Постанова

від 18.04.2013 по справі 19/63/2012/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 19/63/2012/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І. суддівБондар С.В. (доповідач), Палія В.В. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явились на рішенняГосподарського суду Вінницької області від 30.10.2012 року та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року у справі№ 19/63/2012/5003 за позовомКолективного підприємства "Управління механізації будівництва" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" простягнення заборгованості 20 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство "Управління механізації будівництва" (далі позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" (далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 20 000 грн., яка виникла у відповідача за договором № 21 від 07.06.2011 року (далі Договір).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.10.2012 року позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що у відповідача виникла заборгованість за Договором у розмірі 20 000 грн., яка не оплачена відповідачем.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями відповідача звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В своїй касаційній скарзі відповідач звертає увагу суду на те, що позивач не надавав відповідачу послуги по демонтажу та перебазуванню баштового крану і відповідно відповідач не має обов'язку сплачувати відповідачу за не надані ним послуги. Відповідач також вважає, що судом надана невірна оцінка матеріалів зібраних у справі та невірно застосовано діюче законодавство.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

07.06.2011 року між сторонами у справі укладено Договір, відповідно до якого позивач надає відповідачу послуги баштовим краном КБ - 403 та виконує демонтаж крану КБ - 403 (п.1.1 Договору).

Вартість виконаних робіт складає: робота крана КБ - 403 - 90 грн. за 1 м/год.; демонтаж баштового крану КБ - 403 та перевезення баштового крану на базу позивача - 20 000 грн. (п.2.1 Договору).

Відповідно до розділу 4 Договору відповідач проводить оплату наданих послуг баштовим краном КБ - 403 кожний місяць, згідно акту виконаних робіт по наданню послуг на протязі 3-х банківських днів, з дати надання рахунку позивачем (п.4.1 Договору).

До початку робіт, відповідач сплачує вартість демонтажу та перевезення баштового крану КБ - 403, в сумі 20 000 грн., з урахуванням ПДВ (п.4.2).

Умови Договору свідчать про те, що у відповідача обов'язок, сплатити роботи зазначені в п. 4.2 Договору, виник ще до початку робіт.

До матеріалів справи (а.с. 12- 17) залучені акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 65 370 грн., а також рахунок - фактура № СФ - 0000073 від 07.06.2011 року на загальну суму 20 000 грн. (разом з ПДВ) за демонтаж та перебазування КБ - 403 (баштовий кран).

Відповідачем не надано доказів того, що ним сплачені послуги за демонтаж баштового крану на умовах передбачених п.4.2 Договору.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки п.4.2 Договору визначає час оплати послуг з демонтажу та перевезенню баштового крану, а матеріали справи свідчать про те, що час виконання зобов'язань відповідача щодо оплати зазначених послуг настав до часу звернення позивача з позовною заявою (12.09.2012 року), суди обґрунтовано прийшли до висновку про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а судові рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" відмовити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 30.10.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року у справі № 19/63/2012/5003 залишити без змін.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

В.В.Палій