Постанова

від 18.04.2013 по справі 5006/25/148/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 5006/25/148/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І. суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В. розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.02.13 у справі№5006/25/148/2012 господарського суду Донецької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доКомунального підприємства "Міськтепломережа" простягнення суми за участю представників від: позивачане з'явилися, були належно повідомлені, відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Донецької області із позовом про стягнення із Комунального підприємства "Міськтепломережа" 391555,77 грн., з яких 320581,35 грн. - сума основної заборгованості за спожитий природний газ, 27033,26 грн. - пеня, 2254,26 грн. - інфляційні нарахування, 6000,95 грн. - 3% річних, 35685,96 грн. - 7%-й штраф.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.12.12 (головуючий-суддя Зекунов Е.В.) залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.13 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Скакун О.А.) позов задоволено частково. Стягнуто 13 516,63 грн. пені, 2 254,26 грн. інфляційних нарахувань, 6 000,95 грн. 3% річних, 35 685,95 грн. 7%-го штрафу, на загальну суму 57 457,80 грн. Припинено провадження в частині стягнення 320 581,35 грн. у зв'язку зі сплатою. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими актами, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України зі скаргою, в якій просить скасувати: постанову апеляційної інстанції повністю, а рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені. Свої доводи скаржник обгрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.549-552 ЦК України) та процесуального права (ст.4-2, 43, 83, 84 ГПК України). Відповідач у запереченні на касаційну скаргу від 26.03.13 №01-111, відхилив її доводи, посилаючись на законність та обґрунтованість судових актів.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 між позивачем і відповідачем укладено договір №11-5/ТЕ купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями та додатки до нього (Договір), відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачеві імпортований природний газ, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем умов п.6.1 договору, він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. На момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, договір був чинним (п.11.1 договору).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, протягом листопада-грудня 2011 року та січня-квітня 2012 передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 754939,71 грн., що підтверджується актами передачі-приймання-природного газу. Відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати отриманого природного газу у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору.

Разом із тим, 20.09.12 відповідачем сплачено позивачу 13 454,24 грн., тобто, станом на 05.11.12 (момент подання позову до суду першої інстанції) позивачем безпідставно заявлена сума у розмірі 13 454,24 грн., отже позовна вимога в цій частині обґрунтовано залишена місцевим судом без задоволення.

Крім того, решта основної суми заборгованості у розмірі 307127,11грн., відповідачем погашена до ухвалення рішення по справі у повному обсязі, тому суд першої інстанції, застосовуючи положення п. 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України припинив провадження у справі в цій частині у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Відповідач у клопотанні від 10.12.12 №01-324, зокрема, просив суд зменшити розмір пені на 99 %, посилаючись на те що причиною несвоєчасного погашення заборгованості стало відсутність бюджетного фінансування для погашення різниці в тарифах на надані послуги та скрутне фінансове становище установи, що підтверджується договорами про організацію розрахунків, зведеним реєстром договорів, розшифровкою сум дотації з бюджету за 2011 рік та за 9 місяців 2012 року.

Скаржник не оскаржує судові акти в частині стягнення суми основної заборгованості, 3% річних та інфляційних, тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції. Скарга стосується правомірності зменшення судами пені на 50%, враховуючи положення ст.83 ГПК України. При цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

Суди попередніх інстанцій, зменшуючи заявлену до стягнення пеню, взяли до уваги те, що порушення умов договору щодо своєчасної оплати за поставлений природний газ відбулося у зв'язку з недостатнім бюджетним фінансуванням на погашення заборгованості. Однак, така обставина не звільняє відповідач від обов'язку перераховувати продавцю кошти за отриманий товар, оскільки відсутність фінансування не визначена законодавчо як підстава, що звільняє від виконання зобов'язань. Через що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. А тому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про можливість задоволення клопотання відповідача та зменшити розмір пені на 50%. Таким чином, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 13 516,63 грн.

Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне підтримати правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про надання відстрочки.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів суди попередніх інстанцій дійшли висновків про необхідність використання такого права суду. Суд касаційної інстанції вважає такий висновок правомірним, тому касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.13 у справі №5006/25/148/2012 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій