Постанова

від 08.04.2013 по справі 6/54/2012/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року Справа № 6/54/2012/5003

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро-Снаб" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 р. (головуючий суддя Грязнов В.В., судді Саврій В.А., Мельник О.В.) у справі 6/54/2012/5003 Господарського суду Вінницької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕлектроПром-Центр" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Електро-Снаб" простягнення 25.480,25 грн. безпідставно перерахованих коштів, за участю представників позивачаДрига О.В.; відповідачівБалтак О.О.;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.10.2012 р. у справі №6/54/2012/5003 відмовлено в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕлектроПром-Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро-Снаб" про стягнення 25.480,25 грн. безпідставно перерахованих коштів.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро-Снаб" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕлектроПром-Центр" 25.480,25 грн. безпідставно набутих коштів.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. 43 ГПК України, ст.ст. 639, 1212 ЦК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд дійшов хибного висновку про те, що договір поставки між сторонами є неукладеним.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час здійснення господарської діяльності позивач - ТОВ "ЕлектроПром-Центр" використовує телефонний номер (044) 228-62-25 та електронну адресу 2083@ukr.net, що підтверджується Додатком № 2 до Договору №1544519 від 01.02.2011 р. про надання телекомунікаційних послуг в мережі "CDMA Ukraine".

Працівник ТОВ "Електро-Пром-Центр" Лесюк Анатолій Борисович 25.05.2012 р. розмістив на спеціалізованому інтернет-порталі http://procable.com.ua/ board/125853 об'яву про купівлю кабеля КГЕ 3х120+1х35 в кількості 52 м, що підтверджується інформацією провайдера - ТОВ "Укрнет".

ТОВ "ЕлектроПром-Центр" 11.06.2012 р. одержало на свою електронну адресу 2083@ukr.net рахунок-фактуру №604 від 11.06.2012 р. на оплату товару "кабель КГЕ 3х120-1х35 (6000В) Камкабель" на суму 25.480 грн., постачальником товару зазначено ТОВ "Електроснаб", а одержувачем - ТОВ "ЕлектроПром-Центр", що також підтверджується інформацією провайдера - ТОВ "Укрнет".

Платіжним дорученням № 632 від 11.06.2012 р. ТОВ "ЕлектроПром-Центр" перерахувало на поточний рахунок ТОВ "Електроснаб" 25.480 грн. з призначенням платежу: "за кабель, згідно рахунку № 604 від 11.06.2012 р.".

ТОВ "Електро-Снаб" 11.06.2012 р. виставило на електронну поштову скриньку alsnab@ukr.net для kabelenergo @bk.ru рахунок-фактуру №ЕС 0000604 від 11.06.2012 р. на оплату товару "провід ШВВП 3х2,5 в кількості 3000 м" на суму 29.400 грн., постачальником товару зазначено ТОВ "Електро-Снаб", а одержувачем - ТОВ "Енергопромцентр", що підтверджується інформацією провайдера - ТОВ "Укрнет".

В матеріалах справи міститься також рахунок-фактура № ЕС 0000604 від 11.06.2012 р. на оплату товару "провід ШВВП 3х2,5 в кількості 2.600 м" на суму 25.480 грн., постачальником товару зазначено ТОВ "Електро-Снаб", а одержувачем - ТОВ "Електропром-центр". При цьому докази надсилання відповідачем даного рахунку позивачеві поштовим або електронним зв'язком і докази отримання рахунку останнім в матеріалах справи відсутні.

ТОВ "Електро-Снаб" 13.06.2012 р. через представника Дікуна М.С., який діяв на підставі довіреності № 77 від 11.06.2012 р., згідно з видатковою накладною № ЕС-0000509 від 13.06.2012 р. передало ТОВ "Електропром-Центр" 2.600 м провода ШВВП 3х2,5 на загальну суму 25.480,00 грн.

Не отримавши кабелю КГЕ 3х120-1х35 (6000В) Камкабель в кількості 52 м і вважаючи, що рахунок-фактуру № 604 від 11.06.2012 р. на суму 25.480,00 грн. було надіслано не відповідачем, а невстановленою особою, а кошти останньому сплачені безпідставно, позивач звернувся з листом до відповідача. Проте пропозиція повернути 25.480 грн., безпідставно перерахованих 11.06.2012 р. платіжним дорученням № 632, яка вбачається з вимоги позивача від 07.07.2012 р., залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Підставою своїх вимог позивач визначив відсутність між сторонами зобов'язань з купівлі-продажу кабелю КГЕ 3х120+1х35 (6000В) Камкабель в кількості 52 м (далі в - кабель).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу товару, вважаючи таким товаром дріт ШВВП 3х2,5 в кількості 2.600 м (далі - дріт), рахунок-фактуру № ЕС 0000604 від 11.06.2012 р. на оплату якого електронною поштою було, на його думку, отримано позивачем як і сам дріт - 13.06.2012 р.

При цьому відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції не заперечувалось, що рахунок-фактура № 604 від 11.06.2012 р. на оплату кабелю позивачу не надавався. Також в судових засіданнях суду першої інстанції позивач зазначав про недосягнення згоди на купівлю-продаж кабелю і заперечував погодження на купівлю-продаж дроту, посилаючись на ГОСТ 15845-80, яким розмежовуються кабельний виріб та електричний дріт, що за своїм призначенням є різними продуктами і потреби в останньому він не має.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем рахунків-фактур № ЕС 0000604 від 11.06.2012 р. на оплату дроту в кількості 3.000 м та 2.600 м.

Вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд залишив зазначені обставини поза увагою. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти були перераховані позивачем на користь відповідача не помилково, а з конкретною метою - одержання від відповідача за сплачені грошові кошти товарно-матеріальних цінностей, якими є дріт. На думку місцевого суду, виставивши рахунок-фактуру № ЕС 0000604 від 11.06.2012 р. на оплату товару "провід ШВВП 3х2,5" на загальну суму 29.400 грн. особі, яка не є стороною у справі - ТОВ "Енергопромцентр" - відповідач висловив волю на продаж вказаного товару саме позивачеві. Тому, перерахувавши грошові кошти відповідачу за кабель, ТОВ "Енергопромцентр" висловило волю на купівлю у відповідача дроту.

Таким чином, місцевий господарський суд вирішив спір щодо особи, яка не є стороною у справі ТОВ "Енергопромцентр".

Колегія суддів погоджується з апеляційним судом, що висновок місцевого суду про безпідставність заявленого позову є помилковим з огляду на наступне.

Згідно з ч. 8 ст.181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Апеляційним судом вірно встановлено, що оферта позивача від 25.05.2012 р. на купівлю кабелю не була акцептована відповідачем, оскільки рахунку-фактури № 604 від 11.06.2012 р. на оплату кабелю останній не виставляв.

Між позивачем та відповідачем договір на поставку товару (кабелю чи дроту) не укладався, не було погоджено і в спрощений спосіб істотних умов договору, в тому числі ні предмету договору, ні ціни, ні строку виконання зобов'язань. Стосовно укладання будь-яких договорів, зокрема поставки 52 м кабелю КГЕ 3х120+1х35 чи дроту, перемовини між сторонами не велись.

Приписами статті 1212 ЦК України визначено загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави, які мають велике значення для вирішення спорів, пов'язаних із відновленням майнового стану, оскільки зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо.

Як встановлено апеляційним судом, відповідно до п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні (затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 р. N 22) мало місце помилкове списання коштів, а відповідач є неналежним отримувачем і зобов'язаний був протягом 5 днів повернути їх позивачу.

Відповідач не надав суду доказів повернення безпідставно отриманих коштів.

Враховуючи викладені вище обставини, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро-Снаб" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 р. у справі № 6/54/2012/5003 - без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков