Рішення

від 10.02.2009 по справі 16/267

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/267

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "10" лютого 2009 р.Справа №  16/267

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 16/267

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АМІКО-КЕРАМІКА ВО", м. Луцьк  

до відповідача: приватного підприємства "СВК Груп", м. Кіровоград     

про стягнення 179 672,45 грн.,  

Представники сторін:

від позивача - Ємчик Р.І., довіреність № 8 від 16.01.09 р.;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМІКО-КЕРАМІКА ВО" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "СВК Груп" несплачених коштів за поставлений товар в сумі 169 136,10 грн., пені в розмірі 10 536,35 грн., витрат на відрядження в сумі 1 843,00 грн., витрат на сплату державного мита в розмірі 1 796,72 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі                118,00 грн.

Відповідач відзив не подав, позовні вимоги не заперечив, представник відповідача в судовому засіданні участі не брав. У господарського суду відсутні відомості про вручення відповідачу ухвали господарського суду від 20.01.09 р. про відкладення розгляду даної справи, проте господарський суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час і місце проведення судового засідання виходячи з наступного.

Згідно довідки Головного управління статистики у Кіровоградській області за  № 14-10516 від 30.12.08 р., надісланої останнім на вимогу ухвали господарського суду від 25.12.08 р. про порушення провадження у даній справі, приватне підприємство "СВК Груп" зареєстроване за адресою: 25014, м. Кіровоград, Кіровський район, вул. Кільцева, 65 (а.с. 30).

Ухвалу господарського суду від 20.01.09 р. про відкладення розгляду даної справи надіслано на адресу відповідача, за якою він зареєстрований, про що свідчить зміст самої ухвали та штамп господарського суду Кіровоградської області за вих. № 837 від 21.02.09 р. на звороті вказаної ухвали.

Таким чином, господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, направляючи ухвалу суду за місцем реєстрації відповідача.

Відповідач несе відповідальність за всі можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження, оскільки згідно правил статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридичні особи зобов'язані подавати відомості стосовно змін свого місцезнаходження державному реєстратору.   

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними документами.

Розглянувши наявні документи справи, подані позивачем докази та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АМІКО-КЕРАМІКА ВО" (далі - Постачальник) та приватним підприємством "СВК Груп" (далі - Покупець) укладено договір поставки № 36/2008 (далі - Договір, а.с. 10, 11).

Відповідно до умов Договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 12.2. Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до кінця 2008 року, а у відношенні грошових розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Договір 30.06.08 р. підписаний сторонами та скріплений відповідними круглими печатками товариства з обмеженою відповідальністю "АМІКО-КЕРАМІКА ВО" та приватного підприємства "СВК Груп".

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором  купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Розділом 7 Договору передбачений порядок здачі-прийому товару. Так, п. 7.2. та 7.3. Договору встановлено, що приймання товару Покупцем здійснюється на умовах кількості та якості і оформляється видатковою накладною, яка складається в двох примірниках, які є автентичними та підписуються повноваженими представниками обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії видаткової накладної № ВО-0000548 від 07.08.08 р. та копії довіреності серії НБЙ № 07.08.08 р. позивач свої зобов'язання за Договором виконав, передавши відповідачу Товар на загальну суму 169 136,10 грн. (а.с. 12, 13).   

Зазначена вище видаткова накладна підписана представниками сторін та скріплена круглими печатками.

У пункті п. 5.1. Договору сторони погодили, що Покупець здійснює оплату за товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у такому порядку:

- 50 відсотків вартості виставленого Постачальником рахунку-фактури - передоплата;

- 50 відсотків - протягом одного банківського дня з моменту отримання Покупцем товару.

07.08.08 р. Постачальник виставив Покупцю рахунок-фактуру № У-00001301 на суму                  169 136,10 грн. (а.с. 41).

Покупець 20.08.08 р. видав Постачальнику гарантійний лист за вих. № 44/08-08, відповідно до змісту якого приватне підприємство "СВК Груп" гарантувало товариству з обмеженою відповідальністю "АМІКО-КЕРАМІКА ВО" оплату за товар, який було поставлено відповідно до умов Договору № 36/2008 від 30.06.08 р., в строк до 29.08.08 р. (а.с. 14).

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, за поставлений товар не розрахувався, в зв'язку з чим позивач направив відповідачу претензію за вих. № 193 від 10.09.08 р., з проханням перерахувати суму основного боргу за поставлений товар на підставі Договору в розмірі 169 136,10 грн. та пеню в розмірі 4 617,20 грн. (а.с. 15).

Оскільки, відповідач за поставлений Товар не розрахувався, позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Представник позивача у поданій в судовому засіданні 10.02.09 р. заяві повідомив суд, що відповідачем станом на 10.02.09 р. жодних проплат за поставлений товар за Договором не здійснено (а.с. 39).  

Відповідач доказів сплати заборгованості не подав, в матеріалах справи такі докази відсутні, тому вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 169 136,10 грн. є обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 10 536,35 грн. за період з 10.08.08 р. по 13.11.08 р. включно.

Позовні вимоги позивача в цій частині також підлягають повному задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 8.3. Договору сторонами погоджено, що у випадку прострочення термінів, згідно п. 5.1. цього Договору, по сплаті Покупцем суми вартості партії товару, відвантаженого йому, Покупець на вимогу Продавця зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару.

Згідно поданого позивачем розрахунку, а також поданої ним заяви б/н від 10.02.09 р., розмір пені за період з 10.08.08 р. по 13.11.08 р. включно (95 дні) становить 10 536,35 грн. (а.с. 13, 39). Вказаний розрахунок повністю відповідає нормам чинного законодавства та обставинам справи.

Що ж до позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на відрядження в розмірі 1 843,00 грн., дані  вимоги  задоволенню не підлягають враховуючи наступне.

Вказані вище вимоги позивач обґрунтовує з посиланням на ст. 611 Цивільного кодексу України, зі змісту якої вбачається, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Однак позивач не навів в позові ані норм закону, ані положень Договору, які передбачають такі наслідки, як відшкодування збитків. У зв'язку з чим, господарський суд позбавлений можливості дійти висновку про підставність в цій частині позову вимог позивача.

При цьому господарський суд звертає увагу, що укладеним сторонами Договором, відповідальність у вигляді вішкодування збитків у вигляді витрат на відрядження не передбачена.

Отже, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на відрядження в сумі 1 843,00 грн.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством.

Згідно п.п. "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду справляється державне мито в розмірі 1 відсотку від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.   

Оскільки, позивачем за вимогу майнового характеру про стягнення витрат на відрядження в розмірі 1 843,00 грн. державне мито не сплачене, господарський суд вважає за необхідне стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в розмірі 18,43 грн.,

Керуючись ст.ст. 44, 46, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                            ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "СВК Груп" ( 25030, м. Кіровоград, вул. Кільцева, 65, код 34249063, р/р 2600004681148 в АКБ "Правекс-Банк" м. Київ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АМІКО-КЕРАМІКА ВО" (43023, м. Луцьк, вул. Лідавська, 8, код 25092701, р/р 26002011890 в КБ "Західінкомбанк" ТзОВ) заборгованість в сумі 179 672, 45 грн., з яких 169 136, 10 грн. сума основного боргу, 10 536,35 грн. - пеня, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1 796,72 грн. та 116,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позові відмовити.

Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю "АМІКО-КЕРАМІКА ВО" (43023,              м. Луцьк, вул. Лідавська, 8, код 25092701, р/р 26002011890 в КБ "Західінкомбанк" ТзОВ) в доход державного бюджету (отримувач коштів: УДК у м. Кіровограді; банк отримувача: ГУДКУ у Кіровоградській області; МОФ: 823016; № рахунку 31115095700002; ідентифікаційний код: 24145329; код бюджетної класифікації: 22090200 "Державне мито, не віднесене до інших категорій") суму недоплаченого державного мита 18,43 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя   Л. С. Коротченко