Ухвала

від 07.09.2015 по справі 2а-7576/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/59112/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Моторний О.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «ЕВТ-Центр»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року

у справі №2а-3625/11/1370 (152336/11/9104)

за позовом Приватного підприємства «ЕВТ-Центр»

до Державної податкової інспекції у Кам'янко-Бузькому районі Львівської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «ЕВТ-Центр» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кам'янко-Бузькому районі Львівської області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 30 листопада 2011 року позовні вимоги задовольнив: скасував податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2011 року №000011/2301 та стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 вересня 2012 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Посадові особи контролюючого органу у період з 27 січня 2011 року по 16 лютого 2011 року провели планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 серпня 2009 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 червня 2009 року по 30 вересня 2010 року, про що склали акт від 23 лютого 2011 року №49/23-0/36153200, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 1.23 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, пункту 8.3 статті 8, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого, на думку контролюючого органу, позивачем занижено податок на прибуток на 97 242,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2011 року №000011/2301, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 121 553,00 грн., з яких 97 242,00 грн. за основним платежем та 24 311,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про безпідставне формування позивачем валових витрат та доходів, а також про неправомірне нарахування амортизаційних відрахувань спірного періоду за результатом виконання господарських взаємовідносин з ПП «Інформаційно-консультаційний центр «Облік», ПП «Колгри», ТОВ «Ізоспан» та ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад», оскільки господарські операції з такими контрагентами не підтвердженні первинними бухгалтерськими документами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог та вказуючи на обґрунтованість доводів податкової інспекції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем безпідставно сформовано валові витрати та доходи, а також неправильно нараховано амортизаційні відрахування за результатом виконання господарських операцій з зазначеними контрагентами, оскільки у останніх відсутні трудові та матеріальні ресурси, виробничі бази, що унеможливлює виконання укладених з позивачем договорів.

Крім того, за висновками суду апеляційної інстанції, факт поставки товару не підтверджений первинними документами, з огляду на що господарські операції, вчинені позивачем, не спрямовані на їх реальне настання.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Інформаційно-консультаційний центр «Облік» було укладено угоду від 01 травня 2010 року №ОБ-0000217, за умовами якої позивач зобов'язався поставити товар (тушка бройлера 1 кат. охолоджена вагова), а ПП «Інформаційно-консультаційний центр «Облік» прийняти та оплатити товар. Фактичне виконання вказаної угоди підтверджується видатковою накладною від 11 травня 2010 року №161, банківською випискою про оплату отриманого товару від 11 травня 2010 року, копії яких залучено до матеріалів справи судом першої інстанції.

Крім того, між позивачем та ПП «Колгри» було укладено угоду від 01 лютого 2009 року №01/02-1, за умовами якої позивач зобов'язався поставити ПП «Колгри» товар в асортименті, а останній зобов'язався його прийняти та оплатити. Виконання вказаних договірних відносин підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними від 28 липня 2009 року №167, від 30 липня 2009 року №170, від 11 серпня 2009 року №175, банківськими виписками про оплату товару від 29 липня 2009 року, від 30 липня 2009 року, від 12 серпня 2009 року.

Також, у перевіряємий період позивач уклав угоду з ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад» від 05 травня 2010 року №ДГ-00229, за умови якої позивач зобов'язався поставити товар (тушка курки), а ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад» - прийняти та оплатити його вартість. Матеріалами справи підтверджено виконання вказаного договору, а саме - видатковими накладними від 06 травня 2010 року №РН5-0600007, від 10 травня 2010 року №РН5-1000001 та податковими накладними від 06 травня 2010 року №5060000007, від 10 травня 2010 року №5100000001, а також банківськими виписками від 27 травня 2010 року, від 28 травня 2010 року, від 25 червня 2010 року та від 30 червня 2010 року.

Між позивачем та ТОВ «Виробниче підприємство «Ізоспан» було укладено угоду від 21 вересня 2009 року, якою передбачено поставку позивачу обладнання у кількості згідно специфікацій. На виконання умов зазначеної угоди ТОВ «Виробниче підприємство «Ізоспан» поставило позивачу товар (сандвіч плита пінопластова, двері морозильні VISSMAN, компресор KAPELLAN 22 кВт холоду/год., конденсатор GHUNTER, 40 кВт холоду/год., випаровник KIBA, 25 кВт холоду/год.), що підтверджується видатковою накладною від 05 жовтня 2009 року №5/10-4 та податковою накладною від 05 жовтня 2009 року №5/10-4, банківськими виписками від 19 січня 2010 року, від 20 січня 2010 року, 22 січня 2010 року, 25 січня 2010 року, від 26 січня 2010 року, від 27 січня 2010 року, від 29 січня 2010 року, від 04 лютого 2010 року, від 15 лютого 2010 року. Судом першої інстанції також встановлено подальший рух та фактичне використання придбаного позивачем обладнання.

За приписами пункту 4.1 статті 14 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Порядок формування валових витрат визначений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Нормативними приписами пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено валові витрати виробництва та обігу як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг).

Згідно підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

За приписами підпункту 8.1.2 пункту 8.1 цієї ж статті Закону амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

За своїм правовим змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підставою для неможливості включення платником понесених витрат до складу валових витрат або формування валового доходу визначають лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом першої інстанції встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Інформаційно-консультаційний центр «Облік», ПП «Колгри», ТОВ «Ізоспан», ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад», що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

При цьому, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування позивачем складу валових витрат та доходів, за результатом виконання господарських операцій з ПП «Інформаційно-консультаційний центр «Облік», ПП «Колгри», ТОВ «Ізоспан», ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад».

Крім того, чинне податкове законодавство не ставить у залежність формування позивачем витрат та доходів від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу валових витрат та валових доходів поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на прибуток спірного податкового періоду на 97 242,00 грн., а відтак наявність правових підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для визначення підприємству податкових зобов'язань з податку на прибуток, з огляду на що висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає правильному застосуванню положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи викладене та керуючись приписами статті 226 КАС України , відповідно до якої, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «ЕВТ-Центр» задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі №2а-7576/11/1370 (152336/11/9104) скасувати та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі №2а-3635/11/1370 (152336/11/9104).

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Моторний О.А.