Постанова

від 03.04.2013 по справі 5/132б

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.04.2013 р. справа №5/132б

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів Богатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В. При секретарі: Здоренко О.Ю. за участю представників сторін:

від скаржника:ОСОБА_5. - довір. № 2503 від 27.06.2012р. від кредиторів:Павлов А.Є. - довір. б/н від 05.08.2011р. ТОВ «Європласт» від боржника:Ліквідатор Атаманенко С.В. - постанова ГСДО від 20.12.2011р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 м. Донецьк на ухвалу господарського суду від Донецької області 21.02.2013р. у справі№ 5/132Б /суддя Чорненька І.К./ за заявою кредитора до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю «Європласт» м. Донецьк відкритого акціонерного товариства «Ясинуватський комбікормовий завод» с. Піски Донецької області пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Громадянка ОСОБА_7 м. Донецьк звернулась з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 21.02.2013р. у справі № 5/132Б за заявою кредитора ТОВ «Європласт» до ВАТ «Ясинуватський комбікормовий завод» про банкрутство. В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати незаконними дії ліквідатора із включення до ліквідаційної маси боржника грошових коштів у сумі 20 000грн., обладнання та нерухомого майна.

В обґрунтування доводів апелянт посилається на порушення господарським судом при винесення оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, без залучення іншого співвласника нерухомого майна - ОСОБА_8 Також апелянт вважає, що ліквідатором не дотримано вимоги ч. 10 ст. 17 Закону, оскільки було подано позов не до господарського суду, а до Ясинуватського міськрайоного суду до ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про розірвання договору купівлі-продажу від 21.11.2001р.та про визнання права власності на нерухоме майно. Такими діями, на думку ОСОБА_7, ліквідатор намагалась позбавити її та ОСОБА_8 права власності на нерухомість. Включення цього майна до ліквідаційної маси є недопустимим, оскільки у ліквідатора були відсутні законні підстави. Апелянт посилається на порушення ліквідатором вимог ст. 25 Закону щодо видачі представнику довіреності на представництво інтересів ВАТ «Ясинуватський комбікормовий завод» без укладення з ним договору.

Також скаржник зазначає про безпідставність відхилення судом доводів ОСОБА_7 щодо повернення грошових коштів у сумі 20 000грн., включених ліквідатором до ліквідаційної маси з врахуванням того, що Ясинуватським міськрайонним судом розглядається позов про стягнення цих коштів.

ОСОБА_7 посилається на незаконне утримання ліквідатором Атаманенко С.В. рухомого майна (обладнання), але рішенням Ясинуватського міськрайонного суда від 13.12.2012р. позов ОСОБА_7 задоволено та зобов'язано ВАТ «Ясинуватський комбікормовий завод» повернути обладнання.

Ухвалою від 05.03.2013р. Донецьким апеляційним господарським судом апеляційна скарга прийнята до провадження.

Крім того, у судовому засіданні 20.03.2013р. представник апелянта ОСОБА_4 заявив усне клопотання про відсутність необхідності розгляду доводів апеляційної скарги, що стосується рухомого майна (обладнання), оскільки це питання вирішується в Ясинуватському міськрайонному суді. Такі ж пояснення представник скаржника надав і у судовому засіданні 03.04.2013р.

19.03.2013р. до апеляційного суду надійшло клопотання від ОСОБА_7 про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме: супровідного листа апеляційного суду Донецької області від 01.03.2013р. № 2/511/12 та копії рішення апеляційного суду Донецької області від 26.02.2013р. у справі № 22-ц/0775/910/2013, яким скасовано рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 07.05.2012р. та відмовлено у задоволенні позову ВАТ «Ясинуватський комбікормовий завод» про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності.

Однак вказане рішення не може прийматись колегією суддів до уваги, оскільки оскаржувана ухвала була винесена господарським судом 21.02.2013р., а рішення апеляційного суду прийняте 26.02.2013р., тобто на момент винесення ухвали у цій справі про банкрутство рішення апеляційного суду Донецької області ще не існувало. Крім того, воно не було предметом розгляду у суді першої інстанції та йому не надавалась правова оцінка при розгляді скарги ОСОБА_7 на дії ліквідатора, тому не може бути прийнято як додатковий доказ в апеляційному суді.

Від ліквідатора Атаманенко С.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, оскільки вважає, що доводи апелянта є необґрунтованими, а саме: ОСОБА_7 добровільно перерахувала на рахунок банкрута грошові кошти у сумі 20 000грн., вважати їх помилково отриманими у ліквідатора не було підстав та у п'ятиденний термін скаржник не звернулась до ліквідатора про їх повернення.

У судовому засіданні 03.04.2013р. ліквідатором був наданий уточнений відзив на апеляційну скаргу, в якому просить Донецький апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги. В запереченнях ліквідатор вказує, що включення до ліквідаційної маси нерухомого майна ОСОБА_7 було правомірним, оскільки на час формування ліквідмаси ліквідатор прийняла до уваги результати інвентаризації майна банкрута, а на час реалізації майна договір купівлі-продажу від 21.11.2001р. було розірвано та визнано право власності на нерухоме майно за банкрутом на підставі рішення міськрайонного суду від 07.05.2012р., яке на той час набрало законної сили. Стосовно рухомого майна (обладнання), то воно взагалі не включалось до ліквідаційної маси та відповідні докази надавались до суду першої інстанції.

До вказаного відзиву ліквідатором надано копію ухвали Ясинуватського міськрайонного суду від 03.04.2013р. у справі № 0555/1083/2012, якою заяву ліквідатора банкрута про перегляд заочного рішення від 13.12.2012р. прийнято до провадження.

Однак колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду не приймає копію ухвали від 03.04.2013р. як додатковий доказ у справі, оскільки на момент винесення оскаржуваної ухвали господарським судом цього судового акту міськрайонного суду не існувало та не було оцінено судом у справі про банкрутство ВАТ «Ясинуватський комбікормовий завод», тому не може прийматись та розглядались як допустимий доказ при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_7

У судовому засіданні 03.04.2013р. представником апелянта було подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: в підтвердження пред'явлення вимоги щодо повернення грошових коштів у сумі 20 000грн. було надано вимогу ОСОБА_7 від 21.11.2012р., адресовану ліквідатору банкрута Атаманенко С.В., фіскальні чеки від 27.11.2012р. та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке адресовано Атаманенко С.В., а отримано нібито чоловіком - ОСОБА_10. В обґрунтування цього клопотання представник апелянта послався на те, що ці оригінали знаходились у ОСОБА_7 та надавались до суду першої інстанції, але були повернуті скаржнику. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про задоволення клопотання та долучення наданих документів до матеріалів справи № 5/132б з подальшою їх оцінкою як додаткових доказів у даній справі.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши доводи та заперечення представників апелянта, ініціюючого кредитора та ліквідатора, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Ухвалою від 28.07.2011р. господарський суд Донецької області за заявою кредитора ТОВ «Європласт» порушив справу про банкрутство ВАТ «Ясинуватський комбікормовий завод» на підставі ст.ст. 1, 6, 7, 8, 11,12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

За результатами підготовчого засідання ухвалою від 08.08.2011р. суд ввів процедуру розпорядження майном, призначив розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Атаманенко С.В.; зобов'язав ініціюючого кредитора здійснити публікацію про порушення справи про банкрутство та визнав вимоги кредитора у сумі 1 113 325,96грн.

Ухвалою від 13.12.2011р. за результатами попереднього засідання суд визнав та затвердив реєстр вимог кредиторів у складі ТОВ «Європласт» та відмовив у визнанні кредиторських вимог ПАТ «Укрсоцбанк».

Постановою від 20.11.2011р. господарський суд Донецької області визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором арбітражного керуючого Атаманенко С.В.

В ході проведення ліквідаційної процедури до господарського суду надійшла скарга ОСОБА_7 як власника майна на дії ліквідатора Атаманенко С.В., за результатами розгляду якої судом винесено ухвалу від 21.02.2013р. та відмовлено у задоволенні скарги.

Ухвала суду мотивована наступним:

- щодо повернення грошових коштів у сумі 20 000грн. як безпідставно отриманих ліквідатором Атаманенко С.В., господарським судом встановлено, що квитанцією №NOMEX33464 від 19.07.2012р. вказані грошові кошти перераховані ВАТ «Ясинуватський комбікормовий завод» з призначенням платежу - за послуги відповідно до договору б/н від 12.07.2012р. Скаржник посилається на те, що вказані кошти повинні бути перераховані ТОВ «Юридична компанія «Станчуляк і Партнери» на підставі договору про надання юридичних послуг від 12.07.2012р. та у судовому засіданні було оглянуто договір (доповнення до договору на надання юридичних послуг № 15/06/12 від 25.06.2012р.) від 12.07.2012р. Оцінивши надані докази, господарський суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами безпідставність перерахування банкруту коштів, оскільки скаржник не надав суду для огляду та не долучив до справи договір на послуги б/н від 12.07.2012р., а наданий суду договір є додатком до договору від 25.06.2012р. № 15/06/12, укладеного між ОСОБА_7 та ТОВ «Юридична компанія «Станчуляк і Партнери», та на цей договір не посилається платник у призначенні платежу.

- стосовно незаконного утримання ліквідатором обладнання ОСОБА_7 та ОСОБА_9 та території боржника та можливе його включення до ліквідаційної маси, судом першої інстанції встановлено наступне. Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду від 13.12.2012р. у справі № 0555/1083/2012 були задоволенні частково позовні вимоги ОСОБА_7 до ВАТ «Ясинуватський комбікормовий завод» про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме; зобов'язано останнього повернути позивачу обладнання (котел ТРМ-60, станок (поліровально-шліфовальний) ПШС, тельфер 4-тн, тельфер 5-тн, поліровально-шліфовальний ПШС, станок розпиловочний); в решті позовних вимог відмовлено. Судом встановлено, що ліквідатором було надано відомості від 21.12.2011р. по ліквідаційній масі банкрута та інвентаризаційний опис основних засобів №1 від 21.12.2011р., в переліку яких відсутнє обладнання, на яке посилається скаржник та яке нібито включено до ліквідмаси;

- доводи в частині виключення зі складу ліквідаційної маси банкрута нерухомого майна (будівля критої стоянки, з цегли, означена в плані літ.Б-1, загальною площею 69,5кв.м.; одноповерхова будівля холодного складу, металевої, означена в плані літ.В-1, загальною площею 486,2кв.м.; одноповерхова будівля цеху переробки каменю, з шлакоблоку, означена в плані літ.Г-1, загальною площею 384,8кв.м.; будівля котельні, з шлакоблоку, означена в плані літ.Д, загальною площею 102,3кв.м, розташовані по вул. Леніна, 14, с. Піски Ясинуватського району Донецької області) господарським судом Донецької області не прийняті до уваги з урахуванням наступного. Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду від 07.05.2012р. у справі №2-511/2012 розірвано з моменту укладення договір купівлі-продажу від 21.11.2001р. між ВАТ «Ясинуватський комбікормовий завод» та ОСОБА_7 та ОСОБА_9 та визнано за ВАТ «Ясинуватський комбікормовий завод» право власності на вказане нерухоме майно. Копія цього рішення була надана ліквідатором до господарського суду 21.02.2013р., в цьому рішенні зазначено про набрання ним законної сили 21.05.2012р. Крім того, господарський суд вказав про ненадання йому доказів про скасування або зміну цього рішення міськрайонного суду. Також господарський суд вказав, що скаржником не надано доказів державної реєстрації за нею права власності за спірним майном на день розгляду скарги, а саме довідки із державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на день подання скарги або її розгляду;

- також суд дійшов висновку про безпідставність доводів щодо неправомірності дій ліквідатора в частині звернення ліквідатора до суду з позовом щодо угод, укладених боржником. Стосовно видачі довіреності ліквідатором представнику при розгляді цивільної справи, то суд вважає такі дії ліквідатора законними, оскільки це відповідає вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом».

Господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги ОСОБА_7 про продовження строку ліквідаційної процедури та не затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, оскільки це питання відноситься до виключної компетенції комітету кредиторів.

На підставі викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для направлення до органів прокуратури в порядку ст. 90 ГПК України повідомлення щодо незаконних дій арбітражного керуючого Атаманенко С.В., що містять ознаки кримінального правопорушення. Тому відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_7 на дії ліквідатора у справі № 5/132б.

Проаналізувавши копії матеріалів справи Донецький апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з урахування наступного.

Доводи скаржника про необхідність повернення ліквідатором грошових коштів у сумі 20000грн. вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Як вбачається з копій матеріалів справи, скаржником до суду першої інстанції надано квитанцію №NOMEX33464 від 19.07.2012р., згідно якої нею сплачено 20 000грн. на користь ВАТ «Ясинуватський комбікормовий завод» з призначенням платежу за послуги згідно з договором б/н від 12.07.2012р. (а.с.50).

У судовому засіданні представник апелянта наполягав на безпідставному отриманні ліквідатором цих коштів та їх незаконному включенні до ліквідаційної маси. Також вказував про направлення вимоги до ліквідатора про повернення вказаних коштів ОСОБА_7, в підтвердження своїх доводів скаржником було надано апеляційному суду відповідні докази з посиланням на отримання цієї вимоги чоловіком ліквідатора.

Але при розгляді апеляційної скарги в судовому засіданні ліквідатор Атаманенко С.В. обставини отримання будь-якої вимоги від ОСОБА_7 про повернення грошових коштів у сумі 20 000грн. заперечувала, посилаючись на те, що з 2001 року вона була розлучена та по теперішній час не перебуває у шлюбі та надала оригінал паспорта, який був оглянутий колегією суддів у засіданні та встановлено, що у ньому міститься запис про припинення одруження від 11.05.2002р., запис про реєстрацію шлюбу у паспорті Атаманенко С.В. після запису про припинення одруження відсутній. З усних пояснень Атаманенко С.В. вбачається, що вона особисто вимогу про повернення коштів від ОСОБА_7 не отримувала, повноважень на отримання поштової кореспонденції для неї нікому іншому не надавала, чоловіка не має вже тривалий час. За таких обставин, колегія суддів вважає недоведеним належними та допустимими доказами факт отримання ліквідатором письмової вимоги скаржника про повернення 20 000грн. як безпідставно отриманих коштів.

Доводи апелянта про порушення ліквідатором вимог ст. 26 ч. 1 Закону, оскільки до складу ліквідаційної маси зараховується майно, що належить банкруту на правах власності або повного господарського відання, не приймаються до уваги апеляційним судом, що стосується факту включення до ліквідмаси коштів у сумі 20 000грн. Вказані кошти були перераховані банкруту скаржником в добровільному порядку з посиланням за оплату послуг відповідно до договору. З моменту отримання коштів на розрахунковий рахунок банкрута останній набуває право власності на вказані грошові кошти, оскільки чинним законодавством не передбачено будь-яких додаткових умов для набуття права власності на кошти на банківських рахунках юридичної особи. Згідно ст. 30 ч. 8 Закону кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону. В подальшому вказані кошти були використані ліквідатором в порядку, передбаченому Законом, що не оспорюється учасниками провадження по справі.

Але особа, яка спочатку добровільно перерахувала кошти ліквідатору нібито як оплату заборгованості, потім заявляє про безпідставність отримання ліквідатором цих коштів, у зв'язку з чим між платником та отримувачем коштів виник майновий спір, який у зв'язку із запереченнями ліквідатора неможливо вирішити в позасудовому порядку, що привело до подачі позову платника до місцевого загального суду з вимогою повернення коштів, який станом на теперішній час нібито не розглянутий по суті. Будь-які докази знаходження в суді на розгляді позову платника у матеріалах даної справи відсутні, але на цьому наполягає сам скаржник, хоч ліквідатор такі обставини заперечує.

Представник апелянта у судовому засіданні пояснив про те, що на теперішній час в Ясинуватському міськрайонному суді розглядається справа про повернення банкрутом грошових коштів в сумі 20 000грн., але остаточне рішення у справі не винесено. Будь-яких доказів стосовно вказаного питання представником до Донецького апеляційного господарського суду не надано.

На думку колегії суддів між платником та отримувачем коштів дійсно існує майновий спір, який підлягає вирішенню в позовному провадженні в суді, оскільки у справах про банкрутство суд спори не вирішує. До отримання відповідного рішення суду, яке набере чинності, про безпідставність отримання коштів та необхідність їх повернення скаржнику, дії ліквідатора з вищевказаного питання неможливо вважати такими, які нібито не відповідають вимогам ст.ст. 25, 26 Закону.

Стосовно виключення зі складу ліквідаційної маси банкрута нерухомого майна, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції стосовно того, що рішенням Ясинуватського міськрайонного суду від 07.05.2012р. у справі №2-511/2012 було визнано право власності за ВАТ «Ясинуватський комбікормовий завод» на вищевказане нерухоме майно та розірвано договір купівлі-продажу з моменту його укладення боржником з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Це судове рішення набрало законної сили з 21.05.2012р.

Однак колегія суддів не приймає до уваги надане апелянтом рішення апеляційного суду Донецької області від 26.02.2013р. у справі № 22-ц/0775/910/2013, яким скасовано рішення міськрайонного суду від 07.05.2012р., оскільки ці обставини не існували на час розгляду у господарському суді Донецької області скарги на дії ліквідатора та не оцінювалися судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали. Рішення апеляційного суду Донецької області від 26.02.2013р. у справі № 22-ц/0775/910/2013 може бути підставою для перегляду ухвали господарського суду у справі про банкрутство за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про недоведеність скаржником незаконного утримання ліквідатором обладнання ОСОБА_7 та ОСОБА_9 та території боржника та можливе його включення до ліквідаційної маси, оскільки судом встановлено, що ліквідатором було надано відомості від 21.12.2011р. стосовно ліквідаційної маси банкрута та інвентаризаційний опис основних засобів № 1 від 21.12.2011р., в переліку яких відсутнє обладнання (котел ТРМ-60, станок (поліровально-шліфовальний) ПШС, тельфер 4-тн, тельфер 5-тн, поліровально-шліфовальний ПШС, станок розпиловочний), тобто це рухоме майно не було включено ліквідатором до ліквідаційної маси банкрута у справі №5/132б. Також судом враховано, що ВАТ «Ясинуватський комбікормовий завод» рішенням Ясинуватського міськрайонного суду від 13.12.2012р. у справі № 0555/1083/2012 зобов'язано повернути ОСОБА_7 обладнання. Тобто, фактично спір між скаржником та банкрутом з вказаного питання був вирішений у судовому порядку, що унеможливлює повторний розгляд цього питання іншим судом в межах справи про банкрутство. Нібито можливе включення обладнання скаржника до ліквідаційної маси банкрута засноване на припущеннях скаржника, не підтверджено належними доказами, а навпаки спростовується матеріалами даної справи.

Крім того, при апеляційному перегляді ухвали суду від 21.02.2013р. представник апелянта не наполягав на розгляді апеляційної скарги з цього приводу, оскільки це питання є предметом іншого судового процесу та на даний час в його розгляді у межах справи про банкрутство №5/132б не має такої необхідності.

Донецький апеляційний господарський суд вважає хибним посилання апелянта на те, що ліквідатор повинна сама представляти інтереси банкрута, а не видавати довіреність представнику з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження : виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута .

Отже, з моменту визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора у справі, до останнього переходять усі повноваження керівника банкрута, тобто ліквідатор від імені банкрута (юридичної особи) має право видавати довіреності представникам для представлення інтересів банкрута з метою виконання покладених на ліквідатора обов'язків згідно ч. 1 ст. 25 Закону.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що скаржником станом на день винесення господарським судом ухвали від 21.02.2013р. не доведено порушення ліквідатором Атаманенко С.В. при проведенні ліквідаційної процедури у справі про банкрутство № 5/132б вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому судом обґрунтовано було відмовлено у задоволенні скарги на дії ліквідатора.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Донецької області, викладених в ухвалі від 21.02.2013р. у справі № 5/132б. Тому апеляційна скарга ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, а ухвала суду від 21.02.2013р. у справі № 5/132б підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 м. Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 21.02.2013р. у справі № 5/132б залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 21.02.2013р. у справі № 5/132б залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 7 прим.:

1.скаржнику, 1.боржнику, 1.кредитору

1.ліквідатору, 1. до справу, 1.ГСДО, 1. ДАГС