Постанова

від 29.10.2013 по справі 20/66б/2011(22/30б)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 20/66б/2011(22/30б) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого - доповідача), Коробенка Г.П., Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого Льовіна Андрія Петровича на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року у справі господарського суду№ 20/66б/2011(22/30б) Луганської області за заявоюУправління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області доПП "Бірюза" провизнання банкрутом за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Луганської області від 27.04.2010 року порушено провадження у справі №22/30б про банкрутство ПП "Бірюза" (далі - боржника) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області (далі - ініціюючого кредитора) за спеціальною процедурою, регламентованою статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 1 - 2).

Постановою господарського суду Луганської області від 11.05.2010 року відсутнього боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, тобто до 11.05.2011 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Льовіна А.П. , якого зобов'язано організувати своєчасне проведення ліквідаційної процедури, подати суду звіт про проведену роботу та ліквідаційний баланс банкрута у строк до шести місяців з дня винесення постанови, визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника в розмірі 18 747, 56 грн., в тому числі 18 018, 76 грн. основного боргу (2 черга) та 728, 80 грн. (6 черга), в решті вимоги відхилено як необґрунтовані (том 1, а.с. 55 - 56).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.11.2011 року затверджено відшкодування витрат арбітражного керуючого Льовіна А.П., понесених при проведенні ліквідаційної процедури банкрута на суму 3 126, 24 грн. за рахунок коштів ініціюючого кредитора (залишок несплаченої заборгованості складає 1 859, 73 грн.) , провадження за заявою кредитора - ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" №339 від 02.07.2010 року з грошовими вимогами до боржника на суму 1 324, 11 грн. припинено , припинено ліквідаційну процедуру боржника, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута - ПП "Бірюза", провадження у справі припинено (том 3, а.с. 21 - 25).

Додатковою ухвалою господарського суду Луганської області від 02.07.2012 року, з врахуванням ухвали суду про виправлення описки від 29.07.2013 року, затверджено оплату послуг арбітражному керуючому Льовіну А.П. за виконання повноважень ліквідатора ПП "Бірюза" на суму 4 313, 41 грн. за рахунок коштів ініціюючого кредитора (том 3, а.с. 41 - 44, 125).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.01.2013 року заяву арбітражного керуючого Льовіна А.П. про видачу наказу задоволено, стягнено з Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області на користь суб'єкта підприємницької діяльності - арбітражного керуючого Льовіна А.П. суму боргу з оплати послуг ліквідатора у даній справі в розмірі 4 313, 41 грн. та суму боргу з відшкодування судових витрат в розмірі 1 859, 73 грн., ухвалено видати наказ (том 3, а.с. 69 - 77).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року ухвалу господарського суду Луганської області від 14.01.2013 року у справі №20/66б/2011(22/30б) скасовано, відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого Льовіна А.П. про видачу наказу про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області судових витрат з оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого Льовіна А.П. (том 3, а.с. 100 - 102).

29.04.2013 року до господарського суду надійшла заява (вих. №75/24844151-13 від 25.04.2013 року) арбітражного керуючого Льовіна А.П. про прийняття у справі додаткового рішення про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області судових витрат з оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого на користь фізичної особи-підприємця Льовіна А.П. у зв'язку із виконанням ним повноважень ліквідатора банкрута - ПП "Бірюза" у даній справі та видачу наказу про стягнення 4 313, 41 грн., як оплати послуг ліквідатора та 1 859, 73 грн., як відшкодування витрат арбітражного керуючого (том 3, а.с. 104 - 107).

Додатковою ухвалою господарського суду Луганської області від 29.07.2013 року (суддя Кірпа Т.С.) заяву арбітражного керуючого Льовіна А.П. у справі №20/66б/2011(22/30б) про банкрутство ПП "Бірюза" про видачу наказу задоволено, стягнено з Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області на користь суб'єкта підприємницької діяльності - арбітражного керуючого Льовіна А.П. у зв'язку із виконанням ним повноважень ліквідатора банкрута судові витрати з оплати послуг на суму 4 313, 41 грн. та відшкодування витрат арбітражного керуючого на суму 1 859, 73 грн., ухвалено видати наказ про стягнення (том 3, а.с. 127 - 134).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ініціюючий кредитор звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 29.07.2013 року, обґрунтовуючи тим, що ліквідатор боржника не звертався до суду зі заявою про стягнення з ініціюючого кредитора встановленого судом розміру оплати послуг арбітражного керуючого в ході ліквідаційної процедури і на момент винесення судом ухвали від 21.11.2011 року про припинення провадження у справі про банкрутство вимоги про стягнення судом не розглядалися, а отже їх слід вважати погашеними по закінченню строків ліквідаційної процедури.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - М'ясищева А.М., суддів: Манжур В.В., Москальової І.В.) ухвалу господарського суду Луганської області від 29.07.2013 року у справі №20/66б/2011(22/30б) скасовано, відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого Льовіна А.П. вих. №75/24844151-13 від 25.04.2013 року щодо прийняття додаткового судового рішення у справі про банкрутство №20/66б/2011(22/30б) про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області судових витрат з оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого на користь фізичної особи-підприємця Льовіна А.П. у зв'язку із виконанням ним повноважень ліквідатора банкрута ПП "Бірюза" та видачу судового наказу про стягнення грошових сум (том 3, а.с. 150 - 153).

Апеляційний суд встановив, що заява арбітражного керуючого Льовіна А.П. (вих. №75/24844151-13 від 25.04.2013 року) за змістом своїх вимог є тотожною заяві арбітражного керуючого Льовіна А.П. (вих. №360/24844151-12 від 31.10.2012 року), у задоволенні якої заявнику було відмовлено постановою апеляційного суду від 03.04.2013 року даній справі, з огляду на що апеляційний суд дійшов висновку про те, що подання арбітражним керуючим іншої (повторної) заяви з питання, яке вже вирішено по суті господарським судом, виключає можливість її повторного розгляду, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні заяви арбітражного керуючого Льовіна А.П. за вих. №75/24844151-13 від 25.04.2013 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, арбітражний керуючий Льовін А.П. (далі - скаржник) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 02.09.2013 року, а ухвалу суду першої інстанції від 29.07.2013 року залишити в силі, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 3 1 Закону (в зазначеній редакції), статей 44, 88 ГПК України. Зокрема, скаржник зазначив про помилковість висновків апеляційного суду про тотожність його вимог згідно заяви за вих. №360/24844151-12 від 31.10.2012 року (про видачу судового наказу) та заяви за вих. №75/24844151-13 від 25.04.2013 року (про стягнення судових витрат з видачею судового наказу в порядку винесення додаткової ухвали до ухвали суду про затвердження ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі про банкрутство).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 02.09.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про необґрунтованість доводів скаржника та необхідність зміни постанови апеляційного суду у зв'язку з порушенням норм законодавства про банкрутство, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 1 Закону (в зазначеній редакції) , учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Відповідно до частин 12, 14, 16 статті 3 1 Закону (в зазначеній редакції) , оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство. Звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Згідно з частинами 1, 4 статті 24 Закону (в зазначеній редакції) , у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією. У ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Отже, в ході здійснення провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає рішення про затвердження розміру оплати послуг, витрат арбітражного керуючого або приймає рішення про стягнення з ініціюючого кредитора грошових сум на оплату послуг (витрат) арбітражного керуючого за рахунок ініціюючого кредитора і такі рішення суду не можуть ототожнюватися та є самостійними процесуальними актами суду, які приймаються в ході провадження у справі про банкрутство.

Частинами 1, 2 статті 32 Закону (в зазначеній редакції) передбачено, що після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс з додатками. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Згідно зі статтею 40 Закону (в зазначеній редакції) , провадження у справі про банкрутство припиняється господарським судом, зокрема, у зв'язку із затвердженням звіту ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Отже, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, припинення боржника як юридичної особи та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яким підсумовується хід ліквідаційної процедури, та завершується провадження у справі про банкрутство, що виключає в подальшому можливість прийняття судом до провадження та розгляду судом окремих спірних питань учасників провадження у справі про банкрутство даного боржника.

Разом з тим, додаткове рішення у справі відповідно до статті 88 ГПК України приймається судом тоді, коли з якоїсь позовної вимоги (або вимоги у справі про банкрутство), яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою господарського суду від 21.11.2011 року під час затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника, з ліквідацією боржника як юридичної особи та припиненням провадження у справі про банкрутство затверджено відшкодування витрат арбітражного керуючого Льовіна А.П., понесених при проведенні ліквідаційної процедури банкрута на суму 3 126, 24 грн. за рахунок коштів ініціюючого кредитора (залишок несплаченої заборгованості складає 1 859, 73 грн.) (том 3, а.с. 21 - 25).

За змістом мотивувальної частини зазначеної ухвали не вбачається розгляду вимог ліквідатора до ініціюючого кредитора про стягнення грошових коштів, зокрема, компенсації понесених ним витрат в ліквідаційній процедурі чи про стягнення винагороди за надані ним послуги з ініціюючого кредитора - УПФУ в Новопсковському районі Луганської області.

Вимоги про стягнення грошових коштів з ініціюючого кредитора на користь ліквідатора, які можуть розглядатися судом в ході провадження у справі про банкрутство за наявності спору між учасниками провадження, не є тотожними розгляду судом питання про затвердження розміру винагороди ліквідатора чи витрат ліквідатора в ході ліквідаційної процедури.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що предметом вимог заявника згідно заяви №75/24844151-13 про винесення додаткової ухвали до ухвали суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, припинення провадження у справі про банкрутство від 21.11.2011року, з врахуванням додаткової ухвали від 02.07.2011року, була вимога ліквідатора саме про стягнення коштів з ініціюючого кредитора, яка взагалі не розглядалася судом першої інстанції при прийнятті остаточного рішення у справі про банкрутство, за наслідком якого провадження у справі припинено (ухвала суду від 21.11.2011 року) (том 3, а.с. 104 - 107).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Луганської області від 10.06.2013 року заяву за вих. №75/24844151-13 від 25.04.2013 року призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.07.2013 року (том 3, а.с. 111 - 114).

У судовому засіданні від 29.07.2013 року суд першої інстанції розглянув по суті зазначену заяву та дійшов висновку про її задоволення, про що виніс додаткову ухвалу, обґрунтовуючи встановленням обставин виконання арбітражним керуючим Льовіним А.П. повноважень ліквідатора боржника у даній справі та обставин прийняття у справі ухвали суду від 21.11.2011 року, якою, зокрема, затверджено загальний розмір відшкодування витрат арбітражного керуючого Дьовіна А.П., понесених ним в ході виконання повноважень ліквідатора банкрута на суму 3126, 24 грн. із зазначенням того, що залишок несплаченої заборгованості складає 1859, 73 грн., а також додаткової ухвали суду від 02.07.2012 року про затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого Льовіна А.П. на суму 4313, 41 грн. за час виконання ним повноважень ліквідатора боржника у даній справі що, на думку суду першої інстанції, є достатньою підставою для прийняття у справі додаткової ухвали про стягнення з ініціюючого кредитора на користь арбітражного керуючого Льовіна А.П. оплати його послуг в розмірі 4 313, 41 грн. та суми фактичних витрат в розмірі 1 859, 73 грн. (залишок несплаченої заборгованості).

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, не погодився з такими висновками суду першої інстанції, скасував винесену у справі додаткову ухвалу від 29.07.2013 року та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні заяви арбітражного керуючого Льовіна А.П. за вих. №75/24844151-13 від 25.04.2013 року (про прийняття додаткового рішення про стягнення з ініціюючого кредитора судових витрат з оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку із виконанням ним повноважень ліквідатора банкрута та видачу судового наказу про стягнення) з огляду на таке.

Апеляційний суд зазначив про те, що судом першої інстанції необґрунтовано прийнято до провадження та розглянуто по суті заяву арбітражного керуючого Льовіна А.П. за вих. №75/24844151-13 від 25.04.2013 року, оскільки зазначена заява за змістом своїх вимог є тотожною вимогам арбітражного керуючого Льовіна А.П. згідно заяви за вих. №360/24844151-12 від 31.10.2012 року, яка розглядалася по суті судами першої та апеляційної інстанцій та у задоволенні якої апеляційним судом було відмовлено відповідно до постанови від 03.04.2013 року у даній справі (том 3, а.с. 100 - 102). Однак, висновок про тотожність змісту обох заяв не спростовує обставин подання заяви №75/24844151-13 від 25.04.2013 року в порядку статті 88 ГПК України та необхідності її розгляду по суті.

Колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про те, що постанова апеляційного суду є в цілому правильною, оскільки апеляційним судом встановлено, що при винесенні ухвал від 21.11.2011 року та від 02.07.2012 року судом не розглядалася вимога про стягнення з ініціюючого кредитора спірних сум, а тільки затверджено їх розмір із зазначенням за рахунок якого учасника провадження такі витрати можуть бути задоволені - ініціюючого кредитора.

Отже, за відсутності розгляду судом першої інстанції спору про стягнення грошових сум, заява про прийняття додаткової ухвали з видачею наказу суду про стягнення грошової суми в порядку статті 88 ГПК України не може бути задоволена.

З огляду на зазначене Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року у справі №20/66б/2011(22/30б) необхідно залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Льовіна Андрія Петровича залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року у справі №20/66б/2011(22/30б) залишити в силі.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді Г.П. Коробенко

С.В. Куровський