Рішення

від 23.02.2009 по справі 5020-1/064

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-1/064

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"23" лютого 2009 р. справа № 5020-1/064

За позовом: Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України    (вул. Леніна, 41, м. Севастополь, 99011) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренесанс Херсонес”

(Фіолентовське шосе, 1/1, м. Севастополь, 99053)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, що підлягає продажу за конкурсом від 04.07.2008

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на предмет спору на стороні відповідача:

Державне підприємство „Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод „Контакт” (вул. Адм. Владимирського, 34, м. Севастополь, 99008),

Регіональне Агентство з питань банкрутства в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (вул. Дм. Ульянова, 10 , м. Сімферополь, 95013)

                                                                                                Суддя  Алсуф'єв В.В.

Представники сторін

Прокурор –  Бучко Р.В., посвідчення №299 від 28.09.2007.

Від позивача  –Школяр В.І., довіреність від 30.12.2008 № 220/1187д ;

Від відповідача - Веремчук М.А., довіреність від 22.01.2009, Мокін О.І., довіреність від 15.06.2008.

Від Третьої особи - Державного підприємства „Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод „Контакт” –Фролова З.В., довіреність б/н від 26.11.2008, Старков О.В., довіреність б/н від 12.01.2009,

Від Третьої особи - Регіонального Агентства з питань банкрутства в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі –Петров М.Л. –довіреність від 01.04.2008 № 19/1-Д

Суть спору:

24.12.2008 Заступник Військового прокурора Військово-Морських Сил України (далі –Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі –Позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренесанс Херсонес” (Відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, що підлягає продажу за конкурсом, від 04.07.2008 та зобов'язання сторін повернути все отримане в натурі відповідно до вказаного договору.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 29.12.2008 до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство „Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод „Контакт”.

Ухвалою суду від 29.12.2008 була задоволена вимога прокурора щодо вжиття заходів до забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно, відчуження якого є предметом спірної угоди.

    Ухвалою суду від 23.01.2009 змінено процесуальній статус Державного підприємства „Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод „Контакт” на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, а також залучено до участі у справі  у якості третьої особи,  яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Регіональне Агентство з питань банкрутства в АР Крим та м. Севастополі.

07.02.2009 прокурор надав суду заяву про зміну підстав позову               вих. № 3/357, в якій просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, що підлягає продажу за конкурсом, від 04.07.2008 та зобов'язати сторони повернути все отримане по договору.

Позивач надав суду письмові пояснення, відповідно до яких просить задовольнити позов у повному обсязі. У судовому засіданні представник позивача не погодився із частиною визначених прокурором підстав позову, зокрема із віднесенням відчужуваного майна до військового та належності  Державного підприємства „Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод „Контакт”  до структури Збройних Сил України.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає, що спірний договір купівлі-продажу відповідає чинному законодавству, просить суд відмовити в задоволенні позову  з підстав зазначених у відзові на позов.

          Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -  Державне підприємство „Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод „Контакт” , вважає, що спірний договір купівлі-продажу відповідає чинному законодавству, просить суд відмовити в задоволенні позову  з підстав зазначених у відзові на позов.

         Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіональне Агентство з питань банкрутства в АР Крим та м. Севастополі вважає спірний договір купівлі-продажу таким, що відповідає чинному законодавству.

Під час розгляду справи позивачем суду було надано копію наказу Міністра оборони України «Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України «Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод «Контакт»від 26.01.2009 № 33. Згідно пункту 1 зазначеного наказу, прийнято рішення про припинення діяльності юридичної особи –державного підприємства «Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод «Контакт»(ідентифікаційний код –22990316) шляхом його реорганізації –приєднанням до держаного підприємства Міністерства оборони України «Севастопольське авіаційне підприємство». Проте, оскільки на момент розгляду справи зазначений наказ не виконано, третя особа - Державне підприємство «Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод «Контакт»не припинило своє існування як юридична особа, тобто не вибула із спірних правовідносин, суд вважає  можливим розгляд справи за участю первісного кола учасників судового процесу, без здійснення заміни третьої особи її майбутнім правонаступником.  

     Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав учасників процесу,  суд,

в с т а н о в и в :

04.07.2008 між Державою Україна в особі Міністерства оборони України від імені якого діяв керуючий санацією Державного підприємства «Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод «Контакт»Старков О.В., якій діяв на підставі ухвали господарського суду міста Севастополя від 17.12.2007 у справі № 20-5/236, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ренесанс Херсонес” (надалі ТОВ «Ренесанс Херсонес») було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що підлягає продажу за конкурсом. Цей договір посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Водяхіною О.О., та зареєстровано в реєстрі за  № 1139 (а.с.8-9 т. I).

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору у власність відповідача було передано наступне нерухоме майно: нежилі будівлі та споруди, що складаються з: будівлі адміністративного корпусу літ. „А” з прибудовою літ. „а”, тамбуром літ. „а1”, тамбуром літ. „а2” (загальною площею 1 802,1 (одна тисяча вісімсот два цілих одна десята) кв.м.), навісом літ. „а3”, навісом літ. „а4” та ганком; будівлі виробничого корпусу літ. „А1” з прибудовою літ. „а6”, прибудовою літ „а8” (загальною площею 5 088,3 (п`ять тисяч вісімдесят вісім цілих три десятих) кв.м.), навісом літ. „а5”, навісом літ. „а7, навісом літ. „а9”, навісом літ. „а10”; майстерні літ. „Б” з тамбуром літ. „б”, прибудовою літ „б1”, тамбуром літ. „б2” (загальною площею 658,1 (шістсот п`ятдесят вісім цілих одна десята) кв.м. та двома ґанками; столярну ділянку літ „В” з тамбуром літ. „в”, прибудовою літ. „в1”, прибудовою літ. „в2” (загальною площею 197,5 (сто дев'яносто сім цілих п`ять десятих) кв.м., та ґанком; компресорної насосної літ. „Г” з двома антресолями, підвалом під літ „Г” (загальною площею 279,0 (двісті сімдесят дев`ять) кв.м. та ґанком; клубу літ. „Д” (загальною площею 222,3 (двісті двадцять два цілих три десятих) кв.м.) з ґанком; гаражу літ. „Е” з прибудовою літ. „е” (загальною площею 409,6 кв.м.); гаражу літ. „Е” (загальною площею 73,1 кв.м.); складу ПММ літ. „Ж” (заг. площею 30,9 кв.м.) з входом до підвалу, навісом літ. „ж”, навісом літ. „ж1”; складу ПММ літ. „З” з тамбуром літ. „з” (загальною площею 29,5 кв.м.); складу ДОК літ. „И” (заг. площею 324,7 кв.м.); акумуляторної літ. „К” (заг. площею 24,3 кв.м.); складу балонів літ. „Л” (заг. площею 28,1 кв.м.) з ганком; теплопункта літ. „М” з прибудовою літ. „м”, прибудовою літ. „м1” (заг. площею 110,0 кв.м); захисної споруди літ. „Н” з тамбуром літ. „н”, тамбуром літ. „н1” (загальною площею 291,4 кв.м.); огорож №№1-3; ворот №№4, 5, 7; підпірної стіни №№6,8; пожежного резервуара №9; мостіння І, ІІ, що розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Катерна, номер 34 „Б” (тридцять чотири „Б”).

У пункті 1.2 договору від 04.07.2008 зазначено, що підставою для його відчуження є Протокол № 4 засідання конкурсної комісії щодо продажу нерухомого майна Державного підприємства «Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод «Контакт»від 01.07.2008, затвердженого керуючим санацією цього підприємства.

Прокурор вважає, що укладений договір суперечить чинному законодавству, оскільки, на його думку, предметом купівлі-продажу став цілісний майновий комплекс державного підприємства, що суперечить положенням абзацу 2 частини другої статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».  

     Окрім того, прокурор вважає, що майно, яке було відчужено за спірною угодою є військовим майном, отже таке відчуження, на його думку, суперечить  положенням статей 1, 3, 6  Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», пунктів 2 і 6 та абзацу другого пункту 12  Положення  про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 № 1919, частин другої та третьої статті 5 Закону України  «Про приватизацію державного майна», статей 4, 5, 10 та 12 Закону України «Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України».

У письмових поясненнях наданих суду (а.с. 61-64 т. I) Позивач підтримав позов в повному обсязі та зазначив ті самі  підстави для його задоволення.

У судовому засіданні Представник Позивача не погодився із частиною визначених прокурором підстав позову, зокрема зазначив, що твердження прокурора  щодо віднесення майна державних підприємств,  які належать до сфери управління Міністерства оборони України, до військового майна, не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Крім того, представник Позивача  зауважив, що Державне підприємство „Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод „Контакт” не входить до структури Збройних Сил України, встановленої  статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України».

Відповідно до положень частини другої статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з метою відновлення платоспроможності боржника в процедурі санації може  бути продано частину майна боржника - державного підприємства. При цьому такий продаж проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації з урахуванням особливостей, передбачених Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже зазначеною нормою встановлена можливість продажу у процедурі санації лише частини майна державного підприємства, яка не є цілісним майновим комплексом.

     Чинним законодавством встановлено декілька визначень поняття «цілісний майновий комплекс», зокрема наступні.

     Відповідно до пункту третього Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440,  цілісний майновий комплекс - об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності.

Згідно із положеннями абзацу 2 частини першої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.

Відповідно до положень абзацу 2 частини першої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 27.04.2007 № 997-V,  єдиними (цілісними) майновими комплексами є майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку із прийняттям Цивільного кодексу України»від  27.04.2007 № 997-V викладено в новій редакції  абзац другий частини першої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна». Згідно з цими змінами поняття «єдиний (цілісний) майновий комплекс»замінено на «єдиний майновий комплекс», окрім того введено таку ознаку єдиного майнового комплексу як  включення до його складу усіх видів майна, призначених для його діяльності, що визначені Цивільним кодексом України.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 191 Цивільного кодексу України єдиним майновим комплексом є підприємство до складу якого входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відчужуване за спірним договором майно не має ознак цілісного або єдиного майнового комплексу, встановлених законодавством. Зокрема, предметом договору не було відчуження земельної ділянки,  інвентарю, сировини, продукції, прав вимоги, боргів, а також права на торговельну марку або інше позначення.

У матеріалах справи наявні докази того, що після укладення спірної угоди, відповідно до плану санації третьою особою - Державним підприємством «Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод «Контакт»було побудовано новий виробничий цех, при цьому вартість будівельних робіт станом на 01.02.2009 склала 3 321 860, 66 гривень. Окрім того, станом на 05.02.2009, на зазначеному підприємстві наявні основні засоби, машини та обладнання (прибори, стенди, комп'ютерна техніка), нематеріальні активи і виробничі запаси загальною вартістю 2 172 754 гривень. Зазначені обставини підтверджуються довідками Державного підприємства «Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод «Контакт»№ 68/15-8 від 09.02.2009 та           № 65/15/14 від 04.02.2009 підписаними директором і головним бухгалтером та скріплених печаткою підприємства (а.с. 18, 74 т. II). Ці факти не заперечуються прокурором та Позивачем.

Отже, після укладення спірного договору від 04.07.2008, третя особа - Державне підприємство «Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод «Контакт»не було позбавлене єдиного (цілісного) майнового комплексу, та мало можливість продовжувати ведення господарської діяльності.     

Відповідно до положень статей 1 та 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»військовим майном є державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. При цьому військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

     Статтею 6 зазначеного Закону встановлені особливості відчуження військового майна, які також знайшли своє відображення у пунктах 2, 6 та 12 Положення  про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000            № 1919. Згідно цих норм  відчуження військового майн, зокрема, цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Міністерства оборони України погодженого з Мінекономіки України, шляхом  реалізації  на аукціонах.

Аналізуючи зазначені норми Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»суд дійшов висновку, що відносно військового майна законодавцем встановлені спеціальні кваліфікуючі ознаки такого майна,  а саме,  закріплення його за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Відповідно до положень підпункту 1.1 пункту 1 та підпункту 4.2 пункту 4 статуту Державного підприємства «Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод «Контакт», затвердженого Міністром оборони України 27.10.2006 та зареєстрованого у Єдиному державному реєстрі 23.04.2007 номер запису 10771230000004135, зазначена юридична особа є державним унітарним підприємством, яке діє як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України, яке є органом управління майном.  Майно підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджується щодо окремих видів майна за згодою органу управління майном у випадках, передбачених чинним законодавством України (а.с. 76, 83 т. II).

Правовий статус державного комерційного підприємства врегульовано статтею 74 Господарського кодексу України, згідно якої таке підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном. Відповідно до частин другої та п'ятої зазначеної статті, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання, а держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених законами.

Визначення поняття господарського відання надано у статті 136 Господарського кодексу України, згідно з частинами першою та другою якої, воно є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених законами.  При цьому власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Правовий режим володіння майном на підставі господарського відання відрізняється від володіння майном на праві оперативного управління.  Згідно положень частин першої та другої статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).  При цьому власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Згідно із положеннями частин першої та другої статті 52 Господарського кодексу України некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 ГК України забороняється підприємництво, як самостійна діяльність спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. При цьому така діяльність здійснюється на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Відповідно до положень частини четвертої статті 12 Господарського кодексу України обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюються Конституцією України та законом.

Статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України»встановлено, що майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю  та належить їм на праві оперативного управління. При цьому Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом.

Правові засади здійснення у Збройних Силах України господарської діяльності встановлені Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», відповідно до статей 1 та 3 якого це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.  

Згідно з положеннями статті 4 зазначеного Закону військові частини підлягають реєстрації як суб'єкти господарської діяльності у Збройних Силах України у Порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України постановою від 03.05.2000 № 749 затверджено  Порядок реєстрації військових частин як суб'єктів господарської діяльності у Збройних Силах.

Відповідно до пунктів 2 та 3 вказаного Порядку  військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил, які здійснюють господарську діяльність з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності, шляхом включення до реєстру військових частин як суб'єктів господарської діяльності. Реєстрація проводиться Міноборони.

Отже для військових частин, закладів, установ та організації Збройних Сил законодавством встановлено інший правовий режим регулювання їх діяльності ніж для державних підприємств, що знаходяться в сфері управління Міністерства оборони України, зокрема, інший вид речового права для закріплення державного майна, інший порядок реєстрації для здійснення господарської діяльності, інша мета здійснення такої діяльності, інший порядок взаємин із органом уповноваженим управляти майном, у тому числі в сфері фінансування їх діяльності. Зазначене не заперечує й представник Позивача, що приймав участь у розгляді справи.

Окрім того, слід зазначити, що статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України», якою визначено Структуру Збройних Сил України не передбачено включення до цієї структури державних підприємств, що знаходяться у сфері управління Міністерства оборони України.  

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що майно Державного підприємства «Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод «Контакт»не може бути віднесено до військового, оскільки не має встановлених законодавцем кваліфікуючих ознак такого майна,  а саме,  закріплення його за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління.  Отже укладення спірного договору від 04.07.2008 не суперечить положенням статей 1, 3, 6  Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», а також  пунктів 2 і 6 та абзацу 2 пункту 12 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 № 1919.

З тих же підстав суд не може погодитись із позицією прокурора щодо невідповідності спірного договору від 04.07.2008 положенням частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», що встановлює  заборону на приватизацію майна Збройних Сил України. Аналіз положень Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»дозволяє зробити висновок, що майном Збройних Сил України є саме військове майно.  

Отже, оскільки, як зазначалось вище, відчужуване за спірним договором майно не є військовим (майном Збройних Сил України), його продаж не суперечить положенням частини другої  статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

     Суд не приймає доводи прокурора, щодо невідповідності спірного договору від 04.07.2008 нормам законодавства про приватизацію, зокрема, частини третьої статті 5 Закону України  «Про приватизацію державного майна», статей 4, 5, 10 та 12 Закону України «Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України»з огляду на наступне.

Як встановлено судом продаж майна за договором купівлі-продажу нерухомого майна, що підлягає продажу за конкурсом від 04.07.2008 здійснено у процедурі санації боржника третьої особи - Державного підприємства «Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод «Контакт», що відбувалась у межах провадження у справі № 20-5/236 господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.04.2008 у справі  № 20-5/236, що набрала законної сили, затверджено план санації Державного підприємства «Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод «Контакт»(а.с. 10-11 т. II).   Зазначений план санації був погоджений Міністром оборони України 16.04.2008 та Державним департаментом з питань банкрутства 12.03.2008, а також схвалений Комітетом кредиторів Державного підприємства «Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод «Контакт»(протокол № 4 від 12.03.2008).

Затвердженим судом Планом санації Державного підприємства «Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод «Контакт»передбачена реалізація активів боржника із залученням Агентства з питань банкрутства.

На виконання Плану санації Регіональним агентством з питань банкрутства в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі було утворено конкурсну комісію з продажу нерухомого майна Державного підприємства «Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод «Контакт», а також було розроблено та затверджено Положення про проведення конкурсу.

01.07.2008 відбувся конкурс з продажу нерухомого майна Державного підприємства «Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод «Контакт», на якому відповідно до протоколу конкурсної комісії № 4 (а.с. 60-62 т. II), було визначено переможця –ТОВ «Ренесанс Херсонес», з яким 04.07.2008 й було укладено спірний договір.  

Отже відчуження майна за спірним договором від 04.07.2008 здійснено на підставі положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Процедура продажу майна неплатоспроможного боржника має певні відмінності порівняно із процедурою приватизації майна державного підприємства. У першому випадку, продаж майна здійснюється у відповідності до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з метою відновлення платоспроможності боржника. У другому –у відповідності до положень Закону України «Про приватизацію державного майна»та інших актів, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України (стаття 1 Закону).

При цьому не має конкуренції норм, що регулюють відносини у процедурах приватизації та банкрутства, оскільки відповідно до положень частини третьої статті 214 Господарського кодексу України, до державних підприємств можуть бути застосовані процедури як щодо неплатоспроможного боржника в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації. Отже законодавчо встановлено, що до державного підприємства може бути застосована процедура санації й навіть процедура ліквідації, якщо воно не включено до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України Про приватизацію державного майна»перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Такий перелік встановлено Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»від 07.07.1999 № 847-XIV, з наступними змінами та доповненнями. Державне підприємство «Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод «Контакт»до зазначеного Переліку не включено.

Отже продаж майна у процедурі санації за спірним договором від 04.07.2008 здійснено у відповідності із положеннями частини третьої статті 214 Господарського кодексу України.   

Що стосується процедури приватизації підприємств Збройних Сил України або підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України, шляхом корпоратизації  та продажу акцій із збереженням у державній власності 51 відсотка акцій, яка встановлена частиною третьою статті 5 Закону України  «Про приватизацію державного майна», статтями 4, 5, 10 та 12 Закону України «Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України», суд вважає що вона не може бути застосована до спірних відносин, оскільки зазначеними нормами встановлено порядок приватизації  підприємств, майно яких є єдиним майновим комплексом. Як вже зазначалось, майно відчужуване за спірним договором від 04.07.2008 –не є єдиним (цілісним) майновим комплексом.

Суд також не погоджується із доводом прокурора щодо невідповідності спірного договору від 04.07.2008 приписам пункту «в»частини другої статті 5 Закону України  «Про приватизацію державного майна»у частині продажу нерухомого майна зазначеного як захисні споруди під  літером «Н»з тамбуром літер «н»та тамбуром літер «н1»загальною площею 291,4 кв. м.  

Відповідно до зазначеної норми, не підлягають приватизації об'єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема захисні споруди цивільної оборони. Проте, ані прокурором, ані позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відчужене нерухоме майно відноситься до фонду захисних споруд  цивільної оборони (захисту), існування якого передбачено статтею 9 Закону України «Про правові засади цивільного захисту».

Згідно з положеннями частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже за відсутності доказів віднесення нерухомого майна літер «Н»з тамбуром літер «н»та тамбуром літер «н1»до захисних споруд цивільної оборони (захисту),  вимоги про визнання недійсним спірного договору від 04.07.2008 у цей частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, у суду немає підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, що підлягає продажу за конкурсом, від 04.07.2008.

Керуючись, частиною другою статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», частинами першою та другою статті 191 Цивільного кодексу України, частинами першою та п'ятою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», статтями 1 та 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», статтею 12,  частинами першою та другою статті 52, статтями 74, 136 і 137, частиною третьою статті 214 Господарського кодексу України, статтями 3 та 14 Закону України «Про Збройні Сили України», статтями 1,  3 та 4 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», статтею 9 Закону України  «Про правові засади цивільного захисту», частиною першою статті 33, статтями 68, 82 –85  Господарського процесуального кодексу України,  суд –

В и р і ш и в:

    1.  У задоволенні позовних вимог відмовити.

     2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29.12.2008 у справі № 5020-1/064.

      Суддя                                                                                           В.В. Алсуф'єв

Рішення оформлено та підписано

в порядку ст. 84 ГПК України

23.02.2009