Рішення
від 11.04.2013 по справі 5011-66/2654-2012
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/2654-2012 11.04.13

За позовом Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі:

1. Головного управління Держземагентства в Одеській області

2. Державної науково-дослідної установи "Український науковий центр екології моря

м. Одеси" Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

до 1. Одеської обласної державної адміністрації

2. Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансойл"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державне підприємство "Одеське лісове господарство"

про визнання недійсним розпорядження, договору оренди та звільнення земельної ділянки

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від прокуратури - Стретова М.О., посвідчення №012776 від 06.11.2012.

від позивачів-1, 2 - не з'явилися.

від відповідача-1 - Кравцов Р.В., довіреність № 01/02-48/31 від 09.01.2013.

від відповідача-2 - Манушин В.О., довіреність б/н від 12.09.2011.

від третьої особи - не з'явилися.

Суть спору: Одеський міжрайонний природоохоронний прокурор Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Одеській області, Державної науково-дослідної установи "Український науковий центр екології моря м. Одеси" Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Одеської обласної державної адміністрації, Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Трансойл" про:

1. визнання недійсним розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 24.12.2003 року № 1028А/2003;

2. визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.02.2004 року, укладеного між відповідачами;

3. зобов'язання ТОВ "Трансойл" звільнити земельну ділянку загальною площею 1,1 га, яка належить на праві постійного користування Державній науково-дослідній установі "Український науковий центр екології моря м. Одеси", розташованої на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, нормативна грошова оцінка якої становить 90200,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19 жовтня 2011 року порушено провадження у справі № 6/17-4193-2011.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.12.2011 у справі № 6/17-4193-2011 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 скасовано вказане рішення суду та справу № 6/17-4193-2011 передано до господарського суду Одеської області для виконання ч.1 ст. 17 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2012 справу № 6/17-4193-2011 передано до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2012 (суддя Гончаров С.А.) справу № 6/17-4193-2011 прийнято до провадження, присвоєно їй № 5011-66/2654-2012 та призначено розгляд справи на 21.03.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2012 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державне підприємство "Одеське лісове господарство".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2012 (суддя Гончаров С.А.) у даній справі призначено судову землевпорядну експертизу, проведення якої доручено Державному підприємству "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2012 (суддя Гончаров С.А.) зупинено провадження у даній справі до одержання результатів судової землевпорядної експертизи.

05.10.2012 Державним підприємством "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" супровідним листом № 55.1-956 від 24.09.2012 за підписом Т.в.о. директора Соколик В.М. через відділ діловодства суду були повернуті матеріали справи № 5011-66/2654-2012 без висновку судової експертизи, у зв'язку з тим, що даний інститут не відноситься до державної установи, яка може провести призначену у даній справі судову експертизу, що унеможливило проведення призначеної ухвалою суду землевпорядної експертизи. До листа, зокрема, додано довідку про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід для виконання землевпорядних експертиз.

Розпорядженням №04-1/1013 від 15.10.2012 призначено повторний автоматичний розподіл справи у господарському суді міста Києва, справу № 5011-66/2654-2012 передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.10.2012 справу № 5011-66/2654-2012 прийнято до провадження, поновлено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 05.11.2012.

02.11.2012 позивач-1 подав заяву, в якій позовні вимоги Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора Одеської області підтримав та просив розглядати справу за відсутності його представника.

02.11.2012 відповідач-2 подав клопотання про призначення судової землевпорядної експертизи у даній справі, обґрунтовуючи його тим, що для встановлення факту законності оформлення державного акту на право постійного користування землею № 000786 від 15.01.1998 зі зміною за рахунок земель лісового фонду меж земельної ділянки відносно меж, визначених державним актом на право користування землею № 17 від 1980 необхідні спеціальні знання.

05.11.2012 відповідач-1 подав клопотання про призначення судової землевпорядної експертизи, обґрунтовуючи його тим, що для вирішення спірних питань з приводу встановлення меж земельних ділянок і правильності оформлення земельно-кадастрової документації по землевпорядкуванню суміжних землекористувачів необхідні спеціальні знання в галузі розробки і узгодження технічної земельно-кадастрової документації проектів землевідведення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року у справі № 5011-66/2654-2012 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2012 зупинено провадження у даній справі до надання висновків судової експертизи.

13.11.2012 на адресу суду надійшла заява від Міністерства екології та природних ресурсів України про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-2, в обґрунтування якого посилається на те, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 № 1122-р та Переліку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства позивача-2 передано до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, як органу уповноваженому управляти державним майном.

28.01.2013 через відділ діловодства суду супровідним листом № 353/354/13-43 від 25.01.2013 надійшли клопотання судового експерта Фіщук Н.І. про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Господарський суд міста Києва листом від 31.01.2013 звернувся до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з листом в якому просив надіслати на адресу суду матеріали справи № 5011-66/2654-2012 для вирішення вище згадуваного клопотання.

18.02.2013 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз супровідним листом №1218-13 від 06.02.2013 за підписом директора інституту Рувіна О.Г. через відділ діловодства суду були повернуті матеріали справи №5011-66/2654-2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2013 поновлено провадження у справі № 5011-66/2654-2012 та призначено справу до розгляду.

05.03.2013 відповідач-2 подав клопотання про відмову від проведення судової експертизи, оскільки обставини, які мала б встановити, призначена ухвалою суду у даній справі, експертиза, вже встановлені рішенням господарського суду Одеської області, яким визнано право МПП "Трансойл" на правокористування спірною земельною ділянкою.

07.03.2013 відповідач-1 подав відзив на клопотання експерта, в якому просив відмовити в його задоволенні та розглянути за наявними в матеріалах справи документами.

11.03.2013 через відділ діловодства суду відповідач -1 подав пояснення в яких зазначив, що надати документи необхідні експерту для належного проведення експертизи не має змоги у зв'язку з відсутністю таких матеріалів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 14.03.2013 справу № 5011-66/2654-2012 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 5011-66/2654-2012 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 21.03.2013 справу № 5011-66/2654-2012 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 5011-66/2654-2012 прийнято до провадження судді Васильченко Т.В. та призначено справу до розгляду.

21.03.2013 відповідач-2 заявив клопотання про заміну сторони у справі, у зв'язку з тим, що Державний комітет земельних ресурсів, в тому числі підрозділ - Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у Одеській області ліквідовано та його права передано правонаступнику - Державному агентству земельних ресурсів України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2013 розгляд справи відкладено на 01.04.2013 та зобов'язано Державне агентство земельних ресурсів України надати відомості щодо ліквідації Головного управління Держкомзему у Одеській області та його правонаступника, з наданням підтверджуючих документів.

26.03.2013 відповідач-2 подав заперечення, в яких проти позовних вимог заперечив, посилаючись на встановлені в господарській справі № 6/17-4193-2011 обставини незаконності видачі державного акту № 000786 від 15.01.1998, на якому ґрунтуються позовні вимоги, а також з мотиву того, що надані в якості доказів матеріали геодезичних досліджень Одеського відділення інституту «Укргеоінформ» по відновленню меж земельної ділянки суперечать вимогам законодавства, якими регулюється порядок відновлення меж земельних ділянок в разі знищення межових знаків в натурі (на місцевості), який діяв на час подання позову і є чинним на час розгляду справи.

29.03.2013 відповідач-1 подав заперечення, в яких проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що відповідно ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції закону ВР УРСР від 18.12.1990) надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок на підставі клопотання зацікавленої особи, до якого додаються: копія генерального плану будівництва, графічні матеріали, що обґрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, інші матеріали, втім ці вимоги закону не було виконано при оформленні Державного акту на право постійного користування землею №000786 від 15.01.1998. Крім того, відповідач-1 стверджує, що позивач-2 до Одеської обласної ради з клопотанням про прийняття Верховною радою України рішення про вилучення земель лісового фонду, покритих лісами першої групи, не звертався і з порушенням вимог діючого законодавства без рішення Верховної ради України отримав державний акт без розробки проекту про зміну меж землекористування за рахунок земель лісового фонду.

01.04.2013 від Головного управління Держземагентства в Одеській області надійшло клопотання, в якому останній також просить здійснити процесуальне правонаступництво, відповідно до ст. 25 ГПК України та замінити Головне управління Держкомзему у Одеській області на Головне управління Держземагентства в Одеській області. При цьому зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить розглядати справу за відсутності його представника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2013 розгляд справи відкладено та здійснено процесуальне правонаступництво позивача-1 у справі № 5011-66/2654-2012 - Головне управління Держкомзему у Одеській області на його правонаступника - Головне управління Держземагентства в Одеській області.

08.04.2013 прокурор подав пояснення, в яких зауважив, що для правильного вирішення спору необхідно провести землевпорядну експертизу, посилаючись на те, що службовими ДП «Одеський регіональний центр державного земельного кадастру» до технічної документації земельно-кадастрової інвентаризації земель Новобілярської селищної ради безпідставно внесено недостовірні відомості щодо меж земельної ділянки площею 1,1 га, яка відповідно до Державного акту від 25.09.1997 серії І-ОД № 000786 перебуває у постійному користуванні позивача-2, втім передана відповідачу-2, що призвело до протиправного та фактичного вилучення вищезазначеної земельної ділянки з володіння позивача-2.

В судовому засіданні 11.04.2013 суд розглянув подане до суду 13.11.2012 Міністерством екології та природних ресурсів України клопотання про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-2, з підстав того, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 № 1122-р та Переліку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства позивача-2 передано до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, як органу уповноваженому управляти державним майном та дійшов висновку про відмову в його задоволенні, у зв'язку з недоведеністю, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки останнього.

В судовому засіданні 11.04.2013 представник відповідача-2 підтримав подане ним 05.03.2013 клопотання про відмову від клопотання про проведення експертизи.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 11.04.2013 клопотання відповідача-2 про відмову від проведення судової експертизи у даній справі підтримав та повідомив, що відмовляється від заявленого ним раніше клопотання про проведення судової експертизи.

В судовому засіданні 11.04.2013 представник прокуратури проти заявлених клопотань про відмову від проведення судової експертизи у даній справі заперечив та просив провести судову експертизу.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

За правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Слід зазначити, що не допускається використання висновків судової експертизи, проведеної в іншій судовій справі. Втім, якщо в іншій судовій справі судовою експертизою встановлені певні обставини, то ці обставини можуть мати преюдиціальне значення і не підлягають доказуванню відповідно до приписів ст. 35 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що у сторін виникли розбіжності щодо невідповідності вимогам діючого законодавства і актам інвентаризації Державного акту на право постійного користування серії 1-ОД № 000786 від 15 січня 1998 року, виданого Українському науковому центру екології моря м. Одеси, у зв'язку з чим господарським судом для встановлення вищезазначених фактів було призначено судову землевпорядну експертизу.

Разом з тим, обставини відповідності документів на право постійного користування землею діючому законодавству були предметом дослідження у справі господарського суду Одеської області № 5017/812/2012, в межах якої була призначена відповідна судова експертиза та надані відповідні висновки.

Відтак, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідачів про відмову від проведення судової експертизи, оскільки обставини для підтвердження яких було призначено судову експертизу вже були предметом дослідження у справі № 5017/812/2012. Таким чином, наявні в матеріалах справи докази, на думку суду, достатні для винесення законного та обґрунтованого рішення за відсутності висновку судової експертизи, яка призначена у даній справі ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2012.

В судовому засіданні 11.04.2013 представник прокуратури позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні 11.04.2013 представники відповідачів-1, 2 проти позовних вимог заперечили.

Представники позивачів та третьої особи в судове засідання 11.04.2013 своїх представників не направили, про причини їх неявки суду не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно п 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що позивачі та третя особа в судове засідання не з'явилися, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників позивачів та третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 11.04.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін які приймали участь при розгляді справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Згідно розпорядження Ради Міністрів Української СРСР від 21 лютого 1980 року №96-р Одеському відділенню державного океанографічного інституту видано Державний акт на право користування землею серії Б №032831 від 31 березня 1980 року, в якому визначено, що за вказаним землекористувачем закріплюється в безстрокове безоплатне користування 6,0 га землі в межах згідно з планом землекористування.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна науково-дослідна установа "Український науковий центр екології моря м. Одеси" (УкрНЦЕМ) є правонаступником Одеського відділення державного океанографічного інституту Держкомгідромету СРСР.

Згідно з Наказом Мінприроди від 28.01.1992 року № 10 Одеське відділення державного океанографічного інституту Держкомгідромету СРСР прийнято в підпорядкування Мінприроди України і перейменовано в Український науковий центр екології моря (УкрНЦЕМ).

Розпорядженням голови Комінтернівської РДА від 25.09.1997 року № 912 "Про видачу державного акта на право постійного користування землею Українському науковому центру екології моря фактично зайнятої причально-складським комплексом" згідно з матеріалами встановлення меж земельної ділянки, яка була надана в постійне користування Одеському відділенню державного океанографічного інституту на підставі розпорядження Ради Міністрів УРСР від 21.02.1980 року № 96, УкрНЦЕМ було видано державний акт на право постійного користування землею площею 6,0 га серії 1-ОД № 000786 від 15.01.1998 року.

Тобто, фактично УкрНЦЕМ було видано державний акт на землю нового зразку, в межах наданої розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 21.02.1980 року № 96 земельної ділянки в 6,0 га.

В свою чергу, на підставі Закону України "Про оренду землі" відповідач-2 звернувся до Комінтернівської районної державної адміністрації з заявою про передачу у довгострокову оренду земельних ділянок за межами населених пунктів для розвитку причально-складського перевантажувального комплексу та спільне місце для відстою флоту.

10 липня 2002 року за результатами розгляду заяви відповідача-2 прийнято Розпорядження Голови районної державної адміністрації № 357 "Про створення комісії по вибору земельних ділянок МП ТОВ "Трансойл" на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області для розвитку причально-складського перевантажувального комплексу та спільне місце для відстою флоту МП ТОВ "Трансойл". На виконання вказаного розпорядження було складено Акт вибору земельної ділянки від 10 липня 2002 року.

Розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації №738 "Про дозвіл Малому підприємству у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансойл" був наданий дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт відповідачу-2 і був затверджений Акт вибору земельної ділянки із земель лісового фонду.

Статтею 149 Земельного кодексу України визначені повноваження обласних державних адміністрацій, які вилучають земельні ділянки державної власності, що перебувають у постійному користуванні за межами населених пунктів для всіх потреб, окрім вилучення земельних ділянок, на яких є багаторічні насадження, ліси першої групи, площею більш 10 га.

У відповідності вимог ч. 9 ст. 151 Земельного кодексу України, якщо погодження місця розташування об'єкту проводиться обласною державною адміністрацією сільська, селищна рада готує свій висновок і подає матеріали на погодження до районної ради.

07 серпня 2003 року у відповідності до приписів ст. 151 Земельного кодексу України Новобілярською селищною радою Комінтернівського району Одеської області за результатами проведення проектно-пошукових робіт було прийнято рішення №102-ХХІV "Про погодження проекту відведення земельних ділянок та передачу їх в довгострокову оренду Малому підприємству у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансойл".

29 серпня 2003 року Комінтернівською районною радою Одеської області прийнято рішення №108-ХХІV "Про надання земельних ділянок Малому підприємству у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Трансойл", яким погоджено вилучення земельних ділянок, загальною площею 2,8 га із земель лісового фонду Одеського державного лісогосподарського об'єднання "Одесаліс" та передачу їх відповідачу-2.

01 листопада 2003 року Одеською обласною радою у відповідності вимог ст.ст. 8, 93, 123, 124, 207 Земельного кодексу України та згідно з проектом відведення земельних ділянок, розробленого Комінтернівською філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" з урахуванням погоджень Новобілярської селищної ради і Комінтернівської районної ради прийнято рішення №241-ХХІV "Про погодження вилучення та передачу у довгострокову оренду терміном на 50 років земельних ділянок малому підприємству у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойл» на загальній площі 2,80 га для розташування причально-складського перевантажувального комплексу та спільного місця відстою флоту за рахунок земель лісового фонду Одеського державного лісогосподарського об'єднання «Одесаліс» на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району, з покладенням на відповідача-2 обов'язку сплатити кошти від втрат лісогосподарського виробництва в розмірі 20,396 тис. грн. до винесення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості).

24 грудня 2003 року з дотриманням приписів ст.ст. 149, 151 Земельного кодексу України на підставі розробленого проекту відведення земельних ділянок, які погоджені Новобілярською селищною радою, Комінтернівською районною радою і Одеською обласною радою, у відповідності до вимог ст.ст. 17, 124, 125, 126, 149, 209 Земельного кодексу України відповідачем-1 прийнято спірне розпорядження №1028/а-2003 "Про вилучення та передачу в оренду земельних ділянок для несільськогосподарських потреб на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області".

Прокурор посилаючись на те, що вказане розпорядження порушує права та законні інтереси УкрНЦЕМ як землекористувача, оскільки спірним розпорядженням вилучена земельна ділянка загальною площею 1,1 га із користування позивача, просить визнати недійсним розпорядження відповідача-1 №1028/а-2003 від 24 грудня 2003. При цьому, прокурор в обґрунтування своїх доводів щодо належності спірної земельної ділянки позивачу посилається на державний акт на право постійного користування землею серії 1-ОД № 000786 від 15.01.1998.

Суд вважає такі твердження прокурора безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне.

Як було встановлено вище, УкрНЦЕМ був землекористувачем земельної ділянки площею 6 га на підставі Державного акту на право користування землею серії Б №032831 від 31 березня 1980 року.

Розпорядженням голови Комінтернівської РДА від 25.09.1997 року № 912 "Про видачу державного акта на право постійного користування землею Українському науковому центру екології моря фактично зайнятої причально-складським комплексом" згідно з матеріалами встановлення меж земельної ділянки, яка була надана в постійне користування Одеському відділенню державного океанографічного інституту на підставі розпорядження Ради Міністрів УРСР від 21.02.1980 року № 96, УкрНЦЕМ було видано державний акт на право постійного користування землею площею 6,0 га серії І-ОД № 000786 від 15.01.1998 року.

Розпорядженням Одеської облдержадміністрації № 278/а-2000 від 24.04.2000 року "Про заходи щодо відновлення меж інфраструктури селища Нові Біляри" зобов'язано посадові особи Комінтернівської райдержадміністрації, Новобілярської селищної ради, підприємств, установ області забезпечити безумовне виконання заходів по відновленню інфраструктури шляхом проведення інвентаризації своїх земельних ділянок.

Стосовно землекористування УкрНЦЕМ було виявлено, що за призначенням використовується лише 4,0 га, а 2,0 га використовується не за цільовим призначенням.

Розпорядженням голови Комінтернівської райдержадміністрації № 291 від 12.06.2002 року "Про затвердження технічної документації по інвентаризації земель Новобілярської селищної Ради Комінтернівського району" було рекомендовано УкрНЦЕМ привести документи, що посвідчують право власності та право постійного користування землею у відповідності з матеріалами інвентаризації згідно діючого законодавства.

При цьому, відповідно до матеріалів інвентаризації землі Новобілярської селищної ради від 2005 року, які узгоджені підписом керівника та печаткою УкрНЦЕМ, були визначені межі ділянки останнього з іншою конфігурацією меж земельної ділянки, ніж ті, що визначені у державному акті 1997 року.

Розпорядженням голови Комінтернівської районної державної адміністрації № 233 від 27 лютого 2007 року "Про затвердження змін до розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації № 291 від 12 червня 2002 року "Про затвердження технічної документації по інвентаризації земель Новобілярської селищної ради, Комінтернівського району" було повторно рекомендовано Українському науковому центру екології моря привести документи, що посвідчують право власності та право постійного користування землею у відповідності з матеріалами інвентаризації, згідно діючого законодавства, і Комінтернівському районному відділу земельних ресурсів було доручено внести зміни до форми 6-ЗЕМ "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності".

Разом з цим, листом Головного Управління Державного комітету із земельних ресурсів у Одеській області № 2-7-02/1104 від 16 жовтня 2008 року на ім'я Одеської обласної ради щодо відведення земельної ділянки МП ТОВ "Трансойл" для розташування причально-складського перевантажувального комплексу та спільного місця відстою флоту було повідомлено облраду про те, що ніяких порушень земельного законодавства та прав суміжного землекористувача не встановлено, також відповідно до інформації відділу Держкомзему у Комінтернівському районі згідно із державною статистичною звітністю форма 6-ЗЕМ земельні ділянки УкрНЦЕМ та ТОВ "Трансойл" обліковуються як землекористувачі, які розташовані на території Новобілярської селищної ради: - рядок 44 "заклади науки, науково-дослідні та проектні організації" за УкрНЦЕМ рахується земельна ділянка площею 5,944 га, в тому числі забудовані землі комерційного та іншого використання - 1,4545 га, інші відкриті землі без рослинного покрову - 4,4895 га; рядок 70 "морського транспорту" за ТОВ "Трансойл" рахується земельна ділянка площею 2,8 га.

В свою чергу, листом заступника голови Одеської обласної ради № Р-37-2944 від 05 листопада 2008 року на ім'я директора Українського наукового центру екології моря останньому було рекомендовано з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж замовити геодезичну зйомку та здійснити інвентаризацію земельної ділянки, яка значиться за ним.

При цьому, судом встановлено, що Державний акт 1980 року не було скасовано або анульовано, а в подальшому 15 січня 1998 року з урахуванням правонаступництва у користуванні землею УкрНЦЕМ був виданий державний акт про право постійного користування 1-ОД №000786 від 15 січня 1998 року, втім з іншою конфігурацією меж земельної ділянки.

Таким чином, відповідач має два державні акти на право користування землею, з різними конфігураціями меж земельної ділянки.

Тоді як, відповідно до п. 3.5 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 р. № 28, яка була чинною на дату видачі УкрНЦЕМ державного акту від 15.01.1998 року, у разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта, до нього вносяться ці зміни, які фіксуються на плані зовнішніх меж і на останній сторінці державного акта. Зміни на плані зовнішніх меж викреслюються чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червоною тушшю. Всі зміни вносяться одночасно в обидва примірники державного акта.

Державний акт від 15.01.1998 року, що залучений до матеріалів справи, не містить обов'язкових креслень про зміну меж ділянок, визначених двома державними актами, що в свою чергу свідчить про оформлення вказаного державного акту з порушенням приписів Інструкції.

Таким чином, всі вищенаведені обставини беззаперечно свідчать про невідповідність документів про право постійного користування земельної ділянки УкрНЦЕМ діючому законодавству і матеріалам неодноразових інвентаризацій земель Новобілярської селищної ради, а також про невиконання позивачем-2 приписів відповідних органів про приведення своєї документації про право користування землею у відповідності до вимог законодавства.

Вказані вище обставини також встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 18 травня 2012 у справі № 5017/812/2012, яке залишене в силі постановами Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 та Вищого господарського суду України від 18.12.2012 у справі № 5017/812/2012, яким визнано право Малого підприємства «Трансойл» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на користування земельною ділянкою площею 1,11 га, яка розташована на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області.

При цьому, слід зазначити, що у вказаній господарській справі було призначено судову експертизу, за результатами якої складено Висновок № 7405 судової будівельно-технічної експертизи від 18.09.2012.

Висновком експерта встановлені обставини зміни конфігурації земельної ділянки, встановленої Державним актом на право постійного користування землею 1-ОД № 000786 від 15.01.1998 в порівнянні з Державним актом на право користування землею серії Б № 032831 від 31.03.1980. Також висновком встановлено, що проект землекористування при оформленні Державного акту на право постійного користування землею 1-ОД № 000786 від 15.01.1998 не розроблявся, технічна документація не затверджувалась, а землевпорядна експертиза не проводилась.

Все вищевикладене свідчить про те, що фактично, всупереч раніше встановлених меж земельної ділянки у відповідності до розпорядження Ради Міністрів Української СРСР від 21 лютого 1980 року № 96-р і передачу в постійне користування Одеському відділенню державного океанографічного інституту на підставі розпорядження № 912 від 25.09.1997 року позивачеві була надана інша земельна ділянка, яка має інші межи, ніж були визначені раніше, без внесення відповідних змін у землекористування суміжних землекористувачів, без розробки нового проекту відводу земельної ділянки, що є порушенням вимог чинного на той час законодавства.

Невідповідність меж земельних ділянок, визначених планом зовнішніх меж землекористування згідно Державного акту на право користування землею серії Б №032831 від 31 березня 1980 року і меж земельної ділянки, визначених планом зовнішніх меж землекористування згідно Державного акту на право постійного користування серії 1-ОД №000786 від 15 січня 1998 року, підтверджується також листом Відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області №13-13-02/2169 від 15 листопада 2011 року та листом Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" №1529 від 23.11.11 року.

Встановлені в судовому засіданні обставини, які вказують на незаконність змін меж землекористування позивача на підставі розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації №912 від 25.09.1997 року без розробки нового проекту відводу земельних ділянок, згідно ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, виключають застосування вказаного розпорядження, що не відповідає вимогам земельного законодавства, а також виданого на його підставі державного акту, в якості доказу неправомірності вилучення відповідачем-1 та користь відповідача-2 земельної ділянки, проект якої розроблений і затверджений у встановленому порядку з додержанням вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин земельного законодавства.

Відхиляються судом і доводи прокурора про встановлення факту вилучення у позивача земельної ділянки з посиланням на матеріали геодезичних досліджень, складених Одеським відділом інституту "Укргеоінформ", з відновленням меж земельної ділянки Українського наукового центру екології моря на підставі Державного акту серії І-ОД № 000786 від 15.01.1998 року, що оформлений без затвердження проекту землеустрою і без землевпорядної експертизи.

Відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376, відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків.

Тоді як в даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що на час проведення інвентаризації земель Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області в 2001-2002 роках та в період розробки проекту відводу земельної ділянки в оренду МП ТОВ "Трансойл" в 2003-2004 роках, і на час проведення Одеським відділенням інституту "Укргеоінформ" геодезичних досліджень межові знаки земельної ділянки, які визначені обома державними актами, що видані позивачу, в натурі (на місцевості) були відсутні. Вказані обставини не заперечуються і учасниками судового процесу.

При цьому, визначений Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками порядок відновлення меж земельних ділянок передбачає можливість відновлення меж земельної ділянки тільки на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється нова технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

В матеріалах судової справи містяться копії Технічної документації, на підставі якої були оформлені матеріали для видачі Українському науковому центру екології моря м. Одеси Державного акту на право постійного користування землею 1-ОД №000786 від 15 січня 1998 року, в складі якої відсутнє рішення компетентного органу про її затвердження у відповідності вимог ст.102 Земельного кодексу України.

До того ж, складання акту відновлення меж земельної ділянки можливо виключно за згодою суміжних землекористувачів.

Втім, залучені до матеріалів судової справи матеріали геодезичних досліджень не містять оформленого відповідно до вимог законодавства акта відновлення меж земельної ділянки за участю суміжних землекористувачів, що виключає повноту проведених геодезичних робіт.

З матеріалів, на підставі яких виданий Державний акт на право постійного користування землею 1-ОД №000786 від 15 січня 1998 року, також не вбачається наявності усіх документів, які повинні були розроблятися в обов'язковому порядку відповідно до вимог Закону України "Про землевпорядну експертизу".

Не містить технічна документація і висновок землевпорядної експертизи, проведення якої відповідно до законодавства, є обов'язковим в разі зміни меж земельної ділянки за рахунок земель лісового фонду, порядок відведення яких відповідно ст. 32 Земельного кодексу України (в редакції кодексу від 18 грудня 1990 року) допускається виключно за рішенням Верховної Ради України.

Позаяк, відповідно до листа Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України від 05 листопада 2012 року № 04-11/7-1147, рішення про вилучення земель лісового фонду на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області Верховною Радою України не приймалось.

Також доводи прокурора про вилучення земельної ділянки у позивача спростовуються висновком землевпорядної експертизи, що міститься в матеріалах проекту відводу земельної ділянки для передачі її в оренду МП ТОВ "Трансойл" за рахунок земель лісового фонду, висновком Комінтернівського районного відділу земельних ресурсів Одеської області від 22.07.2003 № 13-04-1252, висновком відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 22.07.2003, висновком Комінтернівської районної санітарно-епідеміологічної станції Одеської області від 21.07.2003 №738, висновком Східної міжрайонної інспекції державного управління екології моря та природних ресурсів в Одеській області від 01.07.2003 № 42, висновком Одеського Державного лісогосподарського об'єднання "Одесаліс" від 17.07.2003 № 01/315, рішенням Новобілярської селищної ради Комінтернівського районну Одеської області від 07.08.2003 № 102-ХХIV, висновком Комінтернівської районної ради Одеської області від 11.08.2003 № РР-21-182, висновком Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 18.08.2003 №1509-1-13, рішенням Одеської обласної ради від 01.11.2003 № 241-XXIV.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, обласних, районних державних адміністрації відповідно до закону.

Приймаючи оскаржуване розпорядження Одеська обласна державна адміністрація була єдиним правомочним органом на території області приймати рішення про вилучення з постійного користування земель лісового фонду і ці повноваження не можуть здійснювати інші державні органи.

З урахуванням наведених вище обставин, суд вважає, що позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним розпорядження відповідача-1 №1028/а-2003 від 24 грудня 2003 року не підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що 21 лютого 2004 року між Одеською обласною державною адміністрацією (орендодавець) та Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Трансойл" (орендар) було укладено договір оренди землі (спірний договір), який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О. та зареєстрований в реєстрі за № 364.

Відповідно до умов спірного договору, орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №1028/А-2003 від 24 грудня 2003 року "Про вилучення та передачу земельних ділянок для несільськогосподарських потреб на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області" надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, загальною площею 2,80 га, що знаходиться на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів), а саме із земель лісового фонду Одеського державного лісогосподарського об'єднання "Одесліс", в тому числі 0,29 га лісових земель, не покритих лісовою рослинністю, та 2,51 га сухих відкритих земель з особливим рослинним покриттям.

Спірний договір зареєстрований ДП "Одеський регіональний центр державного земельного кадастру", про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 23.02.2004 за № 4.

За Актом прийому-передачі земельних ділянок від 23.01.2004, земельну ділянку, яка є об'єктом спірного договору, було передано в користування відповідачу-2.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Прокурор посилаючись на те, що спірний договір укладено з порушенням державної політики в сфері земельних відносин, просить визнати його недійсним. Тобто фактично прокурор вказує на те, що спірний правочин порушує публічний порядок, оскільки укладений з метою використання земель державної власності.

Відповідно до ст. 183 Земельного кодексу України, основними завданнями землеустрою є, зокрема, реалізація політики держави щодо науково обґрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів і агросистем; встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів, тощо.

Статтею 184 Земельного кодексу України визначено, що землеустрій передбачає, зокрема, встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь і землекористувань; складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових; складання проектів відведення земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин справи дає змогу дійти висновку про безпідставність вимог прокурора, оскільки спірний договір укладений на підставі законного розпорядження уповноваженого державного органу, яке прийняте на підставі належним чином затвердженого та узгодженого у встановленому порядку органами місцевого самоврядування в межах їх компетенції проекту відводу земельної ділянки.

Слід також зазначити, що укладаючи спірний договір сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, правочин вчинено у визначеній законодавством формі (нотаріально посвідчений та зареєстрований), тобто він є укладеним.

Отже, прокурор не довів за допомогою належних і допустимих доказів факту укладення відповідачами договору оренди земельної ділянки з порушенням державної політики в сфері земельних відносин, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.02.2004 та про зобов'язання відповідача-2 звільнити земельну ділянку загальною площею 1,1 га, як похідного від визнання недійсним договору, задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позаяк, прокурор та позивачі в порушення наведених норм не надали належних доказів у підтвердження заявлених позовних вимог, що свідчить про їх необґрунтованість.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.04.2013.

Суддя Т.В. Васильченко

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення11.04.2013
Оприлюднено17.04.2013
Номер документу30726700
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5011-66/2654-2012

Ухвала від 05.03.2012

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гончаров С.А.

Ухвала від 02.09.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Селіваненко В.П.

Постанова від 20.05.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Шевчук C. Р.

Ухвала від 14.04.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Шевчук C. Р.

Постанова від 13.02.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Зубець Л.П.

Ухвала від 02.10.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Зубець Л.П.

Ухвала від 07.06.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Зубець Л.П.

Рішення від 11.04.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 21.03.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 14.03.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні