Постанова

від 09.04.2013 по справі 5017/380/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 5017/380/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивачів -не з'явились відповідача прокуратури -не з'явились, -Коркішко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Футбольний клуб-Рішельє" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 у справі№5017/380/2012 за позовом Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та 9 Спортивного клубу Управління спорту Міністерства оборони України доТОВ "Футбольний клуб-Рішельє" про зобов'язання повернути нерухоме майно з оренди ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.04.2012 (суддя Петров В.С.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 (судді: Будішевська Л.О., Лавриненко Л.В., Мишкіна М.А.), позов задоволено - на підставі ст.ст.785,1212 ЦК України та ст.ст.26,27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зобов'язано відповідача звільнити та повернути державі в особі Міністерства оборони України та 9 Спортивного клубу Управління спорту Міністерства оборони України нерухоме майно загальною площею 223,38 кв.м, а саме нежитлові приміщення будівлі за генеральним планом №12 військового містечка №216, розташовані по вул.Семінарській,12 у м.Одесі.

Рішення мотивоване фактами припинення після 31.07.2011 року укладеного між сторонами договору оренди від 01.08.2006 №41/ск у зв'язку зі своєчасною відмовою орендодавця від пролонгації цього договору, оформленою листом від 25.05.2011 №220 та претензією від 22.08.2011 №372 (а.с.22,26 том 1).

ТОВ "Футбольний клуб-Рішельє" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме ст.764 ЦК України. Зокрема, скаржник вважає договір оренди поновленим з причин неотримання від орендодавця заперечення щодо продовження дії договору (претензії №372 від 22.08.2011), а лист від 25.02.2012 не може бути розцінений як заперечення щодо продовження дії договору оренди. Крім того, на думку заявника, факти непідготовки та ненадсилання вчасно позивачем (орендодавцем) орендарю акту приймання-передачі нерухомого майна свідчать про неготовність орендодавця прийняти орендоване майно.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

01.08.2006р. між 9 Спортивним клубом армії Південного оперативного командування (орендодавець) та ТОВ "Футбольний клуб-Рішельє" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №41/ск (далі - договір оренди), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме військове майно, загальною площею 283,6 кв.м, у тому числі нежитлові приміщення будівлі за генеральним планом №12 площею 255,6 кв.м та підтрибунне приміщення за генеральним планом №10 площею 28 кв.м, розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Семінарська, 12, військове містечко №216, що знаходиться на балансі 9 СКА Південного ОК та обліковується в КЕВ м.Одеси. Майно передається в оренду з метою організації майстерні з ремонту одягу і взуття (184 кв.м), перукарні (68 кв.м) та оздоровчого центру (сауна - 31,6 кв.м) (п.1.2 договору оренди).

Додатковими угодами №48д/2007/9СК від 05.01.2007 та №51д/2007/9СК від 01.06.2007 були внесені зміни в п.1.1 і п.1.2 договору оренди щодо складу майна та мети використання, а також стосовно розміру орендної плати.

Відповідно до додаткової угоди №51д/2007/9СК від 01.06.2007 загальна площа орендованого майна склала 223,38 кв.м.

Пунктом 10.9 договору оренди встановлено, що чинність договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Строк дії договору визначено з 01.08.2006р. по 31.07.2011р. (п.10.1 договору оренди).

25.05.2011р. 9 Спортивний клуб листом №220 повідомив ТОВ "Футбольний клуб-Рішельє" про закінчення строку дії договору оренди та відсутність наміру орендодавця продовжувати дію договору. Зазначений лист було отримано директором ТОВ "Футбольний клуб -Рішельє" під особистий підпис.

Наказом начальника 9 Спортивного клубу за №36 від 25.07.2011 була створена комісія для прийняття орендованих приміщень від ТОВ "Футбольний клуб -Рішельє", яка 01.08.2011р. та 10.08.2011р. збиралася для прийняття майна та складання акту приймання-передачі. Однак, як вказує прокурор, представник ТОВ "Футбольний клуб-Рішельє" не з'явився, хоча був попереджений про дату і час передачі майна, приміщення були замкнені, про що складені відповідні акти.

9 Спортивним клубом на адресу ТОВ "Футбольний клуб-Рішельє" було направлено претензію №372 від 22.08.2011 з вимогою звільнення наданого у користування нежитлового приміщення, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Пунктами 2.4 та 2.5 договору оренди передбачено, що у разі припинення договору майно повертається орендарем орендодавцю в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Орендодавець повинен скласти акт приймання-передачі та прийняти майно протягом одного місяця. При цьому майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Перевіркою у лютому 2012р. було встановлено, що відповідач після припинення договору оренди (з 31.07.2011р) об'єкт оренди не звільнив та продовжує користуватися ним.

Згідно з п.5.9 договору оренди у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічна норма міститься і в ч.2 ст.291 ГК України.

Як встановлено судом першої інстанції, договір оренди нерухомого військового майна припинив свою дію з 01.08.2011р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Приписами ст.764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Зазначене положення кореспондується з нормою ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Пунктом 5.8 договору оренди сторони визначили, що у разі наміру орендаря скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, він зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку договору оренди у строк, встановлений договором, або в розумний строк.

Апеляційна інстанція погодилась з висновком місцевого суду про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про намір відповідача, як орендаря, скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк.

Згідно з ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, на момент розгляду даної справи ТОВ "Футбольний клуб-Рішельє" спірне орендоване майно відповідно до вимог законодавства не повернуло та продовжує його використовувати, що суперечить вимогам закону.

За таких обставин, апеляційний суд, керуючись ст.1212 ЦК України, погодився з висновком суду першої інстанції про зобов'язання відповідача звільнити та повернути позивачам спірне майно, яке є предметом договору оренди №41/ск від 01.08.2006р.

Касаційна інстанція погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Відтак, в даному випадку відповідною заявою є отримана відповідачем претензія №372 від 22.08.2011 (а.с.26 том 1), якою позивач пред'явив орендарю вимогу терміново звільнити займані приміщення у зв'язку із закінченням 31.07.2011р. строку дії договору оренди, оскільки саме цю претензію, яка за своїм змістом є відмовою від пролонгації договору оренди, направлено орендарю в межах встановленого місячного терміну.

Судами попередніх інстанцій враховано положення ст.764 ЦК України, ч.4 ст.284 ГК України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", виходячи із системного аналізу змісту яких автоматична пролонгація договору оренди (продовження його дії на той самий строк та на тих самих умовах) відбувається в позасудовому порядку та має місце в разі відсутності заяв однієї із сторін договору про припинення договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, достеменно встановлено судом першої інстанції та не спростовано заявником, претензією №372 від 22.08.2011 орендодавець (позивач) повідомив орендаря про припинення договору оренди та необхідність повернення орендованого майна орендодавцю за актом.

Вказана претензія була направлена орендарю належною особою (орендодавцем) та в межах місячного терміну, встановленого ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а тому ця претензія є достатнім та належним доказом своєчасної відмови орендодавця від пролонгації договору оренди, строк дії якого закінчився 31.07.2011р.

Враховуючи наведене, скаржником не спростовано висновки судів щодо направлення орендарю заяви орендодавця про припинення договору оренди у межах місячного терміну, передбаченого ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що, в свою чергу, вказує на припинення договору оренди після 31.07.2011 року.

Оскільки відповідно до ст.ст.2,3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди, а договір оренди припинився, то у відповідача відсутні підстави для подальшого перебування у займаних приміщеннях, які мають бути повернуті орендодавцю.

Колегія враховує, що касаційна скарга не містить істотних заперечень щодо встановлених судом фактичних обставин відсутності пролонгації договору оренди.

Касаційна інстанція не приймає до уваги недоречні заперечення скаржника, що зводяться передусім до посилань на поновлення договору оренди з причин недоведеності отримання орендарем від орендодавця заяви про відмову від пролонгації договору, оформленої претензією від 22.08.2011 №372, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.764 ЦК України у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч.2 ст.17, ч.ч.2,3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено ; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Отже, чинне законодавство про оренду для підтвердження припинення договору оренди не покладає на орендодавця обов'язок доводити факт одержання орендарем заяви про відмову від пролонгації договору оренди. До того ж, як вбачається з матеріалів справи, встановлено судами та не спростовано скаржником, відповідна заява у формі претензії від 22.08.2011 №372 надіслана орендодавцем за належною адресою орендаря, зазначеною в договорі оренди, апеляційній та касаційній скаргах товариства.

Водночас, порушені заявником питання щодо невиконання орендодавцем зобов'язання щодо складання та надсилання орендарю акта приймання-передачі нерухомого майна жодним чином не спростовують встановлені судами факти припинення договору оренди у зв'язку зі своєчасною відмовою орендодавця від його пролонгації та відсутності законних підстав для подальшого знаходження відповідача у займаних приміщеннях.

Касаційна інстанція вважає за необхідне додатково зазначити про те, що преюдиціальний факт припинення договору оренди від 01.08.2006 №41/ск також встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 02.04.2012 у справі №5017/321/2012 між тими ж сторонами (а.с.41-44 том 2), яке набрало законної сили та в силу імперативних приписів ч.2 ст.35 ГПК України не підлягає доведенню при вирішенні даного спору.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 у справі №5017/380/2012 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Футбольний клуб-Рішельє" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун