cpg1251
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" квітня 2013 р. Справа№ 5011-15/5513-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Гарник Л.Л.
Разіної Т.І.
за участю представників:
від ТОВ "Інтерфарм" - Оніщенко О.В. (довіреність від 25.02.2013 №7), Селіфонов В.В. (довіреність від 01.03.2013), Пащенко О.О. (довіреність від 25.02.2013 № 7);
від Компанії Юніон Ексім Компані ЛТД - Малишев Д.Є. (довіреність від 30.10.2012 №б/н);
від Компанії "Преміум Філателі Лімітед" - Тьортих С.В. (довіреність від 24.12.2012 №б/н);
розпорядник майна - Кізленко В.А. (посвідчення від 27.02.2013 №408);
від ПАТ "ПроКредит Банк" - Мельник М.В. (довіреність від 05.08.2011 №б/н);
від компанії Unilab LP - Жук В.М. (довіреність від 04.03.2013 №б/н), Жукова О.В. (довіреність від 05.07.2012 №б/н), ;
від Санофі Пастер С.А. - Палій Є.В. (довіреність від 28.08.2012 № б/н);
Висоцький В.В. паспорт серія СО № 494494, виданий 19.12.2000 Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві;
від прокуратури м. Києва - Куриленко Р.М. (посвідчення від 05.09.2012 № 002626)
розглянувши апеляційні скарги Компанії "Преміум Філателі Лімітед", Компанії Юніон Ексім Компані ЛТД, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" та розпорядника майна Кізленка В.А.
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2013
у справі № 5011-15/5513-2012 (суддя: Хоменко М.Г.)
за заявою Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 30.01.2013 у справі № 5011-15/5513-2012 визнано кредиторами у даній справі по відношенню до боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю "Медком Маркетинг і Продаж Україна" на суму 8 243,57грн., з яких 1113,00грн.-вимоги першої черги, 7130,17грн.-вимоги четвертої черги; Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарм Промоушн Сервіс" на суму 40635,97грн., з яких 1102,00грн.-вимоги першої черги, 38673,60грн.-вимоги четвертої черги, 860,37грн.-вимоги шостої черги; Приватне підприємство "Конгрес-Сервіс" на суму 16073,00грн., з яких 1073,00грн.-вимоги першої черги, 15000,00грн.-вимоги четвертої черги; Unilab LP на суму 30800579,42грн, з яких 1102,00грн.-вимоги першої черги, 30 799477,42грн. - вимоги четвертої черги; Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" на суму 61 235211,89 грн., з яких 15507264,00грн.-вимоги першої черги, 6 228 771,39грн.-вимоги четвертої черги, 39499176,50грн.-вимоги шостої черги; Державну податкову інспекцію у Ворошилівському районі м.Донецька на суму 486681,04грн., з яких 486 451,56грн.-вимоги третьої черги, 229,48грн.-вимоги шостої черги; Висоцького Віктора Вікторовича на суму 19779,67грн.-вимоги першої черги, (в цій частині оскаржувана увхала відповідає матеріалам справи, вказані суми погоджені, внесені розпорядником майна тп боржниокм до реєстру вимог кредиторів відповідно у І та ІІ чергу), затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" (далі за текстом - ТОВ "Інтерфарм", Боржник), затверджено окремо внесені вимоги кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи у розмірі 41883,72грн.-вимоги першої черги, затверджено окремо внесені вимоги кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати, які виникли пізніше, ніж за три місяці, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи у розмірі 153579,93грн.-вимоги другої черги, зобов'язано розпорядника майна ТОВ "Інтерфарм" арбітражного керуючого Кізленка В.А. у п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та наказу Міністерства економіки України "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів" від 02.07.2010 р. № 788, зобов'язано розпорядника майна ТОВ "Інтерфарм" арбітражного керуючого Кізленка В.А. протягом 10-ти днів повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та провести відповідні збори, зобов'язано розпорядника майна ТОВ "Інтерфарм" арбітражного керуючого Кізленка В.А надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника, відмовлено Компанії "Union Exim Compani LTD" у визнанні кредитором ТОВ "Інтерфарм" на суму 60121721,35грн., відмовлено Публічному акціонерному товариству "Альба Україна" у визнанні кредитором ТОВ "Інтерфарм" на суму 62995,12грн., відмовлено Компанії "Premium Philately Limited" у визнанні кредитором ТОВ "Інтерфарм" на суму 130 000 000,00грн., відмовлено Sanofi Paster S.A., акціонерне товариство за законодавством Французької Республіки у визнанні кредитором ТОВ "Інтерфарм на суму 50357033,93грн.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Компанія "Преміум Філателі Лімітед" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 04.02.2013, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 у справі № 5011-15/5513-2012 в частині відхилення грошових вимог Компанії "Преміум Філателі Лімітед", прийняти нове рішення, яким визнати ці грошові вимоги та включити до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Інтерфарм" Компанію "Преміум Філателі Лімітед" з вимогами у розмірі 130 000 000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Компанія Юніон Ексім Компані ЛТД (Union Exim Compani LTD) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 04.02.2013, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 у справі № 5011-15/5513-2012 в частині відмови в задоволенні грошових вимог Компанії Юніон Ексім Компані ЛТД, прийняти нове рішення, яким включити до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Інтерфарм" Компанію Юніон Ексім Компані ЛТД з кредиторськими вимогами у розмірі 58 547 057,67 грн.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, розпорядник майна Кізленка В.А. звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 07.02.2013, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 у справі № 5011-15/5513-2012 в частині визнання кредитором у даній справі Висоцького В.В. на суму 19 779,67 грн. - вимоги першої черги.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ТОВ "Інтерфарм" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 01.02.2013, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 у справі № 5011-15/5513-2012, виключити із реєстру кредиторів боржника Unilab LP з вимогами у розмірі 30 800 579,42 грн., ПАТ "ПроКредит Банк" з вимогами у розмірі 68 697 283,04 грн., ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з вимогами у розмірі 486 681,04 грн., прийняти нове рішення, яким затвердити реєстр вимог кредиторів у редакції, яка була подана до господарського суду арбітражним керуючим та ТОВ "Інтерфарм".
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 у даній справі апеляційні скарги Компанії "Преміум Філателі Лімітед", Компанії Юніон Ексім Компані ЛТД, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" та розпорядника майна Кізленка В.А. прийнято до провадження та призначено їх розгляд на 12.03.2013.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 апеляційні скарги Компанії "Преміум Філателі Лімітед", Компанії Юніон Ексім Компані ЛТД, ТОВ "Інтерфарм" та розпорядника майна Кізленка В.А. об'єднано в одне апеляційне провадження та їх розгляд було відкладено на 27.03.2013.
Враховуючи перебування судді Пантелієнко Л.Л. у відпустці, за розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шипко В.В. від 27.03.2013 на підставі ст.ст.4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно з п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду вказаних апеляційних скарг у справі № 5011-15/5513-2012 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Гарник Л.Л., Разіна Т.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 у даній справі апеляційні скарги Компанії "Преміум Філателі Лімітед", Компанії Юніон Ексім Компані ЛТД, ТОВ "Інтерфарм" та розпорядника майна Кізленка В.А. прийняті до провадження судовою колегією у складі: головуючого судді Доманська М.Л., суддів Гарник Л.Л., Разіна Т.І.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 27.03.2013 було оголошено перерву на 03.04.2013 відповідно до ст. 77 ГПК України.
У відзивах на апеляційні скарги представник Санофі Пастер СА (Sanofi Paster S.A.) просить суд залишити ухвалу господарського суду м. Києва від 30.01.2013 у даній справі в частині відмови в задоволенні грошових вимог Компанії Юніон Ексім Компані ЛТД та Компанії "Преміум Філателі Лімітед" без змін, а апеляційні скарги Компанії Юніон Ексім Компані ЛТД та Компанії "Преміум Філателі Лімітед" без задоволення.
У відзивах на апеляційні скарги представник Публічного акціонерного товариства „ПроКредит Банк" (далі за текстом - Банк, ініціюючий кредитор) просить суд відмовити у задоволенні апеляційних скарг Компанії Юніон Ексім Компані ЛТД, Компанії "Преміум Філателі Лімітед" та ТОВ "Інтерфарм" на ухвалу господарського суду м. Києва від 30.01.2013 у даній справі в частині скасування ухвали та включення до реєстру вимог кредиторів ТОВ „Інтерфарм" Компанії Юніон Ексім Компані ЛТД з кредиторськими вимогами у розмірі 58 547 057,67 грн., в частині скасування ухвали та включення до реєстру вимог кредиторів ТОВ „Інтерфарм" Компанії "Преміум Філателі Лімітед" з кредиторськими вимогами в розмірі 130 000 000,00 грн. та в частині виключення з реєстру кредиторів Банка з вимогами в сумі 68 697 283,04 грн.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 27.03.2013 та 03.04.2013 представники від ПП "Конгрес-Сервіс", ТОВ "Фарм Промоушн Сервіс", ТОВ "Медком Маркетинг і Продаж Україна", ПАТ "Альба Україна", ДПІ не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України.
Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності цих представників, за наявними у справі матеріалами.
Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи вказаних апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги Компанії Union Exim Compani LTD, Компанії "Преміум Філателі Лімітед" та розпорядника майна Кізленка В.А. слід задовольнити повністю, а апеляційну скару ТОВ "Інтерфарм" - частково з наступних підстав.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній до 18.01.2013 (далі за текстом - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
Згідно ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-15/5513-2012.
06.06.2012 Господарським судом міста Києва винесено ухвалу підготовчого засідання у справі № 5011-15/5513-2012, якою визнано розмір вимог ініціюючого кредитора АТ "ПроКредит Банк", який подав заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ "Інтерфарм" в сумі 18 494 338,02 грн., зобов'язано ініціюючого кредитора у десятиденний строк подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України (газета "Голос України") чи Кабінету Міністрів України (газета "Урядовий кур'єр") оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича (ліцензія серії АВ №347395 від 29.02.2008, ідентифікаційний номер 3154023912, місце проживання:м.Київ, пр-т Маяковського,1, кв.51), якого зобов'язано скласти та подати господарському суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника, та призначено попереднє засідання на 28.08.2012.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
До моменту опублікування оголошення про порушення даної справи про банкрутство ТОВ "Інтерфарм" на адресу Господарського суду м.Києва надійшла заява Санофі Пастер СА (Sanofi Paster S.A.), акціонерне товариство за законодавством Французької Республіки, про визнання кредитором на суму 5 026 732,21 євро, що еквівалентно становить 50 357 033,93 грн.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідне оголошення про порушення провадження у даній справі про банкрутство було опубліковано в газеті "Урядовий кур"єр" №106(4750) від 15.06.2012.
Після публікації вказаного оголошення до суду надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника:
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Медком Маркетинг і Продаж Україна" на суму 7130,17грн.;
- Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м.Донецька на суму 486681,04грн.;
-Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" на суму 40635,97грн.;
-Приватного підприємства "Конгрес-Сервіс" на суму 15000,00грн.;
-Unilab LP на суму 30799477,42грн.;
- Компанії "Union Exim Compani" на суму 601210721,35грн.;
-Публічного акціонерного товариства "Альба Україна" на суму 62 995,12грн.;
- Компанії "Преміум Філателі Лімітед" на суму 130 000 000,00грн.;
-Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" з додатковими вимогами на суму 68697283,04грн.;
- Висоцького Віктора Вікторовича на суму 18706,67грн.
Виходячи зі змісту ст. 15 Закону за результатами розгляду реєстру вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).
У ст. 31 Закону встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у наступному порядку:
1) у першу чергу задовольняються:
а) вимоги, забезпечені заставою; б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб; в-1) вимоги кредиторів за договорами страхування; г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому ст. 27 цього Закону.
2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Як зазначалось вище, ТОВ "Інтерфарм" в своїй апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 у справі № 5011-15/5513-2012, виключити із реєстру кредиторів Unilab LP з вимогами у розмірі 30 800 579,42 грн., ПАТ "ПроКредит Банк" з вимогами у розмірі 68 697 283,04 грн., ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з вимогами у розмірі 486 681,04 грн., прийняти нове рішення, яким затвердити реєстр вимог кредиторів у редакції, яка була подана до господарського суду арбітражним керуючим та ТОВ "Інтерфарм", тому судова колегія перелядає оскаржувану ухвалу вцілому, перевіряє її законність та обгрнунтованість у повному обсязі.
Так, стосовно кредиторських вимог до боржника ТОВ "Інтерфарм" суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, заява Приватного підприємства "Конгрес- Сервіс" від №б/н з грошовими вимогами до боржника на суму 15000,00 грн. надійшла до суду першої інстанції 12.07.2012. Вказані кредиторські вимоги визнані боржником і розпорядником майна та включені у реєстр вимог кредиторів боржника у повному обсязі разом із сумою судового збору сплаченого даним кредитором за подання цієї заяви.
Судом першої інстанції встановлено, що кредиторські вимоги даного кредитора виникли на підставі укладеного між Боржником та Приватним підприємством "Конгрес-Сервіс" Договору на охорону об"єкта від 01.05.2011 №25/11, відповідно до умов якого, Кредитор зобов"язався надавати послуги з охорони матеріальних цінностей, які знаходяться на території об"єкту за адресою м.київ, вул.Рокосовського,8-Б, у тому числі за необхідності організувати та забезпечити перепустковий режим, а Боржник зобов"язується створити необхідні для виконання нею своїх обов"язків умови та оплатити зазначені послуги в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором, а саме згідно з п.3.2 Договору оплата за послуги охорон здійснюється шляхом передплати Боржником суми, згідно наданого рахунку, але не пізніше 20 числа поточного місяця.
Кредитор виконав усі свої зобов'язання на об'єкті, згідно договору на охорону в повному обсязі, що підтверджується підписаними між Сторонами актами надання послуг (Акт № 235 від 30.11,2011 року; Акт № 211 від 31.10.2011 року, Акт № 183 від 30.09.2011 року, Акт № 155 від 31.08.2011 року, Акт № 128 від 29.07.2011 року, Акт № 108 від 30.06.201 1 року, Акт № 81 від 31.05.2011 року)
Загальна сума наданих послуг з охорони Кредитором на користь Боржника складає 103393 грн. 12 коп.
Боржник свої зобов'язання за Договором на охорону об'єкту від 01.05.2011 виконав частково, сплативши за надані послуги на користь Кредитора 88393 грн.12 коп., що підтверджується банківськими виписками та Актом звірки між сторонами.
31.03.2012 між Кредитором та Боржником була укладена угода про розірвання договору (в подальшому Угода) на охорону об'єкту від 01.05.2011 № 25\11.
Згідно пункту 3 цієї Угоди Боржник зобов'язався оплатити всю суму заборгованості в розмірі 15000 грн.00коп.(п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) по охоронних послугах на момент розірвання договору.
Таким чином, Боржник підтвердив свій борг перед Кредитором за договором на охоронні послуги від 01.05.2011 №25/11.
Отже, загальний борг ТОВ "Інтерфарм" перед ПП "Конгрес-Сервіс" складає 15000,00 грн.(п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано включив до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПП "Конгрес-Сервіс" у сумі 16 073,00 грн. у наступній черговості: 15000,00 грн.-вимоги четвертої черги та вимоги першої черги - 1073,00 грн. судових витрат у справі про банкрутство, що були сплачені кредитором в якості судового збору за подання заяви про визнання кредитором.
Судова колегія визнає оскаржувану ухвалу в частині визнання вказаних кредиторських вимог обгрунтованою та правомірною, тому вважає, що в цій частині оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарм Промоушн Сервіс" та Публічне акціонерне товариство "Київенерго" уклали Договір про відступлення права вимоги від 02.11.2012 №1965-12, за яким ПАТ "Київенерго" (первісний кредитор) передало ТОВ "Фарм Промоушн Сервіс" (новий кредитор) право вимоги від Боржника боргу у розмірі 40 635,97грн., що належало первісному кредитору Боржника.
Як встановлено судом першої інстанції, заява Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Стурктурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" від 06.07.2012 №048/71/8411 з грошовими вимогами до боржника на суму 40635,97грн. надійшла до суду першої інстанції 11.07.2012 року.
Кредиторські вимоги ПАТ Київенерго" виникли на підставі укладеного між ПАТ "Київенерго" та ТОВ "Інтерфарм" Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2003 №8373142 (далі-Договір).
Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.2 Договору Кредитор постачає теплову енергію, яку Боржник зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі.
Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання теплової енергії проводиться по приладах обліку. Порядок розрахунків за теплову енергію встановлено у Додатку 4 до Договору, відповідно до якого Боржник щомісяця з 12 по 15 число отримує у Кредитора табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду, який оформлює та повертає один примірник Кредитору. Вартість виявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, Боржник сплачує до початку розрахункового періоду (місяця).
Однак свої зобов'язання за Договором Боржник виконував неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість за спожиту у березні-квітні 2012 року теплову енергію, яка на час порушення провадження у даній справі становила 38 436,96 грн., що підтверджується розрахунком основного боргу за теплову енергію, табуляграмами (обліковими картками) та відомостями фактичного споживання теплової енергії.
Вищенаведене свідчить про порушення Боржником цивільного, господарського законодавства України та законодавства про енергетику
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як випливає із змісту Цивільного кодексу України - відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань настає лише у випадках, передбачених законом або встановлено договором.
Згідно п. 7 Додатку 4 до Договору Боржник сплачує Кредитору пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Враховуючи вимоги статті 3 Закону України від 22.11.96 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, та, відповідно до розрахунку заборгованості за теплову енергію, становить 860,37 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Виходячи з наведеного, відповідно до наданого суду розрахунку, інфляційна складова боргу становить 81,84 грн., три відсотки річних становлять 154,80 грн.
Отже, на час порушення провадження у даній справі кредиторські вимоги ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" до ТОВ "Інтерфарм" складали 39533,97 грн. Крім того, ПАТ "Київенерго" було сплачено 1102,00 грн. - судових витрат у даній справі.
Таким чином, загальна сума боргу Боржника перед ПАТ "Київенерго" становила 40 635,97грн.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарм Промоушн Сервіс" та Публічне акціонерне товариство "Київенерго" уклали Договір про відступлення права вимоги від 02.11.2012 №1965-12, за яким ПАТ "Київенерго" (первісний кредитор) передало ТОВ "Фарм Промоушн Сервіс" (новий кредитор) право вимоги від Боржника у розмірі 40 635,97грн., що належало первісному кредитору.
Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України: Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
19.11.2012 до суду першої інстанції надійшло клопотання боржника від 19.11.2012 №259 про заміну кредитора у реєстрі вимог кредиторів, у якому боржник просив суд, визнати вимоги у розмірі 40635,97 грн. за новим кредитором - ТОВ "Фарм Промоушн Сервіс", виключити з реєстру вимог кредиторів ПАТ "Київенерго", включити у реєстр вимог кредиторів ТОВ "Фарм Промоушн Сервіс".
20.11.2012 до суду першої інстанції надійшло клопотання ТОВ "Фарм Промоушн Сервіс" від 20.11.2012 №21 про заміну кредитора у реєстрі вимог кредиторів, у якому представник ТОВ "Фарм Промоушн Сервіс" просив суд визнати вимоги у розмірі 40635,97 грн. за новим кредитором - ТОВ "Фарм Промоушн Сервіс", виключити з реєстру вимог кредиторів ПАТ "Київенерго", включити у реєстр вимог кредиторів ТОВ "Фарм Промоушн Сервіс".
Таким чином, виходячи з викладеного, суд першої інстанції доцільно визнав кредитором по відношенню до ТОВ "Інтерфарм" -Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарм Промоушн Сервіс" на суму 40 635,97грн. у наступній черговості: 1102,00 грн. - вимоги першої черги, 38 673,60 грн. - вимоги четвертої черги, 860,37 грн.- вимоги шостої черги. За таких обставин оскаржувану ухвалу в частині визнання кредитором боржника ТОВ "Фарм Промоушн Сервіс" та включення у реєстр кредиторів Боржника вказаних кредиторських вимог слід залишити без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Медком Маркетинг і Продаж Україна" від 21.06.2012 №482 з грошовими вимогами до боржника на суму 7130,17 грн. надійшла до суду першої інстанції 25.06.2012.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що кредиторські вимоги даного кредитора виникли на підставі укладеного між ТОВ "Інтерфарм"(далі-Боржником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медком Маркетинг і Продаж Україна"(далі-Кредитор) Договору поставки товару від 01.01.2010 №993 (далі-Договір).
Вимоги у розмірі 7130,17грн. підтверджуються рішенням Господарського суду м. Києва від 14.12.2011 у справі №52/450, яким постановлено стягнути з боржника на користь Кредитора 6792,17грн.-основного боргу, 102,00грн.-витрат по сплаті державного мита та 236,00грн.-судових витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд першої інстанції обґрунтовано включив до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медком Маркетинг і Продаж Україна" у наступній черговості: 7130,17грн.-вимоги четвертої черги, та вимоги першої черги- 1073,00грн. судових витрат у справі про банкрутство, що були сплачені кредитором в якості судового збору за подання заяви про визнання кредитором, а також 40,00грн.- оплата послуг за внесення до єдиної бази даних інформації щодо кредитора.
Отже, загальна сума вимог, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів становить 8243,17грн. Оскаржувана ухвала в частині визнання ТОВ "Медком Маркетинг і Продаж Україна" кредитором боржника на заявлену суму слід залишити без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, заява Sanofi Paster S.A. від №б/н з грошовими вимогами до боржника на суму 50357033,93 грн. надійшла до суду першої інстанції 14.06.2012.
При цьому, оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Інтерфарм" було опубліковано в газеті "Урядовий кур"єр" №106(4750) від 15.06.2012.
Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов"язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Відповідно до ч.2 ст. 14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються та вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Боржник та розпорядник майна не визнали кредиторські вимоги даного кредитора, посилаючись на те, що цей кредитор заявив свої вимоги до боржника з порушення порядку та строків, передбачених ст. 14 Закону.
У Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 26.10.2011 №01-06/1481/11 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" зазначено, що у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", яким внесено зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звернуто увагу на таке: 1.запровадивши офіційне оприлюднення на веб-сайті судової влади України тексту ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство Закон одночасно залишив без змін положення Закону про банкрутство, пов'язані з публікацією відповідної інформації в офіційному друкованому органі (газеті "Голос України" або "Урядовий кур'єр").
Тому до вирішення на законодавчому рівні питання стосовно врегулювання суперечностей щодо порядку офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство, а також оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом господарським судам у розгляді справ про банкрутство необхідно виходити з пріоритету опублікування оголошення в офіційному друкованому органі (газеті "Голос України" або "Урядовий кур'єр").
Водночас слід враховувати, що відповідно до положень Закону України "Про доступ до судових рішень" всі судові рішення, в т.ч. ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України. Однак відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня опублікування відповідного оголошення в офіційному друкованому органі.
Заперечення Sanofi Paster S.A. з цього питання правомірно видхилені судом першорї інстанції за необгрунтованістю.
Крім того, Боржником у судовому засіданні суду першої інстанції, що відбулось 30.01.2013, надано суду Постанову Київського апеляційного господарського суду №38/391 від 23.01.2013, якою рішення господарського суду м.Києва від 11.10.2011 у справі №38/391(яким підтверджувались кредиторські вимоги Санофі Пастер С.А.) скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові Санофі Пастер С.А. про стягнення з ТОВ "Інтерфарм" боргу у розмірі 5024482,21євро відмовлено.
Виходячи з викладеного суд першої інстанції вірно відмовив Санофі Пастер С.А. (Sanofi Paster S.A.) у визнанні кредитором ТОВ "Інтерфарм" на суму 50 357 033,93 грн. За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне залишити без змін оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в цій частині (п.12 резолютивної частини оскаржуваної ухвали).
Як вбачається з матеріалів справи, заява Публічного акціонерного товариства "Альба Україна від 06.09.2012 №1584 з грошовими вимогами до боржника на суму 62995,12 грн., яка здана до суду першої інстанції 10.09.2012.
Як уже раніше було зазначено, оголошення про порушення даної справи про банкрутство ТОВ "Інтерфарм" було опубліковано в газеті "Урядовий кур"єр" №106(4750) від 15.06.2012.
Таким чином , заяву подано після спливу 30-денного строку, протягом якого конкурсні кредитори мають право подавати свої вимоги відповідно до ст. 14 Закону.
Згідно з ч.2 ст. 14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються та вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції вірно відмовив Публічному акціонерному товариству "Альба Україна" у визнанні кредитором ТОВ "Інтерфарм" на суму 62 995,12 грн. За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне залишити без змін оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в цій частині (п.10 резолютивної частини оскаржуваної ухвали).
Як вбачається з матеріалів справи, заява Висоцького Віктора Вікторовича 13.12.2012 №б/н з грошовими вимогами до боржника на суму 18706,67 грн., яка здана до суду першої інстанції 14.12.2012.
Сума боргу (кредиторських вимог) за доводами Висоцького В.В., викладеними у його заяві, виникла внаслідок порушення ТОВ "Інтерфарм" умов трудового договору (невиплата заробітної плати за період з 24.11.2011. по 23.03.2012 - резолютивна частина заяви.)
За розрахунком Висоцького В.В. заборгованість ТОВ "Інтерфарм" по заробітній платі перед ним складає 18 681,94 грн. (16040,00 грн. за період з листопада по лютий 2012 року та 2641,94 грн. - за 14 робочих днів у березні 2012).
Суд першої інстанції встановив, що заявлені грошові вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 18706,67 грн. - вимоги першої черги.
Крім того, суд першої інстанції включив 1073,00 грн. до вимог першої черги судових витрат у справі про банкрутство, що були сплачені кредитором в якості судового збору за подання заявки про визнання кредитором.
Судова колегія не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції щодо кредиторських вимог Висоцького В.В.
Так, в своїй апеляційній скарзі розпорядник майна Кізленко В.А. зазначає, шо заявою від 29.01.2013 розпорядник майна ТОВ „Інтерфарм" повідомляв суд, що всі вимоги по виплаті заборгованості боржника з заробітної плати були включені до реєстру вимог кредиторів:
- за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи-складають 41 883,72 грн. -перша черга;
- які виникли пізніше, ніж за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи складають 153 579,93 грн. - друга черга.
Вказане підтверджується матеріалами справи та суд першої інстанції затвердив окремо внесені вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати у зазначеному розмірі відповідно у першу та другу чергу (п.п.3,4 резолютивної частини оскаржуваної ухвали).
Як вбачається з матеріалів справи, вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати Висоцького В.В. були включені до реєстру кредиторів боржника, виходячи з обгрунтованого розрахунку Боржника, згідно з відомостями з бухгалтерського обліку останнього.
До того ж, довідка про середню заробітну плату (дохід), яка була надана Висоцьким В.В. до справи, не є належним доказом у справі та безпідставно прийнята судом першої інстанції до уваги (крім іншого, із врахуванням доводів, викладених в апеляційній скарзі Кізленко В.А.).
Крім того, розрахунок Висоцького В.В., доданий до заяви про визнання кредиторських вимог щодо заборгованості ТОВ "Інтерфарм" перед ним по заробітній платі, який безпідставно прийнятий судом першої інстанції до уваги є некоректним в зв'язку з зазначенням не тільки невірної суми заборгованості із заробітної плати, а й невірного періоду нарахувань.
Крім того, як зазаначалось вище, заяву з грошовими вимогами до боржника Висоцький В.В. подав до суду після спливу 30-денного строку, протягом якого конкурсні кредитори мають право подавати свої вимоги відповідно до ст. 14 Закону.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги розпорядника майна Кізленка В.А.
Відповідно до ст. 14 Закону кредитори з вимогами щодо виплати заробітної плати мають право подати до господарського суду письмові заяви з грошовими вимогами до боржника, але тоді на них розповсюджується загальні вимоги, встановлені для конкурсних кредиторів, що тягне за собою залишення заяви Висоцького В.А. без задоволення як такої, що подана після строку, встановленого для її подання.
Слід зазначити, що вимоги працівників боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати є привілейованими, тобто погашаються у першу та другу чергу відповідно до Закону незалежно від того, заявлені вони чи ні.
Правові наслідки закінчення встановленого Законом строку для подання заяви з грошовими вимогами до боржника визначені положеннями ч. 2 ст. 14 Закону.
Проте, в силу ч. 6 ст. 14 Закону розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимог кредиторів відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.
Наведена норма свідчить про те, що кредитори з вимогами щодо виплати заробітної плати, є привілейованими, тобто незалежно від того заявили вони свої вимоги до боржника чи ні, їх вимоги включаються арбітражним керуючим згідно з даними обліку боржника до реєстру вимог кредиторів у першу та другу чергу відповідно до Закону.
Враховуючи викладене, колегія судів апеляційної інстанції дійшла висновку, що п. 1 ухвали господарського суду м. Києва від 30.01.2003 підлягає скасуванню в частині включення грошових вимог Висоцького Віктора Вікторовича на суму 19 779,67 грн. до першої черги вимог, відповідно апеляційна скарга розпорядника майна Кізленка В.А. підлягає задоволенню.
При цьому, судова колегія залишає без змін п.п. 3 та 4 резолютивної частини оскаржуваної ухвали щодо затвердження окремо внесених вимог кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати у відповідному розмірі у першу та другу чергу відповідно.
Як вбачається з матеріалів справи, заява Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька (далі за текстом - ДПІ) від 04.07.2012 №16951/10/10-013 з грошовими вимогами до боржника на суму 486 681,04 грн. надійшла до суду першої інстанції 06.07.2012.
Як вбачається з матеріалів справи, грошові вимоги ДПІ до боржника на суму 486 681,04 грн. виникли:
1. З податку на додану вартість (ПДВ) - 485 636,49 грн., (в т.ч. недоїмка - 485 576,0 грн., пеня - 60,49 грн., нарахована на суму несплаченого податкового боргу), внаслідок несплати податкових зобов'язань, нарахованих згідно наступних декларацій з податку на додану вартість:
-№ 4649 від 20.03.12 на суму 17471,0 грн.;
-№ 9007004583 від 20.02.12 на суму 17943,0 грн.;
-№ 9014026930 від 19.01.12 на суму 24934,0 грн.
-№9012485458 від 19.12.12 на суму 58756,0 грн.
-№9011480010 від 18.11.11 на суму 46417,0 грн.;
№9008931947 від 19.10.11 на суму 316433,0 грн.;
-самостійно нараховані штрафні санкції згідно уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість № 9009682972 від 31.10.11 на суму 827,0 грн.;
-самостійно нараховані штрафні санкції згідно уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість № 9009448253 від 25.10.11 на суму 1003,0 грн.;
самостійно нараховані штрафні санкції згідно уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість № 9009446442 від 25.10.11 на суму 1792,0 грн.;
2. По збору за забруднення навколишнього середовища-1044,55 грн. (в т.ч.недоїмка-875,56грн., пеня-168,99грн., нарахована на суму несплаченого податкового боргу), внаслідок несплати донарахованих штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення №0006251509 від 10.11.2011 в сумі 705,56грн, повідомлення - рішення №005961509 від 26.10.2011 в сумі 170,00грн.
Таким чином, заборгованість нараховувалась після лютого 2011.
Суд першої інстанції вірно визнав заявлені вимоги ДПІ до боржника обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 486 451,56 грн. - третя черга, 229,48 грн. - шоста черга.
У апеляційній скарзі представник ТОВ „Інтерфарм" зазначає, що для здійснення дій з виключення ДПІ з числа кредиторів, ТОВ „Інтефарм" 19.07.2012 направило на адресу ДПІ лист (Вих. № 126), в якому зазначило про переплату по податку на прибуток в розмірі 1 160 000,00 грн., яка сплачена 18.02.2011 на рахунок відповідного бюджету, який обліковується у ДПІ, та відповідно прохання зарахувати переплату 1 160 000,00 грн. по податку на прибуток в рахунок сплати 485 636,49 грн. - з ПДВ та 1044,55 грн. - зі збору за забруднення навколишнього середовища.
До матеріалів справи ДПІ було надано довідку про стан особового рахунку (в тому числі з показниками особового рахунку) ТОВ „Інтерфарм" станом на 16.10.2012, яка підтверджує наявність переплати 1 160 000,00 грн. по податку на прибуток. Наявність переплати не спростовувалась представниками Прокуратури і ДПІ у судовому процесі.
Враховуючи ці дані, боржник зазначив, що у ТОВ „Інтерфарм" немає боргу перед бюджетом України по податковим зобов'язанням, фактично існує переплата з податкових зобов'язань.
ДПІ на виконання ухвали господарського суду м. Києва від 31.10.2012 у даній справі надав копії наступних документів:
- довідка розрахунків з бюджетом станом на 16.10.2012
- особові рахунки ТОВ „Інтерфарм" за 2012 станом на 16.10.12
- особові рахунки ТОВ „Інтерфарм" за 2010.
Судом встановлено, що у боржника існує передплата з податку на прибуток, але факт зарахування цієї переплати в рахунок погашення заявлених у даній справі сум податкового боргу не підтверджений матеріалами справи.
Так, у статті 87 Податкового кодексу України зазначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Як вбачається з матеріалів справи, лист, який направлявся Боржником до ДПІ вже після порушення провадження у даній справі (а.с. 127 т.8) залишився без виконання, що підтверджується матеріалами справи (доказів оскарження дій (бездіяльності) ДПІ з боку Боржника до суду не надано).
Так, ДПІ стверджує (а Боржник не спростовує), що відповідне зарахування не відбулося, відповідна сума боргу та переплати обліковується на особовому рахунку Боржника.
Враховуючи викладене, колегія судів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Інтерфарм" залишається без задоволення в частині скасування оскаржуваної ухвали щодо кредиторських вимог ДПІ, а п. 1 ухвали господарського суду м. Києва від 30.01.2013 у даній справі в частині включення грошових вимог Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька до реєстру вимог кредиторів на суму 486 681,04 грн., з яких вимоги на суму 486 451,56 грн. - третя черга, 229,48 грн. - шоста черга - слід залишити без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, заява Компанії "Premium Philately Limited" від 13.12.2012 №б/н з грошовими вимогами до боржника на суму 130 000 000,00 грн. здана до суду першої інстанції 16.07.2012.
Грошові вимоги Компанії "Premium Philately Limited" обґрунтовані наступним.
На підставі договору про відступлення права вимоги від 20.04.2012, Компанія "Преміум Філателі Лімітед" набула права вимоги від Боржника зобов'язань з оплати у сумі 130 000 000,00 грн. за договором купівлі-продажу від 07.03.2012 №1.
Відповідно до п.1.1 Договору купівлі-продажу від 07.03.2012 № 1 Продавець (Матлавська О.Б.) продає та передає, а Покупець (Боржник) приймає у власність та зобов'язується оплатити належні Продавцю корпоративні права в ТОВ "Логопарк-Хаджибей", а саме частку в розмірі 100 відсотків статутного капіталу Товариства.
Предметом Договору купівлі-продажу від 07.03.2012 №1 є корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю "Логопарк-Хаджибей" (місцезнаходження: 03150 м. Київ, вул.. Анрі Барбюса, буд. 5-Б, кімната 6, ідентифікаційний код 37318930).
Відповідно до п.1 договору про відступлення права вимоги від 20.04.2012 право вимоги означає дійсне право первісного кредитора вимагати від ТОВ "Інтерфарм" виконання зобов'язань по сплаті ціни корпоративних прав у розмірі 130 000 000,00 грн (сто тридцять мільйонів гривень) у строк до 07.04.2012.
Пунктом 2.3. Договору купівлі-продажу від 07.03.2012 №1 передбачено, що ТОВ "Інтерфарм" зобов'язується сплатити ціну частки (130 000 000,00грн) не пізніше 07.04.2012.
Пунктом 3.3. Договору купівлі-продажу від 07.03.2012 №1 передбачено, що право власності на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю "Логопарк Хаджибей" переходить до ТОВ "Інтерфарм" 10.07.2012. Відповідно до п.4.1 Договору купівлі-продажу від 07.03.2012 № 1 продавець гарантує достовірність наступної інформації на дату укладення цього Договору: продавець не перебуває у шлюбі, до цього часу Частка не відчужена ніяким способом, не знаходиться під заставою (в тому числі податковою) чи арештом (у тому числі адміністративним арештом активів), не є предметом позовів чи претензій; згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку площею 76,32 га, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, масив №1, кадастровий номер 51211084200:01:002:0588, ринкова вартість якої відповідно до звіту про оцінку, складеного ТОВ "АКО Експерт" 31.10.2011, станом на 31.10.2011 становила 137 982 667,68 грн., що еквівалентно 17 297 563,96 доларів США або 12215828,36 Євро; Товариство включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; на момент укладення цього Договору щодо Товариства не порушено справу про банкрутство; не має заборгованості по оплаті плати за землю щодо земельної ділянки площею 76,32 га, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, масив № 1, ділянка №1, кадастровий номер 51211084200:01:002:0588.
Як вбачається з поданого суду реєстру, боржник та розпорядник майна вимоги Компанії "Преміум Філателі Лімітед" визнали у повному обсязі -у розмірі 130000000,00грн. з віднесенням даної суми до четвертої черги задоволення.
Суд першої інстанції з такою позицією боржника та розпорядника майна не погодився, посилаючись на те, що Боржник уклав з Матлавською О.Б. Договір від 07.03.2012 №1 без наміру створення правових наслідків.
Суд першої інстанції зазначив, що право вимоги, яке Компанія "Преміум Філателі Лімітед" придбало на підставі договору про відступлення права вимоги від 20.04.2012р., ґрунтується на правочині, який, згідно з пунктом 1 статті 234 Цивільного кодексу України, є фіктивним (оскільки Договір купівлі-продажу корпоративних прав від 07.03.2012 вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином).
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції відмовив Компанії "Преміум Філателі Лімітед" у визнанні кредитором ТОВ "Інтерфарм" на суму 130 000 000,00грн. Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо цього кредитора боржника.
Боржник та розпорядник майна грошові вимоги Компанії "Premium Philately Limited" визнали у повному обсязі у розмірі 130 000 000,00 грн. з віднесенням до четвертої черги задоволення.
У своїй апеляційній скарзі Компанія "Premium Philately Limited" зазначає, що вищезазначені договори на сьогоднішній день не є розірваними, та у судовому порядку недійсними не визнавались сторони цих договорів мали намір їх виконувати . Правова природа кредиторських вимог Компанії "Premium Philately Limited" повністю відповідає вимогам Закону. Крім цього, кредиторські вимоги Компанії "Premium Philately Limited" були повністю визнані боржником - ТОВ „Інтерфарм", та розпорядником майна ТОВ „Інтерфарм" Кізленком В.А., що підтверджується поданим до суду реєстром вимог кредиторів ТОВ „Інтеррфарм" та підтверджується представниками боржника та розпорядником майна у судових засіданнях.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Суду не доведено жодним з учасників провадження у даній справі фіктивності договору купівлі-продажу від 07.03.2012 №1, оскілки його умови направлені на створення юридичних наслідків у вигляді переходу права власності на відчужувані корпоративні права. При цьому, накладення арешту на рахунки Боржника в ПАТ "Укргазпромбанку" та накладення арешту на відповідне майно Боржника не перешкоджали Боржнику здійснювати господарську діяльність та отримувати від цього прибуток, а в подальшому розрахуватися по вказаному Договору. Вартість корпоративних прав на час укладення вказаного Договору є обгрунтованою. Суду не доведено наявність умислу всіх сторін даного правочину щодо його фіктивності. Саме по собі невиконання чи неналежне виконання договору сторонами не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання договору фіктивним. Тому висновки суду першої інстанції щодо кредиторських вимог даного кредитора є передчасними. Доводи інших учасників провадження у даній справі не спростовують вищевикладеного.
Крім того, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є право чин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний право чин).
При цьому положення Цивільного кодексу України не відносять фіктивні правочини до нікчемних.
При розгляді грошових вимог кредиторів у справі про банкрутство не може вирішуватись питання щодо неправомірності угод, на підставі яких заявлені такі вимоги. У справі про банкрутство суд не вирішує спір по суті, а лише встановлює наявність або відсутність заборгованості боржника. Що стосується угод, на яких грунтуються грошові вимоги кредиторів, то такі угоди можуть оспорюватись у позовному провадженні. В даному випадку суду не надано доказів такого оспорювання вказаних договорів, доказів визнання цих договорів недійсним.
Таким чином, враховуючи те, що Договір купівлі-продажу корпоративних прав від 07.03.2012 не визнано недійсним, у місцевого господарського суду відсутні будь-які підстави стверджувати про неправомірність (фіктивність) цього договору та договору про відступлення права вимоги від 20.04.2012, а відтак- відмовляти Компанії "Premium Philately Limited" у визнанні останньої кредитором ТОВ „Інтерфарм", виходячи з презумпції правомірності правочину, передбаченої ст. 204 ЦК України.
За таких обставин, кредиторські вимоги Компанії "Premium Philately Limited" у сумі 130 000 000,00 грн., що визнані боржником та розпорядником майна, судова колегія вважажє обгрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу; у зв'язку з цим підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника у першу чергу 1113,00 грн.- судові витрати даного кредитора, що були сплачені ним у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що відмовляючи Компанії "Premium Philately Limited" щодо визнання її кредитором ТОВ „Інтерфарм", місцевий господарський суд припустився порушень вказаних норм матеріального права, що у відповідності до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування або зміни оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Компанії "Premium Philately Limited" підлягає задоволенню, п. 11 резолютивної частини ухвали господарського суду м. Києва від 30.01.2003 у даній справі - скасуванню, а п. 1 резолютивної частини оскаржуваної ухвали слід доповнити в частині визнання кредитором у справі № 5011-15/5513-2012 по відношенню до боржника Компанію "Premium Philately Limited" на суму 130 001 113,00 грн., з яких 1113,00 грн. - вимоги першої черги, 130 000 000,00 грн. - вимоги четвертої черги задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, заява Компанії "Union Exim Compani LTD" № б/н з грошовими вимогами до боржника на суму 60121721,35 грн. надійшла до суду 16.07.2012.
Кредиторські вимоги даного кредитора ґрунтуються на договорі відступлення права вимоги від 01.07.2011, укладеного між Компанією "Union Exim Compani LTD" та Компанією "Olden Group LLC". Відповідно до умов даного договору Компанія "Olden Group LLC" передала Компанії "Union Exim Compani LTD" право вимоги за Договором консигнації від 10.06.2006 №06-06/OLDG, укладеного між Компанією "Olden Group LLC"(далі-Консигнант) та ТОВ "Інтерфарм" (далі-Консигнатор).
За умовами Договору консигнації від 10.06.2006 №06-06/OLDG (далі-Договір консигнації) сторони домовились, що Консигнатор надає Консигнанту консингаційно-митний склад для поставок на нього Продукції, яка призначена для подальшого продажу в межах України. Утримання складу входить до обов'язквів Консигнатора. Власником Продукції, яка зберігається на складі є Консигнант. Продукція поставляється на умовах СІР Таможний склад Інтерфарм. Обов'язки здійснення митних процедур по вказаній Продукції покладаються Консигнантом на Консигнатора (за рахунок Консигнатора), ціни на продукцію можуть бути змінені Консигнантом за його бажанням в межах дії даного Договору, про що письмово повідомляється Консигнатор. Консигнатор несе повну відповідальність за Продукцію з моменту її поставки Консигнантом на умовах СІР склад і до поставки такої Продукції 3-ім особам (Покупцям); чи до особового призначення; чи до повернення Консигнанту. У всіх ділових відносинах, що стосуються продаж чи іншого руху Продукції Консигнатор має чітко вказувати, що діє від свого імені, а не від імені Консигнанта.
З системного аналізу положень вказаного Договору консигнації, положень цивільного та господарського законодавства, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції щодо того, що у Боржника не виникало будь-якого зобов'язання з оплати є передчасним, зробленим без дослідження фактичних правовідносин, що склалися між сторонами цього Договору.
Так, цивільне законодавство України не має визначення договору консигнації, проте цей Договір є різновидом торгово-посередницького договору, є змішаним договором, містить елементи різних договорів, передбачених цивільним законодавством України, не передбачає передачу Консигнатору права власності на переданий йому Консигнантом товар (продукцію), та передбачає компенсацію вартості товару (продукції).
В даному випадку за Договором консигнації на Боржника покладена повна відповідальність за Продукцію, яка поставлялася Консигнантом на склад Боржника (Консигнатора), та обов'язок, за певних умов, повернути відповідну Продукцію та повністю розрахуватися з Консигнантом за неоплаченими інвойсами, що відповідає правовій природі договору консигнації.
Виникнення такого зобов'язання Боржника перед Компанією "Olden Group LLC" підтверджується матеріалами справи, бухгалтерською документацією Боржника, визнано Банкрутом у повному обсязі. У акті звіряння, який підписаний Боржником (Консигнатором) та Компанією "Olden Group LLC" (Консигнантом), сторони Договору консигнації погодили, що станом на 20.01.2011 заборгованість Боржника перед Компанією "Olden Group LLC", саме за цим Договором консигнації від 10.06.2006 №06-06/OLDE є простороченою; термін платежу настав 15.01.2011, заборгованість складає 1 154 337,94 доларів США та 5 063 959,60 Євро. Таким чином сторони Договору консигнації погодили розмір грошового зобов'язання Боржника та строк виникнення цього зобов'язання саме за цим Договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 Цивільного кодексу України види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними встановлюютьсяя законом.
Вказане не спростовано доказами, наданими іншими сторонами у справі. До того ж ч. 4 ст. 14 Закону, яка передбачала право конкурсного кредитора подавати Боржнику та господарському суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів, виключена згідно з Законом України від 03.04.2003 №672-15 (яким внесені зміни до Закону).
Як вбачається з матеріалів справи, та вже зазначалось вище, Компанією "Olden Group LLC" та Компанією "Union Exim Compani LTD" укладено Угоду від 01.07.2011, на якій грунтуються кредиторські вимоги Компанії "Union Exim Compani LTD". Відповідно до умов цієї Угоди Компанія "Olden Group LLC" уступила Компанії "Union Exim Compani LTD" право вимагати виконання зобов'язань у розмірі 1 154 337,94 доларів США і 5 063 959,60 Євро, що виникають з Договору консигнації від 10.06.06 № 06-06/OLDG, укладеного між Компанією "Olden Group LLC" та ТОВ „Інтерфарм" (Основна угода). Що стосується всіх питань, що не передбачені цією Угодою сторони домовились керуватися матеріально-правовим законодавством Англії.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону, у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржниа і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
В даному випадку Боржник та розпорядник майна визнали кредиторські вимоги Компанії "Union Exim Compani LTD" частково у розмірі 58 577 057,67 грн. з віднесенням даної суми до четвертої черги задоволення, виходячи з наступного. Даний Кредитор у справі заявив кредиторські вимоги до Боржника у сумі 60 121 721,35 грн., що складаються з заборгованості - 1 154 337,94 доларів США та 5063 959,60 Євро (що за офіційним курсом НБУ станом на 04.07.2012 складає 60 121 721,35 грн.). За законодавством України саме на дату подання до суду заяви з кредиторськими вимогами має враховуватись офіційний курс вказаних валют. У зв'язку з цим Боржником та розпорядником майна було зроблено перерахунок суми кредиторських вимог Компанії "Union Exim Compani LTD", що склало за офіційним курсом вказаних валют НБУ станом на дату подання до суду заяви з кредиторськими вимогами - 58 547 057,67 грн., з чим погодився Кредитор - Компанія "Union Exim Compani LTD" в своїй апеляційній скарзі та погоджується суд апеляційної інстанції.
При цьому суд першої інстанції при розгляді невизнаної боржником суми, порушив вищезазначене положення ч.2 ст. 15 Закону (аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Вищого господарського суду України, наприклад, у постанові Вищого господарського суду України від 19.07.2006 у справі № Б29/113/05).
За вказаних обставин, кредиторські вимоги Компанії "Union Exim Compani LTD" у сумі 58 547 057,67 грн. підтверджуються матеріалами справи, подані кредитором у встановлений Законом строк та визнані боржником (є безспірними, оскільки спір між боржником та Компанією"Union Exim Compani LTD" щодо цих вимог відсутній), тому відсутні підстави відмовляти Компанії "Union Exim Compani LTD" у визнанні його кредитором боржника на вказану суму.
Щодо решти заявленої Компанією"Union Exim Compani LTD" суми кредиторських вимог - 1 574 663,68 грн. - суд першої інстанції вірно відмовив Компанії"Union Exim Compani LTD" у визнанні його кредитором боржника з вищезазначених підстав.
Враховуючи викладене вище, п. 9 резолютивної частини оскаржуваної ухвали слід змінити та відмовити Компанії"Union Exim Compani LTD" у визнанні кредитором ТОВ "Інтерфарм" на суму 1 574 663,68 грн.
При цьому, кредиторські вимоги Компанії"Union Exim Compani LTD" у сумі 58 547 057,67 грн., що визнані боржником та розпорядником майна, судова колегія вважає обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу; у зв'язку з чим підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у першу чергу 1113,00 грн.- судові витрати Компанії"Union Exim Compani LTD" у даній справі, що були сплачені цим кредитором в якості судового збору за подання заяви про визнання грошових вимог цього кредитора та в якості оплати за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог у даній справі.
Враховуючи викладене, п.1 резолютивної частини оскаржуваної ухвали слід доповнити, визнавши кредитором у справі № 5011-15/5513-2012 по відношенню до боржника: Компанію"Union Exim Compani LTD" на суму 58 548 170,67 грн., з яких: 1113,00 грн. - вимоги першої черги та 58 547 057,67 грн. - вимоги четвертої черги.
Заява Компанії Unilab LP з кредиторськими вимогами до боржника на суму 30 799 477,42 грн. надійшла до суду 13.07.2012.
Компанія Unilab LP заявила кредиторські вимоги до боржника у сумі 3 853 306,32 доларів США, що дорівнює 30 799 477,42 грн. за офіційним курсом НБУ на дату подання вказаної заяви до суду першої інстанції.
Підставою заявлених кредиторських вимог є Контракт від 03.08.2009 № 01-07/U/09 (далі-Контракт), укладений боржником та Компанією Unilab LP.
За умовами цього Контракту Продавець (Unilab LP) продає, а Покупець (ТОВ "Інтерфарм") купує на умовах СІР Київ (Інкотермс 2000) товари у кількості, асортименти, за цінами і у відповідності до технічних умов, що зазначені в Генеральних специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Контракту.
За п.п.2.1, 2.2, 2.3 Контракту (в редакції за Додатковою угодою від 01.11.2010 №12 до даного Контракту) (а.с. 81 т.4) ціни на товар встановлюються в доларах США відповідно діючого офіційного прайс-листу Продавця і розуміються СІР Київ, включаючи ціну тари, упаковки і маркировки. Загальна сума Контракта визначається сумою Генеральних специфікацій до даного Контракту і складає 8 697 655,56 доларів США.
Загальна сума Контракту, в тому числі ціна окремого найменування товара, указаного в Генеральних специфікаціях, може бути збільшена чи зменьшена Продавцем в односторонньому порядку за власним рішенням, виходячи з виробничих можливостей Продавця.
Продавець на власний розсуд може надавати Покупцю фінансові знижки на відповідну продукцію, про що повідомляє Покупця в письмовій формі.
За пунктом 15.2 Контракту сторони погодили, що різні зміни і доповнення до Контракту будуть дійсні лише за умови, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на те особами обох сторін.
За п. 3 Контракту Товари, що поставляються за даним Контрактом, можуть продаватися ТОВ "Інтерфарм" клієнтам лише у межах території України.
За умовами Контракту поставки товару здійснюються Компанією US Pharmacia Sp z O.O. (Польща). Датою поставки є дата надходження товару на склад ТОВ "Інтерфарм". Товар вважається зданим Unilab LP та прийнятим ТОВ "Інтерфарм" за якістю - згідно якості, зазначеної у сертифікаті якості, виданому Unilab LP, за кількістю - згідно кількості, зазначеної в інвойсах. В інвойсах зазначається найменування та кількість товару. Якість товару підтверджується сертифікатом аналізу заводу-виробника. Остаточні строки придатності на дату поставки товару мають складати не менше, ніж 60 % від строку придатності, передбаченого технічними умовами чи стандартом на даний товар, якщо інше не погоджене додатково. Валютою платежу за даним Контрактом є долари США.
Відповідно до п.11 Контракту сторони визначили порядок та умови виникнення зобов'язання ТОВ"Інтерфарм" з оплати за отриманий товар.
Так, виходячи з п.11 Контракту, ТОВ"Інтерфарм" оплачує отриманий товар шляхом перерахування зазначеної в специфікації повної вартості на розрахунковий рахунок Unilab LP протягом 14 календарних днів після отримання оплати за відвантажений товар від дистриб'юторів ТОВ"Інтерфарм", але не менше накопиченої суми, еквівалентної 100 000 доларів США.
Доказом отримання коштів від дистриб'ютерів ТОВ"Інтерфарм" є копія виписки банка про здійснене переведення грошових коштів на рахунок Покупця. Доказом перерахування оплати за отриманий товар Продавцю є виписка банка про здійснене переведення грошових коштів, що засвідчена мокрою печаткою банка і оригінальним підписом операціониста. Покупець за Контрактом повинен самостійно надавати вказану виписку банка про здійснене переведення грошових коштів на адресу Продавця.
ТОВ"Інтерфарм" за даним Контрактом самостійно надає зазначену виписку банку на адресу Unilab LP.
Строк дії Контракту визначений сторонами за п. 15 (в редакції за Додатковою угодою від 25.01.2011 № 13 до даного Контракту - а.с. 82 т.4) - до 31.12.2011.
Сторони погодили, що всі зміни і доповнення до даного Контракту будуть здійснені лише за умови, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписані уповноваженими на це особами обох сторін.
За Додатковими угодами від 30.08.2010 № 10 (а.с. 79 т.4) та від 08.02.2011 № 14 (а.с. 83 т.4), від 14.04.2011 № 15 (а.с. 84 т.4) до даного Контракту у зв'зку зі змінами в законодавстві України, які вплинули на статус препаратів Грипекс, Грипекс Макс, які суттєво ускладнюють реалізацію даних препаратів на території України, а також у зв'язку зі зниженням споживчого попиту на препарати, які поставлені в Україну за цим Контрактом, виникненням великих залишків товару на складі ТОВ "Інтерфарм", що тягне за собою ризик спливу строку придатності препаратів до моменту можливого продажу, і відповідно, неможливості оплати за дані препарати Unilab LP сторони постановили, що ТОВ "Інтерфарм" повертає Unilab LP товар, зазначений в Специфікаціях на повернення товару від 30.08.2010 № 1, від 08.02.2011 №2, №3, №4, №5 до даного Контракту. За вказаною Додатковою угодою № 10 до Контракту повернення Товару здійснюється на умовах СІР Вроцлав, згідно з Инкотермс 2000. За вищевказаними Додатковими угодами № 14, 15 до Контракту повернення товару здійснюється на умовах FCA Kyiv згідно з Инкотермс 2000.
На підтвердження існування заборгованості Боржника перед Unilab LP останнім надано акт звіряння взаємних розрахунків сторін станом на 31.05.2011. З даного Акту (а.с. 104 т.4) вбачається, що за даними сторін поставлено товару на суму 30 527 593,47 доларів США, оплачено за товар - 18 262 624,00 доларів США, знижки за товар - 3 916 199,58 доларів США, повернуто товару на суму 1 766 628,15 доларів США. Заборгованість на користь Unilab LP - 6 582 141,74 доларів США. В цьому Акті звіряння сторони зазначили про стан взаємних розрахунків за період 2003-2011 роки, без посилання на жоден первинний документ, який би підтвердив відповідні операції. При цьому Контракт, що є підставою заявлених Unilab LP кредиторських вимог укладений лише 03.08.2009, посилань на цей Контракт даний Акт звіряння також не містить.
Належних обґрунтувань, які б дозволили пов'язати надані суду первинні документи із даними, відображеннями в цьому Акті звіряння, суду не надано. При цьому Боржник в суді категорично заперечує виникнення цих зобов'язань перед Unilab LP, тому тягар доказування існування заявлених у справі грошових зобов'язань Боржника перед Unilab LP покладається на останнього.
Статтею 33 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
Належними доказами у справі суду не доведено існування заборгованості Боржника перед Unilab LP у сумі, що відображена у вищевказаному Акті звіряння станом на 31.05.2011, тим більше не доведено, що ця заборгованість виникла саме за Контрактом, який є підставою заявлених у справі кредиторських вимог Unilab LP.
При цьому дані кредиторські вимоги розраховані Unilab LP, виходячи саме з цього Акту звіряння.
Боржник та розпорядник майна відхилили ці кредиторські вимоги, не включивши їх до реєстру вимог кредиторів, посилаючись на те, що у ТОВ "Інтерфарм" відсутній обов'язок перед Unilab LP щодо оплати за отриманий товар за цим Контрактом на час розгляду справи у суді.
Як вже зазначалось, умовами Контракту передбачене право ТОВ "Інтерфарм" повернути Unilab LP відповідний товар на умовах СІР Kyiv згідно з Інкотермс 2000, та FCA Kyiv згідно з Інкотермс 2010 відповідно. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що саме з Unilab LP ТОВ "Інтерфарм" погоджує питання утилізації відповідних товарів, медичних препаратів, щодо яких сплинув строк придатності та питання отримання компенсації за це. Вищезазначені положення Контракту, які погоджені сторонами, передбачають особливі умови та порядок виникнення зобов'язання ТОВ "Інтерфарм" з оплати за поставлений (отриманий) товар. Виходячи з системного аналізу вказаних умов Контракту, та правовідносин, що фактично склалися між сторонами, судова колегія вважає не доведеним перехід права власності на поставлений товар від Unilab LP до ТОВ "Інтерфарм" за цим Контрактом.
До того ж сам факт виникнення зобов'язання ТОВ "Інтерфарм" перед Unilab LP з оплати за поставлений товар не доведено суду та заперечується Боржником і розпорядником майна.
Так, належним доказом отримання коштів від дистриб'ютерів ТОВ "Інтерфарм" за умовами п. 11 Контракту є копія виписки банку про здійснене переведення грошових коштів на рахунок ТОВ "Інтерфарм".
Такого доказу суду не надано. При цьому з п. 11 Контракту вбачається, що сторони погодили особливі умови виникнення зобов'язання ТОВ"Інтерфарм" з оплати Unilab LP за отриманий товар, а саме - після отримання ТОВ"Інтерфарм" оплати за відвантажений товар від дистриб'ютерів ТОВ"Інтерфарм", але не менше накопиченої суми, еквівалентної 100 000 доларів США.
За таких обставин, (за умови, що Боржник та розпорядник майна заперечують заявлені у справі Unilab LP кредиторські вимоги), Unilab LP мав довести суду, що ТОВ"Інтерфарм" отримав відповідну оплату від своїх дистриб'ютерів, та що накопичена таким чином сума є не меншою за суму, еквівалентну 100 000 доларів США. При цьому сторони, вільні у своєму волевиявленні, укладаючи Контракт, погодили який саме документ може вважатися належним доказом отримання ТОВ"Інтерфарм" коштів від своїх дистриб'ютерів - копія відповідної виписки банку (п.11), про що вже зазначалось вище.
Враховуючи, що належних доказів, передбачених умовами Контракту, Unilab LP суду не надано, судова колегія вважає не доведеним факт виникнення зобов'язання Боржника у справі перед Unilab LP з оплати отриманого товару у заявленій сумі та, відповідно, не доведена дата виникнення такого зобов'язання, що необхідно для визначення статусу заявлених кредиторських вимог (конкурсні чи поточні).
За таких обставин, Unilab LP не доведено наявність зобов'язання Боржника перед Unilab LP та того, що заявлені ним у справі кредиторські вимоги виникли до дня порушення провадження у даній справі, як це передбачено ст. 14 Закону. При цьому посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на ч. 15 ст. 11 Закону в даному випадку недоречно, оскільки для того, щоб доводити настання чи ненастання строку виконання зобов'язання, потрібно, довести сам факт виникнення відповідного зобов'язання Боржника перед Кредитором, а цей факт не доведено належними доказами у справі.
Доводи Unilab LP, викладені у заяві з кредиторськими вимогами та у численних поясненнях у справі, не спростовують заперечень Боржника та розпорядника майна та не доводять наявність відповідного зобов'язання Боржника перед Unilab LP з тих підстав, що заявлені Unilab LP у справі (інших підстав виникнення зобов'язання Боржника перед Unilab LP матеріали справи не містять).
За таких обставин, суд першої інстанції неправомірно визнав заявлені кредиторські вимоги Unilab LP обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру.
Враховуючи вищевказане, кредиторські вимоги Unilab LP слід відхилити повністю, апеляційну скаргу Боржника щодо виключення із реєстру кредиторів боржника Unilab LP з вимогами у розмірі 30800579,42 грн. задовольнити, скасувавши п.1 резолютивної частини оскаржуваної ухвали в частині визнання цих вимог та змінивши п. 9 резолютивної частини оскаржуваної ухвали, доповнивши його зазначенням про відмову Компанії Unilab LP у визнанні кредитором боржника на суму 30800579,42 грн.
Заява Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк"№ (далі -Банк) б/н з додатковими грошовими вимогами до боржника на суму 32 473148,64 грн. направлена до суду 15.07.2012.
18.07.2012 на адресу господарського суду м.Києва надійшла заява Банку з додатковими грошовими вимогами до боржника на суму 6 206 225,00 грн., яка направлена до суду 16.07.2012.
У поясненнях, наданих Банком суду 30.01.2013, останній уточнив свої додаткові кредиторські вимоги та просить суд визнати його кредитором боржника на суму 42 735 508,87грн.
Як слідує з поданих заяв та пояснень Банка, зазначені вимоги виникли з наступного.
Між закритим акціонерним товариством "Мікрофінансовий Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк", та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" укладена Рамкова угода від 30.08.2002 № 676, до якої Договором від 05.05.2003 № 1, Договором від 28.01.2004 №2, Договором від 19.03.2004 №3, Договором від 23.08.2005 №4, Договором від 21.02.2007 №5, Договором від 21.01.2011 №7 внесено зміни, та яку Договором від 05.03.2008 №6 викладено в новій редакції (надалі - Рамкова угода).
Відповідно до Рамкової угоди Позивач зобов'язувався здійснювати кредитування Боржника у межах наступних лімітів кредитування:
ліміт суми еквівалент 4 000 000,00 (чотири мільйони) дол. США.
ліміт строку 240 (двісті сорок) календарних місяців
максимальний розмір процентів 40 % річних.
Видача кредитів на підставі Рамкової угоди та визначення їх умов здійснювалось шляхом укладення Договору про відкриття кредитної лінії від 25.06.2009 №116.40821/676 (надалі - Кредитний договір), який є невід'ємною частиною Рамкової угоди та не має самостійного значення.
Відповідно до умов Рамкової угоди та укладеного на її підставі Кредитного Договору ТОВ "Інтерфарм" як Позичальник зобов'язалося здійснювати своєчасне погашення усіх кредитів, виданих на підставі Рамкової угоди та Кредитного Договору, сплачувати відсотки та усі інші, передбачені договорами платежі, у визначеному ними порядку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 2. ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмові формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Частинами 1,2 статті 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та /або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Як встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з неможливістю належного виконання з боку ТОВ "Інтерфарм" умов Рамкової угоди від 30.08.2002 № 676, та Договору про відкриття кредитної лінії від 25.06.2009 № 116.40821/676, Банк звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Інтерфарм" заборгованості за кредитними договорами в сумі 18 468 602,02 грн.
07.09.2011 господарським судом м. Києва (справа № 56/42, суддя Джарти В. В.) було задоволено позов Банка та стягнуто з ТОВ "Інтерфарм" заборгованість за кредитними договорами в розмірі 18 334 910 (вісімнадцять мільйонів триста тридцять чотири тисячі дев'ятсот десять) грн. 00 коп. - заборгованість по капіталу, 133 692 (сто тридцять три тисячі шістсот дев'яносто дві) грн. - заборгованість по процентам, витрати по сплаті державного мита у розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Кредиторські вимоги у розмірі 18 494 338,02грн., які підтверджені рішенням господарського суду м.Києва від 07.09.2011 у справі №56/42, досліджені господарським судом м. Києва у підготовчому засіданні, що відбулось 06.06.2012 у даній справі, та визнані безспірними.
Кредиторські вимоги у розмірі 18 494 338,02грн., які підтверджені рішенням господарського суду м.Києва від 07.09.2011 у справі №56/42, досліджені господарським судом м. Києва у підготовчому засіданні, що відбулось 06.06.2012 у даній справі та визнані безспірними.
У вищевказаній заяві з додатковими вимогами до боржника на суму 32 473 148,64 грн. та на суму 6 206 225,00 грн. Банком заявлені наступні вимоги (нараховані за період з 22.02.2011 по 13.07.2012): заборгованість по капіталу - 18 383 900,00 грн., з яких 18 334 910,00 грн. визнано судом у підготовчому засіданні; заборгованість про процентам за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом - 900 045,00 грн., та пеня - 13 055 154,24 грн., а також 6 206 225,00 грн. - штраф у зв'язку з неможливістю звернення стягнення на предмет застави з вини заставодавця (Банка).
У заяві від 15.10.2012 Банк надав суду уточнений розрахунок заявленої суми кредиторських вимог станом на 13.07.2012 в розмірі 68 697 283,04 грн., з яких: заборгованість по капіталу - 18 383 900,00 грн.; заборгованість по процентам по графіку - 134 049,27 грн.; заборгованість по процентам за фактичне користування простроченим капіталом - 3 236 332,37 грн., пеня- 46 943 001,40 грн. Розрахунок здійснений Банком за заявлений період з 22.02.2011 по 13.07.2012.
У заяві від 21.11.2012 та у поясненнях Банка (а.с. 64 т.12, а.с. 19 т.13) ініціюючий кредитор уточнив, що за вірним розрахунком заборгованості боржника станом на 13.07.2012 загальний розмір вимог складає 68 697 283,04 грн., проте Банк просив визнати вимоги по пені частково, у первісно заявленій сумі - 13 055 154,24 грн.
В ухвалі від 23.01.2013 у даній справі суд першої інстанції запросив у Банка детальний перерахунок боргу Боржника за період до порушення провадження у справі (до 27.04.2012) з зазначенням суми, яка забезпечена заставою, та надати докази відчуження Банком заставного майна в обґрунтування підстав нарахування штрафу.
Як вже зазначалось вище, у поясненнях, зданих Банком до суду 30.01.2013, ініціюючий кредитор у справі уточнив свої додаткові кредиторські вимоги та просив суд визнати його кредитором Боржника на суму додаткових кредиторських вимог - 42 735 508,87 грн., з яких: заборгованість по процентам за фактичне користування простроченим капіталом - 3 236 332,37 грн. (за період 22.02.2011 - 13.07.2012) та пеня- 39 499 176,50 грн. (за період 22.02.2011 -27.04.2012).
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі визнав додаткові кредиторські вимоги Банка у сумі 42 735 508,87 грн., а вцілому суд першої інстанції визнав кредиторські вимоги Банка на суму 61 235 211,89 грн., з яких 15 507 264,00 грн. - віднесені до вимог першої черги; 6 228 771,39 грн. - до вимог четвертої черги та 39 499 176,50 грн. - до вимог шостої черги (із врахуванням кредиторських вимог, визнаних судом у підготовчому засіданні 06.06.2012 у сумі - 18 494 338,02 грн. та 5 365,00 грн. - судових витрат Банка, що були сплачені у даній справі в якості судового збору).
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання вимог даного кредитора лише частково, виходячи з наступного.
Банком 02.04.2013 до суду апеляційної інстанції разом із поясненнями здано розрахунок заявлених кредиторських вимог за період до порушення провадження у даній справі (до 27.04.2012) - тобто розрахунок саме конкурсних вимог, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Інтерфарм», як це передбачає ст. 14 Закону. При цьому розрахунок пені обчислений Банком від суми простроченого платежу за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який нарахована пеня (з 02.02.2011 по 27.04.2012). Вказані розрахунки Банку (а.с. 258 т. 15) перевірені та приймаються судом апеляційної інстанції як вірні, обґрунтовані і правомірні.
Відповідно до ч.2 ст. 343 ГК України пеня в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. Статтею 3 Закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені обчислюється від суми облікової ставки Національного банку України, що діяла у період,за який сплачується пеня.
За таких обставин, із врахуванням вказаних норм чинного законодавства, п.п.10.2,10.4 Рамкової угоди, кредиторські вимоги Банка щодо пені слід визнати у сумі 3 291 598,04 грн. із віднесенням до шостої черги задоволення (за розрахунком Банку, зданому до суду апеляційної інстанції разом із поясненням 02.04.2013). Заперечення ТОВ «Інтерфарм», викладені в апеляційній скарзі щодо нарахування пені в межах 6-місячного строку, передбачене ст. 232 ГК України відхиляються судовою колегією з наступного. Так, ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В даному випадку п. 10.4 Рамкової угоди сторони передбачили «інше», а саме, що нарахування та сплата пені проводиться за весь час існування заборгованості без застосування встановлених законодавством обмежувальних строків, а у п.10.2 Рамкової угоди сторони погодили, що Банк сплачує Кредитору пеню за кожний календарний день прострочення.
Обов'язковою умовою для визнання заявника кредитором боржника у справах про банкрутство є факт наявності у кредитора грошових вимог до боржника, які виникли у кредитора до порушення провадження у справі про банкрутство, в даному випадку - до 27.04.2012.
Відповідно до п.1 ст. 23 Закону вимоги за зобов'язаннями Боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися лише в межах ліквідаційної процедури, тому суд першої інстанції не мав права на стадії попереднього засідання включати в реєстр вимог кредиторів боржника вимоги Банку, що виникли за період після порушення справи про банкрутство ( з 27.04.2012 по 13.07.2012). За таких обставин ці додаткові вимоги Банку (з 27.04.2012 по 13.07.2012) неправомірно визнані судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі. За вірним розрахунком Банку, зданим до суду апеляційної інстанції, з заявлених у даній справі кредиторських вимог підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника вимоги, нараховані Банком за період до 27.04.2012 - до порушення провадження у даній справі, а саме, заборгованість по капіталу - 18 334 910,04 грн., заборгованість по процентам по графіку - 133 692,02 грн., заборгованість за фактичне користування простроченим капіталом - 3 291 598,04 грн. та пеня- 3 291 598,04 грн.; всього 24 503 198,45 грн., з яких: 15 501 899,00 грн. - слід віднести до вимог першої черги, оскільки матеріалами справи підтверджується, визнано банкрутом та розпорядником майна, Банком зазначено у відповідних заявах та поясненнях, що загальна вартість майна, яке передано в заставу (іпотеку) в якості забезпечення виконання зобов'язаньТОВ «Інтерфарм» (за Рамковою угодою, на підставі якої заявлені кредиторські вимоги Банку) складає саме 15 501 899,00 грн.; крім того, до вимог першої черги слід віднести 5 365,00 грн. - судові витрати Банка у даній справі, що були сплачені кредитором в якості судового збору; відповідно до вимог шостої черги слід віднести кредиторські вимоги по пені- 3 291 598,04 грн., а решту суми кредиторських вимог, які не забезпечені заставою (іпотекою), - 5 704 336,41 грн.слід віднести до вимог четвертої черги задоволення.
Щодо решти кредиторських вимог Банку судова колегія вважає, що виходячи з вищезазначеного, слід відмовити Банку у визнанні кредитором боржника на суму 44 194 084,59 грн.
При цьому, слід зазначити, що Банк не надав належних доказів в обґрунтування кредиторських вимог щодо суми штрафу - 6 206 225,00 грн., яка нарахована Банком із посиланням на неможливість звернення стягнення на предмет застави з вини заставодавця. На підтвердження цих вимог Банком наданий суду акт про неможливість огляду об'єкта забезпечення від 14.03.2012.
При цьому цей акт не доводить саме неможливість звернення стягнення на відповідні предмети застави. Крім того, цей акт складений та підписаний лише з боку Банку, за участю представника лише однієї сторони - Банка.
За таких обставин, судова колегія вважає, що Банком не доведено наявність підстав для нарахування заявленого у справі штрафу, тому кредиторські вимоги щодо штрафу у сумі 6 206 225.00 грн. не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника, їх слід відхилити за необгрнутованістю.
Враховуючи вищевикладене, судовою колегією апеляційна скарга боржника щодо кредиторських вимог Банку задовольняється частково. Пункт 1 резолютивної частини оскаржуваної ухвали в частині кредиторських вимог Банку слід змінити, виклавши його в цій частині щодо визнання кредитором по відношенню до боржника ПАТ «ПроКредит Банк» у наступній редакції: « - Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» на суму 24 503 198,45 грн., з яких 15 507 264,00 грн. - вимоги першої черги, 5 704 336,41 грн. - вимоги четвертої черги, 3 291 596,04 грн. - вимоги шостої черги». Пункт 9 резолютивної частини оскаржуваної ухвали слід змінити, доповнивши його зазначенням про відмову Публічному акціонерному товариству «ПроКредит Банк» у визнанні кредитором боржника на суму 44 194 084,59 грн.
У зв'язку з наведеним, апеляційні скарги Компанії "Union Exim Compani Compani LTD", Компанії "Premium Philately Limited", розпорядника майна Кізленко В.А. слід задоволнити повністю, апеляційну скаргу ТОВ "Інтерфарм" - слід задовольнити частково, п. 1 резолютивної частини ухвали господарського суду м. Києва від 30.01.2003 у справі № 5011-15/5513-2012 належить скасувати в частині визнання кредиторських вимог Unilab LP на суму 30800579,42 грн., в частині визнання кредиторських вимог Висоцького Віктора Вікторовича на суму 19779,67 грн., змінити п. 1 резолютивної частини оскаржуваної ухвали в частині визнання кредитором боржника Публічне Акціонерне товариство "ПроКредит Банк", виклавши його в цій частині у наступній редакції: "- Публічне акціонерне товариство „ПроКредит Банк" на суму 24 503 198,45 грн., з яких: 15 507 264, 00 грн. - вимоги першої черги, 5 704 336,41 грн. - вимоги четвертої черги, 3 291 598,04 грн. - вимоги шостої черги"; доповнити п. 1 резолютивної частини оскаржуваної ухвали в частині визнання кредиторами у справі № 5011-15/5513-2012 по відношенню до боржника:
- Компанію "Union Exim Compani Compani LTD" на суму 58 548 170,67 грн. - з яких 1113,00 грн. - вимоги першої черги та 58 547 057,67 грн. - вимоги четвертої черги;
- Компанію "Premium Philately Limited" на суму 130 001 113,00 грн., з яких 1113,00 грн. - вимоги першої черги та 130 000 000,00 грн. - вимоги четвертої черги.
В іншій частині п.1 резолютивної частини оскаржуваної ухвали слід залишити без змін.
Пункт 9 резолютивної частини оскаржуваної ухвали слід змінити виклавши його у наступній редакції: "Відмовити Компанії "Union Exim Compani Compani LTD" у визнанні кредитором боржника на суму 1 574 663,68 грн.; відмовити Компанії Unilab LP у визнанні кредитором боржника на суму 30 800 579,42 грн.; відмовити Публічному Акціонерному товариству "ПроКредит Банк" у визнанні кредитором боржника на суму 44 194 084,59 грн."
Пункт 11 резолютивної частини оскаржуваної ухвали слід скасувати. В решті ухвалу господарського суду м. Києва від 30.01.2003 у справі № 5011-15/5513-2012 слід залишити без змін.
На підставі викладеного вище та, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 33, 43, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Компанії "Преміум Філателі Лімітед", Компанії Юніон Ексім Компані ЛТД та розпорядника майна Кізленка В.А. на ухвалу господарського суду м. Києва від 30.01.2003 у справі № 5011-15/5513-2012 задовольнити повністю.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" на ухвалу господарського суду м. Києва від 30.01.2003 у справі № 5011-15/5513-2012 задовольнити частково.
3. Пункт 1 резолютивної частини ухвали господарського суду м. Києва від 30.01.2013 у справі № 5011-15/5513-2012:
- скасувати в частині визнання кредиторських вимог:
Компанії Unilab LP на суму 30800579,42 грн.
Висоцького Віктора Вікторовича на суму 19 779,67 грн.;
- змінити в частині кредиторських вимог Публічного Акціонерного товариства «ПроКредит Банк», та викласти пункт 1 резолютивної частини ухвали господарського суду м. Києва від 30.01.2003 у справі № 5011-15/5513-2012 щодо визнання кредитором по відношенню до боржника ПАТ „ПроКредит Банк" у наступній редакції:
"- Публічне акціонерне товариство „ПроКредит Банк" на суму 24 503 198,45 грн., з яких: 15 507 264, 00 грн. - вимоги першої черги, 5 704 336,41 грн. вимоги четвертої черги, 3 291 598,04 грн. - вимоги шостої черги";
- доповнити в частині визнання кредиторами у справі № 5011-15/5513-2012 по відношенню до боржника:
Компанію «Union Exim Compani LTD» на суму 58 548 170, 67 грн., з яких 1113,00 грн. - вимоги першої черги, 58 547 057,67 - вимоги четвертої черги;
Компанію «Premium Philately Limited» на суму 130 001 113,00 грн., з яких 1113,00 грн. вимоги першої черги та 130 000 000,00 грн. - вимоги четвертої черги.
4. В решті п.1 резолютивної частини ухвали господарського суду м. Києва від 30.01.2003 у справі № 5011-15/5513-2012 залишити без змін.
5. Пункт 9 резолютивної частини ухвали господарського суду м. Києва від 30.01.2003 у справі № 5011-15/5513-2012 змінити, виклавши його у наступній редакції: "Відмовити Компанії «Union Exim Compani Compani LTD» у визнанні кредитором боржника на суму 1 574 663,68 грн.; відмовити Компанії Unilab LP у визнанні кредитором боржника на суму 30800579,42 грн.; відмовити Публічному акціонерному товариству "ПроКредит Банк" у визнанні кредитором боржника на суму 44 194 084,59 грн.".
6. Пункт 11 резолютивної частини ухвали господарського суду м. Києва від 30.01.2003 у справі № 5011-15/5513-2012 скасувати.
7. В решті ухвалу господарського суду м. Києва від 30.01.2003 у справі № 5011-15/5513-2012 залишити без змін.
8. Матеріали справи № 5011-15/5513-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови складений 08.04.2013
Головуючий суддя Доманська М.Л.
Судді Гарник Л.Л.
Разіна Т.І.
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 03.04.2013 |
Оприлюднено | 10.04.2013 |
Номер документу | 30555182 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні