Постанова

від 11.04.2013 по справі 826/2938/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2013 року 14:45 № 826/2938/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Бєлицької І.В., Ляпкало Т.Б.,

від відповідача: Мильникової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариство з обмеженою відповідальністю Міріад до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби пропро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 січня 2013 року № 0000322220, № 0000312220, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Міріад (далі - позивач, ТОВ Міріад ) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 січня 2013 року № 0000322220, № 0000312220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2013 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач помилково дійшов висновку про безтоварність операцій, здійснених між ТОВ Міріад та ТОВ Віннерком і ТОВ Віп Трейд , в результаті чого позивачеві було донараховано податок на додану вартість у сумі 555 349,00 грн. та 510 921,00 грн. податку на прибуток за наслідками господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Позивач зазначав, що укладені ним правочини з контрагентами ТОВ Віннерком і ТОВ ВіпТрейд відповідають вимогам чинного законодавства та направлені на реальне настання правових наслідків, їх реальне фактичне виконання підтверджується первинними документами, якими зафіксовані факти здійснення господарських операцій, в тому числі податковими накладними, отриманими від вказаних контрагентів, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також позивач вказував на те, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому позивач не може нести відповідальність за зобов'язаннями своїх контрагентів ТОВ Віннерком і ТОВ Віп Трейд з іншими контрагентами (ТОВ МПС Капітал , ТОВ Укртеплокомплект , ТОВ Сіріус-Гранд ), з якими ТОВ Міріад ніколи не мало господарських взаємовідносин.

Крім того, позивач звертав увагу суду на те, що поставлені його контрагентами ТОВ Віннерком і ТОВ Віп Трейд товари, були використані ним у власній господарській діяльності, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що свідчить про реальність проведених операцій із зазначеними суб'єктами господарювання, а тому висновок відповідача про нікчемність правочинів, укладених з вказаними контрагентами, є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем порушено пункти 198.3, 198.6 ст. 198, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення витрат до складу валових відбулося на підставі первинних документів за наслідками операцій з ТОВ Віннерком і ТОВ Віп Трейд , оскільки господарських операцій з виконання робіт не відбувалось, що свідчить про протиправність правочинів, укладених з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Міріад (код ЄДРПОУ 37035285) зареєстроване Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією 28.04.2010 року, що підтверджується копією виписки серії ААВ № 640024 та копією довідки АА № 627872 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданою 05.04.2012року (том І, а.с. 82, 85).

ТОВ Міріад перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з 30.04.2010 року за № 21470, що підтверджується копією довідки про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП від 29.03.2012 № 17805/14/18-21470 (том І, а.с. 83) та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 200038688 про реєстрацію платника податку на додану вартість (том І, а.с. 84).

Як вбачається з матеріалів справи у період з 19.12.2012року по 25.12.2012року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ Міріад з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Віннерком та ТОВ Віп Трейд за період з 01.10.2011по 31.12.2011.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1/22-222-37035285 від 02.01.2013 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І, а.с. 12-19.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення форми Р від 18 січня 2013 року :

- № 0000322220 , яким позивачу за порушення пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 555 349,00 грн., у тому числі за основним платежем - 444 279,00 грн. та за штрафними санкціями - 111 070,00 грн. (том І, а.с. 10);

- № 0000312220 , яким позивачу за порушення підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 510 921,00 грн. за основним платежем (том І, а.с. 11).

Наведені податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби м. Києва, яка рішенням від 05.02.2013 № 1176/10/12-3-03 продовжила строк розгляду первинної скарги ТОВ Міріад по 29.03.2013 включно (том І, а.с. 20).

Водночас, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про оскарження податкових повідомлень-рішень від 18 січня 2013 року № 0000322220, № 0000312220 до завершення процедури їх адміністративного оскарження.

Під час перевірки було встановлено, що ТОВ Міріад на підставі господарських договорів купівлі-продажу придбало товари з віднесенням сплачених за них сум до складу валових витрат підприємства, а до складу податкового кредиту з податку на додану вартість - сум ПДВ, сплачених ним у складі вартості товарів, поставлених ТОВ Віннерком та ТОВ Віп Трейд . За укладеними між позивачем та його контрагентами господарськими договорами було проведено розрахунки в повному обсязі.

Як вбачається з Акту перевірки, податковий орган в ході аналізу бази даних АІС Співставлення посадкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановив, що фактичне місцезнаходження ТОВ Віннерком не відоме, свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 14.12.2012. Перевіряючими також було використано складений ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Віннерком , з якого вбачається, що контрагенти зазначеного підприємства - ТОВ МПС Капітал і ТОВ Укртеплокомплект - мають ознаки фіктивності.

Інший контрагент позивача - ТОВ Віп Трейд також за своїм місцезнаходженням не знаходиться, його свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 13.02.2012, згідно інформації ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС ТОВ Віп Трейд сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок ТОВ Сіріус-Гранд , у господарських взаємовідносинах з яким податковим органом не встановлено факту передачі товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

За наведених підстав органом державної податкової служби зроблено висновок, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ Міріад з ТОВ Віннерком та ТОВ Віп Трейд не мали реального характеру, оскільки фінансово-господарська діяльність ТОВ Віннерком та ТОВ Віп Трейд здійснюється поза межами правового поля, а правочини, що укладаються ними, не спричиняють правових наслідків, які обумовлюються ними.

У зв'язку з вищевикладеним податковий орган дійшов висновку, що бухгалтерські та податкові документи, складені ТОВ Віннерком та ТОВ Віп Трейд по взаємовідносинах з ТОВ Міріад є недійсними, внаслідок чого ТОВ Міріад в порушення:

- підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України було занижено податок на прибуток у ІV кварталі 2011 року на суму 510 921,00 грн.;

- пунктів 198.3, 198.6 ст. 198Податкового кодексу України було занижено податок на додану вартість на загальну суму 444 279,00 грн., у тому числі за жовтень 2011 року в сумі 247 728,00 грн., за листопад 2011 року - 125 066,00 грн., за грудень 2011 року - 71 485,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ Міріад (Покупець) та ТОВ Віннерком (Продавець) було укладено Договір № 1210-11 від 12 жовтня 2011 року , за умовами якого ТОВ Віннерком зобов'язувалось протягом дії договору поставити ламіновану фанеру на суму 2 306 400,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 384 400,00 грн., а Покупець - прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених договором (том І, а.с. 96).

На підставі вказаного договору ТОВ Віннерком було виписано рахунок-фактуру № СФ-0000131 від 12 жовтня 2011 року на поставку ламінованої фанери ФСФ на суму 2 306 424,32 грн., в тому числі податок на додану вартість - 384 404,05 грн.(том І, а.с. 97), поставка якої підтверджується видатковими накладними № РН-0000390 від 05 грудня 2011 року, № РН-0000225 від 01 грудня 2011 року, № РН-0000215 від 28 листопада 2011 року, № РН-0000214 від 25 листопада 2011 року, № РН-0000126 від 31 жовтня 2011 року, № РН-0000120 від 31 жовтня 2011 року,№ РН-0000125 від 28 жовтня 2011 року (том І, а.с. 105-111).

За наслідками поставки товарів ТОВ Віннерком було виписано на користь позивача податкові накладні № 23 від 05.12.2011 на суму 53 912,52 грн., в тому числі податок на додану вартість - 8 985,42 грн., № 19 від 01.12.2011 на суму 375 000,12 грн., в тому числі податок на додану вартість - 62 500,02 грн., № 25 від 28.11.2011 на суму 375 000,12 грн., в тому числі податок на додану вартість - 62 500,02 грн., № 24 від 25.11.2011 на суму 375 396,26 грн., в тому числі податок на додану вартість - 62 566,04 грн., № 18 від 31.10.2011 на суму 238 865,28 грн., в тому числі податок на додану вартість - 39 810,88 грн., № 18 від 18.10.2011 на суму 418 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 69 666,67 грн., № 16 від 17.10.2011 на суму 470 250,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 78 375,00 грн.(том І, а.с. 98-104).

Вказані податкові накладні були включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2011 року.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Міріад (Покупець) та ТОВ Віп Трейд (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 0210 від 02 жовтня 2011 року , за умовами якого ТОВ Віп Трейд зобов'язувалось в порядку і на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти і сплатити товар в порядку і на умовах, визначених договором. Ціна товару вказується в рахунку-фактурі (том І, а.с. 112-113).

На підставі вказаного договору ТОВ Віп Трейд було виписано рахунок-фактуру № СФ-06/53 від 12 жовтня 2011 року на поставку цементно-стружкової плити товщиною 16 мм на суму 329 251,20 грн., в тому числі 59 875,20 грн. податку на додану вартість (том І, а.с. 114), поставка якої підтверджується видатковими накладними № РН-0000992 від 31 жовтня 2011 року та № РН-0000991 від 28 жовтня 2011 року (том І, а.с. 117-118).

За наслідками поставки товарів ТОВ Віп Трейд було виписано на користь позивача податкові накладні № 15 від 17.10.2011 на суму 187 498,08 грн., в тому числі податок на додану вартість - 31 249,68 грн. та № 16 від 31.10.2011на суму 171 753,12 грн., в тому числі податок на додану вартість - 28 625,52 грн. (том І, а.с. 115-116).

Вказані податкові накладні були включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2011 року, що відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2011 року (том І, а.с. 131-141).

Витрати по взаємовідносинах з ТОВ Віннерком та ТОВ Віп Трейд за ІV квартал 2011 року були віднесені позивачем до складу валових витрат у зазначеному періоді.

Правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками вказаних господарських операцій є предметом даного судового спору.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000322220 від 18 січня 2013 року, якими позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби та в Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11Вищим адміністративним судом України сформовано позицію, відповідно до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року

№ 2755-VI, що набрав чинності 01 січня 2011 року (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаної правової норми суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ Міріад до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2011 року (том І, а.с. 154-186) у складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Віннерком та ТОВ Віп Трейд , які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням товарів. Суми сплачених вартостей товарів, отриманих від зазначених підприємств, було також віднесено позивачем до валових витрат підприємства, що відображено в декларації з податку на прибуток підприємства за ІV квартал 2011 року (том І, а.с. 144-153)

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

За наданою ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС інформацією від 26.03.2013 № 2800/9/102-09 ТОВ Віп Трейд включено до Реєстру платників податку на додану вартість 27.12.2010 , про що було видано Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100316443 від 27.12.2010. Відповідно до наданої копії рішення № 14/107 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ Віп Трейд було анульовано 13.02.2012 року за ініціативою державної податкової служби, тобто на момент здійснення господарських операцій - жовтень-грудень 2011 року - вказане свідоцтво було чинним і ТОВ Віп Трейд мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (том І, а.с. 127-130).

ТОВ Віннерком згідно наданої ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС інформації було зареєстроване платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100245484 від 17.09.2009р. Вказане свідоцтво було анульоване 14.12.2012 року за ініціативою державної податкової служби, тобто на момент здійснення господарських операцій - жовтень, листопад та грудень 2011 року - вказане свідоцтво було чинним і ТОВ Віннерком мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ Віннерком та ТОВ Віп Трейд до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1статті 201 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявними в матеріалах справи витягом № 16127298 від 21.03.2013 та довідкою № 16127426 від 21.03.2013 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджується, що ТОВ Віп Трейд станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та знаходилося за адресою: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, будинок 65. Зареєстрованими видами діяльності підприємства є: 51.90.0 Інші види оптової торгівлі , 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (том І, а.с. 203-205, 210).

Відповідно до наявних в матеріалах справи витягу № 16127380 від 21.02.2013 та довідки № 16127552 від 21.03.2013 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб ТОВ Віннерком станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та знаходилося за адресою: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, будинок 5-А. Зареєстрованими видами діяльності підприємства є, зокрема, 51.41.0 Оптова торгівля текстильними виробами , 51.55.0 Оптова торгівля хімічними продуктами , 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту , 51.90.0 Інші види оптової торгівлі (том І, а.с. 206-209).

Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, контрагент позивача - ТОВ Віннерком та ТОВ Віп Трейд на момент проведення господарських операцій не були ліквідовані, їх діяльність у встановленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ вказані підприємства не були виключені. Відтак, вказані підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність виконання ТОВ Віннерком та ТОВ Віп Трейд господарських договорів про поставку товарів на користь ТОВ Міріад з метою їх використання останнім у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними довідки АА № 627872 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) до основних видів діяльності ТОВ Міріад належать: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням , 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення , 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення , 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням , 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами , 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (том І, а.с. 85).

Матеріали справи свідчать, що товари, які поставлялися ТОВ Віннерком та ТОВ Віп Трейд , фактично замовлялися позивачем з метою використання у власній господарській діяльності.

Так, ламінована фанера, поставлена позивачеві за Договором № 1210-11 від 12 жовтня 2011 року ТОВ Віннерком , та цементно-стружкової плити, поставлена за Договором купівлі-продажу № 0210 від 02 жовтня 2011 року ТОВ Віп Трейд , були продані позивачем ДК Укргазвидобування НАК Нафтогаз України за Договором № УГВ 4450/11-11 про закупівлю товарів за державні кошти від 24 жовтня 2011 року (том І, а.с. 21-25). Поставка зазначених товарів ТОВ Міріад підтверджується актами прийому-передачі, податковими накладними, Договором перевезення вантажу № 231011 від 23.10.2011 року, укладеним ТОВ Міріад з ФОП ОСОБА_5, Договором перевезення вантажів автотранспортом № 041-11 від 21.10.2011 року, укладеним з Автопромисловим приватним підприємством Мир , актами здачі-прийому робіт, рахунками-фактурою, товарно-транспортними накладними (том І, а.с. 21-81).

Таким чином, придбання товарів у ТОВ Віннерком та ТОВ Віп Трейд здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності - оптової торгівлі товарами, що відносяться до його основних видів діяльності.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ Віннерком та ТОВ Віп Трейд є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари у вказаних підприємств придбавалися позивачем з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Фактично, згідно висновків Акту перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, головною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань були вищеописані обставини діяльності контрагентів в другому ланцюгу господарських відносин - ТОВ МПС Капітал , ТОВ Укртеплокомплект та ТОВ Сіріус-Гранд , з якими позивач безпосередньо не мав господарських взаємовідносин.

Суд вважає, що порушення контрагентом позивача та/або його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції , вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Слід зазначити, що зі змісту Акту перевірки не вбачається дослідження реальності отримання позивачем товарів від його безпосередніх постачальників - ТОВ Віннерком та ТОВ Віп Трейд , рівно як і не наведено жодних фактів, які б свідчили про неможливість виконання таких операцій.

Крім того, відповідач не надав суду жодних доказів того, що фіктивний характер діяльності ТОВ МПС Капітал , ТОВ Укртеплокомплект та ТОВ Сіріус-Гранд унеможливлює виконання безпосередніми постачальниками позивача - ТОВ Віннерком і ТОВ Віп Трейд своїх зобов'язань з поставки товарів.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ Віннерком і ТОВ Віп Трейд реально не здійснювалися через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами господарські відносини визнані безтоварними.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про можливі дефекти статусу постачальників йому товару у другому та наступних ланцюгах поставок, в матеріалах справи відсутні.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ Віннерком та ТОВ Віп Трейд , які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ Віннерком та ТОВ Віп Трейд з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В Акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ Міріад правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за жовтень, листопад та грудень 2011 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 ст. 198Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС податкового повідомлення-рішення № 0000322220 від 18 січня 2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 555 349,00 грн., у тому числі за основним платежем - 444 279,00 грн. та за штрафними санкціями - 111 070,00 грн. є неправомірними.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000312220 від 18 січня 2013року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України визначає правила оподаткування податком на прибуток підприємств з 01 січня 2011 року.

У відповідності до п 138.1ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення ПК України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

В даному разі, як було встановлено судом, факт поставки ТОВ Віннерком та ТОВ Віп Трейд на користь позивача товарів підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, які були складені в залежності від виду господарської операції, а саме - договорами, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними тощо, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів.

Договори, на виконання яких складалися зазначені первинні документи, є чинним на день розгляду спору, в судовому порядку недійсним не визнавалися, його сторонами виконано в повному обсязі.

Подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи (том І, а.с. 21-81).

З огляду на вищевказане, враховуючи, що валові витрати позивача на суму 510 921,00 грн. за договором з ТОВ Віннерком та ТОВ Віп Трейд підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача встановлена в ході судового розгляду, суд приходить до висновку про правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пункту 138.1 ст. 138, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000312220 від 18 січня 2013 року - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ Міріад підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 36 від 01 березня 2013 року (том І, а.с. 119).

За таких обставин суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 18 січня 2013 року № 0000322220, № 0000312220.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Міріад судові витрати у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 15 квітня 2013 року.