу: "передоплата за металобрухт згідно договору №27/11 від 27.11.2007р." та "оплата за зал. тариф. згідно договору №27/11 твід 27.11.2007р." (виписки банку по рахунку, т.1, а.с.20-28,117-128).

Вказані кошти були прийняті відповідачем.

Наведене свідчить про зміну сторонами умов договору - п.4.2, який фактично передбачав здійснення оплати за металобрухт після його отримання, проте такі дії сторін, що були прийнятними для останніх, не суперечать чинному законодавству, зокрема, ст.531 ЦК України.

Відповідач у період з листопада 2007р. по квітень 2008р. поставив позивачу товар - металобрухт на суму 945097,29грн., що стверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, актами прийому передачі, квитанціями про приймання вантажу, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), приймально-здавальними актами Ф-69, актами приймання металів чорних (вторинних), податковими накладними, залізничними накладними, актами провіски (т.1, а.с.29-53,80-109,111-115,159-160,163-166,168-191, т.2, 13-22).

Отже, відповідач не відвантажив позивачу товару на суму 157746,31 грн.

Посилання відповідача на розбіжності у кількості товару, що був відправлений позивачу, та товару, що був останнім отриманий, як нестачу з вини позивача, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки:

- як передбачено сторонами в п.5.3 договору, приймання товару, зокрема, за кількістю мало здійснюватись та, як встановлено судом, здійснювалось по актам приймання-передачі Ф-69, які містяться в справі (т.1, а.с.44,82,86,90,94,98,163-166,181) й про які вже зазначалось вище;

- сторони на підставі даних вказаних актів Ф-69 щодо кількості отриманого металобрухту підписали двосторонні акти приймання-передачі вказаного товару та видаткові накладні (т.1, а.с.29-30,42-43,45-46,49-53,83,87,91,95,99,101-102,104-105,107-108,112-113,115,176-180,182-187,190-191, т.2, а.с.44), тобто погодились з тією кількістю товару, що відобразили в цих документах;

- отже, оскільки будь-яких ознак нестач товару при його прийнятті не було встановлено, відсутні підстави й для застосування Інструкції Держарбітражу СРСР про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості №П-6 та умов пунктів 5.3-5.6 договору, на які звертав увагу скаржник.

Проаналізував в цілому умови договору №27/11 від 27.11.2007р. з додатковими угодами, а також фактичні дії сторін по його виконанню (у тому числі дати проведення оплат та відвантаження товару), судова колегія констатує, що сторони, не встановивши конкретних строків оплати металобрухту та його відвантаження, притримувались наступних правил в господарських відносинах за цим договором: перерахування позивачем та отримання відповідачем попередньої оплати після підписання кожної з додаткових угод з врахуванням погодженої ціни в кожній з них, й послідуюче (з незначним проміжком часу) відвантаження металобрухту на виконання пунктів 1.1 додаткових угод, за якими ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Вінвторсировина" брало на себе зобов'язання поставити вказаний товар.

Отже, між сторонами склалися сталі стосунки - правила поведінки, яких вони дотримувались по виконанню договору №27/11.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, як вже зазначалось, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, зокрема, за умовами додаткової угоди №7 від 20.02.2008р. до договору №27/11 від 27.11.2008р., по відвантаженню металобрухту після отримання попередньої оплати, яка надійшла в сумі 160000,00 грн. 23.01.2008р. (банківська виписка, т.1, а.с.128).

Частини 1 та 3 статті 612 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, й якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

З огляду на все наведене вище, враховуючи, що на суму попередньої оплати металобрухт чорних металів відвантажений не був, й, як вбачається з фактичних обставин справи та зібраних доказів, а також з відзиву на апеляційну скаргу, ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Вінвторсировина" після 28.03.2008р. (дата відправки останнього вагону №67888024 за залізничною накладною №33049450, т.2, а.с.22) не відвантажував ТОВ "Компанія "Трім" металобрухт й не має наміру це здійснити, ТОВ "Компанія "Трім" втратило інтерес до виконання ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Вінвторсировина" обов'язку в натурі та зажадало повернення коштів в сумі              157745,31 грн.

Згідно претензії за вих. №06/06-02 від 06.06.2008р. на суму 158596,31 грн. (т.2, а.с.69), врученої кур'єрським зв'язком ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Вінвторсировина", про що свідчать квитанції (т.2, а.с.70-71), ТОВ "Компанія "Трім" вимагало повернути суму попередньої оплати.

Заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі з врахуванням доповнень до неї щодо неотримання вказаної претензії та надання суду інших претензій з таким же вихідним номером та датою - №06/06-02 від 06.06.2008р. (т.2, а.с.77,105), що були підготовлені іншою особою (ТОВ "Азовтрим") та адресовані іншому підприємству (ПП "Вінспецбуд"), яке знаходиться за однією адресою з ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Вінвторсировина" (квитанції органу кур'єрського зв'язку, т.2, а.с.103-104), не приймаються судом до уваги, оскільки не можуть спростувати отримання ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Вінвторсировина" претензії ТОВ "Компанія "Трім" та суму 158596,31 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, наведеним в оскаржуваному рішенні, про віднесення договору №27/11 від 27.11.2007р. до договору поставки та неукладення останнього, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також  із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частина 1 статті 265 Господарського кодексу України визначає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

А відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зі змісту ст.655 ЦК України, яка містить визначення договору купівлі-продажу, вбачається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Проаналізувавши наведені норми законодавства, слід вважати, що договір поставки є різновидом договору купівлі-продажу.

При цьому, якщо для договору купівлі-продажу істотними є умови про предмет та ціну товару, то для договору поставки ще й строк поставки.

Дослідивши договір №27/11 від 27.11.2007р. з врахуванням додаткових угод до нього,  суд вважає, що його слід віднести саме до договору купівлі-продажу (а не договору поставки), який містить умови про предмет - метали чорні вторинні - лом та ціну.

А тому висновок суду першої інстанції про те, що вказаний договір є договором поставки та щодо неукладення останнього сторонами є передчасним.

Слід також відмітити, що сторонами вчинялись дії по виконанню договору №27/11 від 27.11.2007р., а тому відсутні правові підстави вважати даний договір неукладеним, адже цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій організацій (ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України), якими, зокрема, є фактичне виконання зобов'язань ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Вінвторсировина" по відвантаженню металобрухту і оплата його ТОВ "Компанія "Трім".

Про аналогічну позицію свідчить й судова практика (постанова ВГСУ від 15.12.2005р. у справі №18/1043, т.2, а.с.17-18).

Також позивач у позові з врахуванням уточнень (т.2, а.с.36-39) просить стягнути з відповідача й 850,00 грн., сплачених за охорону вагону.

У відповідності до абз.2 п.1 додаткової угоди №3 від 10.01.2008р. до договору, додаткові витрати по транспортуванню товару залізничним транспортом: здійснення охорони та супровід товару з місця відправлення до місця призначення оплачує продавець (відповідач) на підставі виставлених покупцем (позивачем) рахунків на кожну партію поставленого продавцем (відповідачем) товару (т.2, а.с.7,150).

Понесення витрат з охорони вагону №66760356 підтверджується актом надання послуг №3 від 31.01.2008р. між ТОВ "Компанія "Трім" та ПП "Куликов", рахунком на оплату "№136 від 17.01.2008р., банківською випискою за 21.01.2008р. (т.2, а.с.42-43,45-46).

Проте, рахунок-фактура №СФ-0000005 від 21.01.2008р. на 850,00 грн., що був отриманий відповідачем зі строком оплати - до 23.01.2008р. (поданий в матеріали справи останнім, т.2, а.с.8), оплачений не був.

Отже, вимога про стягнення з відповідача витрат по охороні вагону №66760356 в сумі 850,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Підсумовуючи все наведене вище, суд апеляційної інстанції з врахуванням викладених у цій постанові мотивів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Трім" слід задовольнити, а рішення господарського суду Вінницької області від 23.09.2008р. у справі №7/4-08 слід скасувати, прийнявши нове - про задоволення позову.

  Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Трім", м. Київ задовольнити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 23 вересня 2008 року у справі №7/4-08 скасувати.

Прийняти нове рішення - позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Вінвторсировина" ( с. Вінницькі Хутори, вул.Чехова,35 Вінницької області Вінницького району, код 33983331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Трім" (м. Київ, Дорога Набережно-Печерська,1, код 33302329) 158 596,31грн. заборгованості, 1585,96грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Вінвторсировина" ( с. Вінницькі Хутори, вул.Чехова,35 Вінницької області Вінницького району, код 33983331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Трім" (м. Київ, Дорога Набережно-Печерська,1, код 33302329) 792,98грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.

5. Справу №7/4-08 повернути до господарського суду Вінницької області.

 Головуючий  суддя:                                                              Пасічник С.С.

 судді:

                                                                                           Будішевська Л.О.  

                                                                                           Гулова А.Г.  

 Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4- в наряд.