Постанова

від 03.04.2013 по справі 20/66б/2011(22/30б)

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.04.2013 р. справа №20/66б/2011(22/30б)

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В. При секретарі: Здоренко О.Ю. за участю представників сторін:

від боржника:не з'явився від скаржника:не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області смт. Новопсков Луганської області на ухвалу господарського судуЛуганської області від 14.01.2013р. у справі№ 20/66б/2011(22/30б) (суддя Кірпа Т.С.) за заявою кредитораУправління пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області смт. Новопсков Луганської області до боржникаприватного підприємства «Бірюза» с. Новобіла Луганської області пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 27.04.2010р. господарський суд Луганської області за заявою Управління пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон) порушив справу про банкрутство «Бірюза» с. Новобіла Луганської області.

Постановою господарського суду від 11.05.2010р. ПП «Бірюза» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Льовіна А.П.

Ухвалою від 12.05.2011р. суд затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідував банкрута та припинив провадження у справі про банкрутство. За результатами апеляційного перегляду постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. ухвала залишилась без змін. Постановою від 04.10.2011р. Вищий господарський суд України скасував постанову апеляційного суду від 13.07.2011р. та ухвалу господарського суду від 12.05.2011р. та справу про банкрутство направив на новий розгляд на стадію ліквідаційної процедури.

Ухвалою від 24.10.2011р. господарський суд Луганської області прийняв справу №20/66б/2011(22/30б) до нового розгляду.

Ухвалою від 21.11.2011р. господарський суд:

- затвердив відшкодування витрат арбітражного керуючого Льовіна А.П. у сумі 3 126,24грн. за рахунок коштів ініціюючого кредитора (залишок несплачених коштів складає 1 859,73грн.);

- припинив провадження за заявою кредитора - ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" з грошовими вимогами до боржника у сумі 1 324,11грн.;

- припинив ліквідаційну процедуру ПП "Бірюза";

- затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПП "Бірюза";

- ліквідував ПП "Бірюза";

- припинив провадження у справі.

02.07.2012р. (але судом було допущено помилку в даті ухвалення, а саме: замість 02.07.2012р. вказана 02.07.2011р.) господарський суд виніс додаткову ухвалу, якою затвердив оплату послуг арбітражному керуючому Льовіну А.П. за виконання повноважень ліквідатора у сумі 4 313,41грн. за рахунок коштів ініціюючого кредитора у справі.

За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого Льовіна А.П. про видачу наказу господарський суд ухвалою від 14.01.2013р. задовольнив її; стягнув з УПФУ в Новопсковському районі Луганської області суму боргу з оплати послуг ліквідатора по справі №20/66б/2011(22/30б) в сумі 4 313,41грн. та суму боргу з відшкодування судових витрат в сумі 1 859,73грн. та видав наказ.

Ухвала суду мотивована тим, що до суду надійшла заява від арбітражного керуючого Льовіна А.П. про видачу наказу про виконання рішення господарського суду Луганської області про стягнення з ініціюючого кредитора суму боргу з оплати послуг ліквідатора в сумі 4 313,41грн. та суму боргу з відшкодування судових витрат в сумі 1 859,73грн. За результатами розгляду суд дійшов висновку, що згідно ст. 44 ГПК України витрати на оплату послуг арбітражного керуючого входять до складу судових витрат і їх стягнення повинно здійснюватись у справі, під час розгляду якої такі витрати виникли. Тому оплата послуг арбітражного керуючого, як і відшкодування його витрат, відбувається в межах справи про банкрутство та не може бути предметом самостійних позовних вимог. У випадку відмови ініціюючого кредитора від оплати послуг арбітражного керуючого в добровільному порядку, суд, припиняючи провадження у справі, повинен вирішити це питання та видати наказ про примусове стягнення грошових коштів, якщо інше не випливає із фактичних обставин справи. З урахуванням вимог п. 12 ст. 3-1 Закону господарський суд вважає, що це обумовлює виникнення у ініціюючого кредитора прямого обов'язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого за певний період. Оскільки ініціюючим кредитором у добровільному порядку витрати за послуги арбітражного керуючого у цій справі про банкрутство не сплачені, тому суд дійшов висновку про необхідність видати наказ для примусового виконання.

Не погоджуючись з ухвалою суду від 14.01.2013р.УПФУ в Новопсковському районі Луганської області звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати.

Апеляційна скарга ухвалою від 21.03.2013р. була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до апеляційного провадження.

В обґрунтування доводів апелянт посилається на те, що кошторис ініціюючого кредитора на 2012 рік не містить видатки на асигнування оплат послуг арбітражних керуючих за час виконання ними обов'язків у справах про банкрутство, де управління є ініціюючим кредитором. А взяття на себе таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства, а саме ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про визнання апеляційної скарги УПФУ в Новопсковському районі Луганської області обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з врахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор звернувся до господарського суду Луганської області з заявою вих. № 360/24844151 від 31.10.2012р. про видачу наказу у справі № 20/66б/2011(2/30б) про примусове стягнення з УПФУ в Новопсковському районі Луганської області.

В обґрунтування цієї заяви ліквідатор зазначив, що у відповідності до ст. 44 ГПК України оплата послуг та відшкодування витрат віднесені до судових витрат. Зобов'язана особа, УПФУ в Новопсковському районі Луганської області, не заперечувала проти здійснення оплати послуг та відшкодування витрат арбітражному керуючому Льовіну А.П. у встановленому порядку, але на даний час не здійснила добровільно відповідних встановлених оплат цих судових витрат, незважаючи на направлені арбітражним керуючим Льовіним А.П. рахунки-фактури від 09.07.2012 за №000009 та №000010, відповідно, та лист-вимогу від 09.07.2012 №181/24844151-11.

Статтею 11 ч. 3, 5 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд Луганської області після завершення процедури банкрутства у справі № 20/66б/2011(2/30б) про банкрутство розглянув та задовольнив заяву арбітражного керуючого Льовіна А.П. про видачу наказу, про що 14.01.2013р. виніс оскаржувану ухвалу.

Однак з цією ухвалою суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, ліквідатор під час проведення ліквідаційної процедури не звертався до суду з заявою про стягнення з ініціюючого кредитора встановленого судом розміру оплати послуг арбітражного керуючого Льовіна А.П. за виконанням ним послуг ліквідатора на загальну суму 6 173,14грн. (1 859,73грн.+4313,41грн.). Крім того, до моменту винесення 21.11.2011р. судом ухвали про припинення провадження у справі вказане питання судом не розглядалось.

Вже після припинення провадження у справі про банкрутство арбітражний керуючий звернувся до суду з заявою про видачу наказу, яку судом було задоволено та видано наказ. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що після припинення справи про банкрутство господарський суд виносить додаткову ухвалу від 02.07.2012р., якою розглядає та затверджує оплату послуг арбітражного керуючого Льовіна А.П. у сумі 4 313,41грн. без зазначення періоду виконання ним повноважень ліквідатора. Проте, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд вийшов за межі розгляду заяви про видачу наказу, оскільки, по-перше, справа про банкрутство № 20/66б/2011/(22/30б) вже була припинена, по-друге, заяви про стягнення заборгованості з УПФУ на користь арбітражного керуючого до суду першої інстанції взагалі не заявлялось.

Заява про видачу наказу може бути задоволена судом за умови наявності судового рішення про стягнення суми боргу або судових витрат по справі. Якщо таке рішення судом не виносилось на день подачі заяви про видачу наказу, то така заява не підлягає задоволенню у зв'язку з її безпідставністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 3-1 Закону арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом. Згідно з частиною 10 цієї статті джерелами виплати винагороди є кошти боржника і кредиторів. Конкретний розмір і джерела виплати винагороди арбітражному керуючому визначаються комітетом кредиторів та затверджуються господарським судом.

Отже, законодавець визначив порядок розгляду вимог арбітражного керуючого про виплату йому винагороди в межах справи про банкрутство.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачив, що до обов'язків господарського суду входить перевірка обґрунтованості всіх виплат арбітражному керуючому, а саме: згідно ч. 14 ст. 3 1 Закону звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Отже, оплата послуг арбітражного керуючого та виплата додаткової винагороди здійснюється у зв'язку з виконанням ним своїх повноважень у справі про банкрутство та, відповідно, виплачується у розмірі, затвердженому господарським судом, який здійснює провадження у такій справі.

Тому господарський суд Луганської області, розглядаючи справу про банкрутство №20/66б/2011(22/30б) та припиняючи провадження у справі, повинен був вирішити питання щодо оплати послуг ліквідатора та у разі відмови ініціюючого кредитора від такої оплати видати наказ про примусове стягнення грошових коштів.

Таким чином, відносини щодо оплати послуг арбітражного керуючого нерозривно пов'язані зі справою про банкрутство, тому такі вимоги мають розглядатися в межах цієї справи. Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 11.08.2010р. у справі № 2/241/09, від 05.07.2011р. у справі № 5020-9/194-5/240-9/297-13/082-5/575-9/082-4/188.

За таких обставин, господарський суд Луганської області не мав законних підстав проводити стягнення після припинення провадження у справі № 20/66б/2011(22/30б) про банкрутство ПП «Бірюза» с. Новобіла Луганської області.

Оскаржувана ухвала від 14.01.2013р. не приймалась господарським судом Луганської області як додаткова ухвала згідно ст. 88 ГПК України.

Згідно ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржувана ухвала господарського суду з вищезазначених питань прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення за результатами розгляду заяви про видачу наказу.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області смт. Новопсков Луганської області на ухвалу господарського суду Луганської області від 14.01.2013р. у справі № 20/66б/2011 (22/30б) - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 14.01.2013р. про видачу наказу та стягнення суми боргу з оплати послуг ліквідатора у справі №20/66б/2011 (22/30б) скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого Льовіна А.П. про видачу наказу про стягнення з Управління пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області судових витрат з оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням повноважень ліквідатора у справі № 20/66б/2011(22/30б).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 7 прим.

1. боржнику

1. кредитору

1.арбіт.керуючому

1. у справу

1. ДАГС

1.ГСЛО