Рішення

від 08.04.2013 по справі 52/250-45/540-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/250-45/540-2012 08.04.13

За позовом: Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі:

позивача 1: Фонду державного майна України

позивача 2: Міністерства охорони здоров'я України

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія"

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест"

до відповідача 3: Приватного акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3: Федерації професійних спілок України

про: визнання недійсним договору та витребування майна

Головуючий суддя: Балац С.В.

Суддя: Привалов А.І.

Суддя: Чинчин О.В.

Представники:

прокурор у справі: Ткаченко Т.М. - посвідчення від 14.03.13 № 015644;

позивача 1: Сіднєнко О.Л. - представник за довіреністю від 13.06.2012 № 4220;

позивача 2: не з'явилися;

відповідача 1: Матросов О.О. - представник за довіреністю від 17.02.2012, б/н; Бабич О.М. - представник за довіреністю від 20.09.2012, б/н;

відповідача 2: не з'явилися;

відповідача 3: Котік О.С. - представник за довіреністю від 27.12.2012 № 27-12/01;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3: Хоменко А.В. - представник за довіреністю від 21.12.2012. №11/01-42/2309.

С У Т Ь С П О Р У :

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Міністерства охорони здоров'я України із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" та до Закритого акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", які полягають у визнанні недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 25.05.2004 р. № 8000109/2004-20 з моменту його укладення у зв'язку з тим, що спірний договір не відповідає вимогам законодавства, оскільки майно, яке стало предметом спірного договору є державною власністю, а приватне акціонерне товариство "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не було власником спірного майна, оскільки таке майно передавалося профспілкам у відання, а не у власність. Окрім зазначеної вимоги, прокурор просить суд витребувати спірне майно у державну власність з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" та зобов'язати останнього передати зазначене майно приватному акціонерному товариству "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

У подальшому заступник прокурора міста Києва змінив позовні вимоги, згідно з якими прокуратура просить суд визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України на майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м 2 та вартістю 6.350.000,00 грн.; визнати недійсним з моменту укладення договір № 8000109/2004-240 купівлі-продажу майнового комплексу за адресою м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, укладений 25.05.2004 р. між Закритим акціонерним товариством "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест", а також витребувати у державну власність в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Глорія» майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м 2 та вартістю 6.350.000,00 грн.

Позивачі даного спору позов підтримали з підстав вказаних прокурором.

Відповідач 3 проти заявлених прокурором позовних вимог заперечив, оскільки прокурором не надано документальних доказів належності майна, переданого за договором купівлі-продажу від 25.05.2004 р. № 8000109/2004-20, державі. Також відповідач 3 зазначив, що спірне майно у віданні профспілок Союзу РСР ніколи не перебувало та з моменту його передачі профспілкам України державою не вилучалося.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив та зазначив, що спірне майно не перебувало у державній власності

Крім того, відповідачі 1, 3 просили суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 у справі № 52/250 позов задоволено повністю (суддя Чебикіна С.О.).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 у справі № 52/250 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2012 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 скасовано, а справу № 52/250 направлено до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 30.11.2012 № 04-1/1135 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 52/250.

За результатами згаданого вище розподілу, справу № 52/250 передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2012 справу № 52/250 прийнято до провадження судді Балац С.В. та присвоєно справі № 52/250-45/540-2012.

Господарський суд міста Києва, ухвалою 04.03.2013, залучив до участі у справі № 52/250-45/540-2012 Федерацію професійних спілок України, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет даного спору, на стороні відповідача 3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 52/250-45/540-2012 у складі трьох суддів.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 визначений наступний склад суддів для колегіального розгляду справи № 52/250-45/540-2012: головуючий суддя - Балац С.В., суддя - Привалов А.І., суддя - Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 справу № 52/250-45/540-2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі визначеному згаданим вище розпорядженням голови Господарського суду міста Києва.

В судовому засіданні 08.04.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін по суті даного спору, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Ради Міністрів Української РСР № 433 від 17.04.1956 р. було зобов'язано Міністерство охорони здоров'я УРСР прийняти від профспілкових організацій та інших міністерств, відомств перелічене в додатку майно.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", з метою дальшого поліпшення організації відпочинку та санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок у цій важливій справі, Українській республіканській Раді профспілок передано безоплатно у відання всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних), будинки відпочинку, пансіонати, курортні поліклініки, які знаходились у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління; також, профспілкам передавались Головне республіканське і територіальні управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку з усіма підприємствами і організаціями, що знаходяться у їх віданні, штати управлінського апарату республіканського і територіальних курортних управлінь, обладнання, транспорт, земельні ділянки, жилі будинки, парки, асигнування на їх управління, плани з праці, капіталовкладення, фонди на всі види матеріалів і ліміти на проектування та інші кошти.

В додатку № 1 до Постанови Ради Міністрів Української РСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" від 23.04.1960 р. № 606, а саме - Переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передаються Українській республіканській раді профспілок Міністерством охорони здоров'я УРСР, в тому числі значиться майновий комплекс-санаторій "Санаторій ім. Першого Травня", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Постановою Президії Ради Загальної Конфедерації професійних спілок СРСР № 2-1а від 18.11.1990 р. затверджено договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 р., укладений між Загальною Конфедерацією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України, відповідно до умов якого за Федерацією незалежних профспілок України було закріплено перелік майна (в тому числі спірне майно).

22.11.1991 р. постановою Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України № II-II-I вирішено створити на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Відповідно до постанови № II-II-I від 22.11.1991 р. Федерація незалежних профспілок України передала, а Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" прийняло майно територіальних санаторно-курортних закладів профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних і підсобно-допоміжних об'єктів, підвідомчих колишній Українській республіканській раді з управління курортів профспілок, в обсязі і сумі згідно додатку (в т.ч. спірний санаторій).

04.12.1991 р. Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення на базі санаторно-курортних закладів і організацій Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Рішенням Ленінського райвиконкому м. Києва від 23.12.1991 р. № 971 було зареєстровано закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця", яке створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751.234.350,00 грн., що становить 92,92 % розміру статутного фонду.

Рішенням загальних зборів закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 17.09.2003 р. № 1/1 (протокол № 1) про відчуження майна ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" вирішено дозволити продаж основних фондів дочірнього підприємства "Санаторій ім. Першого Травня" розташованого, зокрема, за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9 та укласти договори купівлі-продажу зазначеного майна.

Таким чином, на виконання зазначеного рішення загальних зборів, 25.05.2004 р. між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - відповідач 3) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" (далі - відповідач 2), що діє на підставі договору комісії № 26/04/2004 від 26 квітня 2004 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції", було укладено договір купівлі-продажу № 8000109/2004-20 (далі - оспорюваний Договір), відповідно до умов якого відповідач 3 зобов'язався продати, а відповідач 2 прийняти та оплатити об'єкт нерухомого майна, а саме: майновий комплекс-санаторій, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Червонофлотський, буд. 9, загальною площею 6.263,10 м 2 (далі - спірне майно).

Згідно з преамбулою оспорюваного Договору відповідач 2, згідно договору комісії № 26/04/2004 від 26.04.2004 року, надає Комітенту - Товариству з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції" (далі - комітент) посередницькі послуги з купівлі нерухомого майна, а саме: здійснює від власного імені, за дорученням та за рахунок комітента за винагороду купівлю у третьої особи - відповідача 3 зазначеного в п. 1 договору об'єкту нерухомості.

Відповідно п. 1.2. оспорюваного правочину зазначений об'єкт належить відповідачеві 3 на підставі Свідоцтва про право власності на майновий комплекс, серія МК № 010008029, виданого 23.12.2003 р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва на підставі наказу від 22.12.2003 р. № 1475-В, зареєстрованого Київським міським бюро інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 01.04.2004 р.

Відповідно до додатку до Свідоцтва серії МК № 010008029 від 23.12.2003 р. про право власності на майновий комплекс, спірний майновий комплекс складається з адмінгоспкорпусу № 4 (літера "Д") загальною площею 147, 90 м 2 , корпусу № 1 (адмінкорпус) (літера "Е") загальною площею 74,00 м 2 , корпусу № 6 (бібліотека) (літера "Ж") загальною площею 257,80 м 2 , санпропускника (літера "З") загальною площею 107,60 м 2 , складу з підвалом (літера "И") загальною площею 362,40 м 2 , робочої їдальні (літера "М") загальною площею 166,10 м 2 , спального корпусу № 1 (літера "Б") загальною площею 1446,70 м 2 , спального корпусу № 2 (літера "В") загальною площею 1438,50 м 2 , клубу-їдальні (літера "Г") загальною площею 1880,60 м 2 , котельні (літера "К") загальною площею 381,50 м 2 .

Саме вищезазначені об'єкти нерухомого майна, які складають майновий комплекс-санаторій, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Червонофлотська, буд. 9, було відчужено відповідачу 2 за оспорюваним Договором (п. 1.1 оспорюваного Договору).

29.08.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" (далі - відповідач 1) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого передав, а відповідач 1 прийняв у власність спірне майно.

Спір виник внаслідок того, що прокурор вважає, що договір купівлі-продажу від 25.05.2004 р. № 8000109/2004-20 не відповідає вимогам законодавства, оскільки майно, яке стало предметом оспорюваного Договору є державною власністю, а закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не було власниками спірного майна, оскільки таке майно було передано профспілкам у відання, а не у власність.

Постановою Верховної Ради Української PCP "Про захист суверенних прав власності Української PCP" від 29.11.1990 року № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української PCP про роздержавлення майна.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991 року № 1540-ХІІ встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державної власністю України.

Згідно зі ст. 1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна і виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Проте, доказів щодо надання уповноваженим державним органом згоди на відчуження спірного майна шляхом його внесення до статутного капіталу Укрпрофоздоровниці суду не надано, а тому згідно ст. 128 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 4, 33, 48, 55 Закону України "Про власність" (чинні на момент внесення майна до статутного капіталу Укрпрофоздоровниці) відсутні підстави вважати таке майно правомірно набутим Укрпрофоздоровницею.

Таким чином майно передане до статутного фонду закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" є державною власністю . Зазначена правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 16.09.2008 у справі № 38/303.

Відповідно до ст. 225 Цивільного кодексу Української РСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Вказані обставини свідчать про те, що закрите акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця" не ставши власником майна не мало права без згоди Фонду Державного майна України продавати майновий комплекс-санаторій, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Червонофлотський, буд. 9, загальною площею 6.263,10 м 2 , відповідачеві 2 за оспорюваним Договором.

Можливість існування права власності профспілкових організацій на майно закріплена в Конституції УРСР 1978 р., стаття 10 якої крім аналогічної норми, яка була закріплена Конституцією УРСР 1397 року про те, що основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності, містить нову норму, що соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Таким чином, як на момент передачі спірного майна до сфери управління Міністерства охорони здоров'я УРСР (постанова Ради Міністрів УРСР № 433 від 17.04.1956 р.), так і на момент передачі (повернення) у безоплатне відання Української республіканської ради профспілок (постанова Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 р.) чинне на той момент законодавство не передбачало існування такого різновиду соціалістичної власності, як право власності профспілок, що з'явилося пізніше (з 1964 року).

Отже, право власності профспілок (в т.ч. Української республіканської ради профспілок) на спірне майно не могло виникнути до 01.01.1964 р.

Статтею 2 Указу Президії Верховної Ради УРСР "Про порядок введення в дію Цивільного і Цивільного процесуального кодексів Української РСР" від 09.12.1963 р. визначено, що по правовідносинах, які виникли до 01.01.1964 р., але які не врегульовані діючим в момент їх виникнення законодавством, застосовуються правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 р.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" встановлено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 р. "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

За таких обставин, спірне майно є державною власністю, уповноваженим органом управління яким є - Фонд державного майна України, та яке вибуло з володіння держави поза її волею і з порушенням наведених норм законодавства.

Відповідно до ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи те, що правовідносини по володінню спірним державним майном продовжують існувати (в т.ч. після 2004 року), то згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень на дані правовідносини поширюються норми Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено, у разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Під час розгляду даного спору сторонами не надано суду доказів стосовно того, що відповідач 1 знав про наявність перешкод до вчинення оспорюваного правочину, в тому числі й те, що відповідач 3 не мав права відчужувати майно. Але, встановлення зазначених фактів не мають суттєвого значення для правильного вирішення даного спору, оскільки спірне майно вибуло з володіння держави в особі Фонду державного майна України поза його волі, а тому підлягає поверненню у володіння законного власника.

З урахуванням положень п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до вимог про визнання права власності застосовується положення Цивільного кодексу УРСР 1963 р., а до вимог про визнання недійсним Договору та витребування майна у відповідача 3, Цивільного кодексу України, адже передбачений строк позовної давності, що діяв раніше, не сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно із ст. 76 Цивільного кодексу УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Статтею 80 Цивільного кодексу УРСР визначено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Аналогічні норми містяться в ст.ст. 256, 257, 267 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, відсутність доказів в матеріалах справи обізнаності прокурора з наявністю порушень інтересів Фонду державного майна України в частині заволодіння спірним майном, наведені обставини є поважною причиною пропуску строку позовної давності, в звязку з чим, порушене право держави підлягає захисту.

Водночас, прокурор звернувся до суду із позовною вимогою в інтересах і Міністерства охорони здоровця. Однак матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів позивача 2, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, з підстав наведених вище, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню частково.

Судові витрати у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів та підлягають стягненню в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

2. Визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945) на майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м 2 та вартістю 6.350.000,00 (шість мільйонів триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера "Д") загальною площею 147,90 м 2 , корпус № 1 (адмінкорпус) (літера "Е") загальною площею 74,00 м 2 , корпус № 6 (бібліотека) (літера "Ж") загальною площею 257,80 м 2 , санпропускник (літера "З") загальною площею 107,60 м 2 , склад з підвалом (літера "И") загальною площею 362,40 м 2 , робоча їдальня (літера "М") загальною площею 166,10 м 2 , спальний корпус № 1 (літера "Б") загальною площею 1446,70 м 2 , спальний корпус № 2 (літера "В") загальною площею 1.438,50 м 2 , клуб-їдальня (літера "Г") загальною площею 1.880,60 м 2 , котельня (літера "К") загальною площею 381,50 м 2 .

3. Визнати недійсним з моменту укладення договір № 8000109/2004-20 купівлі-продажу майнового комплексу, за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, укладений 25.05.2004 між Закритим акціонерним товариством "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест".

4. Витребувати у власність держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код: 00032945) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" (04075, м. Київ, вул. Червонофлотська, 9; ідентифікаційний код: 35963139) майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9; загальною площею 6.259,20 м 2 та вартістю 6.350.000,00 (шість мільйонів триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера "Д") загальною площею 147,90 м 2 , корпус № 1 (адмінкорпус) (літера "Е") загальною площею 74,00 м 2 , корпус № 6 (бібліотека) (літера "Ж") загальною площею 257,80 м 2 , санпропускник (літера "З") загальною площею 107,60 м 2 , склад з підвалом (літера "И") загальною площею 362,40 м 2 , робоча їдальня (літера "М") загальною площею 166,10 м 2 , спальний корпус № 1 (літера "Б") загальною площею 1446,70 м 2 , спальний корпус № 2 (літера "В") загальною площею 1.438,50 м 2 , клуб-їдальня (літера "Г") загальною площею 1.880,60 м 2 , котельня (літера "К") загальною площею 381,50 м 2 .

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41; ідентифікаційний код 02583780) в доход Державного бюджету України 8.528,33 (вісім тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 33 коп. - державного мита та 78,66 (сімдесят вісім) грн. 66 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" (03040, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 87, код 31745327) в доход Державного бюджету України 8.528,33 (вісім тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 33 коп. - державного мита та 78,66 (сімдесят вісім) грн. 66 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" (04075, м. Київ, вул. Червонофлотська, 9; код 35963139) в доход Державного бюджету України 8.528,33 (вісім тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 33 коп. - державного мита та 78,66 (сімдесят вісім) грн. 66 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

9. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

10. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.04.2013 року.

Головуючий суддя: С.В. Балац

Суддя: А.І. Привалов

Суддя: О.В. Чинчин