Рішення

від 17.02.2009 по справі 7/92-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/92-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

17 лютого 2009 р.                                                                                                      Справа 7/92-08

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", м. Київ.   

до: Фермерського господарства "Діденкова родина", с. Россоховата, Іллінецький район, Вінницька область.  

про стягнення 50 859,15 грн.

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

          позивача :   Гоц Н.О. - довіреність б/н від 10.11.2008 року.

          відповідача :  не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з ФГ "Діденкова родина" на користь ТОВ "Хімагромаркетинг" суми боргу у розмірі 50 859,15 грн. в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 24.04.2008 року № Ап-05-0065 в частині своєчасної та повної оплати товару.

Ухвалою суду від 22.12.2008 року було порушено провадження у справі № 7/92-08 та призначено до розгляду 27.01.2009 року.

В зв'язку з неявкою відповідача та неподання сторонами витребуваних ухвалою від 22.12.2008 року документів розгляд справи було відкладено до 17.02.2009 року.

27.01.2009 року до суду позивачем подано доповнення до позовної заяви згідно якої останній, крім вимог заявлених в позовній заяві - стягнення основної суми боргу в розмірі    50 859,15 грн. - просив стягнути з відповідача  1 866,70 грн. пені, 7 628,87 грн. штрафу,              1 944,47 грн. 25 % річних та 1 470,60 грн. інфляційних, всього 12 910,64 грн..

Розглянувши вказану заяву, яка судом розцінена як заява про збільшення позовних вимог, суд прийняв її до розгляду оскільки остання не суперечить вимогам ч.4 ст.22 ГПК України.

Відповідач в судове засідання призначене на 17.02.2009 року повторно не з'явився, відзиву та документів, які вимагались від нього ухвалами від 22.12.2008 року та 27.01.2009 року не надав. При цьому суд зазначає, що ухвали надсилались відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка вказувалась позивачем в позовній заяві - вул.Перемоги, 9, с.Россоховата Іллінецького району Вінницької області, 22750. Згідно довідки Головного управління статистики у Вінницькій області від 27.01.2009 року № 13/4/149 адреса ФГ "Діденкова родина" тотожна адресі, яка вказана в позовній заяві.

Крім того, суд констатує, що відповідачем 31.12.2008 року  було отримано ухвалу про порушення провадження у справі від 22.12.2008 року про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 1691125.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За таких обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без здійснення технічної фіксації (звукозапису) судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

24.04.2008 року між ПП "Хімагромаркетинг Агро" (Продавець) та ФГ "Діденкова родина" (Покупець) було укладено договір поставки № Ап-05-0065 згідно п.1.1 якого  Продавець зобов'язувався передавати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язувався прийняти й оплатити товар (засоби захисту рослин). У цьому ж пункті Договору сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну, вартість та строки передачі товару покупцю. Загальна вартість товару визначена сторонами становить 45 193,05 грн., а кінцева дата оплати згідно п.2.1 Договору -  не пізніше 01.10.2008 року.

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору від 24.04.2008 року № Ап-05-0065, серед яких наступні.

07.05.2008 року укладено додаткову угоду № Ап-05-0065ДС1 в якій сторони домовились доповнити первісний Договір поставки додатковим переліком засобів захисту рослин препаратом "Норвел" визначивши його ціну (9 847,50 грн.) та дату оплати - не пізніше 01.11.2008 року.

13.06.2008 року укладено додаткову угоду № Ап-05-0065ДС2 в якій сторони доповнили первісний Договір поставки додатковим переліком засобів захисту рослин препаратом "Акселератор мікро" визначивши його ціну (1 515,00 грн.), дату та суми оплати - 454,50 грн. - не пізніше 01.07.2008 року, 1 060,50 грн. - не пізніше 01.10.2008 року.

09.10.2008 року сторонами укладено додаткову угоду № Ап-05-0065ДС3 в якій  зменшено кількість товару за первісним Договором на суму 5 696,40 грн..

30.10.2008 року укладено додаткову угоду № Ап-05-0065ДС4 згідно якої сторони внесли зміни до п.5.3 первісного Договору та змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України встановивши її в розмірі 25 відсотків.

На виконання договору № Ап-05-0065 від 24.04.2008 року та додаткових угод до нього позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 50 859,15 грн., що підтверджується  видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей - № Ап-05-0082 від 25.04.2008 року на суму 8302,80 грн. (довіреність серія ЯОЛ № 466110), № Ап-05-0092 від 07.05.2008 року на суму 20831,25 грн. (довіреність серія ЯОЛ № 466113), № Ап-05-0102 від 13.05.2008 року на суму 9847,50 грн. (довіреність серія ЯОЛ № 466111), № Ап-05-0143 від 27.05.2008 року на суму 5817,60 грн. (довіреність серія ЯОЛ № 466114), № Ап-05-0197 від 16.06.2008 року на суму 4545,00 грн. (довіреність серія ЯОЛ № 466119), № Ап-05-0196 від 16.06.2008 року на суму 1515,00 грн. (довіреність серія ЯОЛ № 466119).

Крім того позивачем в підтвердження факту поставки товару відповідачу також надано товарно-транспортні накладні від 25.04.2008 року, від 07.05.2008 року, від 13.05.2008 року, від 27.05.2008 року, від 16.06.2008 року.

Дослідивши вказані первинні бухгалтерські документи суд прийшов до висновку про те, що поставка товару відповідачу відбувалась відповідно до укладеного 24.04.2008 року договору поставки № Ап-05-0065, оскільки у видаткових накладних є посилання саме на цей договір. Крім того, асортимент, ціна, кількість товару у договорі та додаткових угодах є ідентичними в договорі та видаткових накладних.

Відповідач за отриманий товар розрахунку не проводив. Відсутність проведення оплати за отриманий товар відповідачем також відображено в довідці від 26.01.2009 року         № 246 Севастопольської філії ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит"".

З врахуванням викладеного борг відповідача за поставлений товар становить          50 859,15 грн., який суд вважає доведеним позивачем.

Крім цього судом встановлено, що 10.11.2008 року ПП "Хімагромаркетинг Агро" було перетворено в ТОВ "Хімагромаркетинг" яке є повним  правонаступником усіх його прав та обов'язків. Даний факт підтверджується статутом ТОВ "Хімагромаркетинг", належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару по зазначених вище накладних відповідачу та дії  відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий товар.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частина 1 ст. 530 ЦК України вказує, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Також судом розглянуто вимогу позивача про стягнення 1 866,70 грн. - пені за період з 01.07.2008 року по 01.12.2008 року та 7 628,87 грн. штрафу в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п.5.3.1 Договору сторони встановили відповідальність за прострочення оплати отриманого товару для Покупця у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. Також сторони встановили у вказаному пункті, що при розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені, а нарахування здійснюється з дня прострочення, але Продавець має право застосувати штрафну санкцію лиш у випадку прострочення оплати Покупцем понад 30 днів. Згідно п. 5.4 Договору у випадку прострочення виконання зобов'язань більше ніж 30 днів Покупець додатково сплачує Покупцеві штраф у розмірі 15 % від ціни Договору.

Як вбачається із наданого розрахунку позивач заявив до стягнення пеню за такі періоди:

- з 01.07.2008 року по 01.12.2008 року (сума боргу 454,50 грн., всього пені - 45,72 грн.);

- з 01.10.2008 року по 01.12.2008 року (сума боргу 39 496,65 грн., всього пені -               1 584,19 грн.);

- з 01.10.2008 року по 01.12.2008 року (сума боргу 1 060,50 грн., всього пені - 42,54 грн.);

- з 01.11.2008 року по 01.12.2008 року (сума боргу 9 847,50 грн., всього пені - 194,25 грн.).

Перевіркою розрахунку суми пені за вказані періоди із визначеною позивачем сумою заборгованості судом виявлено помилки допущені позивачем при обрахунку. Так, визначаючи розмір нарахування пені за один день позивач не врахував, що в 2008 році загальна кількість днів становить 366. Натомість в розрахунку зробленому позивачем така кількість днів становить 365.

Проведений судом перерахунок пені привів до отримання наступних сум пені за такі періоди:

- з 01.07.2008 року по 01.12.2008 року (сума боргу 454,50 грн., всього пені - 45,60 грн.);

- з 01.10.2008 року по 01.12.2008 року (сума боргу 39 496,65 грн., всього пені -               1 579,87 грн.);

- з 01.10.2008 року по 01.12.2008 року (сума боргу 1 060,50 грн., всього пені - 42,42 грн.);

- з 01.11.2008 року по 01.12.2008 року (сума боргу 9 847,50 грн., всього пені - 193,72 грн.).

Таким чином загальна сума пені отримана судом складає 1 861,61 грн..

Відносно заявленого до стягнення штрафу, окрім вказаного вище, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.2.1 загальна вартість товару ототожнюється із ціною Договору.

Згідно наданого позивачем розрахунку штрафу ціна договору складає 50 859,15 грн.. Таким чином сума штрафу заявлена позивачем складає 7 628,87 грн. (50859,15*15/100).

Суд погоджується із вказаним розрахунком і вважає його правильним.

Крім того суд враховує, що нарахування пені та заявлення до стягнення штрафу проведено в межах строку позовної давності встановленої п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та ч.6 ст.232 ГК України. До того ж в п. 5.3 Договору сторони обумовили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Таким чином заявлення позивачем вимог про стягнення пені та штрафу є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору.

Як вбачається із викладеного судом при перевірці було встановлено неправильність обрахунку пені в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову в стягненні 5,09 грн. пені.

Судом здійснено також перевірку розрахунку 1 944,47 грн. 25 % річних  за результатами чого встановлено помилковість в їх нарахуванні з причин аналогічних тим, що були виявлені судом при перевірці правильності нарахування пені, а саме неврахування того, що в 2008 році загальна кількість днів становила 366, а не 365, як зазначено в обрахунку позивача

Проведений судом перерахунок привів до таких результатів:

- з 01.07.2008 року по 01.12.2008 року (сума боргу 454,50 грн., всього 25 % - 47,50 грн. (заявлено 47,63 грн.);

- з 01.10.2008 року по 01.12.2008 року (сума боргу 39 496,65 грн., всього 25 % -               1 645,69 грн. (заявлено 1 650,20 грн.);

- з 01.10.2008 року по 01.12.2008 року (сума боргу 1 060,50 грн., всього 25 % - 44,19 грн. (заявлено 44,30 грн.);

- з 01.11.2008 року по 01.12.2008 року (сума боргу 9 847,50 грн., всього 25 % - 201,79 грн. (заявлено 202,34 грн.).

Таким чином судом отримано 1 939,17 грн. 25 % річних.

Слід зауважити, що статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вказувалось вище, додатковою угодою від 30.10.2008 року сторони погодили, що  розмір річних складатиме 25 %.

Таким чином суд констатує, що вимоги позивача щодо стягнення 25 % річних також є правомірними і відповідають умовам Договору.

Однак в зв'язку з тим, що суд встановив помилку в обрахунку  25 % річних в їх стягненні в розмірі 5,30 грн. слід відмовити.

Перевіркою інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем проведено розрахунок наступним чином:

- сума простроченого грошового зобов'язання –454,50 грн. –період –липень-листопад 2008 року - інфляційні –16,95 грн.;

- сума простроченого грошового зобов'язання –39 496,65 грн. - період –жовтень - листопад 2008 року –інфляційні –1 271,79 грн.;

- сума простроченого грошового зобов'язання –1 060,50 грн. - період –жовтень - листопад 2008 року - інфляційні –34,15 грн.;

- сума простроченого грошового зобов'язання –9 847,50 грн. - період –жовтень - листопад 2008 року –інфляційні –147,71 грн..

Перевіркою вказаного розрахунку судом виявлено помилки допущені позивачем в обрахунках. Так, за період липень-листопад 2008 року судом отримано інфляційні втрати в розмірі 16,98 грн. ((0,995*0,999*1,011*1,017*1,015*454,50)-454,50), за період –жовтень - листопад 2008 року - 1 273,96 ((1,017*1,015*39496,65)-39496,65), за період - жовтень - листопад 2008 року - 34,21 ((1,017*1,015*1060,50)-1060,50).

Розрахунок останнього періоду інфляційних втрат виявився правильним - 147,71 грн..

Таким чином сума отриманих судом інфляційних втрат становить 1 472,86 грн. (16,98+1273,96+34,21+147,71).

Як вбачається із викладеного судом при перевірці було встановлено неправильність обрахунку позивачем інфляційних втрат, але суд задовольняє заявлену позивачем суму                (1 470,60) в межах вимог позивача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 22.12.2008 року та 27.01.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 25 % річних, штрафу, інфляційних втрат, в тому рахунку і відзиву чи доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, з врахуванням встановлених фактів суд дійшов висновку про  часткове задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

При цьому судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 709,59 грн. державного мита, що підтверджується платіжними дорученнями від 18.11.2008 року        № 108 (508,59 грн.) та від 21.01.2009 року № 28 (201,00 грн.). Як вбачається із позовної заяви та доповнення до неї загальна ціна позову складає 63 769,79 грн. (50 859,15 грн. сума основного боргу, 1 866,70 грн. пені, 7 628,87 грн. штрафу, 1 944,47 грн. - 25 % річних,            1 470,60 грн. інфляційних втрат).

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до підпункту мав би становити 637,70 грн..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито".

За письмовим клопотанням позивача у справі 17.02.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.ст. 6, 11, п.1 ч.2 ст.258, ст.ст.509, 525, 526, 527, ч.1 ст. 530, ч.1 ст.546, ст.549, ч.1 ст.550,  ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч. 1, 2 ст.614, ст. 625, ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України, ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 5 ст. 49,  ст.ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Діденкова родина", вул Перемоги, 9, с. Россоховата, Іллінецький район, Вінницька область, 22750 ( ідентифікаційний код - 35606908, р/р - 2600689299 у "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО-380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", пр-т Возз'єднання, 15, м. Київ, 02160 (ідентифікаційний код - 30262667, р/р - 260010307001 в "Банк Фінанси та Кредит", МФО-384812) -  50 859 грн. 15 коп. (п'ятдесят тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять грн. 15 коп.) - основного боргу, 1 861 грн. 61 коп. (одна тисяча вісімсот шістдесят одна грн. 61 коп.) - пені, 1 939 грн. 17 коп. (одна тисяча дев'ятсот тридцять дев'ять грн. 17 коп.) - 25 % річних, 7 628 грн. 87 коп. (сім тисяч шістсот двадцять вісім грн. 87 коп.) - штрафу, 1 470 грн. 60 коп. (одна тисяча чотириста сімдесят грн. 60 коп.)- інфляційних, 637 грн. 59 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита (шістсот тридцять сім грн. 59 коп.) та 117 грн. 98 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (сто сімнадцять грн. 98 коп.).

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити позивачу в стягненні 5 грн. 09 коп. пені та 05 грн. 30 коп 25 % річних.

5. Зобов'язати управління державного казначейства у м. Вінниця Головного управління державного казначейства України у Вінницькій області повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 71 грн. 89 коп. (сімдесят одну грн. 89 коп.) сплаченого за платіжним дорученням від 21 січня 2009 року № 28 Товариству з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", пр-т Возз'єднання, 15, м. Київ, 02160 (ідентифікаційний код - 30262667, р/р - 260010307001 в "Банк Фінанси та Кредит", МФО-384812). Оригінал платіжного доручення від 21 січня 2009 року № 28 згідно якого сплочено 201,00 грн. державного мита знаходиться в матеріалах справи.

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.   

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  23 лютого 2009 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - ТОВ "Хімагромаркетинг", пр-т. Воз"єднання, 15. м. Київ. 02160.

3 - відповідачу - Фермерське господарство "Діденкова родина", вул. Перемоги, 9, с. Россоховата, Іллінецький район, Вінницька область.