Постанова

від 16.04.2013 по справі 13/5014/2042/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 13/5014/2042/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргуДПІ у місті Свердловську Луганської області та Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року у справі господарського суду № 13/5014/2042/2012 Луганської області за позовом ТОВ "Консалтингова фірма "Експерт" до ВАТ "Свердловське АТП 10973" про стягнення 55 500 грн. за відсутності явки в судове засідання представників сторін,

ВСТАНОВИВ :

у серпні 2012 року ТОВ "Консалтингова фірма "Експерт" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до ВАТ "Свердловське АТП 10973" (далі - відповідач) про стягнення 55 500 грн. заборгованості за договорами про оцінку майна, що становить вартість наданих позивачем послуг з оцінки майна відповідача з метою визначення його початкової ціни для реалізації на відкритих торгах (аукціоні).

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.09.2012 року (суддя Яресько Б.В.) позов задоволено, стягнено з відповідача на користь позивача кошти в сумі 55 500 грн. та судовий збір в розмірі 1609, 50 грн., повернено позивачу надмірно сплачений судовий збір в сумі 43, 50 грн. за квитанцією №3101061 від 07.08.2012 року. Постановляючи рішення, суд обґрунтував його встановленням факту укладення між позивачем та відповідачем договорів про оцінку майна, їх фактичного виконання позивачем шляхом надання послуг з оцінки майна, та виникнення у зв'язку з цим у відповідача зобов'язання з оплати вартості наданих послуг на суму, що відповідає розміру заявлених позовних вимог (а.с. 92 - 93).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДПІ у місті Свердловську Луганської області та Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області (далі - скаржники) звернулися до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати рішення суду першої інстанції від 17.09.2012 року, аргументуючи тим, що послуги з оцінки майна боржника - ВАТ "Свердловське АТП 10973" фактично були надані позивачем, однак не складався акт приймання-передачі наданих послуг, що є підставою для розрахунків між сторонами, а також тим, що у спірних договорах сторонами не визначено вартості наданих послуг, що є істотною умовою договору.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Ломовцевої Н.В., суддів: Принцевської Н.М., Скакуна О.А.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області та Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 17.09.2012 року у справі №13/5014/2042/2012 припинено, справу №13/5014/2042/2012 повернено до господарського суду Луганської області з підстав встановлення обставин відсутності у заявників апеляційної скарги права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 17.09.2012 року у справі №13/5014/2042/2012, з огляду на те, що вони не є сторонами у справі, а в оскаржуваному рішенні суд не вирішував питання про їх права та обов'язки (а.с. 114 - 115) .

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, скаржники звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просили скасувати ухвалу апеляційного суду від 30.10.2012 року та рішення суду першої інстанції від 17.09.2012 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 179, 180, 189 Господарського кодексу України, статей 16, 17, 23, 25, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 27, 32 - 34, 43, 65, 82 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Зокрема, скаржники зазначали про укладення відповідачем в особі ліквідатора ВАТ "Свердловське АТП 10973" - арбітражного керуючого Седляра О.П. з позивачем договорів про надання послуг з оцінки майна боржника без погодження з комітетом кредиторів, про відсутність у зазначених договорах умови про ціну та ненадання позивачем актів приймання-передачі наданих послуг, які відповідно до умов договорів є підставою для розрахунків між сторонами.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.04.2013 року відмовлено ДПІ у місті Свердловську Луганської області та Управлінню Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області у прийнятті касаційної скарги в частині оскарження рішення господарського суду Луганської області від 17.09.2012 року у справі №13/5014/2042/2012, відновлено ДПІ у місті Свердловську Луганської області та Управлінню Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області строк для подання касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року у справі №13/5014/2042/2012, прийнято касаційну скаргу в цій частині до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.04.2013 року о 12 год. 10 хв.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 17 Цивільного кодексу України, орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи , фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 4 1 ГПК України передбачено дві форми судового процесу: позовне провадження та провадження у справах про банкрутство, яке здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

До складу учасників судового процесу, згідно з частиною 1 статті 18 ГПК України, входять сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Стаття 91 ГПК України визначає осіб, що мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, якими є, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки .

Отже, право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, мають сторони у справі, прокурор, а також особи, які не були залученні до участі у справі, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо стосується їх прав та обов'язків.

Тобто, судом першої інстанції має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Пунктом 5 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено про те, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Абзацом 5 пункту 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що апеляційне провадження у справі може бути припинено з підстав, зазначених у пунктах 1 (у тому числі якщо буде встановлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не мала права на таке подання) і 6 частини першої статті 80 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 65 ГПК України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2012 року, зокрема, порушено апеляційне провадження за зазначеною вище апеляційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 17.09.2012 року у справі №13/5014/2042/2012, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області та ДПІ у місті Свердловську Луганської області надати суду письмові пояснення, в яких обґрунтувати в чому саме, полягає порушення прав апелянтів в оскаржуваному рішенні господарського суду Луганської області від 17.09.2012 року (а.с. 99, 99 - зворот).

Однак, як було встановлено судом апеляційної інстанції, на час слухання справи вимоги ухвали апеляційного суду від 15.10.2012 року заявниками апеляційної скарги не виконано.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом ДПІ у місті Свердловську Луганської області та Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області не є сторонами у справі №13/5014/2042/2012, оскаржуване рішення суду першої інстанції від 17.09.2012 року не містить судження про їх права та обов'язки, при цьому, заявники апеляційної скарги є кредиторами боржника у справі про банкрутство ВАТ "Свердловське АТП 10973", яке є відповідачем у даній справі.

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи скаржників про порушення їх прав, як кредиторів боржника, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, яким з відповідача стягнено заборгованість з оплати послуг за оцінку його майна в процедурі банкрутства, не можуть вважатися належним обґрунтуванням їх права на апеляційне оскарження в розумінні статті 91 ГПК України, у зв'язку з чим припинив апеляційне провадження за їх апеляційною скаргою на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками апеляційного суду та зазначає про помилковість висновків скаржників про невірну оцінку апеляційним судом, як необґрунтованих, доводів скаржників про порушення їх прав оскаржуваним рішення суду першої інстанції від 17.09.2012 року як таких, що спрямовані на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції касаційного суду відповідно до статті 111 7 ГПК України.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що скаржники, як учасники провадження у справі про банкрутство відповідача вправі у межах такого провадження оскаржувати дії ліквідатора боржника відповідно до статей 24, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", подавати заяви про припинення повноважень ліквідатора, якщо ним порушується законодавство про банкрутство в ході проведення ліквідаційної процедури і таким чином вимагати усунення порушень закону в ході розгляду справи про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, фактично предметом позову у справі №13/5014/2042/2012 є стягнення заборгованості за договорами на проведення оцінки групи інвентарних об'єктів №20/07-2010 від 20.07.2010 року; на проведення актуалізації звіту про оцінку інвентарних об'єктів №09/06-11 від 09.06.2011 року та на проведення оцінки №30/09 від 30.09.2011 року, які були укладені між ТОВ "Консалтингова фірма "Експерт" та ВАТ "Свердловське АТП 10973", відповідно до яких позивач, за замовленням відповідача, зобов'язався провести оцінку групи інвентарних об'єктів, що перебувають на балансі відповідача з метою визначення початкової ціни для реалізації майна на відкритих торгах (аукціоні), а відповідач зобов'язався прийняти виконану роботу та оплатити її (а.с. 27 - 28, 25 - 26, 29 - 30).

При цьому, апеляційним судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджується набуття заявниками апеляційної скарги статусу сторони у спірних договорах про надання послуг з оцінки майна.

З огляду на встановлене апеляційним судом, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що заявниками апеляційної скарги належним чином не обґрунтовано та не доведено порушення їх прав оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, у зв'язку з чим погоджується з висновками апеляційного суду про те, що викладені в апеляційній скарзі вимоги не можуть бути предметом апеляційного розгляду, а апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень касаційного суду, згідно з приписами статей 111 5 , 111 7 ГПК України, не вбачає правових підстав для скасування ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року у справі №13/5014/2042/2012, а доводи скаржників вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ДПІ у місті Свердловську Луганської області та Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року у справі №13/5014/2042/2012 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко