Ухвала

від 28.03.2013 по справі 2а-2220/12/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-2220/12/0170/4

28.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 29.11.12 у справі № 2а-2220/12/0170/4

за позовом Командитного товариства "ТОВ "ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД" (вул. Ізобільна,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Командитне товариство «ТОВ «ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012301 від 10.01.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2012 року позов Командитного товариства "ТОВ "ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД" до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим - задоволено повністю.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим №0000012301 від 10.01.2012 року про збільшення Командитному товариству "ТОВ "ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на 347624,00 грн. у тому числі за основним платежем - 278099, 00 грн.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з по взаємовідносинам із ТОВ ТПК"Ресурс Поділля" (код 33273446) за липень, серпень 2011 року, за результатами перевірки складено акт від 21.12.2011 року №3900/23-4/00443714 (далі-Акт), (а.с.8-16 т.I).

За висновками даного акту встановлено порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що виразилось у заниженні ПДВ у липні 2011 року на суму 34208,00 грн., у серпні 2011 року у розмірі 243891,00 грн.

Позивачем до ДПІ в м. Ялта АР Крим подано заперечення на Акт перевірки, яке відповіддю від 04.01.2012 року № 34/10/23-4 залишено без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 року №0000012301 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 347624,00 грн., у тому числі за основним платежем - 278099,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69525,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем 18.01.2012 року до ДПА в АР Крим та рішенням від 08.02.2012 року за вих.№114/10/10-0223 залишено без змін, а скарга без - задоволення (а.с.24-26, т.I) .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, податковий кредит за період липень-серпень 2011 року позивач сформував на підставі належно оформлених документів податкового обліку, які були складені за наслідками реального здійснення господарських операцій, у відповідному податковому періоді.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Згідно із актом перевірки позивач у липні-серпні 2011 року мав взаємовідносини з ТОВ ТПК"Ресурс Поділля", якому надано стан «ризиковий кредит» (податкова яма першого рівня), сформував податковий кредит за рахунок наданих ТОВ ТПК"Ресурс Поділля" податкових накладних. Крім того, за даними акту перевірки ТОВ ТПК"Ресурс Поділля" від 23.11.2011 року №87/23-33273446, який складено посадовими особами Хмельницької ОДПІ Вінницької області, встановлено нікчемність правочину між ТОВ ТПК"Ресурс Поділля" та позивачем за липень, серпень 2011 року.

З акту перевірки вбачається, що відповідно до даних «Інформаційно-пошукова система» Державної податкової адміністрації України на 23.11.2011 стан ТОВ «ТПК «Ресурс Поділля» «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». У ТОВ ТПК «Ресурс Поділля» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно з ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст. 215, ст..228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди мають ознаки нікчемності.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до положень п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з положеннями п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Доводи апелянта про порушення вказаних норм пов'язується із висновком про нікчемність укладених угод позивач із ТОВ ТПК"Ресурс Поділля".

Однак, з матеріалів справи вбачається, що до складу податкового кредиту Декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року позивачем включена сума ПДВ у розмірі 32208,23 грн., за серпень 2011 року - 243891 грн., за податковими накладними, отриманим від ТОВ ТПК «Ресурс Поділля» з придбання м'ясної продукції.

Так, 17.12.2010 року між ТОВ «ТПК «Ресурс-Поділля» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки №1712, предметом якого є зобов'язання Продавця передати у власність Покупця м'ясо у кількості, асортименті, по ціні та в строки відповідно до умов цього договору, специфікації до нього з черговим порядковим номером, що є невід'ємною складовою частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити Продукцію (товар).

Згідно з п.2.5 Договору датою передачі Продукції (товару) вважається дата одержання Продукції (товару) Покупцем (його представником) і підписання останнім (його представником) видаткової накладної про прийом Продукції.

За наслідками здійснення господарських операцій складені документи, що свідчать про передачу товарів (м'ясопродуктів) у липні 2011 року кількістю 5810,20 кг. на суму 205249,37 грн., у тому числі 34208,228 грн. ПДВ; у серпні 2011 року кількістю 45841,84 кг. на суму 1463347,56 грн., у тому числі 243891,26 грн. ПДВ, а саме, поставка та передача товарів за період липень-серпень 2011 року підтверджується видатковими накладними, наданими ТОВ «ТПК «Ресурс-Поділля»копії яких містяться в матеріалах справи (том 1 а.с 27-37).

Крім того, транспортування м'ясопродуктів у період липень-серпень 2011 року у кількості 51652,04 кг., на загальну суму 1668596,87 грн., в тому числі ПДВ 278099,48 грн. підтверджується товарно-транспортними накладними, а саме: на суму 205249,37грн., у т.ч. 34208,228 грн. ПДВ №Р1053 від 08.07.2011 року; на суму 196177,92 грн., у т.ч. 32696,32 грн. ПДВ № Р818 від 01.08.2011 року; на суму 375163,87 грн., у т.ч. 62527,312 грн. ПДВ № Р855 від 03.08.2011 року; на суму 288211,82 грн., у тому числі 48035,304 грн. ПДВ № Р877 від 08.08.2011 року; на суму 360056,02 грн., у тому числі 60009,336 грн. ПДВ № Р950 від 15.08.2011 року.

Отриманий товар (м'ясопродукти) оприбутковано у бухгалтерському обліку підприємства.

За датами відвантаження товарів ТОВ «ТПК «Ресурс-Поділля» складені податкові накладні за липень 2011 року на суму 205249,37 грн., у тому числі 34208,23 грн. ПДВ №77 від 08.07.2011 року; за серпень 2011 року на суму 1463347,56 грн., у тому числі 243891,26 грн. ПДВ, а саме №14 від 01.08.2011 року на суму 196177,92 грн., у тому числі 32696,32 грн. ПДВ; №34 від 03.08.2011 року на суму 375163,87 грн., у тому числі 62527,31 грн. ПДВ; №59 від 08.08.2011 року на суму 288211,83 грн., у тому числі 48035,31 грн. ПДВ; №134 від 15.08.2011 року на суму 360056,02 грн., у тому числі 60009,34 грн. ПДВ; №184 від 22.08.2011 року на суму 243737,87 грн., у тому числі 40622,98 грн. ПДВ.

Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТПК «Ресурс-Поділля» підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Податкові накладні, отримані від ТОВ ТПК «Ресурс Поділля» відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних в липні та серпні 2011 року на загальну суму ПДВ - 278099,49 грн.

Оплата позивачем за придбаний у ТОВ «ТПК «Ресурс Поділля» товар (м'ясопродукти) у повному обсязі підтверджується виписками банку та платіжними дорученнями на суму 1685114,06 грн.

Використання у власній господарський діяльності КТ «ТОВ ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД» товарів (м'ясопродуктів), отриманих від ТОВ ТПК «Ресурс Поділля» за період липень-серпень 2011 року підтверджено журналами-ордерами по рахункам 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари на складах», 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками», звітами про рух номенклатури на складах, відомістю дослідження звіту про рух номенклатури на складах, видаткових накладних позивача, що підтверджується матеріалами справи та висновками проведеної у справі судово-економічної експертизи.

Усі надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають чинному законодавству щодо вимог, встановлених до цих документів.

Податковий кодекс України, а саме п.198.6 ст.198, передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу). Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної ТОВ «ТПК «Ресурс Поділля» був платником податку на додану вартість.

Отже, матеріалами справи у повному обсязі підтверджується оплата, отримання та використання у господарській діяльності позивача товарів (м'ясопродуктів), що придбанні у ТОВ «ТПК «Ресурс Поділля» за Договором №1712 від 17.12.2010 року, суму ПДВ по яких у розмірі 278099,48 грн. віднесено до податкового кредиту липня-серпня 2011 року, що також кореспондує з висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи.

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо нікчемності укладених правочинів судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в частині другій статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Судова колегія не приймає до уваги доводи щодо відсутності у контрагента позивача основних фондів та виробничих активів, необхідних умов для здійснення господарської діяльності, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами.

Крім того, відповідачем не надано суду першої інстанції, та апеляційним розглядом не добуто доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ТОВ «ТПК «Ресурс Поділля» , доказів, які б свідчили про отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; жодного доказу несплати суми податку на додану вартість ТОВ «ТПК «Ресурс Поділля», тому висновки відповідача про відсутність реального наміру та можливості поставок товарів позивачу позбавлені належного обґрунтування.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим судова колегія зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані товари та результати робіт у межах власної господарської діяльності відповідачем не спростована.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні, а на час розгляду справи висновки щодо нікчемності правочину взагалі визнані недійсними податковими органами.

Застосування санкцій у цьому податковому повідомленні-рішенні обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, якій обґрунтовано задовольнив позов та прийняв рішення відповідно до вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ялті АР Крим Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.12 у справі № 2а-2220/12/0170/4 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна