Постанова

від 24.02.2009 по справі 41/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/21

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.02.2009                                                                                           № 41/21

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта"

 на ухвалу Господарського суду м.Києва від 20.01.2009

 у справі № 41/21  

 за позовом                               Приватне підприємство "Ярослав-Плюс"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 9692701,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Приватне підприємство “Ярослав-Плюс” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “НК Альфа-Нафта” про стягнення 8.108.921,91 грн. основного боргу за поставлене дизельне пальне,  988.615,88 грн. пені, 471.585,50 грн. інфляційних нарахувань, 123.577,76 грн. процентів річних, а всього 9.692.701,05 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в супереч умовам укладеного між сторонами договору не розрахувався за поставлене йому пальне, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 8.108.921,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2009 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 23.01.2009.

Приватне підприємство “Ярослав-Плюс” 20.01.2009 звернулося до Господарського суду міста Києва з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2009 у справі 41/21 (далі – Ухвала суду) з метою забезпечення позову Приватного підприємства “Ярослав-Плюс” накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “НК Альфа-Нафта” (01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, 26 код ЄДРПОУ 31088169), в сумі  9.692.701 (дев'ять мільйонів  шістсот дев'яносто дві тисячі сімсот одну) грн. 05 коп., які знаходяться на рахунках, зокрема: р/р 26009003079300 в АБ “ІНГ Банк Україна” м. Київ, МФО 300539; р/р 26008031434301 в АКІБ “Укрсиббанк” “КРУ” у м. Києві, МФО 300733; р/р 26009031434300 в АКІБ в “Укрсиббанк” “КРУ” у м. Києві, МФО 300733, р/р 26009031434300 в АКІБ в “Укрсиббанк” м. Харків, МФО 351005; р/р 26008031434301 в АКІБ в “Укрсиббанк” м. Харків, МФО 351005; р/р 2600101300822 в ТОВ “Укрпромбанк” у м. Києві, МФО 321228; р/р 2600202300822 в ТОВ “Укрпромбанк” у м. Києві, МФО 321228; р/р 2062101300822 в ТОВ “Укрпромбанк” у м. Києві, МФО 321228; р/р 2600303300822 в ТОВ “Укрпромбанк” у м. Києві, МФО 321228; р/р 2600404300822 в ТОВ “Укрпромбанк” у м. Києві, МФО 321228; р/р 2606701300822 в ТОВ “Укрпромбанк” у м. Києві, МФО 321228; р/р 2615402300822  в ТОВ “Укрпромбанк” у м. Києві, МФО 321228; р/р 2600731962 в ТОВ “Фортуна-Банк” у м. Києві, МФО 300904 та на  інших рахунках відповідача , виявлених під час виконавчого провадження.

В ухвалі зазначено, що вона набирає чинності з дати її прийняття (20.01.2009) та може бути оскаржена в установленому законом порядку; ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку протягом трьох років з дати її прийняття.

Стягувачем за даною ухвалою є Приватне підприємство “Ярослав-Плюс” (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, код ЄДРПОУ 32567945).

Не погоджуючись з Ухвалою суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати Ухвалу суду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що вжиття заходів щодо забезпечення позову є правом суду і при цьому закон не містить точного переліку господарських спорів, або обставин, за яких вживаються заходи до забезпечення позову.

Скаржник вважає застосуванні заходи до забезпечення позову недоцільними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2009 прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „НК Альфа-нафта” і порушено апеляційне провадження у справі № 41/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 24.02.2009.

Представник скаржника у судовому засіданні 24.02.2009 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в скарзі та додаткових письмових поясненнях.

Представник позивача у судовому засіданні 24.02.2009 заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржувану Ухвалу суду як таку, що прийнята з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як зазначалось вище,  ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2009 було порушено провадження у справі № 41/21 та призначено її розгляд на 23.01.2009.

Приватне підприємство “Ярослав-Плюс” 20.01.2009 звернулося до Господарського суду міста Києва з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог. Позивач обґрунтував клопотання тим, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, оскільки заборгованість у відповідача існує не лише перед позивачем, а й перед іншими постачальниками, крім того, майно позивача перебуває в заставі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2009 у справі 41/21 (далі – Ухвала суду) з метою забезпечення позову Приватного підприємства “Ярослав-Плюс” накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “НК Альфа-Нафта” (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26 код ЄДРПОУ 31088169), в сумі  9.692.701,05 грн., які знаходяться на банківських рахунках.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана сума складається з наступного: 8.108.921,91 грн. – основний борг, 988.615,88 грн. – пеня (за договором), 471.585,50 грн. – інфляційні втрати, 123.577,76 грн. – проценти.

На підтвердження заборгованості за основним платежем позивачем надано Акт звірки розрахунків за період з 01.10.2008 по з1.12.2008, відповідно до якого заборгованість ТОВ „НК Альфа-Нафта” станом на 01.01.2009 складає 8.108.921,91 грн. (т. с. 1, а. с. 131).

Під час розгляду справи судом першої інстанції 23.01.2009 в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, крім того подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій збільшив періоди нарахування пені, 3 відсотків та інфляційних втрат і відповідно просив стягнути з відповідача 8.108.921,91 грн. основного боргу, 1.116.580,51 грн. пені, 641.872,86 грн. інфляційних нарахувань, 139.573,44 грн. процентів річних, а всього 10.006.948,72 грн.

Відповідач подав відзив на позов, в якому також просив надати час для підготовки контр розрахунку та подачі можливого зустрічного позову.

Господарським судом міста Києва у судовому засіданні 23.01.2009 за згодою сторін було оголошено перерву до 30.01.2009, про що сторони були повідомлені під розписку (т. с. 1, а. с. 151).

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача в судове засідання 30.01.2009 не з'явився, додаткових заперечень на позов та доказів на їх підтвердження, в т.ч. контррозрахунку, не надав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2009 у справі 41/21 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “НК Альфа-Нафта” (01133 м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 31088169) на користь Приватного підприємства “Ярослав-Плюс”(03148 м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, код ЄДРПОУ 32567945) 8.108.921 (вісім мільйонів сто вісім тисяч дев'ятсот двадцять одна) грн. 91 коп.  основного боргу,  1.116.580 (один мільйон сто шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят)  грн. 51 коп. пені, 641.872 (шістсот сорок одну тисячу вісімсот сімдесят дві) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 139.573 (сто тридцять дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят три)  грн. 44 коп. 3% річних, 25.500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 85 ГПК України прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Таким чином рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2009 (з урахуванням святкових днів) набрало законної сили 10.02.2009.

Станом на день розгляду апеляційної скарги (24.02.2009) доказів його оскарження в апеляційному чи касаційному порядках колегії суддів не надано. В судовому засіданні 24.02.2009 представник відповідача усно підтвердив, що відповідні скарги відповідачем не подавались. Також відповідачем не надано і будь-яких доказів сплати спірної суми в добровільному порядку.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 N 01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що такий вид заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача на рахунках банку підлягає застосуванню з метою заборони розпоряджатися цими коштами, доки відповідач не поверне позивачу спірну суму на виконання рішення суду.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, враховуючи значний розмір заборгованості, тривалість невиконання договірних зобов'язань, можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову, існує об'єктивна необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача.

Відповідно до п. 2 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 23.08.1994 N 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, із останніми змінами і доповненнями, внесеними  рекомендацією президії Вищого господарського суду України  від 10 лютого 2004 року N 04-5/212, (далі – Роз'яснення) забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (в подальшому - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

У пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 N 01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” зазначено, що відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду.

У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як встановлено колегією суддів, позивач обґрунтував клопотання тим, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, оскільки заборгованість у відповідача існує не лише перед позивачем, а й перед іншими постачальниками, крім того, майно позивача перебуває в заставі, що відповідачем не заперечується.

Колегія суддів відзначає, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем (у розмірі 8.108.921,91 грн. основного боргу, 1.116.580,51 грн. пені, 641.872,86 грн. інфляційних втрат, 139.573,44 грн.) встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2009 у справі 41/21, яке набрало законної сили та є чинним станом на день розгляду апеляційної скарги.

Також колегія суддів бере до уваги і те, що відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду будь-яких доказів добровільного погашення суми заборгованості (в позасудовому порядку), контр розрахунків чи доказів добровільного виконання рішення суду.

З урахуванням усього викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на 20.01.2009 існувала і продовжує існувати об'єктивна необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача.

При цьому колегія суддів відзначає, що вирішуючи питання про скасування забезпечення позову, слід ви ходити з того, що заходи забезпечення спрямовані на реальне вико нання рішення суду щодо відновлення порушених прав позивача. З цього питання у п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду Ук раїни від 23.08.1994 № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначається таке: враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія за доволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обстави ни, що спричинили застосування заходів забезпечення позову.

Оскільки колегії суддів не надано доказів виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2009 у справі 41/21, підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі та додаткових письмових поясненнях, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Ухвалу Господарського суду міста Києва у справі № 41/21 від 30.01.2009 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для прийняття рішення про забезпечення позову, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 66-68, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „НК Альфа-нафта” залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва у справі № 41/21 від 30.01.2009 - без змін.

2. Матеріали справи № 41/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді