Постанова

від 03.04.2013 по справі 913/161/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.04.2013 р. справа №913/161/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А., суддівКолядко Т.М., Принцевської Н.М. за участю представників сторін: від позивача:Скнаріна Н.М. - за дов., від відповідача:не з'явився, розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Ремікс", м. Краснодон Луганської області на рішення господарського судуЛуганської області від 26.02.2013 року у справі№913/161/13-г (суддя Хуторной В.М.) за позовомУправління економіки та власності Виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області до приватного підприємства "Ремікс", м. Краснодон Луганської області прозвільнення нежитлового приміщення Рішенням господарського суду Луганської області від 26.02.2013 року по справі №913/161/13-г позов Управління економіки та власності Виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області задоволено та зобов'язано приватне підприємство "Ремікс" м. Краснодон Луганської області звільнити на користь позивача нежитлове приміщення №3, площею 1863,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6.

Рішення суду мотивовано тим, що строк дії договору оренди комунального майна б/н від 02.01.2003 року припинився у зв'язку із закінченням терміну його дії, тому вимоги про звільнення орендованого приміщення підлягають задоволенню.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на недотримання судом першої інстанції вимог ст.77 ГПК України, а саме не відкладено розгляд справи, що призвело до порушення права відповідача на участь у судовому засіданні. Крім того, апелянт вказує на порушення судом першої інстанції ст.60 ГПК України при винесенні ухвали про відмову у прийнятті зустрічного позову.

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно якої він як орендар має переважне право на укладення договору оренди, а також звертає увагу на здійснені ним за згодою орендодавця невід'ємні поліпшення орендованого майна, які, згідно ст.27 вищевказаного Закону, підлягають компенсації у встановленому порядку, що, на думку відповідача, завдасть шкоди територіальній громаді м.Краснодон Луганської області.

Як у відзиві на апеляційну скаргу №438/10 від 22.03.2013 року, так і під час судового засідання представник позивача просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.

Від ПП "Ремікс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням його представника на лікарняному. Дане клопотання судовою колегією залишається без задоволення, оскільки скаржник за наявності вказаних обставин не був позбавлений можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого повноважного представника, в тому числі керівника товариства.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 02.01.2003 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди комунального майна б/н, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, яке є власністю територіальної громади м. Краснодона площею 1836,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6, готель "Україна" на 3-х поверхах, вартість якого визначена за експертною оцінкою станом на 19.08.2002 та складає 203158,82 грн. Майно передається в оренду з метою ефективного використання за результатами конкурсу на оренду (а.с.8-12).

Відповідно до п. 2.2. договору, орендар вступає в строкове платне користування майном в строк, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Згідно з п. 2.5 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю в аналогічному порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі; п. 2.6 договору - обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно другій стороні договору.

Відповідно до п. 5.7 договору при припиненні або розірванні договору орендар зобов'язується повернути орендодавцю або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршим, а ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням фізичного зношення та відшкодувати орендодавцю збитки при погіршенні стану або втраті (повній або частковій) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 11.1 договору, останній укладено строком на п'ять років та діє з 02.01.2003 року по 02.01.2008 року включно.

На підставі п. 11.6 договору, при відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміни даного договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той строк та на таких же умовах, які були передбачені даним договором. Дія договору була автоматично пролонгована на п'ять років, тобто з 02.01.2008 року по 02.01.2013 рік.

Вищевказаний договір укладено з додатковими угодами до нього, зокрема від 19.07.2005; від 21.07.2005; від 23.09.2005; від 12.05.2008, відповідно до яких змінювалась вартість майна та орендна плата.

Факт передання нежитлового приміщення в оренду підтверджується актом приймання-передачі майна, який є додатком до договору (а.с.14-15).

Позивач неодноразово повідомляв відповідача щодо припинення орендних правовідносин за вищевказаним договором оренди після 02.01.2013 року у зв'язку з закінченням строку дії договору, на який він був укладений, та необхідності звільнити орендоване приміщення ( листи № 945/10 від 03.07.2012, № 1081/10 від 03.08.2012, № 1248/10 від 24.09.2012, № 1498/10 від 13.11.2012, №1590/10 від 05.12.2012, №1671/10 від 28.12.2012). Матеріали справи містять відповідні докази отримання відповідачем вказаних листів.

В останнє, листом №8/10 від 03.01.2013 позивач просив Орендаря повернути об'єкт оренди у зв'язку з закінченням строку дії договору 02.01.2013 (а.с.41). Вказаний лист отримано відповідачем 05.01.2013 року, про що свідчить повідомлення №02234622.

У встановлений позивачем строк відповідач об'єкт оренди не повернув, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Отже, предметом даного спору є звільнення на користь позивача нежитлового приміщення №3, площею 1863,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6, з підстав закінчення строку договору оренди комунального майна №б/н від 02.01.2003 року.

Правовідносини, що стосуються оренди комунального майна, до якого відноситься об'єкт оренди за договором №б/н від 02.01.2003 року, врегульовані Законом України „Про оренду державного та комунального майна", Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Положенням ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 17 вказаного Закону унормовано, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Дана норма кореспондує з приписами статті 764 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач листами № 945/10 від 03.07.2012, № 1081/10 від 03.08.2012, № 1248/10 від 24.09.2012, № 1498/10 від 13.11.2012, №1590/10 від 05.12.2012, №1671/10 від 28.12.2012, тобто до закінчення терміну дії договору оренди, та листом №8/10 від 03.01.2013, протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди попереджував орендаря - приватне підприємство "Ремікс" м. Краснодон Луганської області про закінчення терміну дії договору оренди комунального майна №б/н від 02.01.2003 року та про те, що орендодавець не має наміру продовжувати вказаний договір на новий строк. Також у листах №1590/10 від 05.12.2012, №1671/10 від 28.12.2012, №8/10 від 03.01.2013 позивач просив повернути орендоване майно орендодавцю. Факт отримання вказаних листів підтверджується матеріалами справи.

Отже, оскільки підставою для звернення Управління економіки та власності Виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області до суду з даним позовом є припинення договору оренди комунального майна №б/н від 02.01.2003 року у зв'язку із закінчення строку його дії, суд першої інстанції обґрунтовано встановив доведеність позивачем належними засобами доказування факту повідомлення відповідача про припинення строку договору у зв'язку із закінченням терміну його дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Доказів звільнення орендованого приміщення у зв'язку із закінченням терміну дії договору відповідачем ні місцевому суду, ні суду апеляційної інстанції не надано; інших доказів щодо наявності підстав для користування відповідачем спірним нежитловим приміщенням також з матеріалів справи не вбачається.

За таких обставин, Донецький апеляційний господарський суд підтримує висновок суду першої інстанції щодо правомірності вимог позивача про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення №3, площею 1863,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6, та визнання їх такими, що підлягають задоволенню.

Доводи скаржника про безпідставне невідкладення судом першої інстанції розгляду справи у зв'язку з тим, що уповноважена відповідачем особа не могла бути присутньою у судових засіданнях, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо уповноважених осіб, які можуть представляти інтереси сторін у господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в судовому процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є достатньою правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, стосовно посилання скаржника на порушення судом першої інстанції п.1,2 ч.1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Отже, з огляду на те, що відповідач належним чином був повідомлений про час і місце засідання суду першої інстанції, але не використав свого права на участь у розгляді справи в суді першої інстанції, то останній правомірно розглянув справу без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Доводам відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм статті 60 ГПК України при винесенні ухвали про відмову у прийнятті зустрічного позову апеляційним судом надано правову оцінку в окремому апеляційному провадженні, та вказана ухвала не є предметом апеляційного оскарження в даному провадженні.

Посилання скаржника на положення ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо переважного права орендаря, який належним чином виконував свої обов'язки за договором оренди, на укладення договору оренди на новий термін є безпідставними, оскільки, виходячи з положень вказаної норми, орендар може реалізувати надане йому переважне право на продовження договору оренди у тому разі, коли після закінчення договору оренди орендодавець має намір передати об'єкт оренди іншій особі, тоді як судом не встановлено, а матеріалами справи не підтверджено, наявності у позивача наміру укласти договір оренди спірного нерухомого майна з іншим орендарем.

Інші доводи апелянта до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Таким чином, при перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Тому судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 26.02.2013 року по справі №913/161/13-г є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 26.02.2013 року по справі №913/161/13-г - залишити без змін.

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Ремікс" м. Краснодон Луганської області - залишити без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2 відповідачу

3 у справу

4 ДАГС

5. ГСЛО