Постанова

від 22.04.2013 по справі 5/132б

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.04.2013 р. справа №5/132б

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів Богатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В. При секретарі: Здоренко О.Ю. за участю представників сторін:

від скаржника:Сімонов О.Р. - довір. № 2587 від 07.11.2012р. від ініціюючого кредитора: не з'явився від боржника: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» м.Київ на ухвалу господарського суду від Донецької області 19.02.2013р. у справі№ 5/132Б /суддя Чорненька І.К./ за заявою кредитора до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю «Європласт» м. Донецьк відкритого акціонерного товариства «Ясинуватський комбікормовий завод» с. Піски Донецької області пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Укрсоцбанк» м. Київ звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 19.02.2013р. у справі № 5/132Б за заявою кредитора ТОВ «Європласт» до ВАТ «Ясинуватський комбікормовий завод» про банкрутство. В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить ухвалу суду скасувати, визнати неналежним виконання арбітражним керуючим Атаманенко С.В. обов'язків ліквідатора та визнати заявлені ПАТ «Укрсоцбанк» вимоги до боржника в загальній сумі 2 635 596,33грн.

Свої доводи апелянт обґрунтував тим, що в ході ліквідаційної процедури у справі №5/132Б банк направив ліквідатору заяву від 14.09.2012р. №19.1-09/6946 з кредиторськими вимогами до боржника у сумі 2 632 377,33грн. Оскільки ліквідатором не було надано відповіді на заяву, банк подав скаргу на дії ліквідатора до господарського суду та за результатами розгляду цієї скарги судом було відмовлено у її задоволенні. Також скаржник зазначив, що його вимоги забезпечені заставою майна боржника та вважає, що вони є поточними, оскільки виникли на підставі рішення Київського районного суду м. Донецька від 25.06.2012р. Отже, ненадання ліквідатором відповіді ПАТ «Укрсоцбанк» на заяву є порушенням з боку арбітражного керуючого Атаманенко С.В. вимог ч. 6 ст. 3-1, ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 30.06.1999р. (далі-Закон).

Ухвалою від 12.04.2013р. Донецьким апеляційним господарським судом апеляційна скарга прийнята до провадження.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши доводи представника апелянта, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Ухвалою від 28.07.2011р. господарський суд Донецької області за заявою кредитора ТОВ «Європласт» порушив справу про банкрутство ВАТ «Ясинуватський комбікормовий завод» на підставі ст.ст. 1, 6, 7, 8, 11,12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

За результатами підготовчого засідання ухвалою від 08.08.2011р. суд ввів процедуру розпорядження майном, призначив розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Атаманенко С.В.; зобов'язав ініціюючого кредитора здійснити публікацію про порушення справи про банкрутство та визнав вимоги кредитора у сумі 1 113 325,96грн.

Ухвалою від 13.12.2011р. за результатами попереднього засідання суд визнав та затвердив реєстр вимог кредиторів у складі ТОВ «Європласт» та відмовив у визнанні кредиторських вимог ПАТ «Укрсоцбанк».

Постановою від 20.11.2011р. господарський суд Донецької області визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором арбітражного керуючого Атаманенко С.В.

В ході проведення ліквідаційної процедури до господарського суду надійшла скарга ПАТ «Укрсоцбанк» на дії ліквідатора Атаманенко С.В., за результатами розгляду якої судом винесено ухвалу від 19.02.2013р. та відмовлено у задоволенні скарги.

Ухвала суду мотивована тим, що банк звернувся до ліквідатора з заявою з грошовими вимогами у сумі 2 635 596,33грн., в якій вказує, що є заставним кредитором боржника, оскільки останній виступає майновим поручителем по зобов'язаннях Наймушиної Л.Ф. за договором кредиту № 260/03.8-063 від 15.08.2007р., укладеного з ПАТ «Укрсоцбанк». В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ВАТ «Ясинуватський комбікормовий завод» було укладено іпотечний договір № 260/03.9-075 від 15.08.2007р., за умовами якого товариство передало в іпотеку будівлі та споруди. Судом встановлено про стягнення банком з Наймушиної Л.І. заборгованості за кредитним договором на підставі рішення Київського районного суд м. Донецька від 25.06.2012р. у справі №2/0523/1482/2012 у сумі 2 632 377,33грн.

Також в ухвалі зазначено, що вимоги банку до ліквідатора про визнання його грошових вимог до боржника, які є предметом скарги на дії ліквідатора, є тотожними вимогам банку, що вже розглядались господарським судом Донецької області з прийняттям ухвали від 13.12.2011р.

Проаналізувавши копії матеріалів справи, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк» не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Відповідно до п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011р. положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, до даної справи про банкрутство застосовуються норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 30.06.1999р.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими.

Як вбачається з копій матеріалів справи, ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось зі скаргою від 08.11.2012р. № 19.1-10/85-3735 на дії ліквідатора, в якій просить господарський суд Донецької області визнати неналежним виконання арбітражним керуючим Атаманенко С.В. обов'язків ліквідатора у справі № 5/132б та зобов'язати ліквідатора надати відповідь щодо визнання кредитором у вимогах до боржника. Так, банком було направлено до ліквідатора заяву про визнання грошових вимог у сумі 2 635 596,33грн., які виникли на підставі рішення Київського районного суд м. Донецька від 25.06.2012р. у справі №2/0523/1482/2012, за яким стягнуто заборгованість за кредитним договором. Ця заборгованість є несплаченою та на думку апелянта, є поточною.

Також судом встановлено, що скаржником були надані докази направлення ліквідатору Атаманенко С.В. заяви з вимогами до боржника - 09.11.2012р.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з тим, що в діях арбітражного керуючого Атаманенко С.В. дійсно вбачається порушення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині ненадання відповіді на заяву про визнання поточних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до банкрута. Так, ліквідатором не надано доказів про надання відповіді ПАТ «Укрсоцбанк» на заяву з грошовими вимогами до боржника у період до подачі банком скарги на дії ліквідатора. Ліквідатором було надано відповідь на заяву лише під час розгляду скарги банку у суді, в якій ліквідатор не визнав вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» через ненадання банком доказів звернення стягнення на предмет іпотеки та вимоги заявника, на думку ліквідатора, не мають грошового характеру, тому вона вважає заяву банку необґрунтованою (а.с.90 т.2).

Донецький апеляційний господарський суд вважає, що вказане порушення в діях ліквідатора носить формальний характер, оскільки відповідь ліквідатора з відмовою у визнанні заявлених банком вимог до банкрута по суті є правильною, що не є підставою для припинення повноважень ліквідатора у цій справі про банкрутство, та не призвело до прийняття судом першої інстанції неправильного рішення за результатами розгляду скарги ПАТ «Укрсоцбанк» на дії ліквідатора.

За приписами ст. 1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа ( майновий поручитель).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" :

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Отже, слід розмежовувати поняття " поручитель" та " майновий поручитель", вказані особи є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин, а саме - поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення як порука на підставі ст.ст. 546,553 ЦК України.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Майновий поручитель, виходячи з вимог ст. 583 ЦК України, є суб'єктом такого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, як застава (або іпотека).

Колегія суддів вважає, що ЦК України, а також Закон України "Про іпотеку" не передбачають солідарного обов'язку боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя, в зв'язку з чим, до майнового поручителя не може бути застосовані норми ст. 543 ЦК України, згідно якої, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом встановлено, що боржник не є позичальником за кредитними договорами та не отримував від банку грошових коштів, не має зобов'язань по поверненню кредитних коштів, а виступає майновим поручителем позичальника - Наймушиної Л.І., тобто відповідає за невиконання умов кредитного договору позичальником не грошима, а власним майном, яке є предметом іпотеки, але виключно в межах його вартості.

Таким чином, зобов'язання майнового поручителя перед кредитодавцем носять не грошовий, а майновий характер.

Необхідною ознакою набуття статусу кредитора у справі про банкрутство, виходячи з вимог п.п. 3, 7 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є наявність саме зобов'язань грошового, тобто фінансового характеру.

Договір іпотеки не породжує у іпотекодавця грошових зобов'язань перед іпотекодержателем, останній має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника шляхом придбання права власності на предмет іпотеки або продажу предмету іпотеки.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Донецької області, викладених в ухвалі від 19.02.2013р. у справі № 5/132б. Тому апеляційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк» не підлягає задоволенню, а ухвала суду від 19.02.2013р. у справі № 5/132б підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 19.02.2013р. у справі № 5/132б залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 19.02.2013р. у справі № 5/132б залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 7 прим.:

1.скаржнику, 1.боржнику

1.кредитору, 1.ліквідатору

1. до справу, 1.ГСДО, 1. ДАГС