Постанова

від 16.04.2013 по справі 27н/5014/2279/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 27н/5014/2279/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В, Цвігун В.Л., розглянув касаційні скарги - Луганської міської ради; - ПАТ "Фінансист" на постановувід 19.02.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі№27н/5014/2279/2012 господарського суду Луганської області за позовомТОВ "Лугпродзапас" до 1. Луганської міської ради; 2. ПАТ "Фінансист" провизнання недійсним рішення та договору оренди землі за участю представників:

позивача: Федоренка Д.В., дов. від 24.09.2012 №9;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: Шатських В.В., дов. від 15.02.2013 б/н;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.01.2013 (суддя Н. Зюбанова), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2013 (судді В. Манжур, І. Москальова, А. М'ясищев) позов задоволено, визнано недійсним рішення Луганської міської ради від 27.05.08 року № 34/87 "Про передачу Закритому акціонерному товариству "Фінансист" в оренду земельних ділянок під розміщені будівлі та споруди, будівництво та розміщення будівель та споруд адміністративно-побутового призначення за адресою: вул. Оборонная, 20-г та під розміщені будівлі та споруди, будівництво та розміщення будівель та споруд адміністративно-побутового призначення за адресою: вул. Оборонная, 20-ж площею 0,8502 га та 1,0502 га строком на 49 років" в частині передачі в оренду земельної ділянки під розміщені будівлі та споруди, будівництво та розміщення будівель та споруд адміністративно-побутового призначення за адресою: вул. Оборонная, 20-ж площею 1,0502 га строком на 49 років. Визнано недійсним на майбутнє договір оренди землі від 23.09.08, підписаний між Луганською міською радою, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, б. 14, ідент. код 26070794 та Закритим акціонерним товариством "Фінансист", м. Луганськ, вул. Оборонна, 20-г, ідент. код 31138743 (держ.реєстрація від 30.12.08 за № 040840200197).

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Луганська міська рада та ПАТ "Фінансист" - відповідачі у справі - звернулися із касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення господарського суду Луганської області від 08.01.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2013, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вважають, що судами необґрунтовано застосовано до спірних правовідносин ст. 203,215 ЦК України, ст. 15 ЗУ "Про оренду землі". Зауважують, що висновки судів про те, що оскаржуване розпорядження та договір порушують права позивача не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 22.12.98 № 286 було надано в постійне користування ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10954" земельну ділянку площею 3,4222 га. На підставі зазначеного рішення був виданий Державний акт на право постійного користування землею від 22.01.99, зареєстрований за № 720.

ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10954" було ліквідовано як юридична особа за ухвалою суду від 12.12.11 по справі № 20/18б у процедурі банкрутства.

Луганська міська рада (орендодавець) у письмових поясненнях, наданих 29.11.12 (арк. справи 44-45, т. 2), пояснює, що припинення права постійного користування землею площею 3,4222 га ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10954" відбувалось частинами, зокрема:

- рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 17.10.01 № 235/4 припинено ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10954" право постійного користування частиною земельної ділянки площею 0,1135 га за адресою: вул. Оборонна, 20б; вказані зміни були внесені в Державний акт на право постійного користування землею;

- рішенням Луганської міської ради від 29.10.02 № 4/27 припинено право постійного користування частиною земельної ділянки площею 1,9099 га за адресою: вул. Оборонна, 20; вказані зміни були внесені в Державний акт на право постійного користування землею.

- рішенням Луганської міської ради від 03.12.02 № 5/11 припинено право постійного користування частиною земельної ділянки площею 1,2463 га за адресою: вул. Оборонна, 20; вказані зміни були внесені в Державний акт на право постійного користування землею;

- рішенням Луганської міської ради від 27.01.12 № 20/48 припинено право постійного користування ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10954" частиною земельної ділянки площею 0,1525 га за адресою: вул. Оборонна, 20.

25.05.08 Луганською міською радою було прийняте рішення № 34/87 "Про передачу Закритому акціонерному товариству "Фінансист" в оренду земельних ділянок під розміщені будівлі та споруди, будівництво та розміщення будівель та споруд адміністративно-побутового призначення за адресою: вул. Оборонна, 20-г та під розміщені будівлі та споруди, будівництво та розміщення будівель та споруд адміністративно-побутового призначення за адресою: вул. Оборонна, 20-ж площею 0,8502 га та 1,0502 га строком на 49 років" (арк. справи 77-78, т. 1).

В пункті 3.2 рішення ради від 27.05.08 року № 34/87 вказано, що на земельній ділянці площею 0,8502 га за адресою: вул. Оборонна, 20-г та площею 1,0502 га за адресою: вул. Оборонная, 20-ж, не встановлено будь-яких обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб.

На підставі вказаного рішення 23.09.08 між відповідачами у справі було укладено договір оренди землі та ЗАТ "Фінансист" отримав в строкове платне користування на 49 років земельну ділянку під розміщені будівлі та споруди, будівництво та розміщення будівель та споруд адміністративно-побутового призначення, яка знаходиться за адресою: вул. Оборонна, 20-ж, загальною площею 1,0502 га (держ. реєстрація від 30.12.08 за № 040840200197).

Пункт 28 договору оренди від 23.09.08 зазначає, що на орендовану земельну ділянку не встановлено будь-яких обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб.

27.12.10 на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлових будівель, укладеного за результатами аукціону з ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10954" в особі ліквідатора, позивач - ТОВ "Лугпродзапас" купив 35/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 20, а саме: будівлю трансформаторної станції (літера 22-1), будівлю складу пеноблок, площею 40,6 кв.м. (літера 19-1), будівлю приймального пункту цегла площею 9,2 кв.м. (літера 20-1), огорожу (№1-№4), замощення площею 1,246 га (І).

27.04.11 на підставі іншого договору купівлі-продажу частки нежитлових будівель, також укладеного за результатами аукціону з ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10954", у результаті перемоги на аукціоні ТОВ "Лугпродзапас" купило 65/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 20, а саме: будівлю цегла, загальною площею 91,0 кв.м. (літера 15-1).

Позивач є власником вказаних об'єктів нерухомості, оскільки МКП БТІ м. Луганська зареєструвало за ТОВ "Лугпродзапас" в Єдиному державному реєстрі право власності на нерухомі об'єкти, які розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 20, а саме:

- 26.01.11 на будівлю трансформаторної станції (літера 22-1), будівлю складу пеноблок, площею 40,6 кв.м. (літера 19-1), будівлю приймального пункту цегла площею 9,2 кв.м. (літера 20-1), огорожу (№1-№4), замощення площею 1,246 га (І) - витяг про державну реєстрацію прав № 28793744 (арк. справи 31, т. 1);

- 25.05.11 року на будівлю загальною площею 91,0 кв.м. (літера 15-1) - витяг про державну реєстрацію прав № 30076327 (арк. справи 38, т. 1).

Земельна ділянка, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна позивача, перебувала у постійному користуванні ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10954", що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЛГ 002816/4 від 22.01.99, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 720 (арк. справи 46-49, т. 1), Витягом з державного реєстру земель про наявність земельної ділянки (земельних ділянок) у власності (користуванні) №ВТ-441010009832011 від 28.10.11 року та листом Управління з питань земельних ресурсів Луганської міської ради від 29.09.11 № 5257. В подальшому, ця земельна ділянка була передана в оренду ПрАТ "Фінансист"

При зверненні до власника землі (1-го відповідача) з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1102 га під розміщену нежитлову будівлю за адресою: вул. Оборонная, 20, позивач отримав відмову з посиланням на те, що вказана земля є складовою частиною земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні іншого землекористувача - ПрАТ "Фінансист" (2-го відповідача).

Позивач зазначає, що рішення Луганської міської ради від 25.05.2008 №34/87 та договір оренди землі від 23.09.08 порушують його права та законні інтереси як землекористувача. Спірна земельна ділянка необхідна йому для обслуговування придбаної нерухомості.

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 141,155 ЗК України, ст.ст. 203,215,236 ЦК України суди дійшли висновку про те, що право постійного користування спірною земельною ділянкою було припинено ВАТ «Луганське автотранспортне підприємство 10954» лише у 2012 році. Тому, у Луганської міської ради були відсутні правові підстави для передачі у 2008 році земельної ділянки в оренду ЗАТ «Фінансист». За таких обставин, оскаржуване рішення Луганської міської ради не відповідає нормам земельного законодавства, що є підставою для його скасування. І, так як рішення, що покладено в основу спірного договору судом скасовано, то і договір належить визнати недійсним.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними, та такими, що не відповідають встановленим обставинам справи.

Так, відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивача у справі.

В силу положень п.2,3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Пленумом Вищого господарського суду України у постанові від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог статті 124 ЗК України і статті 16 Закону України "Про оренду землі" (п. 2.9).

При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства (п. 2.10).

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду (п. 2.11).

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Так, приписами ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент придбання позивачем нерухомості) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч.1). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2). Тобто мова йде про обсяг прав, а не про розмір земельної ділянки.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти (п.6).

Згідно зі ст. 124 ЗК України (в редакції, чинній на момент придбання позивачем нерухомості) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. При цьому, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України в редакції, чинній на момент придбання позивачем нерухомості).

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним рішення Луганської міської ради від 27.05.2008 судами взагалі не досліджено та достеменно не встановлено, що ТОВ "Лугпродзапас" на момент винесення спірного розпорядження, тобто у 2008 році, набуло в оренду земельну ділянку, чи частину земельної ділянки, передану ПрАТ "Фінансист" за спірним рішенням.

Судами правильно зазначено, що в силу приписів ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, придбавши нерухомість, позивач має право на частину земельної ділянки, необхідної для обслуговування цієї нерухомості. Однак, набуття цього права здійснюється у встановленому законом, тобто ст.ст. 120,123,124 ЗК України, порядку.

Так, ст. 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Приписами ст. 123 ЗК України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення.

До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про відмову у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Суди встановили, що позивач звернувся до міської ради із заявою про надання земельної ділянки, однак листом йому повідомили про неможливість надання спірної земельної ділянки в оренду. Ці дії ради позивач до адміністративного суду не оскаржував, не просив зобов'язати раду вчинити дії, передбачені ст. 123 ЗК України.

Крім того, встановивши, що нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, площею 0,1102 га, суди, задовольняючи позовні вимоги, визнали недійсним рішення ради від 27.05.2008 №34/87 в частині земельної ділянки площею 1,0502 га. При цьому, оскаржувані судові рішення не містять посилань на те, на якому правовому титулі ця земельна ділянка належить позивачу. В матеріалах відсутні документи, передбачені ст. 126 ЗК України, що посвідчують право на земельну ділянку. Також, судами встановлено, що при прийнятті 1-им відповідачем рішення від 27.05.08 № 34/87 про виділення землі для 2-го відповідача площею 1,0502 га не було повністю припинено право постійного користування ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10954" частиною земельної ділянки площею 0,1525 га, у т.ч. 0,1102 га землі, на якій розташована придбана позивачем будівля складу із замощенням. Однак, суди не посилаються на належні та допустимі докази на підтвердження цього факту. Незрозуміло, з чого суди дійшли висновку про те, що право постійного користування земельними ділянками, переданими ПрАТ "Фінансист" за спірним рішенням ради від 27.05.08 № 34/87 було припинено у 2012, а не у 2002 році. Судами лише зауважено, що матеріали Інвентаризаційної справи № 38619 щодо земельної ділянки за адресою: м. Луганськ, р-н Ленінський, вул. Оборонна № 20, свідчать про те, що спірна земельна ділянка входила до складу землі площею 3,4222 га, яку рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 22.12.98 № 286 було надано в постійне користування ВАТ "Луганське автотранспортне підприємство 10954". Водночас, копія Інвентаризаційної справи № 38619 в матеріалах справи відсутня. Як і належні докази того, що позивач оформив у встановленому законом порядку право оренди щодо спірної земельної ділянки. Отже, висновок судів про те, що земельна ділянка, площею 0,1102 га фактично стала предметом постійного користування за Державним актом серії І-ЛГ 002816/4 від 22.01.99 та оренди у різних суб'єктів господарювання є передчасним.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 23.09.2008 колегія суддів зазначає наступне.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що із позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи (п. 2.4).

В силу ст.ст. 203,215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, щодо відповідності змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Судами підстави недійсності правочинів, визначені ст. ст. 203,215 ЦК України щодо спірного договору, взагалі не досліджувалися. Не з'ясовувалося, яким чином, договір укладений у 2008 році порушує права позивача, який не є його стороною і який став власником нерухомого майна лише в 2010-2011 роках. Крім цього, позивач не надав суду документів, які відповідно до ст. 126 ЗК України посвідчують право на землю.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання застосування розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що відповідно до частини першої статті 4 7 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111 9 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Порушення судами норм процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи є підставою для скасування прийнятих у справі рішення господарського суду Луганської області від 08.01.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2013. Касаційний суд на підставі ст.111 9 ГПК України направляє справу на новий розгляд до місцевого суду, оскільки вказаних порушень припустилися як суд першої, так і апеляційної інстанцій.

Під час нового розгляду справи необхідно усунути зазначені вище порушення.

З'ясувати, чи оформлено позивачем у встановленому законом порядку (ст. 123,124,126 ЗК України) право користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування нерухомості; чи мав позивач у 2008 році права на земельну ділянку, необхідну йому для обслуговування придбаної нерухомості; де саме розташована нерухомість позивача та земельна ділянка на якій вона розміщена (на землях, переданих ПрАТ "Фінансист"?); який розмір земельної ділянки, необхідний позивачу для обслуговування належної йому нерухомості, чи визначений розмір земельної ділянки у договорах про відчуження нерухомості; чи отримав позивач у встановленому законом порядку документ, що посвідчує його право на спірну земельну ділянку.

Встановити, які саме права позивача порушуються рішенням ради від 27.05.08 № 34/87 та договором оренди землі від 23.09.2008. До встановлених обставин справи правильно застосувати норми процесуального та матеріального права, винести законне, обґрунтоване рішення суду.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Луганської міської ради та ПрАТ "Фінансист" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 08.01.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2013 у справі №27н/5014/2279/2012 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун