Рішення

від 03.04.2013 по справі 913/394/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 квітня 2013 року Справа № 913/394/13-г

Провадження №18н/913/394/13-г

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом Стаханово-Алчевського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації , м. Луганськ

до 1-го відповідача - Антрацитівської районної державної адміністрації Луганської області , м. Антрацит Луганської області

2-го відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегралл» , м. Антрацит Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Управління Держземагенства в Антрацитівському районі Луганської області , м. Антрацит Луганської області

про визнання недійсними розпорядження та договору оренди

за участю представників:

від заявника: Паршутін А.Б. - прокурор, посвідч. від 09.10.2012;

від позивача: Мельник О.М. за дов. від 09.03.2011;

від 1-го відповідача: Гришко Н.О. за дов. від 12.02.2013;

від 2-го відповідача: Карун С.С. за дов. від 25.02.2013;

від 3-ї особи: не прибув.

Суть спору: прокурором заявлено вимоги:

- про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Антрацитівської районної державної адміністрації від 18.11.2010 № 446 «Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки загальною площею 0,6 га ТОВ «Інтегралл»;

- про визнання недійсним договору оренди землі від 29.11.2010 (державна реєстрація від 21.03.2011 № 44203877000016), який укладено між відповідачами по справі;

- про зобов'язання 2-го відповідача (ТОВ «Інтегралл») повернути земельну ділянку площею 0,6 га, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Червонополянській сільській раді Антрацитівського району Луганської області.

Заявою від 07.03.2013 прокурор уточнив свою третю вимогу вказавши, що 2-го відповідача слід зобов'язати повернути земельну ділянку позивачу - Луганській обласній державній адміністрації для подальшого розпорядження.

Позивач письмовими поясненнями від 27.02.2013 позов прокурора підтримав.

1-й відповідач відзивом на позовну заяву від 26.02.2013 та 2-й відповідач відзивом на позовну заяву від 26.02.2013 проти позову заперечують посилаючись на його необґрунтованість.

Третя особа відзив на позовну заяву суду не подала.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора та представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Розпорядженням Антрацитівської районної державної адміністрації ( 1-го відповідача по справі ) від 18.11.2010 № 446 було вирішено передати в довгострокову оренду ТОВ «Інтегралл» ( 2-му відповідачу по справі ) строком до 18.12.2017 земельну ділянку загальною площею 0,6 га (землі під відпрацьованими розробками та кар'єрами, закритими шахтами, відвалами, териконами, що не експлуатуються ) для розташування промислового майданчика з видобування кам'яного вугілля, яка (земельна ділянка ) розташована за межами населених пунктів і територій і за даними земельного кадастру враховується в Червонополянській сільській ради Антрацитівського району Луганської області.

На підставі вказаного розпорядження 1-го відповідача 29.11.2010 між відповідачами по справі був укладений договір оренди землі (державна реєстрація від 21.03.2011 № 44203877000016 ) згідно якому, 1-й відповідач передав 2-му відповідачу в оренду строком до 18.12.2017 земельну ділянку площею 0,6 га (землі під відпрацьованими розробками та кар'єрами, закритими шахтами, відвалами, териконами, що не експлуатуються ) для розташування промислового майданчика з видобування кам'яного вугілля, яка (земельна ділянка ) розташована за межами населених пунктів і територій і за даними земельного кадастру враховується в Червонополянській сільській ради Антрацитівського району Луганської області.

Прокурор у позовній заяві вказав, що 1-й відповідач не мав законних повноважень на передачу вищевказаної земельної ділянки в оренду 2-му відповідачу, так як згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України право розпорядження цією земельною ділянкою належить позивачу - Луганській обласній державній адміністрації.

На підставі вказаних доводів, з урахуванням заяви від 07.03.2013 прокурор заявив вимоги:

- про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Антрацитівської районної державної адміністрації від 18.11.2010 № 446 «Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки загальною площею 0,6 га ТОВ «Інтегралл»;

- про визнання недійсним договору оренди землі від 29.11.2010 (державна реєстрація від 21.03.2011 № 44203877000016), який укладено між відповідачами по справі;

- про зобов'язання 2-го відповідача (ТОВ «Інтегралл») повернути земельну ділянку площею 0,6 га, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Червонополянській сільській раді Антрацитівського району Луганської області, Луганській обласній державній адміністрації (позивачу) для подальшого розпорядження.

Позивач письмовими поясненнями від 27.02.2013 позов прокурора підтримав.

1-й відповідач відзивом на позовну заяву від 26.02.2013 та 2-й відповідач відзивом на позовну заяву від 26.02.2013 проти позову заперечують посилаючись на його необґрунтованість. Відповідачі вказали, що оспорювані розпорядження та договір, відповідно, прийняте та укладено у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Третя особа відзив на позовну заяву суду не подала.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши прокурора та представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав:

Згідно ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на дату прийняття оспорюваного рішення ) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для :

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті (ч. 4 ст. 122 ЗК України).

Оспорюваним розпорядженням від 18.11.2010 № 446 Антрацитівська районна державна адміністрація (1-й відповідач) передала в оренду 2-му відповідачу (ТОВ «Інтегралл») земельну ділянку площею 0,6 га, розташовану за межами населених пунктів (на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Червонополянській сільській раді Антрацитівського району Луганської області ) для розташування промислового майданчика з видобування кам'яного вугілля .

Те, що земельна ділянка розташована за межами населених пунктів та що вона надається в оренду для розташування промислового майданчика з видобування кам'яного вугілля, прямо вказано в оспорюваному рішенні 1-го відповідача.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, Антрацитівська районна державна адміністрація не мала законних повноважень на передачу зазначеної в оспорюваному розпорядженні земельної ділянки 2-му відповідачу, так як ця земельна ділянка надавалася не для сільськогосподарського використання, не для ведення водного господарства та не для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Повноваження щодо передачі вказаної земельної ділянки в користування, згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України, належать Луганській обласній державній адміністрації (позивачу по справі).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, розпорядження Антрацитівської районної державної адміністрації від 18.11.2010 № 446 про передачу в оренду ТОВ «Інтегралл» зазначеної земельної ділянки є незаконним , так як прийнято поза межами своїх повноважень.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Антрацитівської районної державної адміністрації від 18.11.2010 № 446 «Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки загальною площею 0,6 га ТОВ «Інтегралл» для розміщення промислового майданчика з видобування кам'яного вугілля», підлягають задоволенню.

На підставі вказаного незаконного розпорядження між Антрацитівською районною державною адміністрацією та ТОВ «Інтегралл» укладено договір оренди земельної ділянки від 29.11.2010 (державна реєстрація від 21.03.2011 № 44203877000016).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні , обласні , Київська і Севастопольська міські державні адміністрації , Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень , визначених законом (ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оренду землі»).

Пунктом 2.24. постанови Пленуму ВГСУ № 6 встановлено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється .

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду (абз. 2 п. 2.24. постанови Пленуму ВГСУ № 6 ).

Враховуючи, що розпорядження 1-го відповідача від 18.11.2010 № 446, на підставі якого був укладений оспорюваний договір, визнано судом недійсним , відсутні законні підстави для передачі 2-му відповідачу, вказаної у розпорядженні земельної ділянки, в оренду шляхом укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

За таких обставин, вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 29.11.2010 (державна реєстрація від 21.03.2011 № 44203877000016), укладеного між відповідачами по справі, підлягають задоволенню, так як зміст договору суперечить вищевказаним актам цивільного законодавства (у договорі вказано, що він укладено на підставі розпорядження 2-го відповідача, яке є незаконним і визнано судом недійсним; у першого відповідача відсутні повноваження щодо надання спірної земельної ділянки в оренду для розміщення проммайданчика з видобування вугілля ).

Відповідно до п. 2.29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє , оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні , що цей договір припиняється лише на майбутнє .

За таких обставин, позовній вимоги про визнання недійсним вказаного договору оренди землі, підлягають задоволенню. Спірний договір визнається недійсним та припиняється на майбутнє.

Доводи відповідачів, якими вони заперечують проти позову, про те, що спірні розпорядження та договір відповідають діючому законодавству, не приймаються судом до уваги в зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю (ці доводи спростовуються вищенаведеним).

Доводи 2-го відповідача (відзив в новій редакції від 03.04.2013) про необхідність застосування рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003, не приймаються судом до уваги, так як вказане 2-м відповідачем рішення Європейського суду з прав людини не стосується спірних відносин.

Позовні вимоги про зобов'язання 2-го відповідача повернути спірну земельну ділянку позивачу для подальшого розпорядження не підлягають задоволенню за таких підстав:

Згідно пп. «г» п. 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів , крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу (на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій ).

Відповідно до п. 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право власності на земельні ділянки державної та комунальної власності , зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, реалізується після державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку .

Позивач (Луганська обласна державна адміністрація) пояснив суду, що право власності на спірну земельну ділянку на теперішній час за ним не зареєстровано.

Таким чином, у позивача відсутні законні підстави для реалізації права власності на спірну земельну ділянку, в тому числі права розпорядження цією земельною ділянкою.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про зобов'язання 2-го відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку для подальшого розпорядження , слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Згідно п. 2.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру , пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог .

В даній позовній заяві об'єднано три вимоги немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення.

Таким чином, розмір судового збору складає 3441 грн. (1147 х 3).

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати (судовий збір) в сумі 2294 грн. (пропорційно кількості задоволених позовних вимог; заявлено 3 вимоги, задоволено 2 ) покладаються на відповідачів в рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним та скасувати розпорядження Антрацитівської районної державної адміністрації Луганської області від 18.11.2010 № 446 «Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки загальною площею 0,6 га ТОВ «Інтегралл» для розміщення промислового майданчика з видобування кам'яного вугілля».

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 29.11.2010 (державна реєстрація від 21.03.2011 № 44203877000016), укладений між Антрацитівською районною державною адміністрацією Луганської області та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегралл» (м. Антрацит Луганської області).

4. Стягнути з Антрацитівської районної державної адміністрації Луганської області , м. Антрацит Луганської області, вул. Леніна, 44, ідентифікаційний код 04052011, на користь Державного бюджету України (отримувач УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО 37991503, рахунок № 31214206783006 в ГУДКУС у Луганській області, МФО 804013, ККД 22030001, символ 206 ) судовий збір в сумі 1147 грн. ; наказ видати Антрацитівській ОДПІ .

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегралл» , м. Антрацит Луганської області, смт. Щотове, вул. Стаханова, 36, ідентифікаційний код 31255865, на користь Державного бюджету України (отримувач УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО 37991503, рахунок № 31214206783006 в ГУДКУС у Луганській області, МФО 804013, ККД 22030001, символ 206 ) судовий збір в сумі 1147 грн. ; наказ видати Антрацитівській ОДПІ .

6. В решті позову відмовити (щодо повернення земельної ділянки позивачу для розпорядження).

03 квітня 2013 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 08 квітня 2013 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко