Постанова

від 09.04.2013 по справі 37/2

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.04.2013 р. справа №37/2

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Азарової З.П. суддів:Гези Т.Д., Мартюхіної Н.О. При секретарі судового засідання: Максименко Г.П. За участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м.Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 25 лютого 2013р. у справі№ 37/2 (суддя Попков Д.О.) за позовом: Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м.Київ до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукти України" м.Донецьк про стягнення боргу за договором про надання кредитної лінії № CR 06-374/100 від 04.10.2006р. в сумі 15 134 601, 77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.02.2013р. припинено провадження у справі № 37/2 за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукти України" м.Донецьк про стягнення боргу за договором про надання кредитної лінії № CR 06-374/100 від 04.10.2006р. в сумі 15 134 601, 77 грн.

Ухвала господарського суду прийнята на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та мотивована тим, що спір між позивачем та відповідачем щодо заборгованості, яка виникла на підставі договору про надання кредиту №CR 06-374/100 від 04.10.2006р., вже вирішений по суті у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукти України" м.Донецьк.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" м.Київ, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу у справі скасувати та повернути справу на розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що господарським судом було порушено норми процесуального права, неповно досліджено обставини, а також не надано належної оцінки всім наявним у справі документам. Скаржник зазначає, що при винесенні ухвали про припинення провадження по справі суд не врахував, що у справі № 5006/42/42б/2012 про банкрутство відповідача була прийнята тільки ухвала про затвердження реєстру вимог кредиторів, якою не вирішено господарський спір по суті між тими ж сторонами та про той же предмет спору, з тих же підстав. Крім того, апелянт зазначає, що правомірність прийняття вказаної ухвали розглядається Вищим господарським судом України, тому вона не може бути підставою для припинення провадження у справі.

До того ж, в апеляційній скарзі банк вказує на початок досудового розслідування за фактом надання завідомо неправдивої інформації при укладанні кредитного договору та порушено кримінальну справу відносно ліквідатора ТОВ "Продукти України".

Відповідач відзиву суду не надав, своєї позиції стосовно вимог апеляційної скарги не висловив.

08.04.2013р. до канцелярії Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю уповноваженого представника у іншому судовому засіданні.

Судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку про відмову в задоволені вказаного клопотання, оскільки надання повноважень на представництво інтересів сторін в процесі не обмежено будь-яким колом осіб. Крім того, слід зазначити, що статтею 102 Господарського процесуального кодексу України передбачений скорочений термін розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого суду.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги, що апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника позивача.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, доводи заявника скарги, перевіривши обставини справи та надану їм судом юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукти України" м.Донецьк про стягнення боргу за договором про надання кредитної лінії № CR 06-374/100 від 04.10.2006р. в сумі 15 134 601, 77 грн.

Господарський суд ухвалою від 04.01.2010р. порушив провадження за вказаним позовом та призначив до розгляду.

28.01.2010р. позивач, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість боргу за договором про надання кредитної лінії № CR 06-374/100 від 04.10.2006р. в сумі 16 072 095, 79 грн.

Ухвалою суду від 18.04.2011р. провадження у справі було зупинено до розгляду позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукти України" до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання недійсним договору про надання кредитної лінії №CR 06-374/100 від 04.10.2006р., за яким стягується заборгованість. За вказаним позовом порушена справа № 19/5пд. Ухвалою від 11.02.2013р. провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду.

25.02.2013р. до канцелярії суду надійшла заява відповідача про припинення провадження у справі, оскільки спір між Публічним Акціонерним Товариством "ОТП БАНК", м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продукти України", м. Донецьк щодо заборгованості, яка виникла на підставі договору про надання кредиту №CR 06-374/100 від 04.10.2006р. вирішений по суті.

Ухвалою від 25.02.2013р. господарський суд припинив провадження у справі на підставі п.2 ст. 80 ГПК України.

Перевіривши правильність припинення провадження у справі, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Предметом розглядаємого спору є стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №CR 06-374/100 від 04.10.2006р., яка складається з суми заборгованості за кредитом у розмірі 14 099 984, 58 грн., заборгованості за відсотками в сумі 1 205 453,20 грн., заборгованості за нарахованою пенею в сумі 766 658,01 грн.

Ухвалою від 18.01.2011р. господарський суд зупинив провадження у справі у зв'язку з визнанням відповідачем недійсним кредитного договору, за яким пред'явлений позов про стягнення заборгованості.

В той період, коли провадження у справі було зупинено, ухвалою від 11.07.2012р., господарський суд порушив справу про банкрутство ТОВ "Продуки України", яке є відповідачем у справі № 37/2.

15.08.2012р. в газеті "Голос України" № 150 було опубліковано оголошення про порушення вказаної справи.

Позивач, ПАТ "ОТП Банк", звернувся до суду з заявою про визнання його кредиторських вимог до боржника, а саме: заборгованості за кредитом по договору кредитної лінії №CR 06-374/100 від 04.10.2006р. в сумі 14 099 984 грн. 58 коп., заборгованості за відсотками в сумі 3 609 596 грн. 02 коп., пеня в сумі 2 791 610 грн. 98 коп. (загальна сума 20 501 191,58 грн.)

Ухвалою від 11.10.2012р. судом були визнані вказані вимоги, а ухвалою від 23.10.2012р. затверджений реєстр кредиторів, в якому наявні вимоги позивача.

Постановою від 05.12.2012р. Донецький апеляційний господарський суд залишив вказані ухвали без змін.

Постановою від 14.11.2012р. господарський суд визнав ТОВ "Продукти України" банкрутом внаслідок його неплатоспроможності та призначив ліквідатора.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується позивачем у апеляційній скарзі, що до визнаних в межах справи про банкрутство грошових вимог увійшли, в тому числі, вимоги за договором про надання кредитної лінії CR 06-374/100 від 04.10.2006р., які становлять загальною суму 20501191,58 грн. станом на 11.07.2012р. Таким чином, грошові вимоги позивача розглянуті господарським судом, визнані у справі про банкрутство, що підтверджується ухвалами від 11.10.2012р. та від 23.10.2012р., тому у позовному провадженні вони не повинні розглядатись.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного суду України №15 від 18.12.2009р. "Про судову практику у справах про банкрутство". Так, пунктами 54, 55 вказаної Постанови передбачено, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК.

Аналогічна правова позиція була викладена у рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України передбачений перелік підстав припинення провадження у справі, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Існування норм, що регулюють припинення провадження у справі, викликано необхідністю вилучати з процесу судочинства справи, порушені за позовами, що подані на підставі помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду, або внаслідок розпорядчих дій сторін. При виявленні встановлених законодавством обставин відсутня необхідність розгляду справи по суті та винесення рішення. Припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли неможливий судовий захист особи у господарському суді. Суд за наявності викладених у ГПК підстав, зобов'язаний припинити провадження у справі незалежно від того, чи подали сторони відповідне клопотання.

Відповідно до п. 2 вказаної статті господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Тому судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду по даній справі прийнята з дотриманням норм процесуального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для її скасування.

Посилання скаржника на те, що у справі № 5006/42/42б/2012 про банкрутство відповідача була прийнята тільки ухвала про затвердження реєстру вимог кредиторів, якою не вирішено господарський спір по суті між тими ж сторонами та про той же предмет спору не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

За результатами розгляду майнових вимог кредиторів прийняття такого процесуального документу, як ухвала

З матеріалів справи вбачається та було зазначено вище боржником визнані кредиторські вимоги банку та включено їх до реєстру вимог кредиторів, ухвалою господарського суду Донецької області від 23.10.2012р. по справі №5006/42/42Б/2012 затверджено реєстр вимог кредиторів.

При цьому помилковими є посилання скаржника на те, що вказана ухвала не набрала законної сили. Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її винесення, як зазначено у п. 8 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/155 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів". До того ж, вказана ухвала залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2012р.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 49, 80, 91, 99, 101, 103, 105, 106, Господарського процесуального кодексу України суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м.Київ, на ухвалу господарського суду Донецької області від 25.02.2013р. у справі №37/2 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 25.02.2013р. у справі №37/2 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя З.П.Азарова

Суддя Т.Д.Геза

Суддя Н.О.Мартюхіна

Надруковано 6 прим.:

1 прим. - позивачу; 1 прим. - відповідачу;

1 прим. - у справу; 2 прим. - ДАГС; 1 прим. - ГСДО