Ухвала

від 11.04.2013 по справі 2а-13338/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13338/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Лещенко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ай-Тодор на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ай-Тодор до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ай-Тодор (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.09.2012 року №0004272250 та №0004262230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої 03.09.2012 року складено акт №287/1-22-30-30858159.

В ході перевірки встановлено порушення Позивачем п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.5 підрозділу 4 розділу XX Податкового Кодексу України (далі - Кодекс), в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 1 000 367,00 грн., в тому числі по періодах: - 1 квартал 2012 року на суму 1 000 367,00 грн.; п.1.2 п.1.3 ст.1, пп.4.2.11 п.4.2 ст.4, пп.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.7.1, ст. 7, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" та пп.169.2.2 п.169.2 ст.169, п.171.1 ст.171, абз."а" п.176.2 ст.176 Кодексу, в результаті чого підприємством занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 1 568,94 грн., в т. ч. по періодах: 2009 рік - 404,49 грн; 2010 рік - 998,91 грн.; 2011 рік - 165,54 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки, Позивачем подано заперечення до акту контролюючому органу.

Проте, Відповідач листом від 13.09.2012 року повідомив Позивача, що висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

14.09.2012 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004262230, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 1 250 459,00 грн. (1 000 367,00 грн. за основним платежем та 250 092,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення №0004272250 про визначення Позивачу суми податкового зобов'язання зі сплати прибутку іноземних юридичних осіб за основним платежем в сумі 560 805,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, між Позивачем та ТОВ Азенгард укладався договір поставки ноутбуків ACER , ASUS , аксесуарів, валет, клавіатури, дисків, тощо та відповідно до умов договору виписані податкові та видаткові накладні.

ТОВ Азенгард (код ЄДРПОУ 37029732), знаходилось на податковому обліку в Новомосковській об'єднаній ДПІ Дніпропетровської обл. Стан платника - 16 стан (припинено (ліквідовано, закрито).

ТОВ Азенгард зареєстроване 11.03.2010 року за №12291020000001162 виконавчим комітетом Новомосковської міської ради. Реєстрація в ДГІС за №2250 від 10.03.2010 року. Дата скасування державної реєстрації - №12291170008001162 від 10.10.2011 року.

Актом від 23.12.2010 року №175/10/152 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість, а відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011 року за №5005/4971/2011 - ліквідовано юридичну особу.

Згідно даних ЄДР реєстраційний запис 12291170008001162, тип відомості 117 - державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом та 18.11.2011 року знято з обліку в Новомосковській ОДПІ.

Між Позивачем та ТОВ Валерон (код ЄДРПОУ 37029837) укладено договір поставки ноутбуків ACER , ASUS на загальну вартість 2 520 000,00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість в сумі 420 000,00 грн.).

ТОВ Валерон (код 37029837) зареєстроване 24.03.2010 року за №12291020000001175 виконавчим комітетом Новомосковської міської ради.

Реєстрація в ДПС за №2259 від 25.03.2010 року.

Дата скасування державної реєстрації - №12291170008001175 від 13.09.2011 року.

Планових та позапланових перевірок не проводилось.

Згідно акту від 23.12.2010 року №172/10/152 реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2011 року ліквідовано юридичну особу.

Згідно даних ЄДР, реєстраційний запис 12291170008001175, тип відомості 117 - державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом. 28.10.2011 року знято з обліку в Новомосковській ОДПІ.

Кредиторська заборгованість Позивача відповідно до оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, журналів-ордерів по бухгалтерському рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року в розрізі місяців та згідно банківських виписок за період з 01,04.2009 року по 27.08.2012 року складає 4 763 652,00 грн.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем не надано доказів у підтвердження факту придбання ним товару та виконання сторонами умов укладених договорів.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Кодексу).

Відповідно до п.201.8 ст.208 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст.201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктами 159.1.1, 159.1.2 пункту 159.1 статті 159 Кодексу встановлено, що платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу). Платник податку - продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до абзацу першого цього підпункту зобов'язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг.

Платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Платник податку - продавець у разі якщо суд не задовольняє позов (заяву) такого продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення заборгованості або її частини (крім припинення судом провадження у справі повністю або частково, у зв'язку з погашенням покупцем заборгованості або її частини після подання продавцем позову (заяви)), зобов'язаний збільшити: дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до зменшення доходу згідно з підпунктом 159.1.1 цього пункту; витрати відповідного податкового періоду на собівартість (її частину, визначену пропорційно сумі заборгованості, включеної до доходу відповідно до цього підпункту) товарів, робіт, послуг, за якими виникла така заборгованість, попередньо віднесену ним до зменшення витрат згідно з підпунктом 159.1.1 цього пункту.

Пунктом 5 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу встановлено, що норми пункту 159.1 статті 159 цього Кодексу не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набрання чинності розділом III цього Кодексу. З метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця такої заборгованості здійснюється до повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною у такому порядку: порядок урегулювання сумнівної заборгованості, щодо якої заходи із стягнення розпочато до набрання чинності розділом III цього Кодексу. Платник податку - продавець зобов'язаний збільшити дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу витрат або відшкодованої за рахунок страхового резерву і у разі, якщо протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій: суд не задовольняє позову (заяви) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позову (заяви) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини; сторони договору досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом); продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законом, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна. Якщо в майбутньому (з урахуванням строку позовної давності) такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити витрати на суму оскаржуваної заборгованості; у разі якщо платник податку оскаржує рішення суду в порядку, встановленому законом, збільшення доходу, передбачене цим пунктом, не відбувається до моменту прийняття остаточного рішення відповідним судом; платник податку - покупець зобов'язаний збільшити доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: або 90-й календарний день з дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором, або визнаної претензією; або 30-й календарний день від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Строки, визначені абзацом "а" цього пункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповіді на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені законом. Строки, визначені абзацом "б" цього пункту, застосовуються незалежно від того, розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи з примусового стягнення боргу чи ні. Зазначене в цьому підпункті збільшення доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" чи "б" цього підпункту. Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно чи за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення. Заборгованість, попередньо віднесена до складу витрат або відшкодована за рахунок страхового резерву, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкових зобов'язань як покупця, так і продавця у зв'язку з таким визнанням.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що кредиторська заборгованість в розмірі 4 763 652 грн. є безнадійною, а товар від ТОВ Азенгард та ТОВ Валерон отриманий Позивачем безоплатно, а тому податкове повідомлення-рішення від 14.09.2012 року №0004262230 є обґрунтованим та винесеним відповідно до вимог податкового законодавства.

Крім того, між Позивачем та компанією Highton Construction Ltd (Кіпр) укладено договір позики від 10.04.2009 року №Н 1004/09-2, дохід (відсотки за користування позикою) у загальній сумі 467 963,12 дол. США (еквівалент 3 738 698,00 грн.). Процентна ставка за користування грошових коштів, наданих по займу складає: 1% річних (договір від 10.04.2009 року); додаткове погодження №2 - 8,85%; додаткове погодження №3 - 0,5%.

На підставі договору цесії від 07.12.2011 року б/н компанією Highton Construction Ltd (Кіпр) уступлено компанії R DAM Holdings LTD (Кіпр, Цесіонарій), право вимоги позики у сумі 3 826 050,00 дол. США за договором позики від 10.04.2009 року №Н1004/09-2. Договір вступає в силу з моменту його підписання, тобто з 07.12.2011 року і діє до повного його виконання.

Згідно додаткової угоди від 07.12.2011 року №4 до договору позики від 10.04.2009 року №Н1004/09-2 між Позивачем, компанією Highton Construction Ltd (Кіпр) (Кіпр-Продавець) та компанію R DAM Holdings LTD (Кіпр-Позикодавець - 2) за договором від 10.04.2009 року №Н1004/09-2 змінено позикодавця на компанію R DAM Holdings LTD (Кіпр).

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктами 160.1, 160.2 статті 160 Кодексу визначено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти.

Резидент, що здійснює на користь нерезидента будь - яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманої таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведеться в національній валюті), крім доходів зазначених у пунктах 160.3-160.6 цієї статті, зобов'язаний утримувати податок з таких доходів. зазначених у пункті 160.1 иієї статті, за ставкою 15 відсотків їх суми та за їх рахунок який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

29.10.1982 року між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Республіки Кіпр підписано Угоду про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна, яка набула чинності 26.08.1983 року.

Відповідно до п.1 ст.6 вказаної Угоди платежі по авторським правам і ліцензіям, що отримані з джерел в одній Договірній Державі особою з постійним місцеперебуванням в другій Договірній Державі, не підлягають оподаткуванню в першій Державі.

Згідно п.103.2 ст.103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови наданні нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідне з вимогами п. 103.4 цієї статті.

Пунктами 103.3 та 103.4 Кодексу встановлено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Отже, нарахування та сплата Позивачем 27.12.2011 компанії Highton Construction Ltd (Кіпр) відсотків за користування позикою згідно договору позики від 10.04.2009 року №Н1004/09-2 здійснена вже після уступки 07.12.2011 року компанії R DAM Holdings LTD (Кіпр) права вимоги за вказаним договором позики.

07.12.2011 року компанією R DAM Holdings LTD (Кіпр) набуто право власності на всі здійснювані після 07.12.2011 року виплати, а тому компанія Highton Construction Ltd (Кіпр) не є власником відсотків, що виплачені Позивачем 27.12.2011 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сплачений Позивачем компанії Highton Construction Ltd (Кіпр) дохід (проценти за користування позикою) не підлягає звільненню від оподаткування.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність прийнятих Відповідачем 14.09.2012 року податкових повідомлень-рішень №0004272250 та №0004262230.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ай-Тодор залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Бужак Н.П.

Ухвала складена в повному обсязі 16 квітня 2013 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.