Ухвала

від 14.03.2013 по справі 6/503

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 року м. Київ К-1234/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Федоров М.О.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Адвокатського об'єднання «Всеукраїнське адвокатське об'єднання»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009

у справі № 6/503 (№ 22а-42719/08)

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

до Державної податкової адміністрації України

треті особи: Адвокатське об'єднання «Всеукраїнське адвокатське об'єднання»

Міністерство фінансів України

Міністерство юстиції України

про визнання наказу таким, що винесений з перевищенням компетенції та його скасування

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(далі по тексту -позивач, ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової адміністрації України (далі по тексту -відповідач, ДПА України), треті особи: Адвокатське об'єднання «Всеукраїнське адвокатське об'єднання», Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, про визнання наказу ДПА України від 17.03.2008 №159 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.03.2008 №224/14915, таким, що прийнятий з перевищенням компетенції ДПА України та його скасування.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Адвокатське об'єднання «Всеукраїнське адвокатське об'єднання» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким задовольнити позов повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Наказом Державної податкової адміністрації України «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість»від 17.03.2008 №159 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.03.2008 за №224/14915) були внесені зміни до податкової звітності з податку на додану вартість, які передбачають, зокрема, надання платниками податку розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку па додану вартість), а також у разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

До органів податкової служби вищевказані розшифровки мають подаватися на паперових носіях з копією, за бажанням платника, на магнітних носіях або в електронному вигляді у форматі, затвердженому ДПА України, за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням засобів електронного цифрового підпису.

Зазначеним наказом також визначено, що у разі наявності експортних операцій, до декларації з податку на додану вартість повинні надаватися оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (оригінали аркушів ВМД нової форми МД-2 з позначенням «3/8»).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Щодо підстав прийняття наказу ДПА України від 17.03.2008 №159, колегія суддів зазначає наступне.

З метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження від 06.02.2008 №26 2-р «Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість», яким, зокрема, було зобов'язано внести за погодженням з Мінфіном, відповідно до пункту 3 статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», зміни до форми податкової декларації з податку на додану вартість та порядку її заповнення і подання, передбачивши розшифрування платниками податку в додатку до декларації податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів за звітний місяць (додаток 5 до декларації з ПДВ та додаток 6 до скорочені форми декларації з ПДВ).

Таким чином, оспорюваний наказ ДПА України розроблено на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 №262-р «Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість», з метою забезпечення своєчасного і повного відшкодування податку на додану вартість, скорочення термінів проведення та кількості документальних перевірок з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», з урахуванням змін і доповнень, внесених Законом України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та проведено його відповідну реєстрацію в Міністерстві юстиції України.

Твердження позивача про відсутність повноважень у ДПА України щодо прийняття оспорюваного наказу №159, колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного.

Правом розроблення та затвердження форм, порядку подачі податкових декларацій та визначення необхідності подання інших документів пов'язаних зі сплатою податків наділена Державна податкова адміністрація України в силу норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Згідно до підпунктів 2, 3 статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» ДПА України наділена повноваженнями та має право видавати у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які підлягають обов'язковому опублікуванню, затверджувати форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів , декларацій про валютні цінності, зразок картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, форму повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форми звітів про роботу.

Тобто, оскільки правом видання та затвердження форм декларації наділена Державна податкова адміністрація України, яка з 1997 року є розробником форми декларації з ПДВ та здійснення контролю за нарахуванням і сплатою покладено саме на податкові органи, тому логічно, що вказаний орган самостійно визначає обсяг тих даних, які йому необхідні для здійснення такого контролю належним чином, але з дотриманням основної вимоги закону, що такі дані пов'язані зі сплатою того чи іншого податку.

Щодо відповідності норм наказу №159 нормам Закону України «Про податок на додану вартість»та іншим вимогам чинного законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Жодним актом законодавства не передбачено обмеження щодо кількості аркушів, додатків та об'єму даних, які повинна містить декларація, то логічно, що вказані умови визначаються виходячи з економічного змісту та правової природи податку, та доцільності таких умов при адміністрування того чи іншого податку. Податок на додану вартість є одним із бюджетоутворюючих податків, а тому виходячи з наведеного, є доцільним удосконалення форми та порядку подання податкової декларації з ПДВ.

Отже, вказане вище спростовує твердження позивача щодо невідповідності наказу ДПА України від 17.03.2008 №159 чинному законодавству України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для визнання акта недійсним чи неправомірними дій та бездіяльності органу владних повноважень є їх невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт або вчинив дії.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Адвокатського об'єднання «Всеукраїнське адвокатське об'єднання»відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий О.І. Степашко Судді С.Е. Острович М.О. Федоров