Постанова

від 10.04.2013 по справі 5011-22/10227-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2013 р. Справа№ 5011-22/10227-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Мальченко А.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:не з'явився ;

відповідача:Трегуб О.А., довіреність № 25/64 від 18.06.2012;

третя особа: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон-777"

на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2012

у справі № 5011-22/10227-2012 (суддя: Самсін Р.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон-777"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Аякс"

про відшкодування збитків (6 900 грн.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 31.08.2012 (суддя Самсін Р.І.) в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 (судді: Чорногуз М.Г., Алданова С.О., Рябуха В.І.) рішення скасовано, прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ПАТ "АКБ "Київ" на користь ТОВ "Вавілон-777" 6900 грн. збитків, завданих безпідставним списанням банком спірної суми грошових коштів з рахунку позивача. В частині стягнення 1850 грн. витрат на правову допомогу відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог в цій частині.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову, рішення залишити без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2013 у справі № 5011-22/10227-2012 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 у справі №5011-22/10227-2012 скасовано, а справу № 5011-22/10227-2012 передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Відповідно до розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2013 № 02-15/09 у справі № 5011-22/10227-2012 здійснено повторний автоматичний розподіл справи в зв'язку з передачею Вищим господарським судом України на розгляд до Київського апеляційного господарського суду справи № 5011-22/10227-2012.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 № 5011-22/10227-2012 у справі № 5011-22/10227-2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 порушено апеляційне провадження у справі № 5011-22/10227-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 04.03.2013 об 11:15.

04.03.2013 позивач та третя особа в судове засідання не з'явилась, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

04.03.2013 представником відповідача в судовому засіданні відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 продовжено строк вирішення спору у справі № 5011-22/10227-2012. Розгляд апеляційної скарги у справі № 5011-22/10227-2012 відкладено на 25.03.2013 о 10:30.

Відповідно до наказу в.о. Голови суду від 25.03.2013 № 14 перенесено робочий день з понеділка 25 березня 2013 року на суботу 13 квітня 2013 року відповідно до статті 29 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 67 КЗпП України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2013 року №152-р „Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталося 22-23 березня 2013р. у Київській області та м. Києві", з метою запобігання виникнення можливих надзвичайних ситуацій внаслідок несприятливих погодних умов, а також раціонального використання робочого часу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 повідомлено сторони, що розгляд апеляційної скарги у справі № 5011-22/10227-2012 відбудеться 10.04.2013 об 11:50.

09.04.2013 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові пояснення по справі в яких містилось клопотання про поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 у справі № 5011-22/10227-2012.

10.04.2013 позивач та третя особа в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи позивач та третя особа повідомлені належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників позивача та третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

10.04.2013 представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2012 у справі № 5011-22/10227-2012 залишити без змін, а також здійснити поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 у справі № 5011-22/10227-2012.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

19.04.2007 ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" (банк) та ТОВ "Вавілон-777" (клієнт) уклали договір про обслуговування банківського рахунку в національній валюті (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1 цього договору клієнт відкриває в банку поточний рахунок в національні валюті України, зберігає грошові кошти на рахунку, здійснює оплату послуг банку згідно з тарифами, а банк приймає і зараховує на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконує розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проводить розрахункове і касове обслуговування клієнта, здійснює інші операції за рахунком, у відповідності до вимог чинного законодавства та цього договору.

26.01.2009 позивачем подано до банку платіжне доручення № 5 про перерахування грошових коштів в сумі 6900 грн. на рахунок одержувача - ТОВ "Лізингова компанія "Аякс" з призначенням платежу "за маркетингові послуги згідно рах. №31/12-08 від 31.12.2008р. з ПДВ 220% - 1150,00 грн.".

Однак, відповідачем перерахунок коштів не було здійснено. Суму заборгованості в розмірі 6900 грн., позивачем сплачено платіжним дорученням № 13 від 5 березня 2009 року через ПАТ "КБ "Приватбанк".

31.03.2009 ТОВ "Вавілон-777" звернулось до ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" із заявою не перераховувати ряд виписаних платіжних доручень, серед яких і платіжне доручення № 5 від 26 січня 2009 року.

Але, всупереч заяві позивача, 10.08.2009 кошти згідно платіжного доручення №5 від 26 січня 2009 року були перераховані.

Зазначене підтверджується відміткою банку на платіжному дорученні. Також таке перерахування підтверджується випискою банку по особовому рахунку з 1 по 11 серпня 2009 року (а.с.18).

14.06.2012 року позивач звернувся до відповідача з заявою №14/06-12 про повернення кошті в сумі 6900 грн., як неправомірно перераховані (а.с.19). Проте, банк зазначені кошти не повернув та відповіді на заяву не надав.

Зазначене вище і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неправомірність дій відповідача, які призвели до перерахування 10.08.2009р. на рахунок ТОВ "Лізингова компанія "Аякс" грошових коштів в сумі 6 900 грн. згідно платіжного доручення № 5 від 26.01.2009р., яке було відкликано платником за поданою до банку заявою 31.03.2009р.

Однак, вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Пунктом 8.1 ст.8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Крім того, банком не виконана заява позивача не перераховувати ряд виписаних платіжних доручень, серед яких і платіжне доручення №5 від 26 січня 2009 року, яка була подана до банку 31 березня 2009 року (а.с.16).

Згідно з п.23.1 ст.23 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання. Платіжна вимога на примусове списання коштів може бути відкликана стягувачем у будь-який час до списання коштів з рахунка платника шляхом подання до банку, що обслуговує цього стягувача, документа на відкликання.

Пунктом 23.3 цієї ж статті встановлено, що документ на відкликання може бути як паперовим, так і електронним. Він складається ініціатором у довільній формі та засвідчується ним у встановленому порядку.

Відповідно до ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. У разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Вина відповідача виражена в тому, що він не виконав розпоряджень позивача (клієнта), щодо своєчасного перерахування грошових коштів, а після 31 березня 2009 року, безпідставно виконав фактично відкликане платіжне доручення №5 від 26.01.2009 року, що призвело до безпідставного списання з рахунку позивача грошових коштів та збитків позивача в сумі 6900 грн. При цьому, матеріалами справи встановлено, що валютування відбулося після відкликання платіжного доручення що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, збитки - це грошова оцінка шкоди, яка має місце у разі неможливості відшкодування шкоди в натурі.

Збитки визначають з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконано, а якщо вимогу не було задоволено добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, відповідно до п.п.32.3.2,32.7 ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (в редакції від 20.06.2007р., чинній як на момент списання коштів так і на момент пред'явлення позову) У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором. Банк платника не має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання. Якщо всупереч отриманому документу на відкликання сума переказу була списана з рахунка платника та переказана отримувачу, повернення отримувачем платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. В цьому випадку банк, що не виконав документ на відкликання або прострочив його передачу банку платника, має сплатити платнику штраф у розмірі 1 відсотка суми переказу.

Отже, виходячи з системного аналізу змісту ч.3 ст.11, п.5 ч.2 ст.16, ст.ст.1073,1212 ЦК України та п.п.32.3.2,32.7 ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", належними способами захисту прав клієнта в разі списання його коштів банком без законних підстав, в тому числі після отримання документа на його відкликання розрахункового документа, законодавець визначає зобов'язання банку вчинити певні дії, а саме зарахувати безпідставно списану суму на рахунок клієнта, а також сплатити проценти, штрафні санкції (штраф та пеню), відшкодувати завдані збитки чи зобов'язання отримувача повернути безпідставно одержані кошти.

При цьому, під збитками у ст.1073 ЦК України розуміються не безпосередньо списана сума, а шкода, заподіяна платнику внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу (абзац 3 п.32.2 ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"), додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені контрагентам, вартість додаткових робіт тощо), понесені платником у зв'язку з простроченням перерахування коштів банком (абзац 3 ч.1 ст.225 ГК України), суми комісійної винагороди, вимушено переплаченої в інших банках для своєчасного проведення оплати за договорами з контрагентами, упущена вигода тощо.

До обов'язкових умов цивільно-правової відповідальності належать причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Причинно-наслідковий зв'язок є простим (якщо між протиправною поведінкою та завданою шкодою немає інших юридично значущих обставин) та складним (якщо між завданою шкодою та протиправною поведінкою існують й інші обставини, які впливали на її заподіяння). Причому протиправна поведінка особи лише тоді є причиною збитків, коли вона безпосередньо пов'язана із збитками.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі N 42/266-6/492).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Таким чином, такий спосіб захисту цивільних прав клієнта як відшкодування збитків має похідний характер від зобов'язання банку негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта.

Проте, колегія суддів відмічає, що скаржник в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення, а також не наведено елементів складу цивільного правопорушення.

До того ж, колегія суддів відмічає, що з моменту зарахування спірної суми коштів на рахунок ТОВ "Лізингова компанія "Аякс" саме це товариство, а не банк, є власником та неналежним отримувачем коштів позивача, тому згідно вимог ст.1212 ЦК України третя особа зобов'язана повернути безпідставно одержані кошти.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в разі повернення ТОВ "Лізингова компанія "Аякс" грошових коштів які двічі були ним отримані від позивача, в тому числі в добровільному порядку, позивач фактично отримує сплату однієї і тієї ж суми у подвійному розмірі.

Пред'явлений же позов про стягнення збитків у вигляді безпідставно списаної банком суми, яка знаходиться у власності третьої особи, а не банку, у даній правовій ситуації не відповідає способам захисту цивільних прав клієнта, вищенаведеним приписам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Відтак, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відшкодуванню підлягає шкода, яка фактично завдана матеріальним благам особи незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю заподіювача. У разі ж наявності лише неправомірних дій (допущених порушень) посадової або службової особи без настання наслідків у вигляді шкоди, відсутні правові підстави вважати, що її завдано, а тому відсутні і правові підстави для відшкодування того, чого не було завдано. У такому випадку особі надані правові засади для захисту і поновлення свого права в інший спосіб.

Натомість позивач не позбавлений можливості захистити свої порушені права шляхом звернення з позовом до банку про спонукання останнього до вчинення дій, передбачених ст.1073 ЦК України, або ж позовом до фактичного отримувача спірної суми коштів про їх повернення як безпідставно одержаних, так-як судом першої інстанції вірно було встановлено, що правовідносини у позивача щодо спірної суми виникли саме з ТОВ "Лізингова компанія "Аякс", а не з ПАТ "АКБ "Київ"

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2012 у справі № 5011-22/10227-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 28.11.2012 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду м. Києва на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 у справі № 5011-22/10227-2012 та платіжного доручення № 45410 від 28.12.2012р., ПАТ "АКБ "Київ" повністю сплатив стягувану суму на виконання скасованої касаційною інстанцією постанови.

Зазначене також, підтверджується листом ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 09.01.2013 та постановою ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві про закінчення виконавчого провадження від 29.12.2012.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає обґрунтованим клопотання відповідача про поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 у справі № 5011-22/10227-2012 та таким, що підлягає задоволенню на підставі ст.122 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 122 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон-777" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2012 у справі № 5011-22/10227-2012 - без змін.

2. Здійснити поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 у справі № 5011-22/10227-2012 в частині стягнення з ПАТ "АКБ "Київ" на користь ТОВ "Вавілон-777" 6900 грн. збитків, завданих безпідставним списанням банком спірної суми грошових коштів з рахунку позивача.

3. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний накази з урахуванням ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 5011-22/10227-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Мальченко А.О.