Рішення

від 01.04.2013 по справі 5011-51/13072-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/13072-2012 01.04.13

За позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до: 1) Верховної Ради Автономної Республіки Крим

2) Ради міністрів Автономної Республіки Крим

3) Фонду майна Автономної Республіки Крим

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів -

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Термінал»

2) Державне підприємство «Керченський морський торговельний порт»

3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Надєжда»

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Любченко М.О.

Гулевець О.В.

Представники:

від прокуратури: не з'явились

від позивача: Вітковська О.П.

від відповідача 1: Спіліоті І.І.

від відповідача 2: Соловйова К.С.

від відповідача 3: Жменько О.В.

від третьої особи 1: не з'явились

від третьої особи 2: не з'явились

від третьої особи 3: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Заступник Генерального прокурора України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду майна Автономної Республіки Крим про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на цілісний майновий комплекс колишнього Керченського судноремонтного заводу виробничого об'єднання «Південьрибсудноремонт», розташований за адресою: м. Керч, вул. Айвазовського, 29 та про витребування вищезазначеного майна вартістю 8 243 800, 00 грн. з чужого незаконного володіння Фонду майна Автономної Республіки Крим на користь держави в особі Фонду державного майна України. Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним відчуженням державного майна, у зв'язку з чим порушені економічні інтереси держави Україна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-51/13072-2012 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.10.2012 р. за участю представників сторін та прокуратури, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі розгляду справи прокурор подав додаткові пояснення по справі, у яких наведено перелік майна, що входить до складу цілісного майнового комплексу колишнього Керченського судноремонтного заводу виробничого об'єднання «Південьрибсудремонт», розташованого за адресою: м. Керч, вул. Айвазовського, 29, який є предметом спору у даній справі.

Позивач надав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що після проголошення незалежності України у відання Фонду державного майна України перейшли органи управління Союзу радянських соціалістичних республік, підприємства, установи та організації яких розташовані на території України, у тому числі Міністерство рибного господарства Союзу радянських соціалістичних республік.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим у своїх запереченнях зазначає, що Автономна Республіка Крим набула права власності на спірне майно відповідно до постанови Верховної Ради Криму від 29.06.1992 р. № 110-1, яка відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбаченими чинним на той час законодавством, за відстуістю порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Також відповідач 1 зазначає, що Генеральною прокуратурою України пропущено позовну давність.

Фонд майна Автономної Республіки Крим подав клопотання про застосування до вимог Генеральної прокуратури України позовної давності.

Також Фонд майна Автономної Республіки Крим подав відзив на позов, у якому зазначає, що спірне майно перейшло у власність Автономної Республіки Крим на законних підставах.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим подала відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує, мотивуючи своїх заперечення тим, що рішення органів влади Автономної Республіки Крим щодо віднесення спірного майна до державної власності Республіки Крим є чинними та в судовому порядку не скасовані.

Державне підприємство «Керченський морський торговельний порт» подало письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що цілісний майновий комплекс переданий йому в оренду Фондом майна Автономної Республіки Крим на підставі договору від 02.01.2002 р., до якого у період з 2002 до 2012 року укладені 17 додаткових угод, відповідно до яких проводилось виключення або включення майна до цілісного майнового комплексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Термінал» подало письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що передане йому в оренду майно повністю демонтовано, а на його місці збудовано сучасний комплекс перевалки продуктів та розміщено залізницю з естакадою, а відтак - спірного майна у користуванні третьої особи 1 не має.

Ухвалою Господарського суду від 10.12.2012 р. призначено колегіальний розгляд даної справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. визначено склад суду для розгляду справи № 5011-51/13072-2012 - Пригунова А.Б. (головуюча), Ломака В.С. та Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р справу № 5011-51/13072-2012 призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.12.2012 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 11.02.2013 р. справу № 5011-51/13072-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Івченко А.М. та Любченко М.О.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.03.2013р. склад суду у справі № 5011-51/13072 змінено та передано справу на розгляд колегії суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Любченко М.О.

У судовому засіданні присутні учасники судового процесу підтримали свої позиції.

Прокурор та представники третіх осіб на виклик суду не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 01.04.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства рибного господарства Союзу радянських соціалістичних республік № 89 від 06.03.1991 р. «Про Виробниче судноремонтне об'єднання Південьрибсудноремонт» з 01.03.1991 р. ліквідовано Виробниче судноремонтне об'єднання Південьрибсудноремонт» у складі головного заводу та Керчинського судноремонтного заводу.

Наказом Міністерства рибного господарства Союзу радянських соціалістичних республік № 90 від 06.03.1991 р. «Про оренду судноремонтних потужностей Виробничого судноремонтного об'єднання «Південьрибсудноремонт» Спільним радянсько-фінським підприємством «Марін інжиніринг сервіс» передано майно, що вивільнилось в результаті ліквідації Виробничого судноремонтного об'єднання Південьрибсудноремонт» у складі Севастопольського і Керченського судноремонтних заводів в оренду Спільному радянсько-фінському підприємству «Марін інжиніринг сервіс», створеному у відповідності до наказу Міністерства рибного господарства Союзу радянських соціалістичних республік від 29.06.1990 р. № 286 для вирішення питань, пов'язаних з ремонтом та технічним обслуговуванням флоту рибної промисловості.

У 1991 році між Міністерством рибного господарства Союзу радянських соціалістичних республік та Спільно радянським-фінським підприємством «Марін інжиніринг сервіс» укладено договір про оренду № 1-1а, за умовами якого Міністерство рибного господарства Союзу Радянських Соціалістичних Республік, як орендодавець, зобов'язався передати, а Спільне радянсько-фінське підприємство «Марін інжиніринг сервіс» - прийняти в оренду майновий комплекс виробничих фондів.

Відповідно до додаткової угоди до договору про оренду № 1-1а орендодавцем вищевказаного майна визначено Фонд майна Кримської АССР.

Наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим від 28.12.2001 р. № 1012 затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу колишнього Керченського судноремонтного заводу, визначеного як майно, що належить Автономній Республіці Крим, розташованого по вул. Айвазовського, 29 у місті Керч станом на 31.10.2001 р. та встановлено його вартість у сумі 8 243 800, 00 грн.

02.01.2002 р. між Фондом майна Автономної Республіки Крим та Керченським морським торговим портом укладено договір оренди цілісного майнового комплексу, належного Автономній Республіці Крим, відповідно до якого Керченському морському торговому порту передано у строкове платне користування майно, розташоване на земельній ділянці площею 16, 81 га. по вул. Айвазовського, 29 у місті Керч, до якого у період з 2002 до 2012 року укладені 17 додаткових угод, відповідно до яких проводилось виключення або включення майна до цілісного майнового комплексу.

Відповідно до п. 1.1. договору Фонд майна Автономної Республіки Крим на підставі наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим № 957 від 13 грудня 2001 року "Про розпорядження майном цілісного майнового комплексу колишнього Керченського судноремонтного заводу Виробничого об'єднання Південьрибсудноремонт», визначеного, як майно, що належить Автономній Республіці Крим, яке розташоване за адресою: м. Керч, вул. Айвазовського, 29, після припинення дії договору оренди за згодою сторін з Керченським дочірнім підприємством СП "МИС", передає цілісний майновий комплекс колишнього Керченського судноремонтного заводу Виробничого об'єднання Південьрибсудноремонт», визначеного, як майно, що належить Автономній Республіці Крим, яке розташоване за адресою: м. Керч, вул. Айвазовського, 29, на земельній ділянці 16. 81 га, а Керченський морський торговий порт приймає його у строкове платне користування по акту приймання - передачі для використання у відповідності з його призначенням.

Відповідно до п. 1.2. договору склад майна, що передається в оренду, визначений згідно з матеріалами інвентаризації цілісного майнового комплексу колишнього Керченського судоремонтного заводу, як майно, що належить Автономній Республіці Крим, та яке знаходиться на балансі Керченського дочірнього підприємства СП «МИС» при припиненні дії договору оренди станом на 31 січня 2001 року, затвердженому наказом Фонду майна № 870 від 22 листопада 2001 року.

Строк дії договору визначений у пункті 10.1 договору на 3 роки та діє з 01 січня 2002 року до 31 грудня 2004 року.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор стверджує, що майно Керченського судноремонтного заводу вибуло із державної власності незаконно, оскільки органом, уповноваженим управляти державним майном України загальнодержавної власності - Радою міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки (у подальшому - Кабінет Міністрів України), не приймалось рішення про його передачу у власність Автономної Республіки Крим.

Також прокурор відзначає про існування обставин, які перешкоджають державі здійснювати функції власника спірного майна, оскільки воно продовжує перебувати в управлінні Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а його орендодавцем є Фонд майна Автономної Республіки Крим, що, на думку прокурора, порушує право державної власності.

Оскільки спірний об'єкт вибув із власності держави України незаконно, прокурор заявляє вимогу про витребування його з володіння Фонду майна Автономної Республіки Крим, який здійснює реалізацію державної політики у сфері приватизації, оренди та управління майном, що належить Автономній Республіці Крим.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Разом з тим, на час виникнення спірних відносин, відносини щодо набуття права власності регулювались Цивільним кодексом Української радянської соціалістичної республіки статтею 86 якого передбачено, що власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про власність» право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Українській радянській соціалістичній республіці охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про власність» до державної власності в Українській радянській соціалістичній республіці належать загально-державна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про власність» загальнодержавну (республіканську) власність складають: майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради Української РСР та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

25.10.1991 р. з метою забезпечення реалізації Декларації про державний суверенітет Криму та Закону Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки «Про об?єкти державної власності Кримської автономної радянської соціалістичної республіки та власності Комуністичної партії Радянського Союзу, що знаходиться на території республіки» Верховна Рада Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки постановила, що підприємства, організації та установи союзного та республіканського підпорядкування, їх структурні підрозділи та філії, що знаходяться на території Криму, до розмежування повноважень щодо власності та майна між Україною та Кримською Автономною Радянською Соціалістичною Республікою і переходять до ведення її органів державного управління.

У відповідності до постанови Верховної Ради Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки «Про розмежування власності державної (Республіки Крим) власності та власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної)» від 29.06.1992 р. № 110-1, прийнятої у відповідності до постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про власність», розмежовано державне майно Криму на державну (Республіки Крим) власність та власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну) та віднесено до державної (Республіки Крим) власності майно Керченського судноремонтного заводу.

Постановою Верховної Ради України «Про виконання Постанови Верховної Ради України «Про політико-правову ситуацію в Автономній Республіці Крим» від 17.11.1994 р. відповідно до пункту 31 статті 97 Конституції (Основного Закону) України скасовано прийняті Верховною Радою Автономної Республіки Крим правові акти, що суперечать Конституції та законам України, зокрема постанову Верховну Раду Криму "Про розмежування майна державної (Республіки Крим) власності і власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної)" від 29 червня 1992 року в частині віднесення до власності Республіки Крим пансіонату "Песчаное" та піонерського табору "Южный" суперечить Закону України "Про статус автономної Республіки Крим", пункту 5 постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про власність".

Відповідно до п. 31 ст. 97 Конституції (Основного Закону) України, яка була чинною на час прийняття вищевказаної постанови, Верховна Рада України правомочна розглядати і вирішувати будь-яке питання, що не входить згідно з Конституцією до компетенції органів державної виконавчої чи судової влади, а також не є таким, що вирішується виключно всеукраїнським референдумом. До виключного відання Верховної Ради України належить зупинення дії правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим у разі невідповідності їх Конституції і законам України; скасування правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим у випадку, коли Верховна Рада Автономної Республіки Крим не привела їх у відповідність з Конституцією і законами України; скасування рішень обласних, районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів, якщо вони прийняті з порушенням Конституції і законів України.

При цьому, суд відзначає, що в іншій частині постанова постанову Верховну Раду Криму "Про розмежування майна державної (Республіки Крим) власності і власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної)" від 29 червня 1992 року є чинною.

Згідно з постановою Верховної ради Автономної Республіки Крим «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим» від 15.03.2000 р. визначено, що майно, яке належить Автономній Республіці Крим складають цілісні майнові комплекси, що належать Автономній Республіці Крим, передані Фондом майна Автономної Республіки Крим в користування за договорами оренди, зокрема, цілісний майновий комплекс колишнього Керченського судноремонтного заводу по вул. Айвазовського, 29 у місті Керч.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тож, з вищенаведеного випливає, що чинним законодавством передбачено визнання права власності як спосіб судового захисту існуючих власників, які вже набули права власності та, відповідно, підставою звернення до суду є порушення або оспорення прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи із наявних у справі документів та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що ані прокурором, ані позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами права власності держави Україна в особі Фонду державного майна України на цілісний майновий комплекс колишнього Керченського судноремонтного заводу виробничого об'єднання «Південьрибсудноремонт», розташований за адресою: м. Керч, вул. Айвазовського, 29.

Разом з тим, суд відзначає, що постановою Верховної Ради Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки «Про розмежування власності державної (Республіки Крим) власності та власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної)» від 29.06.1992 р. № 110-1 віднесено до державної (Республіки Крим) майно підприємств, організацій, серед яких, зокрема, значиться і судноремонтний завод.

Згідно з ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

У відповідності до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Тобто нормами ст. 387 Цивільного кодексу України передбачене право власника реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом.

При цьому, суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до наведених норм позивачем за позовом про витребування майна має бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів) або особа, у якої майно власника перебувало у законному володінні на відповідній правовій підставі.

Тож, особа, що звернулася до господарського суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння зобов'язана довести своє право на спірне майно, що перебуває у володінні відповідача. Доказами такого права на нерухоме майно можуть бути відповідні правовстановлювальні документи.

Разом з тим, таких документів суду не надано.

Крім того, розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що 05.10.2012 р. між Фондом майна Автономної Республіки Крим та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Термінал» укладено договір купівлі-продажу майна, об'єктом якого є комплекс об'єктів (виділених зі складу цілісного майнового комплексу, переданого у користування за договором оренди від 01.01.2002 р. Державному підприємству «Керченський морський торгівельний порт»), переданий у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Термінал» по вул. Айвазовського, 29 у місті Керч.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог.

Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку що доводи прокурора спростовуються наявними у справі документами та встановленими судом обставинами, а відтак - позовні вимоги із заявлених підстав та наведених обґрунтувань не підлягають задоволенню.

Що ж до заявлених відповідачем заяв про застосування до вимог прокурора наслідків пропуску позовної давності, суд відзначає, що судом встановлені самостійні підстави для відмови у позові, а відтак - суд вищевказану заяву до уваги не приймає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.04.2013 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Любченко М.О.

Гулевець О.В.