Рішення

від 18.04.2013 по справі 913/475/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2013 року Справа № 913/475/13-г

Провадження №8пд/913/475/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ,

до Управління культури і туризму Краснолуцької міської ради Луганської області, м. Красний Луч Луганської області, -

про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні договору.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Ключнікова С.І. - начальник юридичного відділу, - довіреність №б/н від 26.07.12 року;

від відповідача - Чуприна М.М. - начальник управління, - розпорядження №598-п від 12.10.11 року; Черепанцева А.О. - спеціаліст І категорії, - довіреність №81 від 04.03.13 року,-

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про врегулювання розбіжностей, які виникли між ним та відповідачем при укладенні договору №548/3 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 23.01.13 року, - шляхом викладення пункту 5.9 договору у редакції, запропонованій позивачем, а саме:

"5.9. При відсутності приладів обліку стічних вод на системі каналізації, "Споживач" також сплачує "Постачальнику" за об'єми стічних вод, які утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та при здійсненні поливально-мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води), які неорганізовано потрапляють в мережі водовідведення "Споживача" або через розташовані на території "Споживача" дощозбірники і колодязі, у мережі водовідведення "Постачальника". Розрахунок об'ємів поверхневих стічних вод як при загально сплавній, так і при роздільній системі водовідведення, виконується згідно п. 4.10. - 4.13 Правил користування (зі змінами, внесеними наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.03.2012 №131). Дані для розрахунку надає "Споживач"".

Позов мотивовано незгодою відповідача з редакцією спірного пункту договору, запропонованою позивачем.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 04.03.13 року до 18.03.13 року; з 18.03.13 року до 01.04.13 року та з 01.04.13 року до 18.04.13 року - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

Судовий процес за клопотанням відповідача відповідно до частини 7 ст. 81 1 ГПК України фіксується за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, пославшись на те, що спірний пункт договору суперечить законодавству та фактичним обставинам справи, оскільки позивач не врахував особливості надання послуг з водопостачання та водовідведення відповідачу, а саме: на займаній ним території знаходиться один контрольний колодязь та одинадцять каналізаційних колодязів, споруджених з метою недопущення потрапляння в них стічних та паводкових вод. При цьому, на думку відповідача, ані Правилами №630, ані іншими діючими законодавчими актами не встановлено обов'язковості укладання договору про оплату додаткового обсягу стічних вод. Він також вважає, що позивач, зловживаючи своїм монопольним становищем та фактично не надаючи послугу з водовідведення зазначених вище вод, порушив порядок досудового врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні договору, оскільки не надав у визначений законом строк відповідь на протокол розбіжностей від 23.01.13 року, а одразу звернувся до суду без згоди другої сторони.

Відповідач акцентував увагу суду на тому, що у нього як споживача за договором відсутні:

будь-які інші джерела постачання води, крім послуг позивача;

загально-сплавна або розподільна системи каналізації та відведення атмосферних опадів;

паспорт водного господарства (далі - ПВГ) (а.с.13-17), затверджений уповноваженою особою відповідача, - оскільки з його копії, наданої до справи позивачем, вбачається, що ПВГ затверджено 23.01.13 року громадянином Смаль Валерієм Івановичем - колишнім начальником Управління культури та туризму Краснолуцької міської ради, який з 13.07.11 року не обіймає цю посаду, - що підтверджується пунктом 3 наданого до справи розпорядження Краснолуцького міського голови від 16.05.11 року №236-о - про звільнення Смаль В.І.(а.с.85). З огляду на цю обставину відповідач вважає, що позивач надав до справи копію підробленого ним же паспорту водного господарства (а.с.84).

Відповідач також наголосив на тому, що у нього взагалі відсутній паспорт водного господарства, оскільки його оригінал знаходиться у позивача, а останній, незважаючи на вимоги відповідача до виникнення цього спору та на вимоги суду під час його розгляду, не надав оригінал ані суду - для огляду у судовому засіданні, ані відповідачу - для долучення до договору як додатку №1 до останнього.

Відповідач вважає, що договір №548/3 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 23.01.13 року (а.с.9-12) не відповідає за своїм змістом Типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 року №630 (заперечення на позовну заяву без дати та без номера, - до справи надано 04.03.13 року) (а.с.26-32).

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, а також те, що термін розгляду справи добігає кінця 19.04.13 року, тобто завтра, - що унеможливлює подальше відкладення її розгляду, керуючись ст.ст.4 3 ,32-34,36,43 та 69 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи по суті у цьому судовому засіданні.

І.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

З обставин справи та пояснень, наданих позивачем в ході розгляду цього спору, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" (далі - ТОВ "Луганськвода") є природним монополістом у сфері водопостачання та водовідведення на території Луганської області.

У січні 2013 року воно спрямувало на адресу відповідача - Управління культури та туризму Краснолуцької міської ради (далі - Управління культури) пропозицію про укладення договору №548/3 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

За результатами розгляду цієї пропозиції Управлінням культури 23.01.13 року між позивачем (постачальник) та Управлінням (споживач), у простій письмовій формі, з протоколом розбіжностей, був укладений договір №548/3 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати споживачу питну воду та приймати стічні води, а споживач - своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання і водовідведення на умовах, визначених цим договором, та виконувати інші умови даного договору (п.1.1).

В ході виконання договірних зобов'язань сторони керуються умовами даного договору, а також законами України "Про питну воду та питне водопо стачання", "Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08 року №190 (надалі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.02 року №37 (надалі - Правила приймання), місцевими Правилами приймання стічних вод підприємств у систему каналізації (надалі - місцеві Правила приймання), Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.02 року №37 (надалі - Інструкція) та іншими діючими нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини сторін за даним договором (п.1.2).

До розділу 5 договору ("Облік водопостачання та водовідведення") постачальник (позивач) включив пункт 5.9 наступного змісту:

"5.9. При відсутності приладів обліку стічних вод на системі каналізації, "Споживач" також сплачує "Постачальнику" за об'єми стічних вод, які утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та при здійсненні поливально-мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води), які неорганізовано потрапляють в мережі водовідведення "Споживача" або через розташовані на території "Споживача" дощозбірники і колодязі, у мережі водовідведення "Постачальника". Розрахунок об'ємів поверхневих стічних вод як при загально сплавній, так і при роздільній системі водовідведення, виконується згідно п. 4.10. - 4.13 Правил користування (зі змінами, внесеними наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.03.2012 №131). Данні для розрахунку надає "Споживач"".

Дослідження судом змісту договору показало, що сторони досягли домовленості щодо інших його умов, у т.ч. щодо якості продукції; порядку надання послуг з водопостачання, порядку надання послуг з водовідведення, обліку водопостачання та водовідведення, розміру та порядку оплати послуг, прав та обов'язків сторін, їх відповідальності та порядку розгляду спорів, терміну дії договору та порядку його зміни і розірвання; та ін.

Договір набирає чинності з 23.01.13 року і діє до 31.12.13 року (п.10.1), з можливістю пролонгації його дії за умов, визначених у п.10.4 договору.

Сторони домовилися, що умови даного договору можуть бути змінені тільки за взаємною згодою сторін, з обов'язковим укладенням додаткової письмової угоди, яка є його невід'ємною частиною (п.10.2).

У договорі зазначено, що додатком №1 до нього є паспорт водного господарства споживача, узгоджений сторонами (а.с.9-12).

Цей спір виник у зв'язку з тим, що відповідач (споживач), не погодився з наявністю у тексті договору №548/3 вищезгаданого пункту 5.9, у зв'язку з чим 23.01.13 року склав протокол розбіжностей, у якому запропонував виключити його зі змісту договору та того ж дня спрямував цей протокол позивачу; останній отримав його також 23.01.13 року (а.с.18), але з пропозицією відповідача не погодився та звернувся з даним позовом до господарського суду.

Відповідач позов не визнав.

ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини 1 та 2 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

В силу частини 1 ст. 638 Цивільного кодексу (ст.180 ГК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При вирішенні цього спору суд врахував приписи статті 648 Цивільного кодексу, яка містить наступну імперативну норму: зміст договору, укладеного на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономною Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акута органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюється актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 19 Закону України від 10.01.02 року №2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання" (далі - ЗУ №2918-ІІІ) послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

В силу пункту 1 частини 1 ст. 13 Закону України від 24.06.04 року №1875-УІ "Про житлово-комунальні послуги" останні за своїм функціональним призначенням розподіляються на 4 категорії, - до 1-ї з яких віднесено комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів), - при цьому, як визначено у частині 1 ст. 19 цього Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах .

З цитованими статтями названих законів кореспондуються пункти 2.1 та 2.2 вищезгаданих Правил №190, згідно яким договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги"; істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 20 Закону "Про питну воду та питне водопостачання" та ст. 26 Закону "Про житлово-комунальні послуги" визначено перелік істотних умов такого договору.

Як зазначено у пункті 1 частини 1 ст. 12 Закону України від 24.06.04 року №1875-ІУ "Про житлово-комунальні послуги", централізоване постачання холодної води та водовідведення є різновидністю комунальних послуг, які, відповідно до приписів частини 1 ст.19 цього Закону, надаються виключно на договірних засадах.

Наказом Держбуду України від 19.02.02 року №37, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.04.02 року за №403/6691 затверджено Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (далі - Правила №37), дія яких поширюється на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та на інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають стічні води в системи каналізації населених пунктів (п.1.2).

У абзаці 12 пункту 1.4 цих Правил надано визначення поняття стічних вод, відповідно до якого стічними водами є усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємства (з урахуванням субабонентів).

Пунктом 8 частини 1 ст. 26 Закону "Про житлово-комунальні послуги" до числа істотних умов договору про надання житлово-комунальних послуг віднесено порядок вимірювання та визначення якості наданих послуг, - при цьому з обставин справи вбачається, що вимога позивача спрямована на чітке визначення саме договірно-правового механізму визначення об'єму стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання територій.

З цією статтею Закону кореспондується пункт 6.3 Правил №37, згідно якому до числа істотних умов договору на скид (приймання) стічних вод підприємств у систему каналізації, між іншим, віднесено обсяги та режим скиду стічних вод, розмір та порядок оплати послуг водовідведення.

В силу ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, правовідносини між позивачем та відповідачем з приводу надання послуг з водопостачання та водовідведення можуть мати місце лише на підставі договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору №548/3 від 23.01.13 року, суд дійшов висновку, що він не відповідає вимогам чинного законодавства з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

На підставі цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 року №630 затверджено Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Типовий договір).

Абзацом четвертим частини 4 ст. 179 ГК України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Порівняння судом змісту договору №548/3 від 23.01.13 року зі змістом Типового договору показало, що укладений договір не відповідає його приписам, оскільки:

1)за формою викладу не відповідає Типовому договору;

2)не містить чітко визначених даних щодо:

- предмету договору;

- суб'єкта водокористування та водовідведення (у договорі не вказано, кому саме та за якою адресою надаються послуги з водопостачання та водовідведення);

- характеристики засобів обліку води;

- тарифів на послуги та їх загальну вартість;

- про точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг з водовідведення;

- про порядок встановлення факту неналежного надання або ненадання послуг;

- не визначено перелік форс-мажорних обставин;

3)до договору не надано належним чином затверджений та узгоджений з позивачем Паспорт водного господарства споживача;

4)договір містить розділ 7, яким врегульовано права та обов'язки сторін за договором, що не відповідає приписам Типового договору, оскільки безпідставно звужує перелік прав споживача та обов'язків постачальника, - що суперечить ст.18 Закону України від 12.05.91 року №1023-ХІІ "Про захист прав споживачів", у т.ч. її частинам 1 та 2, якими визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов договору наведено у частині третій цієї статті, який відповідно до частини 4 не є вичерпним. За таких обставин відповідно до частини шостої цієї статті договір може бути визначено недійсним у цілому.

Умови розділу 7 договору №548/3 від 23.01.13 року ("Права та обов'язки сторін") надає підстави для застосування судом вищецитованих приписів Закону "Про захист прав споживачів".

З урахуванням вищевикладеного суд при вирішенні спору керується наступним.

За приписами частини 7 статті 179 Господарського кодексу господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

До числа загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу віднесено те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Чинним законодавством (ст.215 ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Договір №548/3 від 23.10.13 року не відповідає приписам: частини 1 вищецитованої ст. 203, статей 638 та 648 Цивільного кодексу України, а також частинам 1-2, 4 ст. 179 та частині 2 ст. 180 Господарського кодексу України, - а тому підлягає визнанню недійсним в цілому.

Як зазначено у частині статті 216 названого Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що при вирішенні цього спору у нього маються достатні правові підстави для застосування приписів пункту 1 ст.83 ГПК України, згідно якому господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Отже, договір №548/3 від 23.10.13 року підлягає визнанню повністю недійсним з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

1.1.Дослідивши доводи відповідача щодо того, що, на його думку, позивач при укладенні договору №548/3 від 23.01.13 року припустився порушення вимог статті 181 Господарського кодексу України в частині порядку укладення господарського договору, - суд не погоджується з ними, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, протокол розбіжностей до договору відповідач склав 23.01.13 року та того ж дня вручив позивачеві (а.с.18).

Згідно штемпелю оператора поштового зв'язку, який мається на конверті, у якому ТОВ "Луганськвода" подало цей позов до господарського суду Луганської області, позов було відправлено поштою 11.02.13 року (а.с.22), - тобто через 19 днів після отримання протоколу розбіжностей.

За таких обставин дії позивача щодо строку подання позову узгоджуються з приписами частини 5 ст. 181 Господарського кодексу України, якою встановлено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом 20 днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів до врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Судом при вирішенні цього спору взято до уваги те, що чинне законодавство України не забороняє позивачу за вищевикладених обставин звернутися з позовом безпосередньо до господарського суду, - інше бачення цієї ситуації призвело б до порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

Суд вважає, що у даному випадку у нього відсутні правові та фактичні підстави для застосування імперативної норми, викладеної у частині 7 ст. 181 ГК України.

2.Дослідивши та оцінивши доводи сторін стосовно спірного пункту 5.9 договору №548/3 від 23.01.13 року, суд дійшов наступного.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

З огляду на те, що відповідач заявив про відсутність у його розпорядженні паспорту водного господарства, а також про неможливість, на його думку, попадання у мережу водовідведення позивача стічних вод, які утворюються від сніготанення, дощових вод та внаслідок мийно-поливальних робіт, а також у зв'язку з тим, що у нього (відповідача) відсутні інші джерела водопостачання, крім обсягів води, поставлених позивачем, та сплавна та/або розподільна система каналізації для відведення атмосферних опадів і дощозбірники, - суд з метою перевірки цих обставин на місці зобов'язав сторони у справі здійснити спільний огляд території водного господарства відповідача, скласти відповідний акт та надати його до справи (ухвала від 01.04.13 року (а.с.90-91)).

З наданих до справи доказів вбачається, що позивач ухилився від здійснення спільного обстеження, у зв'язку з чим кожна із сторін склала власний акт - за відсутності представника іншої сторони.

Згідно акту обстеження території установ та організацій, складеного відповідачем 12.04.13 року, він дійшов висновку, що на обстеженій території неможливе попадання у мережу позивача стоків, утворених від випадання атмосферних опадів та сніготанення.

Позивач за результатами обстеження склав акт від 15.04.13 року та дійшов висновку, що на обстеженій території попадання стоків, утворених від випадання атмосферних опадів та сніготанення, - можливе.

Оцінивши ці акти, суд, керуючись ст.34 ГПК України щодо належності та допустимості доказів, оцінює їх критично та не вважає за належні та допустимі докази у справі, оскільки вони надані без дотримання вимог, висунутих судом, та містять взаємовиключні висновки.

Оцінивши доводи відповідача щодо паспорта водного господарства споживача, суд погоджується з ними з огляду на таке.

Позивач надав до справи засвідчену ним копію цього паспорту (а.с.13-17), з якого вбачається, що він дійсно затверджений 23.01.13 року, але не нині повноважним начальником Управління культури та туризму Краснолуцької міської ради, а вищезгаданим громадянином Смалем В.І. - колишнім начальником цього Управління, який з 13.07.11 року звільнений з займаної посади, - тобто не має жодного відношення до діяльності останнього (а.с.85).

З паспорту видно, що його не узгоджено з ТОВ "Луганськвода", оскільки наявна на його лицевому аркуші резолюція "Узгоджено" не містить будь-яких даних з цього приводу.

У судовому засіданні представник позивача на вимогу суду не зміг надати пояснення щодо причин такого становища.

Наявне становище з ПВГ суперечить приписам підпунктів 2.6.1 та 2.6.2 пункту 2.6 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.95 року №30 (далі - Правила №30), відповідно до яких для експлуатації і оперативного технічного управління роботою системи водопостачання і каналізації необхідно забезпечити постійне зберігання в комплектному вигляді технічної, експлуатаційної і виконавчої документації, а також матеріалів інвентаризації та паспортизації. Оригінали документів повинні зберігатися в архіві виробника або підвідомчих підрозділів.

Підпунктом 12.6.1 пункту 12.6.1 цих Правил до числа такої документації віднесено паспорт водного господарства споживача.

Вищевикладене надає суду підстави для висновку, що належним чином оформлений паспорт водного господарства споживача на день вирішення цього спору - відсутній.

Дослідження судом змісту наданої позивачем до справи копії названого паспорту показало, що у пункті 7 розділу 5 ("Розрахунковий баланс об'єму водоспоживання і водовідведення"), який має назву "Попадання в каналізацію дощових, талих та грунтових вод", - відсутні будь-які показники.

Оригінал цього документу позивач, всупереч вимогам суду, для огляду у судовому засіданні не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів законність та обгрунтованість своїх позовних вимог, - у т.ч. - що він дійсно має можливість надавати відповідачеві послугу з водовідведення стічних вод, які утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та при здійсненні поливально-мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води), які неорганізовано потрапляють в мережі водовідведення споживача або через розташовані на території споживача дощозбірники і колодязі, у його (постачальника) мережі водовідведення.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин вимоги позивача щодо врегулювання спору в частині викладення пункту 5.9 договору №548/3 від 23.01.13 року у редакції, запропонованій позивачем, є не доведеними та не обгрунтованими.

Спосіб захисту права, обраний позивачем, відповідає приписам ст.16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач не довів законність та обгрунтованість заявлених вимог, - з огляду на що позов не підлягає задоволенню з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,202,203,626,629,638,651,652,654 Цивільного кодексу України; ст.ст.20,179,180,181 Господарського кодексу України; ст.ст.1,16, 19, 20 Закону України від 10.01.02 року №2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання"; ст.13,16,19,24,29 Закону України від 24.06.04 року №1875-ІУ "Про житлово-комунальні послуги"; постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 року №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-34,36,43,44,49,82, п.1 ст.83, ст.ст.84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в:

1.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" до Управління культури та туризму Краснолуцької міської ради Луганської області - про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні договору, - відмовити.

2.Визнати недійсним договір №548/3 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, укладений 23.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" (постачальник) та Управлінням культури та туризму Краснолуцької міської ради Луганської області (споживач).

3.Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 18.04.13 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 22 квітня 2013 року.

Суддя А.П.Середа