Рішення

від 08.04.2013 по справі 3/5005/4584/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.04.13р. Справа № 3/5005/4584/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум", м.Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив", м.Кривий Ріг

про припинення зобов'язання та стягнення 52 427,15 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

позивача - Чернова О.С., представник за довіреністю

відповідача - Богослов С.В., директор за наказом № 1-к від 02.01.13р.

Бершадська, Т.О., представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просив суд:

1. Припинити зобов'язання - ТОВ "Оптимум" перед ТОВ "Актив" за договором про надання поворотної фінансової допомоги №19/18ФП/2011 від 19.09.2011р. у сумі 490 000,00 грн., шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог;

2. Припинити зобов'язання - ТОВ "Оптимум" перед ТОВ "Актив" за договором поставки № 21 від 20.09.2011р. у сумі 490 000,00 грн., шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог;

3. Стягнути з Відповідача на користь Позивача:

- основний борг у розмірі 43 208,00 грн.,

- 3% річних - 5 478,60 грн.,

- збитки від інфляції - 3 740,99 грн.,

- судовий збір - 2 682,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач прийняті на себе зобов'язання за договором поставки належним чином не виконав, вартість поставленого Позивачем товару за рахунком-фактури №СФ-0000439 від 23.12.2011р. не сплатив, у зв'язку з чим, загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем за Договором поставки №21 від 20.09.2011р. склала 533 208,00 грн.

Водночас, за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №19/18ФП/2011 від 19.09.2011р., укладеним сторонами, у Позивача виникло грошове зобов'язання перед Відповідачем, у сумі 490 000,00 грн. Так, у вересні та жовтні 2011р. на рахунок Позивача від Відповідача надійшли кошти у сумі 400 000,00 грн. (платіжне доручення №127 від 20.09.2011р.) та 90 000,00 грн. (платіжне доручення №144 від 27.10.2011р.), що підтверджується виписками банку про рух коштів на рахунку Позивача. Початкове призначення цих коштів передбачалося як попередня оплата за продукцію згідно з договором №21 від 20.09.2011р. Однак, за взаємною згодою сторін призначення платежів було змінене. А, оскільки, суми платежів за домовленістю та волевиявленням сторін були зараховані в рахунок виконання Договору №19/18ФП/2011 від 19.09.2011р., то ці кошти набули статусу поворотної фінансової допомоги. Дана операція підтверджується розрахунками коригування кількісних і вартісних показників за податковими накладними №26 від 20.09.2011р. та № 34 від 27.10.2011р.

З посиланням на ст.601 ЦК України Позивач звернувся до Відповідача із заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що виникли із зазначених вище договорів. За цією заявою Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача 533 208,00 грн., у свою чергу, Позивач зобов'язаний сплатити на користь Відповідача 490 000,00 грн. Таким чином, Позивач заявив про припинення зустрічних однорідних вимог на суму 490 000,00 грн.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що відповідно до укладеного договору поставки Відповідач - Покупець мав намір придбати у Позивача товар на загальну суму 2 184 000,00 грн., Позивач надав рахунок - фактуру № СФ-000346 від 20.09.2011р. Зазначений рахунок частково оплачено, здійсненням безготівкових оборотів на розрахунковий рахунок Відповідача платіжними дорученнями № 127 від 20.09.2011 на суму 400 000,00 грн. та № 144 від 27.10.2011р. на суму 90 000,00 грн. На виконання умов договору в обох платіжних дорученнях визначено призначення платежу та номер рахунку відповідно до якого здійснено платіж. Таким чином ТОВ "Актив" від ТОВ "Оптимум" на підставі договору поставки № 21 від 20.09.2011р.отримано товар на склад 20.12.2011р., видаткову накладну передано 23.12.11р., товар постачався на підставі попередньої оплати; договір про надання поворотної фінансової допомоги №19/18ФП/2011 від 19.09.2011р. дійсно укладено сторонами, але фактично ніяких дій щодо його виконання жодною із сторін не було здійснено: Відповідач кошти не надавав, Позивач їх не отримував з відповідним визначенням призначення платежу у платіжному доручені та з проханням про надання певної суми фінансової допомоги згідно з п.2.3 даного договору не звертався; рахунок фактуру №СФ-0000439 від 23.12.2011р. на суму 533 208,00 грн. Відповідачу не було передано, оплата за ним проводилась. Отже, на теперішній час відсутні правові та фактичні підстави для врахування взаємних вимог щодо постачання товарів та повернення фінансової допомоги, адже такої допомоги не здійснювалося.

Провадження у справі зупинялось. Розгляд справи відкладався.

25.03.13р. від Позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій Позивач просить стягнути з Відповідача 43 208,00 грн. - основного боргу, 3 740,99 грн. - збитків від інфляції, 20 071,99 грн. - 3 % річних, однак вказана заява судом залишена без розгляду, оскільки подана з порушенням ст. 54, 57 ГПК України.

04.04.2012р. Відповідач здав до канцелярії суду зустрічну позовну заяву.

У судовому засіданні 08.04.13р.Представник Позивача заявила, що їй невідомо про отримання підприємством даного зустрічного позову.

Представник Відповідача пред'явив докази направлення зустрічного позову Позивачеві.

Оскільки відповідно до ст. 60 ГПК України, Відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до Позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, а розгляд даної справи по суті розпочався 25.03.13р., про що зазначено у протоколі судового засідання, у прийнятті зустрічного позову відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України. При цьому, судом враховано, що Відповідач не позбавлений права звернутись з позовом до Позивача у загальному порядку.

Представники Відповідача додатково надали пояснення, що між сторонами відбулися усні переговори, у тому числі й стосовно заяви про взаємозалік вимог, тому 16.03.2012р. Відповідач надав заперечення на заяву Позивача про зарахування взаємних однорідних вимог, а письмову заяву Позивача одержано пізніше.

Представник Позивача пояснила, що поставка товару за договором поставки відбулась без попередньої оплати, оскільки Постачальник знав, що кошти у розмірі 490 000,00 грн. надійшли на його рахунок (поворотна фінансова допомога) та підуть на оплату товару за спірною поставкою.

Представник Відповідача наполягає, що рахунок - фактуру підприємство не отримувало, товар прийняли за видатковою накладною, щоб не сплачувати штрафні санкції залізниці.

Щодо акту звірки взаєморозрахунків, підготовленому за ухвалою суду станом на 13.06.2012р., представник Позивача повідомила, що підприємством підготовлено два акти звірки взаєморозрахунків окремо за кожним договором, у зв'язку з цим у актах звірки окремо відображено борги як Відповідача (533 208,00 грн.), так і Позивача (490 000,00 грн.), копії обох актів наявні у матеріалах справи.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.09.2011р. сторонами укладено договір поставки № 21 (далі Договір поставки), за яким постачальник (Позивач) зобов'язався поставити покупцеві (Відповідачеві) металопродукцію (товар), яка виробляється ЗАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", а останній, в свою чергу, прийняти його та оплатити на умовах даної угоди.

Згідно зі специфікацією № 1 до Договору, вид продукції: прокат стальний гарячекатаний з вуглецевої сталі звичайної якості, круглий ГОСТ 535-2005, ГОСТ 2590-2006.

Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця банком покупця (п.5.1 Договору). Оплата за товар здійснюється відповідно до виставлених продавцем рахунків з обов'язковим визначенням у платіжному дорученні номеру рахунку (п.5.3 Договору).

Строк поставки визначено п.3.6 Договору - 30 днів з дати отримання попередньої оплати для стандартної продукції.

19.09.2011р. сторони уклали договір №19/18ФП/2011 від 19.09.2011р. про надання поворотної фінансової допомоги в межах суми 500 000,00 грн.

Платіжними дорученнями № 127 від 20.09.2011р. на суму 400 000,00 грн. та №144 від 27.10.2011р. на суму 90 000,00 грн. Відповідач перерахував Позивачеві зазначені суми, всього 490 000,00 грн. Початкове призначення цих коштів передбачалося як попередня оплата за продукцію згідно з договором №21 від 20.09.2011р.

Однак, за взаємною згодою сторін призначення платежів було змінено на поворотну фінансову допомогу за договором №19/18ФП/2011 від 19.09.2011р. Дана операція підтверджується розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних №26 від 20.09.2011р та № 34 від 27.10.2011р.

Крім того, виконання цього правочину підтверджується листами Відповідача №5 від 24.01.2012р. та №7 від 17.02.2012р. (з посиланням на договір №19/18ФП/2011 від 19.09.2011р.), у яких він вимагав від Позивача повернення фінансової допомоги у сумі 200 000,00 грн. у строк до 17.02.2012р. та у сумі 290 000,00 у строк до 15.03.2012р., а всього 490 000,00 грн.

У грудні 2011р. за Договором поставки Позивачем поставлено Відповідачеві металопродукцію у кількості 68,360 т, загальною вартістю 533 208,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-001584 від 23.12.2011р. Прийняття товару, підтверджується підписом представника Відповідача у видатковій накладній, підпис якого скріплено печаткою підприємства.

Представник Позивача пояснила, що поставка товару за Договором поставки відбулась без попередньої оплати, оскільки Постачальник знав, що кошти у розмірі 490 000,00 грн. надійшли на його рахунок (поворотна фінансова допомога) та підуть на оплату товару за спірною поставкою.

На оплату товару Позивачем виставлено рахунок-фактури №СФ-0000439 від 23.12.2011р. на суму 533 208,00 грн. Рахунок дійсний до сплати до 06.01.2012р.

Представник Відповідача наполягає, що рахунок - фактури підприємство не отримувало, товар прийняли за видатковою накладною, щоб не сплачувати штрафні санкції залізниці.

Однак, ч. 2 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач не надав суду доказів звернення до Позивача з вимогою про надання документів за спірною поставкою, у тому числі рахунку - фактури, у зв'язку з чим суд не приймає заперечення Відповідача про ненадання йому Позивачем рахунку-фактури №СФ-0000439 від 23.12.2011р.

Відповідач, у зазначений у рахунку-фактури строк, оплату одержаного за Договором поставки товару не здійснив.

Водночас, за Договором №19/18ФП/2011 від 19.09.2011р. про надання поворотної фінансової допомоги, у Позивача виникло грошове зобов'язання перед Відповідачем у розмірі 490 000,00 грн.

Як зазначалося вище, листами №5 від 24.01.2012р. та №7 від 17.02.2012р. (з посиланням на договір №19/18ФП/2011 від 19.09.2011р.) Відповідач вимагав від Позивача повернення фінансової допомоги у сумі 200 000,00 грн. у строк до 17.02.2012р. та у сумі 290 000,00 у строк до 15.03.2012р., а всього 490 000,00 грн.

Позивач, у свою чергу, звернувся до Відповідача із заявою про залік зустрічних однорідних вимог. Заява датована ___02.2012р.

При цьому, з урахуванням заперечення Відповідача від 16.03.2012р. на заяву Позивача про зарахування взаємних однорідних вимог, суд вважає, що датою одержання Відповідачем заяви Позивача про залік зустрічних однорідних вимог є саме 16.03.2012р.

Позивач наполягає, що на дату звернення до суду з даним позовом фактична заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором поставки №21 від 20.09.2011р., за умови зарахування зустрічних однорідних вимог, склала 43 208,00 грн. (533 208,00 грн. - 490 000,00 грн.).

Позивач вважає, що оскільки Відповідач не надав йому відповіді щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, це вказує на те, що він взаємозалік не провів.

На прострочений борг Відповідача - 533 208,00 грн., Позивачем нараховані збитки від інфляції - 3 740,99 грн. та 3% річних - 5 478,60 грн.

Частиною 3 ст. 203 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні положення містить і ст. 601 ЦК України.

Отже, вищевказані норми визначають, що зарахування - це односторонній правочин, відповідно до якого припиняються зобов'язання, оскільки для його вчинення достатньо волевиявлення однієї особи, - заяви про зарахування однієї із сторін, за відповідних умов.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, згідно з ч. 3 вказаної статті, одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Таким чином, для зарахування зустрічної однорідної вимоги згода іншої сторони непотрібна.

У разі, якщо інша сторона заперечує факт вчинення відповідного правочину або його дійсність, вона не позбавлена права звернутись до суду з позовом про виконання відповідного зобов'язання в натурі, яке припинено таким одностороннім правочином внаслідок зарахування, тим самим оспорюючи сам факт припинення зобов'язань внаслідок такого правочину. Під час розгляду відповідного спору, суд має з'ясувати факт вчинення відповідного правочину, його дійсність (у т.ч. відповідність чинному законодавству), тобто чи є він підставою для припинення відповідних зобов'язань.

За змістом ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України зарахування вимог може мати місце лише у разі, якщо вони є однорідними.

Так, і вимога Позивача, і вимога Відповідача є вимогами про сплату грошових коштів, у випадку виконання таких вимог і Позивач, і Відповідач отримують грошові кошти, таким чином, обидві вимоги є грошовими, отже, однорідними.

За Договором поставки, згідно з рахунком-фактури, строком оплати товару визначено 06.01.2012р.

Згідно з п.3.1 договору №19/18ФП/2011 від 19.09.2011р. поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за письмовою вимогою позичкодавця в термін 15 банківських днів. Листами №5 від 24.01.2012р. та №7 від 17.02.2012р. (з посиланням на договір №19/18ФП/2011 від 19.09.2011р.) Відповідач вимагав від Позивача повернення фінансової допомоги у сумі 200 000,00 грн. у строк до 17.02.2012р. та у сумі 290 000,00 у строк до 15.03.2012р., а всього 490 000,00 грн.

Відповідно, строк виконання кожного із грошових зобов'язань настав на дату звернення Позивачем до Відповідача із заявою про залік однорідних грошових вимог (16.03.2012р.).

Таким чином, станом на 16.03.2012р. відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 490 000,00 грн. Це ж опосередковано підтверджується актами звірки взаєморозрахунків станом на 13.06.2012р., підготовлених Позивачем, за якими окремо відображено борги як Відповідача (533 208,00 грн. за Договором поставки), так і Позивача (490 000,00 грн. за договором №19/18ФП/2011 від 19.09.2011р.).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Таким чином, на дату звернення до суду з даним позовом фактична заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором поставки №21 від 20.09.2011р., беручи до уваги зарахування зустрічних однорідних вимог, склала 43 208,00 грн. (533 208,00 грн. - 490 000,00 грн.). Доказів відсутності боргу Відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом перевірено розрахунок Позивача за допомогою електронної системи "Законодавство" в частині нарахованих збитків від інфляції та 3% річних. Позивачем невірно проведено розрахунок, оскільки збитки від інфляції та 3 % річних нараховані на суму 533 208,00 грн. Крім того, ним невірно визначений період прострочення (з дати поставки, а не з дати прострочення зобов'язання).

За перерахунком суду, на прострочений борг Відповідача - 43 208,00 грн., збитки від інфляцій за період з січня (07.01.2012р.) по березень 2012р. становлять - 303,15 грн., 3 % річних за період з 07.01.2012р. по 27.04.2012р. - 396,67 грн.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 43 208,00 грн. - основного боргу, 303,15 грн. - збитків від інфляції, 396,67 грн. - 3 % річних; решта позову задоволенню не підлягає, так як Позивачем невірно обрано спосіб захисту, та оскільки припинення зустрічних зобов'язань відбулись у силу ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України до звернення Позивачем з позовом (16.03.2012р.).

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив" (вул. Пушкіна, 2/44, м. Кривий Ріг, 50000, код ЄДРПОУ 242 325 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум" (вул. Ветеранів Праці, 31/8, м.Кривий Ріг, 50006, код ЄДРПОУ 326 338 13) 43 208,00 грн. - основного боргу, 303,15 грн. - збитків від інфляції, 396,67 грн. - 3 % річних, 1 347,60 грн. - судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.

Суддя С.Г. Юзіков

Рішення підписане