Ухвала

від 23.08.2013 по справі 12/13-к

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 серпня 2013 року Справа № 12/13-К

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Бакуліної С.В., Владимиренко С.В., Данилової Т.Б., Могил С.К., Першикова Є.В., розглянувши заявуОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України постанови у справі Вищого господарського суду України від 09.04.2013 №12/13-К за позовом 1. ОСОБА_7, 2. ОСОБА_8, 3. ОСОБА_6, 4. ОСОБА_9 доПублічного акціонерного товариства "Обласний торговий центр" прозобов'язання виплати вартості частини майна ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.10.2012, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2012, задоволено позов ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_9 до ПАТ "Обласний торговий центр" про зобов'язання виплати вартості частини майна у відповідному розмірі.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі №12/13-К постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 та рішення Господарського суду Житомирської області від 23.10.2012 у справі № 12/13-К скасовані; прийнято нове рішення, в задоволенні позову ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 ОСОБА_9 відмовлено.

ОСОБА_6 звернулась з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 09.04.2013. Заявник просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 09.04.2013 та справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 23.05.2012 у справі №5016/3325/2011(12/173), від 09.03.2011 у справі №32/406, від 09.03.2011 у справі №5020-6/041, від 28.02.2008 у справі №15/152, від 17.07.2007 у справі №2-2196/06 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 09.04.2013 у справі №12/13-К, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про зобов'язання виплатити позивачам вартість частини майна у визначеному у позові розмірі, оскільки вартість частини майна ТОВ "Магазин "Торговий центр", яка належить вибулим учасникам товариства ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, визначена з урахуванням вартості чистих активів товариства згідно балансу ТОВ магазин "Торговий центр" станом на 29.02.2008 (момент виходу позивачів з товариства), була виплачена позивачам у повному обсязі, що свідчить по те, що їх право на одержання вартості частини майна, пропорційної частці учасника у статутному капіталі товариства, відповідачем на момент прийняття рішення не порушено.

Приймаючи постанову від 23.05.2012 у справі №5016/3325/2011(12/173), на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову щодо стягнення вартості частини майна пропорційно частці у статутному фонді, оскільки відповідачем не виконано зобов'язання щодо сплати позивачеві дійсної вартості належної йому частки у статутному капіталі, внаслідок виключення останнього зі складу учасників товариства, з врахуванням того, що позивач не здійснив додатковий внесок до статутного капіталу відповідача.

У постановах Вищого господарського суду України від 09.03.2011 у справі №32/406 та від 09.03.2011 у справі №5020-6/041, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача дійсної вартості частки майна у статутному фонді товариства, оскільки відповідач не виконав вимоги статті 54 Закону України "Про господарські товариства" та не здійснив передбачені нею дії, спрямовані на виплату позивачу його частки в статутному капіталі, не довів невідповідність наданої позивачем оцінки його частки річному звіту балансу.

У постанові від 28.02.2008 у справі №15/152 Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення вартості частини майна, що належить до виплати виключеному з товариства учаснику, розмір якого визнчався виходячи із доларового еквіваленту внеску позивача до статутного фонду.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, не може бути доказом неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах постанова Вищого господарського суду України від 17.07.2007 у справі №2-2196/06, яким рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

В зв'язку з наведеним відсутні підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_6 у допуску справи №12/13-К до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС. Бакуліна Судді: С. Владимиренко Т. Данилова С. Могил Є. Першиков