Рішення

від 03.09.2007 по справі 2-402/07

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№2-402/2007

№2-402/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                                                                  УКРАЇНИ

3 вересня 2007

року Лозівський міськрайоний суд, 

Харківської області в складі : головуючого - судді Дегтярчук М. О.,  при секретарі Кучеровій І.О.,  за участю адвоката ОСОБА_1.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в

залі суду міста Лозова,  Харківської

області цивільну справу за позовом ОСОБА_2до товариства з обмеженою

відповідальністю «Кулиничівський хлібокомбінат»,  фермерського господарства «Кегичівське»

(треті особи -ОСОБА_3,  ОСОБА_4) про

відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди внаслідок

дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

7 вересня 2007

року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів ( треті особи -

ОСОБА_3.,  ОСОБА_5.,  ОСОБА_4.) про відшкодування йому матеріальних

збитків,  заподіяних внаслідок

дорожно-транспортної пригоди, 

посилаючись на те,  що 13

листопада 2004 року водій ОСОБА_3., 

керуючи автомобілем «ЗІЛ-5301», 

державний номер НОМЕР_1, 

власником якого є ФГ «Кегичівське» та який перебував в оренді ТОВ

«Кулиничівський хлібокомбінат», 

Харківської області,  допустив

порушення Правил дорожнього руху України, 

що призвело до зіткнення вказаного автомобіля з його автомобілем марки

ВАЗ-2103,  державний номер НОМЕР_2,  яким керував його син -ОСОБА_4. В результаті

протиправних дій ОСОБА_3.,  його сину

ОСОБА_4. були завдані тілесні ушкодження, 

був значно пошкоджений автомобіль. Згідно висновку

спеціаліста-автотоварознавця від 18 січня 2005 року матеріальний збиток в

результаті пошкодження автомобіля складає 4361 грн.39 коп. Крім того,  на проведення вказаного дослідження було

витрачено 360 грн. Матеріальні витрати на юридичну допомогу,  яка була йому надана при складанні позова та

в судовому засіданні сплачено 300 грн. Таким чином,  загальна сума матеріальних збитків,  спричинених позивачу неправомірними діями

відповідачів склала 5261 грн.39 коп. Крім того, 

позивач вважає,  що йому також

спричинено моральну шкоду,  яка

виразилася в тому,  що він,  літня людина, 

по цей час позбавлений можливості користуватися власним автомобілем,  виїзджати на дачу,  на земельну ділянку,  де вирощує овочі для власних потреб,  відвідувати родичів за межами міста. На

протязі всього часу на всі його звертання про добровільне відшкодування

збитків,  йому відмовляли та ухилялися

від спілкування. Розмір моральної шкоди він оцінює в 5000 грн. Судові витрати

позивач просить покласти на відповідача.

25 вересня 2006

року позивач уточнив свої позовні вимоги і збільшив їх в частині стягнення з

відповідача моральної шкоди до 10000 грн., 

посилаючись на те,  що при

відсутності транспортного засобу не міг садити город та збирати овочі,  які був вимушений купувати на ринку. Крім

того,  позивач посилася на те,  що має пасіку і щорічно вивозив вулики за

місто,  але на протязі всього часу,  що був пошкоджений автомобіль,  робити цього не міг і був вимушений купувати

цукор,  щоб не загинули з голоду

бджоли,  втратив значну кількість меду.

Всі ці додаткові витрати поставили його та родину в тяжке матеріальне

становище,  оскільки крім пенсії,  іншого доходу він не має.

1 листопада 2006

року Лозівським міськрайоним судом, 

Харківської області винесено заочне рішення,  згідно якого позовні вимоги

ОСОБА_2.3адоволені частково,  а саме : з

ФГ «Кегичівське» на його користь стягнено 5021 грн.39 коп. матеріальної шкоди

та 5000 грн. моральної шкоди. В решті позиву відмовлено. Також на відповідача

було покладено обов'язок сплатити на користь держави судовий збір в розмірі 100

грн.21 коп.

23 листопада

2006 року за заявою відповідача заочне рішення було скасовано та справу

призначено на новий розгляд.

6 грудня 2006

року ухвалою суду за клопотанням позивача з числа третіх осіб було виключено ОСОБА_5.,  оскільки він не має прямого відношення до заявленого

спору,  не зможе дати в судовому

засіданні суттєвих пояснень. Крім того, 

ОСОБА_5. отримував судові повістки під розпис ( а.с.  39, 46, 

167-168),  але потім відмовився

від їх отримання,  ухвалою суду від 6

грудня 2006 року було залучено в якості другого відповідача

ТОВ «Кулиничівський хлібокомбінат» за клопотанням представника ФГ «Кегичівське»,  оскільки автомобіль ЗІЛ-5301,  який належить їхньому господарству і яким

керував водій ОСОБА_3.,  знаходився на

момент ДТП в оренді

хлібозаводу.

27 липня 2007

року,  після проведення судової

автотоварознавчої експертизи,  позивач

збільшив свої позовні вимоги і просив стягнути з відповідачів матеріальну

шкоду,  завдану його автомобілю внаслідок

ДТП в

розмірі 5999 грн.74 коп.,  1300 грн. за

надану йому юридичну допомогу,  витрати

на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,  сплачені ним при здачі позову до суду в

розмірі 30 грн.,  а також моральну шкоду

в розмірі 10000 грн.

В судовому

засіданні позивач та його адвокат наполягали на задоволенні позовних вимог на

підставі доводів позовної заяви.

Представник

відповідачів - ТОВ «Кулиничівський хлібокомбінат» та ФГ «Кегичівське» -

Рябініна М. М. ,  в судовому засіданні

позов не визнавала,  але 3 вересня 2007

року факсом до Лозівського міськрайоного суду, 

Харківської області було надіслано листа ТОВ «Кулиничівський

хлібокомбінат»,  в якому відповідачем

позов визнано в повному обсязі (17329 грн.74 коп.) та висловлено прохання

розглядати справу без присутності їх представника (а.с.  172).

Третя особа -

ОСОБА_4. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити

в повному обсязі.

Третя особа -

ОСОБА_3. до судового засідання жодного разу не з'явився,  про час та місце судового розгляду

повідомлявся своєчасно та належним чином. 

Тому суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності,  оскільки його злісна неявка до суду зволікає

розгляду справи.

Судом

встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини :

Матеріалами

справи встановлено,  що 13 листопада 2004

року,  приблизно о 7.00.,  в місті Лозова,  Харківської області,  на перехресті вулиць Кутузова та Тимошенка,  сталася дорожньо-транспортна пригода,  а саме : водій ОСОБА_3.,  керуючи автомобілем марки ЗІЛ-5301,  державний номер НОМЕР_1,  власником якого є ФГ «Кегичівське»,  Харківського району,  Харківської області,  та який перебував в оренді ТОВ

«Кулиничівській хлібокомбінат», 

Харківського району,  Харківської

області,  допустив порушення Правил

дорожнього руху України ,  що призвело до

зіткнення вказаного автомобіля з автомобілем марки ВАЗ-2103,  державний номер НОМЕР_2,  який на підставі тимчасового реєстраційного

талону серії НОМЕР_3 належить позивачу (а.с. 24),  яким на час ДТП керував його син ОСОБА_4. Це підтверджується копією

постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 13 травня 2005 року

(а. с.  10),  копіями доручень на керування і розпорядження

в порядку передоручення на автомобіль ВАЗ-2103 (а.с.  11, 

23,  25),  листами начальника УДАІ ГУ МВС України в

Харківській області від 21 червня 2006 року, 

в яких зазначено,  що вантажний

автомобіль марки ЗІЛ-НОМЕР_4,  державний

номер НОМЕР_1 належить ФГ «Кегичівське», 

операції про зняття з обліку вказаного транспортного засобу до

теперішнього часу не проводилися (а.с. 

33,  34).

Згідно постанови

начальника Лозівського МРВ УМВС України в Харківській області від 13 травня

2005 року ( а.с. 10),  відмовлено в

порушенні кримінальної справи по факту ДТП, 

оскільки в діях ОСОБА_3. не передбачено складу злочину за  ст. 

286 КК України,  а передбачено

скоїння дій за  ст.  ст. 

124, 121 ч. 1, 122 ч.2 КоАП України, 

але притягнути його до адміністративної відповідальності не має

можливості,  оскільки закінчився строк

притягнення,  а також в зв'язку з

тим,  що він мешкає за межами Лозівського

району.

В судовому

засіданні було встановлено,  що

автомобіль ЗІЛ НОМЕР_4,  рік випуску

2000,  двигун НОМЕР_5,  шасі НОМЕР_6, 

реєстраційний номер НОМЕР_1,  яким

керував ОСОБА_3.,  на момент

дорожньо-транспортної пригоди знаходився по договору оренди у ТОВ «Кулиничівський

хлібокомбінат»,  про що свідчить к\копія

цього договору між відповідачами від 5 січня 2004 року,  строк діїї договору - 4 роки,  тобто до 5 січня 2008 року (а.с.  56-57). Про це ж свідчить акт

прийому-передачі автомобіля між господарствами від 5 січня 2004 року (а.с.  58).

Протиправними діями водія ОСОБА_3., 

який керував вантажним автомобілем ЗІЛ-5301,  державний знак НОМЕР_1 з автомобілем ВАЗ-2103

державний знак НОМЕР_2,  було заподіяно

матеріальну шкоду його власнику - ОСОБА_2.3гідно висновку судової

автотоварознавчої експертизи від 30 травня 2007 року,  яка була призначена за ухвалою суду від 18

січня 2007 року,  розмір матеріальної

шкоди заподіяного позивачеві пошкодження автомобіля в результаті

дорожньо-транспортної пригоди на момент проведення експертизи становить 5639

грн.74 коп.,  витрати на проведення

вказаної експертизи склали 360 грн. (а.с. 

131-132,  136-140).

Відповідно до ч.

1  ст. 

1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність,  пов'язана з використанням,  зберіганням або утриманням транспортних

засобів. Починаючи з дати укладення договору оренди автомобіля ЗІЛ 5301 та з

моменту складання акту про його передачу в оренду згідно вказаного

договору,  вказану діяльність здійснював

не ФК «Кегичівське»,  а ТОВ

«Кулиничівській хлубокомбінат».

 ст. 

1187 ч.2 ЦК України передбачає, 

що шкода,  завдана джерелом

підвищеної безпеки,  відшкодовується

особою,  яка на відповідній правовій

підставі (право власності, ,  інше речове

право,  договір підряду,  оренди тощо) володіє транспортним

засобом,  механізмом,  іншим об'єктом,  використання, 

зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. На цій

підставі суд вважає,  що шкода завдана

позивачеві повинна бути відшкодована ТОВ «Кулиничівським хлібокомбінатом».

За юридичною

ознакою володільцем визначається та особа, 

яка володіє певним правом по відношенню до джерела підвищеної

небезпеки,  при чому до правових підстав

не віднесено виключно право власності. Таким правом може бути і право,  набуте на підставі правочинів,  передбачених діючим законодавством,  до яких відноситься в тому числі і договір

оренди. Згідно з матеріальною ознакою володільцем визнається той,  хто одночасно з будь-яким правом на

об'єкт,  фактично його використовує,  зберігає або утримує. Ця правова позиція

підтримана в Постанові Пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня 1992

року ( з наступними змінами та доповненнями), 

згідно з абз.2 п.4 якої « під володільцем джерела підвищеної небезпеки

розуміється юридична особа або громадянин, 

що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права

власності,  повного господарського

відання,  оперативного управління або з

інших підстав (договору оренди, 

довіреності тощо)».

В судовому

засіданні було встановлено,  що позивач

поніс матеріальні витрати,  пов'язані з

наданням йому правової допомоги при складанні позовних заяв та при розгляді

справи в суді,  а саме 1300 грн.,  що підтверджується довідками (а.с.  18,     

).

Суд вважає

необхідним стягнути з відповідача ТОВ «Кулиничівській хлібокомбінат» на користь

позивача 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду

справи,  які були сплачені ним при здачі

позову до суду (а.с.  1),  а також покласти на нього ж сплату на користь

держави судового збору в розмірі 90 грн. 29 коп.3 розрахунку : 73 грн.29 коп.3

позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди,  17 грн. -моральної шкоди.

В судовому

засіданні було встановлено,  що

позивачеві неправомірними діями відповідача було також спричинено моральну

шкоду,  а саме : він є літньою

людиною,  яка крім пенсії не має жодного

джерела існування,  по цей час

позбавлений можливості користуватися власним автомобілем в цілях забезпечення

сім'ї городніми культурами,  отримання

продукції та доходу з пасіки,  яку він

має,  але не має можливості піклуватися

та дбати про неї без автомобілю,  який

полегшував його сім'ї існування та виживання. Крім того,  з тих же причин позивач був позбавлений

можливості,  як людина похилого

віку,  своєчасно відвідувати

лікарню,  аптеку,  а також родичів,  які мешкають за межами міста. Крім того,  позивач неодноразово звертався до

відповідачів за добровільним відшкодуванням шкоди і погоджувався тільки на

відшкодування йому матеріальних збитків, 

був готовий відмовитися від моральної шкоди. На підставі вищевикладеного

суд погоджується з позивачем в розмірі моральної шкоди,  яку він зазначив в позові і стягує з

відповідача на його користь 10000 грн.

Таким

чином,  суд стягує з ТОВ «Кулиничівський

хлібокомбінат» на користь ОСОБА_2матеріальну шкоду,  завдану йому внаслідок дорожньо-

транспортної пригоди в розмірі 563.9_грн. 74 коп-витрати за проведення

судової експертизи в розмірі 360 грн., 

1300 грн. за надання юридичних послуг та відшкодовує 30 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді,  а також моральну шкоду в розмірі 10000

грн.,  а всього 17329 грн.74 коп.

Оскільки спір в

суді виник з вини відповідача,  суд

покладає відповідальність по сплаті судового збору на користь держави,  на нього з розрахунку : в частині стягнення

матеріальних витрат - 73 грн.29 коп.,  в

частині стягнення моральних витрат - 17 грн., 

а всього 90 грн.29 коп.

Керуючись  ст. 

ст. 10, 11, 209, 212, 214.215, 218 ЦПК України,   ст. 

ст.  1166, 1167,  1188, 1192 ЦК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

Позов

ОСОБА_2задовольнити в повному обсязі:

Стягнути з

товариства з обмеженою відповідальністю «Кулиничівський хлібокомбінат»,  Харківська область,  Харківський район,  смт. 

Кулиничі,  вулиця Шкільна,  17. (р\р № 2600916-7 в ХФ ОАО «Ургазбанк»

м.  Харків,  МФО 350448, 

ОКПО 31908865) на користь ОСОБА_2матеріальну шкоду в розмірі 5999 грн.74

коп.,  1300 грн. - за надання юридичної

допомоги,  30 грн. - витрати на інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи,  моральну

шкоду в розмірі 10000 грн.

Стягнути з ТОВ

«Кулиничіській хлібокомбінат» судовий збір на користь держави в розмірі 90

грн.29 коп.

Рішення може

бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області

через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення

рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів

апеляційної скарги,  або в порядку  ст. 

295 ч. 4 ЦПК України.