Постанова

від 13.02.2014 по справі 5011-66/2654-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 р. Справа№ 5011-66/2654-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Іоннікової І.А.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача-1: не з'явились;

позивача-2: Мішина О.В., Черненко В.О.;

відповідача-1: Кравцов Р.В.;

відповідача-2: Манушин В.О.;

третьої особи: не з'явились;

прокуратури: Пилипенко Т.А.;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної науково-дослідної установи "Український

науковий центр екології моря м. Одеси" Міністерства охорони

навколишнього природного середовища України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.04.2013р.

у справі №5011-66/2654-2012 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора

Одеської області в інтересах держави в особі:

1) Головного управління Держземагентства в Одеській області

2) Державної науково-дослідної установи "Український науковий

центр екології моря м. Одеси" Міністерства охорони

навколишнього природного середовища України

до 1) Одеської обласної державної адміністрації

2) Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою

відповідальністю "Трансойл"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державне підприємство "Одеське лісове господарство"

про визнання недійсними розпорядження, договору оренди та

звільнення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Одеський міжрайонний природоохоронний прокурор Одеської області (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Одеській області, правонаступником якого є Головне управління Держземагентства в Одеській області (далі - позивач-1), Державної науково-дослідної установи "Український науковий центр екології моря м. Одеси" Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - позивач-2) до Одеської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-1), Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Трансойл" (далі - відповідач-2), в якому просив суд:

- визнати недійсним розпорядження відповідача-1 від 24.12.2003р. №1028А/2003 „Про вилучення та передачу в оренду земельних ділянок для несільськогосподарських потреб на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.02.2004р., укладений між відповідачами;

- зобов'язати відповідача-2 звільнити земельну ділянку загальною площею 1,1 га, яка належить на праві постійного користування позивачу-2, розташовану на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, нормативна грошова оцінка якої становить 90 200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті відповідачем-1 оскаржуваного розпорядження та при виділенні відповідачу-2 земельної ділянки було порушено вимоги діючого законодавства, зокрема, Земельного кодексу України. Також позивачі і прокуратура наголошували на тому, що оскаржувані розпорядження і договір оренди порушують права позивача-2, як землекористувача.

Відповідач-1 проти позову заперечував, зазначаючи про безпідставність та непідтвердженість позовних вимог. Зокрема, відповідач-1 наголошував на наступному:

- при оформленні Державного акту на право постійного користування землею №000786 від 15.01.1998р. не було виконано вимоги чинного законодавства, зокрема, ст. 19 Земельного кодексу України в частині оформлення проекту відведення земельної ділянки;

- позивач-2 не звертався до Одеської облради з клопотанням про прийняття Верховною радою України рішення про вилучення земель лісового фонду, покритих лісами першої групи, і з порушенням вимог діючого законодавства отримав державний акт без відповідного рішення Верховної ради України, без розробки проекту про зміну меж землекористування за рахунок земель лісового фонду.

Відповідач-2 також заперечував проти позову, посилаючись на наступні обставини:

- в господарській справі №6/17-4193-2011 були встановлені обставини незаконності видачі державного акту № 000786 від 15.01.1998р., на якому ґрунтуються позовні вимоги у справі №5011-66/2654-2012;

- надані позивачем-2 як докази матеріали геодезичних досліджень Одеського відділення інституту "Укргеоінформ" по відновленню меж земельної ділянки суперечать вимогам законодавства, якими регулюється порядок відновлення меж земельних ділянок в разі знищення межових знаків в натурі (на місцевості), який діяв на час подання позову і є чинним на час розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2012р. (том справи - 4, аркуші справи - 115-116), на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів було залучено Державне підприємство "Одеське лісове господарство" (далі - третя особа).

Третя особа проти позову заперечувала, зазначаючи наступне:

- відведена відповідачу-2 земельна ділянка належала до земель лісового фонду і її вилучення було здійснено в межах компетенції, наданої відповідачу-1;

- третя особа не заперечувала проти відведення земельної ділянки відповідачу-2 та погодила її відведення;

- обов'язковою умовою вилучення і передачі земельної ділянки лісового фонду для цілей, не пов'язаних з лісовим господарством, була сплата лісогосподарських втрат, які були повністю сплачені, що також підтверджує приналежність земельної ділянки до земель лісового фонду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2013р. у справі №5011-66/2654-2012 в позові було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2013р. у справі №5011-66/2654-2012 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач-2 наголошував на наступному:

- Державний акт від 1998 року є чинним та в судовому порядку не оскаржувався;

- невідповідність документів позивача-2 на право постійного користування земельною ділянкою діючому законодавству повинна встановлюватись в судовому рішенні про визнання неправомірними дій щодо видачі такого Державного акту, а не в даному судовому провадженні;

- суд безпідставно відмовив у проведенні землевпорядної експертизи;

- посилання на рішення Господарського суду Одеської області у справі №5017/812/2012 є безпідставним, оскільки в межах названої справи не встановлювалась дійсність чи недійсність розпорядження Одеської облдержадміністрації №1028А/2003 від 24.12.2003р. та договору оренди земельної ділянки від 21.02.2004р.. які є предметом розгляду у справі №5011-66/2654-2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.11.2013р.

Через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли: 29.10.2013р. - заперечення відповідача-2 на апеляційну скаргу; 04.11.2013р. - заперечення відповідача-1 на апеляційну скаргу. В своїх запереченнях відповідачі зазначали про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та просили суд залишити скаргу без задоволення.

В судове засідання 11.11.2013р. з'явилися лише представники позивача-2 та відповідачів. Представники позивача-1, третьої особи та прокуратури не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 02.12.2013р.

25.11.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність її повноважного представника.

Колегія суддів задовольнила вказане клопотання.

02.12.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача-2 надійшла заява про залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Міністерства екології та природних ресурсів України.

В судове засідання 02.12.2013р. з'явилися лише представники позивача-2, відповідачів та прокуратури. Представники позивача-1 та третьої особи не з'явилися. Представник позивача-1 про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 02.12.2013р. представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013р., на підставі ст. ст. 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду скарги було продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 19.12.2013р.

09.12.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача-1 надійшов лист №9-15-0.42-6355/2-13 від 21.11.2013р., в якому він зазначив про те, що підтримує апеляційну скаргу позивача-2 та просить розглядати справу у відсутність представника Головного управління Держземагентства в Одеській області.

Вказане клопотання позивача-1 було задоволено судом.

13.12.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшли заперечення на клопотання позивача-2 про залучення третьої особою Міністерства екології та природних ресурсів України.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Іоннікової І.А.

В судове засідання 19.12.2013р. з'явилися лише представники позивача-2, відповідачів та прокуратури. Представники позивача-1 та третьої особи не з'явилися.

В судовому засіданні 19.12.2013р. представник позивача-2 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з тим, що позивач-2 має на меті подати клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Колегія суддів задовольнила вказане клопотання позивача-2.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 27.01.2014р.

25.01.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача-2 надійшла телеграма, в якій було викладено клопотання про призначення у справі судової експертизи, а також клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, призначене на 27.01.2014р. та необхідністю подання письмового обґрунтування доцільності проведення судової експертизи із зазначенням відповідного переліку питань і експертної установи.

В судове засідання 27.01.2014р. з'явились лише представники відповідачів та прокуратури. Решта учасників судового процесу не з'явилися.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, клопотання позивача-2 про відкладення розгляду справи на іншу дату було задоволено, розгляд справи відкладено на 13.02.2014р.

11.02.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли: від позивача-1 - пояснення, в яких він зазначив про те, що не заперечує проти клопотання позивача-2 про проведення судової експертизи; від прокуратури - клопотання про залучення до матеріалів справи копії відповіді прокуратури Одеської області від 22.04.2014р. за №05/2-50вих-14.

Вказані пояснення та відповідь прокуратури Одеської області від 22.04.2014р. за №05/2-50вих-14 були залучені до матеріалів справи.

13.02.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача-2 надійшло клопотання, в якому він просить суд зупинити провадження у справі та призначити судову експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. Окрім того, позивачем-2 наведено перелік питань, які він вважає за необхідне поставити на вирішення експерту. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що існує ряд питань, що мають значення для розгляду справи №5011-66/2654-2012р., але які не були встановлені в процесі проведення судової експертизи у справі №5017/812/2012 або були встановлені у судовому рішенні по справі №5017/812/2012, але не відповідають дійсності та чинному законодавству.

Колегія суддів вважає, що клопотання позивача-2 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Передусім необхідно зазначити, що експертизою є вивчення, перевірка, аналітичне дослідження, кількісна чи якісна оцінка висококваліфікованим фахівцем, установою, організацією певного предмета, які вимагають спеціальних знань у відповідній сфері суспільної діяльності і результати яких оформляються у вигляді експертного висновку.

В клопотанні відсутні відомості про те, яку саме експертизу просить призначити позивач-2, тобто не вказано вид експертизи та галузь (сферу діяльності), відносно якої виникає необхідність у спеціальних знаннях. Окрім того, перелік питань, поставлених позивачем-2 на вирішення судовому експерту, носить суто правовий характер.

Доводи, викладені в клопотанні позивача-2, по суті є запереченнями на експертний висновок, який був прийнятий до уваги Господарським судом міста Києва під час прийняття рішення у справі №5011-66/2454-2012.

В порушення вимог ст. 41 господарського процесуального кодексу України позивачем-2 не наведено тих питань, що виникли при вирішенні спору у даній справі, які б потребували роз'яснення і спеціальних знань, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає правових підстав для призначення у справі судової експертизи.

В судовому засіданні 13.02.2014р. представник позивача-2 підтримав раніше надане клопотання про залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Міністерства екології та природних ресурсів України.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні вказаного клопотання, оскільки відповідно до ч.1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Натомість позивачем-2 не наведено достатнього обґрунтування того, яким чином рішення у даній справі впливатиме на права або обов'язки Міністерства екології та природних ресурсів України.

В судовому засіданні 13.02.2014р. представники позивача-2 та прокуратури підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2013р. у справі №5011-66/2654-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні 13.02.2014р. представники відповідачів заперечували проти доводів апеляційної скарги позивача-2 з підстав, наведених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники позивача-1 та третьої особи в судове засідання 13.02.2014р. не з'явилися. Однак, як уже зазначалось вище, вказані особи звернулись до суду з клопотаннями про розгляд справи у відсутності їх повноважних представників і ці клопотання були задоволені судом.

Оскільки явка представників сторін, третьої особи та прокуратури у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третьої особи та прокуратури про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників позивача-1 та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 13.02.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача-2, відповідачів та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР №96-р від 21.02.1980р. Одеському відділенню державного океанографічного інституту було надано в постійне користування земельну ділянку площею 6,0 га в постійне користування і земельну ділянку площею 1,6 га в довгострокове користування (на 4 роки) (том справи - 3, аркуші справи - 113-114).

На підставі вищевказаного розпорядження Одеському відділенню державного океанографічного інституту було видано Державний акт на право користування землею серії Б №032831 від 31.03.1980р., в якому визначено, що за вказаним землекористувачем закріплюється в безстрокове безоплатне користування 6,0 га землі в межах згідно з планом землекористування (том справи - 3, аркуші справи - 38-40). Позивач-2 є правонаступником Одеського відділення державного океанографічного інституту Держкомгідромету СРСР.

25.09.1997р. головою Комінтернівської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження №912 "Про видачу державного акта на право постійного користування землею Українському науковому центру екології моря фактично зайнятої причально-складським комплексом" (том справи - 3, аркуш справи - 111), згідно з яким вирішено:

- видати позивачу-2 державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 6,0 га на території Новобілярської селищної ради, на якій фактично розміщені виробничі об'єкти;

- відділу земельних ресурсів внести відповідні зміни до земельно-облікової документації.

На підставі вказаного розпорядження позивачу-2 було видано Державний акт на право постійного користування землею серії 1-ОД №000786 від 15.01.1998р. (том справи - 2, аркуш справи - 63). Тобто, позивачу-2 було видано державний акт на землю нового зразку, в межах наданої розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 21.02.1980р. №96 земельної ділянки площею 6,0 га.

Розпорядженням відповідача-1 від 24.04.2000р. №278/а-2000 "Про заходи щодо відновлення меж інфраструктури селища Нові Біляри" (том справи - 3, аркуш справи - 46) було вирішено:

- затвердити план першочергових заходів щодо відновлення інфраструктури селища Нові Біляри. Взяти до уваги, що заходи фінансуються за рахунок виконавців;

- голові Комінтернівської районної державної адміністрації Громлюку В.В., Новобілярському селищному голові Налисник О.В., Южненському міському голові Журавлю О.М., керівникам територіальних органів центральних органів виконавчої влади, управлінь, підприємств, установ області, причетних до виконання плану заходів, забезпечити безумовне їх виконання.

Відповідач-2 звернувся до Комінтернівської районної державної адміністрації із заявою про передачу у довгострокову оренду земельних ділянок за межами населених пунктів для розвитку причально-складського перевантажувального комплексу та спільне місце для відстою флоту.

За результатами розгляду звернення відповідача-2 головою Комінтернівської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження №357 від 10.07.2002р. "Про створення комісії по вибору земельних ділянок МП ТОВ "Трансойл" на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області для розвитку причально-складського перевантажувального комплексу та спільне місце для відстою флоту МП ТОВ "Трансойл".

На підставі вказаного розпорядження було складено Акт вибору земельної ділянки від 10.07.2002р.

Розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації №738 від 22.11.2002р. "Про дозвіл Малому підприємству у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансойл" проведення проектно-пошукових робіт" було вирішено надати відповідачу-2 дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт та затвердити Акт вибору земельної ділянки із земель лісового фонду.

07.08.2003р. Новобілярською селищною радою Комінтернівського району Одеської області було прийнято рішення №102-ХХІV "Про погодження проекту відведення земельних ділянок та передачу їх в довгострокову оренду Малому підприємству у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансойл", яким погоджено відповідачу-2 проект відведення земельних ділянок в оренду.

Рішенням Комінтернівської районної ради Одеської області від 29.08.2003р. №108-ХХІV "Про надання земельних ділянок Малому підприємству у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Трансойл" було погоджено вилучення земельних ділянок загальною площею 2,8 га із земель лісового фонду Одеського державного лісогосподарського об'єднання "Одесаліс" та передачу їх відповідачу-2.

01.11.2003р. Одеською обласною радою було прийнято рішення №241-ХХІV „Про погодження вилучення та передачі земельних ділянок для несільськогосподарських потреб" (том справи - 2, аркуш справи - 87), яким вирішено погодити вилучення та передачу у довгострокову оренду терміном на 50 років земельних ділянок відповідачу-2 на загальній площі 2,80 га, з них: 0,29 га лісових земель, не вкритих лісовою рослинністю, 2,51 га сухих відкритих земель з особливим рослинним покриттям для розташування причально-складського перевантажувального комплексу та спільного місця відстою флоту за рахунок земель лісового фонду Одеського державного лісогосподарського об'єднання "Одесаліс" на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району за умови проведення державної землевпорядної експертизи проекту відведення земельних ділянок, а також зобов'язати відповідача-2 сплатити кошти від втрат лісогосподарського виробництва у розмірі 20,396 тис. грн. до винесення меж земельних ділянок у натуру (на місцевості).

Розпорядженням відповідача-1 від 24.12.2003р. №1028А/2003 „Про вилучення та передачу в оренду земельних ділянок для несільськогосподарських потреб на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району" (том справи - 1, аркуш справи - 59) було, зокрема, вирішено:

- затвердити проект відведення земельних ділянок відповідачу-2 (п.1 розпорядження);

- вилучити із земель лісового фонду Одеського державного лісогосподарського об'єднання „Одесаліс" земельні ділянки загальною площею 2,80 га, в тому числі 0,29 га лісових земель, не вкритих рослинністю, 2,51 га сухих відкритих земель з особливим рослинним покриттям та передати їх відповідачу-2 у довгострокову оренду терміном на 50 років для розташування причально-складського перевантажувального комплексу та спільного місця відстою флоту (п.2 розпорядження).

21.02.2004р. між відповідачем-1, як орендодавцем, та відповідачем-2, як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), за умовами якого (п.п.1.1-1.3, 2.1, 3) орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №1028/А-2003 від 24.12.2003р. "Про вилучення та передачу земельних ділянок для несільськогосподарських потреб на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області" надає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, загальною площею 2,80 га, що знаходиться на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів), а саме: із земель лісового фонду Одеського державного лісогосподарського об'єднання "Одесаліс", в тому числі 0,29 га лісових земель, не вкритих лісовою рослинністю, 2,51 га сухих відкритих земель з особливим рослинним покриттям. Експертна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання Договору складає 414 400,00 грн. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання Договору складає 176 926,40 грн. Земельна ділянка передається в оренду для розташування причально-складського комплексу та спільного місця відстою флоту. Зазначена земельна ділянка надається у володіння і користування орендаря терміном на 50 років до 16.02.2054р. (том справи - 7, аркуші справи - 3-5).

Вказаний Договір оренди було зареєстровано ДП „Одеський регіональний центр державного земельного кадастру", земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 23.02.2004р. за №4.

Позивачі та прокуратура зазначали про те, що частина земельної ділянки, наданої в користування відповідачу-2 загальною площею 1,1 га, перебувала у постійному користуванні позивача-2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ОД №000786 від 15.01.1998р. та була протиправно вилучена у нього. На думку позивачів та прокуратури, розпорядження відповідача-1 від 24.12.2003р. №1028А/2003 „Про вилучення та передачу в оренду земельних ділянок для несільськогосподарських потреб на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району" було прийнято з порушенням положень Земельного кодексу України і вказане розпорядження порушує права та законні інтереси позивача-2, як землекористувача, а тому воно має бути визнано недійсним у судовому порядку. Оскільки оскаржуване розпорядження відповідача-1 не відповідає вимогам діючого законодавства, укладений на підставі вказаного розпорядження договір оренди також має бути визнаний недійсним, а земельна ділянка підлягає звільненню відповідачем-2.

Місцевий господарський суд відмовив в позові повністю, визнавши позовні вимоги нормативно необґрунтованими та документально непідтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В ст. 84 Земельного кодексу України передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, обласних, районних державних адміністрації відповідно до закону.

Згідно з ч.ч.8, 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування" (в редакції, чинній на дату прийняття оспорюваного розпорядження відповідача-1) сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В ст. 17 Земельного кодексу України в редакції, чинній на дату прийняття оспорюваного розпорядження відповідача-1), передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до положень Земельного кодексу України як в редакції, що діяла на час прийняття оспорюваного розпорядження відповідача-1, так і на теперішній час укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону України „Про оренду землі").

Як уже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі, серед іншого, є позовна вимога про визнання недійсним розпорядження відповідача-1 від 24.12.2003р. №1028А/2003 „Про вилучення та передачу в оренду земельних ділянок для несільськогосподарських потреб на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району" у зв'язку з тим, що вказаним розпорядженням було неправомірно вилучено земельну ділянку площею 1,1 га з постійного користування позивача-2.

В процесі судового розгляду було встановлено, що позивач-2 був землекористувачем земельної ділянки площею 6 га на підставі Державного акту на право користування землею серії Б №032831 від 31.03.1980р.

12.06.2002р. головою Комінтернівської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №291 "Про затвердження технічної документації по інвентаризації земель Новобілярської селищної Ради Комінтернівського району" (том справи - 3, аркуш справи - 50), яким було вирішено (п.4 розпорядження) рекомендувати АТЗТ „Істок", АТП 25172, ДЛГО „Одесаліс", ЗАТ „Професіонал", ЗАТ „Пік", Міністерству оборони, МПП „Росток", МТП „Южний", Одеській залізниці, ОДПЗ, РА ТОВ „Чорноморець", РМК „Будівник-2", УНЦЕМ (позивачу-2), ФОГХ привести документи, що посвідчують право власності та право постійного користування землею у відповідності з матеріалами інвентаризації, згідно до діючого законодавства.

Розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації №233 від 27.02.2007р. "Про внесення змін до розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації №291 від 12.06.2002р. "Про затвердження технічної документації по інвентаризації земель Новобілярської селищної ради, Комінтернівського району" (том справи - 4, аркуш справи - 68) було внесено зміни до п.4 розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації №291 від 12.06.2002р. "Про затвердження технічної документації по інвентаризації земель Новобілярської селищної ради, Комінтернівського району" та викладено його в такій редакції: „Рекомендувати: АТЗТ „Істок", АТП 25172, ДЛГО „Одесаліс", ЗАТ „Професіонал", ЗАТ „Пік", МПП „Росток", Одеській залізниці, ОДПЗ, РА ТОА „Чорноморець", РМК „Будівник-2", УНЦЕМ (позивачу-2) привести документи, що посвідчують право власності та право користування землею у відповідності з матеріалами інвентаризації згідно діючого законодавства" (п.2 розпорядження). Окрім того, доручено Комінтернівському районному відділу земельних ресурсів внести відповідні зміни до форми 6-ЗЕМ "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності" (п.5 розпорядження).

Натомість з матеріалів інвентаризації землі Новобілярської селищної ради від 2005р., узгоджених підписом керівника позивача-2, вбачається визначення меж ділянки позивача-2 з іншою конфігурацією ніж ті, які визначені у державному акті від 15.01.1998р.

Головне управління Державного комітету із земельних ресурсів у Одеській області направило Одеській обласній раді лист №2-7-02/1104 від 16.10.2008р. (том справи - 7, аркуш справи - 64) відносно відведення земельної ділянки відповідачу-2 для розташування причально-складського перевантажувального комплексу та спільного місця відстою флоту, в якому повідомило про те, що ніяких порушень земельного законодавства та прав суміжного землекористувача не встановлено. За інформацією відділу Держкомзему у Комінтернівському районі згідно із державною статистичною звітністю (форма 6-ЗЕМ) позивач-2 та відповідач-2 обліковуються як землекористувачі земельних ділянок, розташованих на території Новобілярської селищної ради, а саме: рядок 44 "заклади науки, науково-дослідні та проектні організації" - за позивачем-2 рахується земельна ділянка площею 5,944 га (в т.ч. 1,4545 га - забудовані землі комерційного та іншого використання, 4,4895 га - інші відкриті землі без рослинного покрову); рядок 70 "морського транспорту" - за відповідачем-2 рахується земельна ділянка площею 2,8 га.

Заступник голови Одеської обласної ради звернувся до позивача-2 з листом №Р-37-2944 від 05.11.2008р., в якому рекомендував з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж замовити геодезичну зйомку та здійснити інвентаризацію земельної ділянки, яка значиться за ним.

В процесі судового розгляду з'ясовано, що Державний акт серії Б №032831 від 31.03.1980р. не було скасовано або анульовано. Згодом, враховуючи правонаступництво у користуванні землею, позивачу-2 було видано державний акт про право постійного користування 1-ОД №000786 від 15.01.1998р., проте з іншою конфігурацією меж земельної ділянки.

З наведеного випливає, що позивач-2 має два державні акти на право користування землею, з різними конфігураціями меж земельної ділянки.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, відповідно до п.3.5 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №28 від 15.04.1993р., яка була чинною на дату видачі державного акту від 15.01.1998р., у разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта, до нього вносяться ці зміни, які фіксуються на плані зовнішніх меж і на останній сторінці державного акта. Зміни на плані зовнішніх меж викреслюються чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червоною тушшю. Всі зміни вносяться одночасно в обидва примірники державного акта.

Однак, в порушення вищезгаданої Інструкції, Державний акт від 15.01.1998р. не містить обов'язкових креслень про зміну меж ділянок, визначених двома державними актами.

Зібрані у справі докази свідчать про невідповідність документів позивача-2 про право постійного користування земельної ділянки позивачем-2 діючому законодавству і матеріалам неодноразових інвентаризацій земель Новобілярської селищної ради, а також про невиконання позивачем-2 розпоряджень відповідних органів місцевого самоврядування про приведення його документації про право користування землею у відповідності до вимог законодавства.

Невідповідність меж земельних ділянок, визначених планом зовнішніх меж землекористування згідно Державного акту від 31.03.1980р. і меж земельної ділянки, визначених планом зовнішніх меж землекористування згідно Державного акту від 15.01.1998р., підтверджується також листом Відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області №13-13-02/2169 від 15.11.2011р. (том справи - 2, аркуш справи - 70) та листом ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" №4529 від 29.11.2011р. (том справи - 2, аркуш справи - 88).

Аналогічні обставини були встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 18.05.2012р. у справі №5017/812/2012 за позовом третьої особи Малого підприємства „Трансойл" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з самостійними вимогами до Науково-дослідної установи „Український науковий центр екології моря" Міністерства охорони навколишнього природного середовища України „УкрНЦЕМ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеська обласна державна адміністрація, про визнання права землекористування та зобов'язання виконати певні дії, за участю Одеської міжрайонної природоохоронної прокуратури (том справи - 6, аркуші справи - 114-118). За результатами розгляду цієї справи, зокрема, було визнано право Малого підприємства „Трансойл" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (відповідача-2 у справі №5011-66/2654-2012) на користування земельною ділянкою площею 1,11 га, переданої в користування строком на 49 років за договором оренди від 21.02.2004р., укладеним на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №1028/2003 від 24.12.2003р.

Окрім того, у справі №5017/812/2012 було призначено судову експертизу, в ході якої встановлено зміни конфігурації земельної ділянки, відносно якої видано Державний акт на право постійного користування землею 1-ОД №000786 від 15.01.1998р. в порівнянні з Державним актом на право користування землею серії Б №032831 від 31.03.1980р. Також було встановлено, що проект землекористування при оформленні Державного акту на право постійного користування землею 1-ОД №000786 від 15.01.1998р. не розроблявся, технічна документація не затверджувалась, а землевпорядна експертиза не проводилась

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2012р. у справі №5017/812/2012 було залишено без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2012р. та Вищого господарського суду України від 18.12.2012р. (том справи - 6, аркуші справи - 119-130).

Відповідно до ч.5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували вищенаведені обставини, ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що всупереч раніше встановлених меж земельної ділянки згідно з розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 21.02.1980р. №96-р та розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації №912 від 25.09.1997р. "Про видачу державного акта на право постійного користування землею Українському науковому центру екології моря фактично зайнятої причально-складським комплексом" позивачу-2 (правонаступнику Одеського відділення державного океанографічного інституту) була надана інша земельна ділянка, яка має інші межі ніж ті, що були визначені раніше, без внесення відповідних змін у землекористування суміжних землекористувачів, без розробки нового проекту відводу земельної ділянки, що є порушенням вимог законодавства, чинного на той час.

Оскільки розпорядженням №912 від 25.09.1997р. "Про видачу державного акта на право постійного користування землею Українському науковому центру екології моря фактично зайнятої причально-складським комплексом" в порушення вимог законодавства було змінено межі землекористування позивача-2 без розробки нового проекту відводу земельних ділянок, вказане розпорядження правомірно не було застосовано місцевим господарським судом у відповідності до ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Посилання прокуратури та позивачів на матеріали геодезичних досліджень, складених Одеським відділом інституту "Укргеоінформ", з відновленням меж земельної ділянки Українського наукового центру екології моря на підставі Державного акту серії І-ОД №000786 від 15.01.1998р., не може бути прийнято до уваги, оскільки на час проведення інвентаризації земель Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області в 2001-2002 роках та в період розробки проекту відводу земельної ділянки в оренду відповідачу-2 в 2003-2004 роках, і на час проведення Одеським відділенням інституту "Укргеоінформ" геодезичних досліджень межові знаки земельної ділянки, які визначені обома державними актами, що видані позивачу-2, в натурі (на місцевості) були відсутні.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, згідно з Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010р., відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків. При цьому, визначений Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками порядок відновлення меж земельних ділянок передбачає можливість відновлення меж земельної ділянки тільки на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст. 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється нова технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

До матеріалів справи залучено копію Технічної документації, на підставі якої оформлені матеріали для видачі позивачу-2 Державного акту на право постійного користування землею 1-ОД №000786 від 15.01.1998р. В переліку цієї документації відсутнє рішення компетентного органу про її затвердження, що не відповідає вимогам законодавства, зокрема, Земельного кодексу України.

Окрім того, складання акту відновлення меж земельної ділянки можливо виключно за згодою суміжних землекористувачів. Натомість надані суду матеріали геодезичних досліджень не містять оформленого відповідно до вимог законодавства акта відновлення меж земельної ділянки за участю суміжних землекористувачів, що виключає повноту проведених геодезичних робіт.

Позивачами та прокуратурою не надано доказів, які б свідчили про наявність на час видачі Державного акту на право постійного користування землею 1-ОД №000786 від 15.01.1998р. всіх документів, які повинні були розроблятися в обов'язковому порядку відповідно до вимог Закону України "Про землевпорядну експертизу".

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що доводи позивачів і прокуратури про вилучення земельної ділянки у позивача-2 спростовуються висновком землевпорядної експертизи, що міститься в матеріалах проекту відводу земельної ділянки для передачі її в оренду відповідачу-2 за рахунок земель лісового фонду, висновком Комінтернівського районного відділу земельних ресурсів Одеської області від 22.07.2003р. №13-04-1252, висновком відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 22.07.2003р., висновком Комінтернівської районної санітарно-епідеміологічної станції Одеської області від 21.07.2003р. №738, висновком Східної міжрайонної інспекції державного управління екології моря та природних ресурсів в Одеській області від 01.07.2003р. №42, висновком Одеського Державного лісогосподарського об'єднання "Одесаліс" від 17.07.2003р. №01/315, рішенням Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 07.08.2003р. №102-ХХIV, висновком Комінтернівської райради Одеської області від 11.08.2003р. №РР-21-182, висновком Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 18.08.2003р. №1509-1-13, рішенням Одеської обласної ради від 01.11.2003р. №241-XXIV.

У відповідності до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Наведене свідчить про те, що передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

В процесі судового розгляду колегія суддів дійшла висновку про те, що приймаючи оскаржуване розпорядження відповідач-1 був єдиним правомочним органом на території області приймати рішення про вилучення з постійного користування земель лісового фонду і ці повноваження не можуть здійснювати інші державні органи.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачами та прокуратурою не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які б зумовлювали визнання недійсним розпорядження відповідача-1 від 24.12.2003р. №1028А/2003 „Про вилучення та передачу в оренду земельних ділянок для несільськогосподарських потреб на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району", у зв'язку з чим в цій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Відносно позовної вимоги про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 21.02.2004р., укладеного між відповідачами, судом було встановлено наступне.

Згідно з нормами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Виходячи з системного аналізу норм діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами ст. ст. 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України, з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. У зв'язку з цим підлягає встановленню наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а, отже, й дійсність укладеного договору, що оспорюється. Окрім того, оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду (аналогічна правова позиція викладена в п.2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Судом було з'ясовано, що приймаючи розпорядження від 24.12.2003р. №1028А/2003 „Про вилучення та передачу в оренду земельних ділянок для несільськогосподарських потреб на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району", відповідач-1 діяв в межах повноважень, наданих йому Конституцією України, Законом України „Про місцеве самоврядування" та Земельним кодексом України. Доказів на підтвердження протилежного суду не надано.

Саме на підставі вказаного розпорядження відповідача-1 укладався Договір оренди, який оспорюються позивачами та прокуратурою.

В процесі судового розгляду судом не було встановлено підстав для зміни чи скасування розпорядження відповідача-1 від 24.12.2003р. №1028А/2003 „Про вилучення та передачу в оренду земельних ділянок для несільськогосподарських потреб на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району".

Інших підстав для визнання недійсним вищезгаданого Договору оренди позивачами та прокуратурою не наведено.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному випадку відсутні обставини, з якими законодавець пов'язує недійсність договорів (правочинів).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.02.2004р., укладеного між відповідачами, не підлягає задоволенню.

Позовна вимога про зобов'язання відповідача-2 звільнити спірну земельну ділянку є похідною від вищевказаних вимог, у зв'язку з чим в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачами і прокуратурою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного в позові та в апеляційній скарзі.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача-2 (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної науково-дослідної установи "Український науковий центр екології моря м. Одеси" Міністерства охорони навколишнього природного середовища України залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2013р. у справі №5011-66/2654-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-66/2654-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

І.А. Іоннікова