Постанова

від 01.11.2011 по справі 2а-7576/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2011 року № 2а-7576/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гулкевич І.З.

за участю секретаря - Галійчук А.В.

за участю представників сторін

від позивача - Дубик О.В.

від відповідача - Мусійчук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Гал-ЕКСПОКОМ» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «Гал-ЕКСПОКОМ» звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2011 року №0000281502/0.

25.07.2011 року позивачем було подано клопотання про заміну позивача з Закритого акціонерного товариства «Гал-ЕКСПОКОМ» на Приватне акціонерне товариство «Гал-ЕКСПОКОМ», що є повним правонаступником попереднього, у зв'язку із зміною найменування та зміною юридичної адреси Закритого акціонерного товариства «Гал-ЕКСПОКОМ». Позивачем на підтвердження цього факту було пред'явлено виписку з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та статут Приватного акціонерного товариства «Гал-ЕКСПОКОМ».

Ухвалою суду від 02.09.2011 р. вказане клопотання позивача задоволено, змінено позивача - Закрите акціонерне товариство «Гал-ЕКСПОКОМ» його правонаступником - Приватним акціонерним товариством «Гал-ЕКСПОКОМ».

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесене на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. При цьому, позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, виписаними платником податку на додану вартість. Також, позивач стверджує, що реальність господарських операцій з контрагентом підтверджується первинними бухгалтерськими документами

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.1, п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3183,00 грн. у тому числі за грудень 2009 р. на суму 3183,00 грн.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова було проведено документальну невиїзну перевірку Закритого акціонерного товариства «Гал-ЕКСПОКОМ» (код ЄДРПОУ 32053226) стосовно взаємовідносин з Приватним підприємством «Львівкомфортгруп-К» (код ЄДРПОУ 35383018) за період грудень 2009 р., за результатами якої складено Акт про результати документальної невиїзної перевірки з питань взаємовідносин з ПП «Львівкомфортгруп-К» №3251/15-2/32053226 від 28.12.2010 року (далі - акт перевірки).

На підставі даного Акту ДПІ у Залізничному районі м. Львова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000281502/0 від 17.01.2011 р., яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3979,00 грн., з яких 3183,00 грн. - основного платежу та 796,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Прийняття даного повідомлення - рішення мотивовано висновками акту перевірки про порушення позивачем п.п.7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.1, п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3183,00 грн. у тому числі за грудень 2009 р. на суму 3183,00 грн.

Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Львівкомфортгруп-К».

Актом перевірки встановлено, що ПП «Львівкомфортгруп-К» на підставі податкових накладних № 0601від 02.12.2009 р. та № 0600 від 30.12.2009 р. реалізувало позивачу двері металопластикові (2 шт.), ДСП будівельне (30 шт.), швелер 12 (1 т.), профіль металевий некондиція (0,6 т.), труба некондиція (0,5 т.) та трос із стяжками (16 шт.).

Згідно акту перевірки, відповідачем зроблений висновок, про неможливість здійснення господарської діяльності ПП «Львівкомфортгруп-К» за період грудень 2009 року, оскільки за даними податкової звітності, наданої підприємством до ДПІ у Сихівському районі м. Львова, чисельність працівників ПП «Львівкомфортгруп-К» за грудень 2009 року відсутня, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність у підприємства ПП «Львівкомфортгруп-К» трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме - в частині відвантаження та перевезення товарів. Також в акті перевірки відповідачем зазначено, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова скеровано лист ПП «Львівкомфортгруп-К» про представлення останнім підтверджуючих документів, на підставі яких сформовано податкове зобов'язання та податковий кредит у деклараціях з ПДВ та валові доходи і витрати у деклараціях з податку на прибуток. Первинних документів підприємством не надано, у результаті чого, про що відповідачем зазначено в акті перевірки, ПП «Львівкомфортгруп-К» порушило свої податкові зобов'язання, приписи господарського та цивільного законодавства, а тому угоди, укладені підприємством з контрагентами на реалізацію товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) на адресу останніх мають протиправний характер, а такі правочини, внаслідок яких неправомірно віднесено податок на додану вартість до складу податкових зобов'язань, по суті суперечать інтересам держави та суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже, як вказано відповідачем в акті перевірки, згідно ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що податкові накладні, виписані ПП «Львівкомфортгруп-К», не можуть бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту.

Судом встановлено, що між позивачем та Приватним підприємством «Львівкомфортгруп-К» було укладено договір поставки №01-12 від 01.12.2009 року (а.с. 59), на виконання умов якого між позивачем та ПП «Львівкомфортгруп-К» оформлені, підписані та скріплені печатками сторін первинні бухгалтерські документи - видаткова накладна № 0563 від 02.12.2009 року на суму 900,00 грн. в тому числі ПДВ - 150,00 грн. (а.с. 13) та видаткова накладна № 0562 від 30.12.2009 р. на суму 18200,00 грн. в тому числі ПДВ 3033,33 грн. (а.с. 14), видані податкові накладні № 0601 від 02.12.2009 року на загальну суму з ПДВ - 900,00 грн. в тому числі ПДВ - 150,00 грн. (а.с. 15) та № 0600 від 30.12.2009 року на загальну суму з ПДВ - 18200,00 грн. в тому числі ПДВ - 3033,33 грн. (а.с. 16), згідно яких позивачем суму податку на додану вартість віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2009 р. у сумі 3183,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 57-58), позивачем було перераховану ПП «Львівкомфортгруп-К» грошові кошти за будівельні матеріали, що підтверджується платіжним дорученням № 3107 від 29.12.2009 р. на суму 900,00 грн. (в тому числі ПДВ - 150,00 грн.) та платіжним дорученням № 3127 від 30.12.2009 р. на суму 18200,00 грн. (в тому числі ПДВ 3033,33 грн.)

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності правочину між позивачем та ПП «Львівкомфортгруп-К» з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних обґрунтованих посилань, з яких підстав відповідач вважає правочин між позивачем та Приватним підприємством «Львівкомфортгруп-К», нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, даний правочин порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухилення контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення йому податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ПП «Львівкомфортгруп-К» або будь - які інші відомості, які можуть бути визнані як підстави та докази укладення правочину з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за вищезазначеним договором поставки ПП «Львівкомфортгруп-К» були поставлені товарно-матеріальні цінності згідно до вказаних видаткових накладних. Дані товарно-матеріальні цінності, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання товарно-матеріальних цінностей також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Згідно наданої позивачем інформації, яка не заперечується відповідачем, свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Львівкомфортгруп-К» анульовано 30.04.2010 р., тобто - після дати укладання договору поставки з позивачем.

Таким чином, на момент укладання позивачем з ПП «Львівкомфортгруп-К» договору поставки №01-12 від 01.12.2009 року, ПП «Львівкомфортгруп-К» мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за №168/97-ВР (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом - ПП «Львівкомфортгруп-К», відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «Львівкомфортгруп-К» на період укладання та виконання договору поставки, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Матеріали справи містять податкові накладні, зазначені в акті перевірки.

Виходячи із приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Така ж позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.06.2009 р. у справі № К-17752/07 за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 17.04.2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2007 р. у справі N 34/385а(22-а-965/07) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «SDS» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, відповідно до якої Вищим адміністративним судом України зазначено, що виходячи із приписів п. п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), тільки відсутність податкової накладної (митної декларації чи іншого подібного документа згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.3 ст. 2 та до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000281502/0 від 17.01.2011 року підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст.7-14, 86, 143, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова №0000281502/0 від 17.01.2011 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 04 листопада 2011 року.

Суддя Гулкевич І.З.