Постанова

від 09.04.2013 по справі 12/13-к

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 12/13-К

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Кочерової Н.О., Самусенко С.С.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Обласний торговий центр" на рішення та постанову господарського суду Житомирської області від 23 жовтня 2012 року Рівненського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2012 року у справі№ 12/13-К господарського судуЖитомирської області за позовом 1. ОСОБА_4, 2. ОСОБА_5, 3. ОСОБА_6, 4. ОСОБА_7 доПублічного акціонерного товариства "Обласний торговий центр" прозобов'язання виплати вартості частини майна за участю представників сторін: від позивачів: ОСОБА_8, від відповідача: Гнидка М.В., Кім В.В.

ВСТАНОВИВ:

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.10.2012 (суддя Ляхевич А.А.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 (судді: Дужич С.П. - головуючий, Гулова А.Г., Мельник О.В.), задоволено позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ПАТ "Обласний торговий центр" про зобов'язання виплати вартості частини майна у відповідному розмірі з посиланням на висновок комплексної судово-оціночної експертизи №24 від 05.08.2010 та з мотивів, що позивачі при виході зі складу учасників товариства мали право на виплату вартості частини майна товариства, пропорційну належній кожному з них частці у статутному капіталі товариства, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства.

ПАТ "Обласний торговий центр" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Скаржник вважає, що судові рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч.6 ст.42 ГПК України, відповідно до якої відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.03.2013 касаційну скаргу у справі № 12/13-К прийнято до провадження.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі перебуваючи учасниками ТОВ магазин "Торговий центр" мали частки у його статутному фонді: ОСОБА_4 - 1,04%, ОСОБА_5 - 1,26%, ОСОБА_6 - 0,57% та ОСОБА_7 -1,64%. Ними подано нотаріально засвідчені заяви про вихід зі складу учасників ТОВ магазин "Торговий центр" 18.02.2008.

26.02.2008 на позачергових зборах учасників ТОВ магазин "Торговий центр" прийнято рішення про виведення із учасників ТОВ магазин "Торговий центр" зі сплатою належних їм часток у розмірі: ОСОБА_4 - 7410,00 грн.; ОСОБА_5 - 8950,00 грн.; ОСОБА_6 - 4030,00 грн. та ОСОБА_7 - 11720,00 грн.

04.03.2009 загальними зборами акціонерів ЗАТ "Обласний торговий центр" (правонаступника ТОВ "Магазин "Торговий центр") затверджено розрахунок вартості частини майна ТОВ "Магазин "Торговий центр", належну вибулим учасникам товариства ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в сумі 316452,77 грн., визначеної з урахуванням вартості чистих активів товариства згідно балансу ТОВ магазин "Торговий центр" станом на 29.02.2008 - 10 962 300 грн.

Судами встановлено, що згідно затвердженого загальними зборами акціонерів розрахунку у лютому-квітні 2010 року здійснено виплати позивачам відповідно до наданих видаткових касових ордерів: ОСОБА_4 - 97 062,80 грн.; ОСОБА_5 - 117 594,74 грн.; ОСОБА_7 - 153 061,12 грн. та ОСОБА_6 - 53 197,25 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що підстави для стягнення додаткових сум при встановлених обставинах справи відсутні.

Стаття 54 Закону України "Про господарські товариства" встановлює, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Відповідно до ст.148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Як вказано судами, статутом товариства не встановлено порядок і спосіб обчислення вартості частини майна товариства, яка підлягає виплаті учаснику при його виході з товариства. Законом це питання також не врегульовано.

У постанові Вищого господарського суду України від 18.07.2012 по даній справі №12/13-К процитовано п.3.7 рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 №04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", за яким будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. При цьому, у постанові від 18.07.2012 зазначено, що враховуючи наявність декількох експертиз у справі, здійснених як державними установами так і приватною та враховуючи наявність висновку незалежної експертної оцінки, судова колегія звертає увагу суду першої інстанції на ч.4 ст.42 ГПК України, відповідно до якої при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Однак, повторна судова експертиза при новому розгляді справи не проводилася. При цьому, судом першої інстанції вказано, що враховуючи заперечення сторін проти призначення та проведення додаткової та/або повторної експертизи, наявність у справі висновків експертів, які є належними доказами по справі відповідно до положень ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України та можуть бути оцінені в сукупності з усіма обставинами справи згідно ст.ст. 42, 43 ГПК України, а також зважаючи, що сторони не заперечують достовірність висновків за результатами судових експертиз, господарський суд не вважав доцільним та необхідним призначення додаткової або повторної експертизи.

Суди вказують на висновки декількох експертиз. Так, судово-оціночною експертизою, проведеною ПП "Експерт-Сервіс-Консалт", визначено вартість майна ТОВ "Магазин "Торговий центр" на момент виходу позивачів з нього з урахуванням справедливої вартості основних засобів станом на 29.02.2008 - 62 658 201,69 грн. Судово-бухгалтерською експертизою, проведеною Житомирським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, визначено дійсну вартість активів ТОВ "Магазин "Торговий центр" на момент виходу позивачів зі складу товариства за висновком № 44 від 25.12.2009 згідно бухгалтерської звітності станом на 29.02.2008 - 10 962 300 грн. Згідно комплексної судово-оціночної експертизи, що включає в себе висновок судової економічної експертизи та висновок судової будівельно-технічної експертизи (висновок №24 від 05.08.2010, висновок №25/26 від 05.08.2011) вартість чистих активів з урахуванням ринкової вартості будівлі та гаражу ТОВ магазин "Торговий центр" - 62 258 800 грн.

При задоволенні ж позову суди попередніх інстанцій взяли до уваги тільки висновок судової економічної експертизи №24 від 05.08.2010, однак, не мотивували відхилення інших висновків судових експертів, що є порушенням норм процесуального права, зокрема, ч.6 ст. 42 ГПК України.

Пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення) . Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

З урахуванням ст.8 ЦК України слід звернути увагу на ст.149 ЦК України, за якою частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами. Про вартість частини майна, пропорційну частці учасника товариства, йдеться і в ст.148 ЦК, і в ст.149 ЦК, які підлягають виплаті відповідно учаснику чи кредитору. В цих нормах йдеться про одну і ту ж вартість частини майна товариства, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, при різних її одержувачах.

Подібними є відносини, врегульовані ст.71 Закону України "Про господарські товариства" щодо виходу учасника з повного товариства. Відповідно до ч.3 ст.71 Закону якщо при виході учасника з повного товариства це товариство зберігається, то учаснику виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу.

Застосування різних підходів до визначення вартості частини майна товариства, оскільки в даному випадку це питання не врегульовано статутом і законом, буде суперечити загальним принципам господарювання в Україні, зокрема, рівному захисту державою усіх суб'єктів господарювання за ст.6 Господарського кодексу України.

Крім того, здійснення виплати учасникам вартості частини майна за розрахунком ринкової вартості майна на дату виходу поставить інших численних учасників товариства, які залишаються в товаристві, в нерівне становище з учасниками, які вийшли з нього.

Судами вказано, що сторони не заперечують, що висновки здійснених у справі експертиз не містять суперечностей в частині визначення балансової вартості активів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вартість частини майна ТОВ "Магазин "Торговий центр", належну вибулим учасникам товариства ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, визначену з урахуванням вартості чистих активів товариства згідно балансу ТОВ магазин "Торговий центр" станом на 29.02.2008, виплачено позивачам у повному обсязі. Тобто, встановлене ст.148 ЦК України право позивачів на одержання вартості частини майна, пропорційної частці учасника у статутному капіталі товариства, товариством станом на момент прийняття рішення не порушено і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно ч.1 ст.111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте помилково застосовано норми матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення та прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Оскільки виплати вартості частини майна здійснено позивачам товариством у лютому-квітні 2010 року після їх звернення із позовом до суду, враховуючи необхідність проведення експертиз в т.ч. для з'ясування вартості чистих активів товариства згідно балансу ТОВ магазин "Торговий центр", приймаючи до уваги дії сторін, касаційна інстанція згідно ст.49 ГПК України не вбачає підстав для нового розподілу судових витрат між сторонами в порядку ст.111 11 ГПК України.

При цьому, переплачена сума судового збору за подання касаційної скарги згідно квитанції №282 від 05.03.2013 (оригінал квитанції №282 від 05.03.2013 знаходиться в матеріалах справи) підлягає поверненню товариству відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Обласний торговий центр" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 та рішення господарського суду Житомирської області від 23.10.2012 у справі № 12/13-К скасувати. Прийняти нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 відмовити повністю.

Повернути ПАТ "Обласний торговий центр" з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 867,24 грн. (вісімсот шістдесят сім гривень двадцять чотири копійки).

Доручити господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко