Постанова

від 14.08.2013 по справі 913/475/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.07.2013 справа №913/475/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівРадіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Гуртова К.В. - довіреність №1300 від 12.12.2012р. від відповідача: Чуприна М.М. - начальник, згідно розпорядження №598-п від 12.10.2011р.; Черепанцева А.О. - довіреність №202 від 17.06.2013р.; Борискін В.І. - довіреність №232 від 30.07.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від 18.04.2013р. (повний текст підписано 22.04.2013р.) у справі№913/475/13-г (суддя Середа А.П.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ до Управління культури і туризму Краснолуцької міської ради Луганської області, м. Красний Луч, Луганська область проврегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні договору

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.04.2013р. у справі №913/475/13-г у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода", м. Луганськ до Управління культури і туризму Краснолуцької міської ради Луганської області, м. Красний Луч, Луганська область про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору №548/3 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 23.01.2013р. - відмовлено в повному обсязі та договір №548/3 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 23.01.2013р. судом визнано недійсним.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськвода", м. Луганськ подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення, у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає хибним висновок суду про недійсність спірного договору.

Позивач наполягає на задоволенні апеляційної скарги та просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Представники відповідача проти скарги заперечують та просять рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що зазначили у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськвода", м. Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Управління культури і туризму Краснолуцької міської ради Луганської області, м. Красний Луч, Луганська область про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору №548/3 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 23.01.2013р., а саме щодо п.5.9 договору.

Позовні вимоги до Управління культури і туризму Краснолуцької міської ради Луганської області, м. Красний Луч обґрунтовані тим, що відповідач не згоден на укладення договору в редакції, запропонованій позивачем, а сторони не змогли врегулювати спір у позасудовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірний договір не відповідає приписам чинного законодавства, зокрема, ч.1 ст.203, ст.ст.638, 648 ЦК України, ч.1-2, 4 ст.179, ч.2 ст.180 ГК України, а тому підлягає визнанню недійсним в цілому.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Так, посилаючись на ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", а також на ст.179 Господарського кодексу України, позивач спрямував на адресу відповідача два примірники проекту договору №548/3 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 23.01.2013р.

Відповідач, отримавши та розглянувши проект договору №548/3 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 23.01.2013р., склав протокол розбіжностей до вказаного договору та направив його позивачу, а договір підписав із протоколом розбіжностей. Вказаний протокол отриманий позивачем 23.01.2013р., про що свідчить відповідний напис на протоколі розбіжностей.

Згідно вказаного протоколу розбіжностей відповідач запропонував виключити пункт 5.9 договору.

Сторони не змогли самостійно врегулювати розбіжності, що виникли при укладенні вказаного договору. На підставі вказаних доводів позивачем заявлено вимоги про врегулювання розбіжностей, які виникли між ним та відповідачем при укладенні договору №548/3 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 23.01.2013р., а саме про прийняття спірного пункту договору в його редакції: "При відсутності приладів обліку стічних вод на системі каналізації, "Споживач" також сплачує "Постачальнику" за об'єми стічних вод, які утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та при здійсненні поливально - мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води), які неорганізовано потрапляють в мережі водовідведення "Споживача" або, через розташовані на території "Споживача" дощозбірники і колодязі, у мережі водовідведення "Постачальника". Розрахунок об'ємів поверхневих стічних вод, як при загальносплавній, так і при розподільній системі водовідведення, виконується згідно п.4.10.-4.13 Правил користування (зі змінами, внесеними Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.03.2012р. №131). Дані для розрахунку надає "Споживач".

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо необґрунтованості позовних вимог та необхідності відмови в їх задоволенні у повному обсязі, однак вважає хибним висновок про недійсність спірного договору, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.4 3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із ч.1 ст.178 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо врегулювання переддоговірного спору щодо укладання спірного пункту договору про надання послуг з централізованого водопостачання.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002р. №2918-Ш (далі - Закон №2918), Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.10.2008р. за №936/15627 (далі - Правила №190).

При цьому, Правила №190 поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Правила №190 спрямовані на запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи цих споруд і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод.

Тобто, чітко визначено, що ці Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації.

Позивач згідно своєму статуту, концесійному договору від 21.03.2008р. (на підставі якого він одержав у користування цілісний майновий комплекс ОКП "Компанія "Луганськвода") та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" є підприємством питного водопостачання, яке здійснює діяльність з надання послуг водопостачанням та водовідведення.

В свою чергу, відповідач, згідно визначенням законодавства є споживачем послуг з питного водопостачання та водовідведення.

Відповідно до пункту 2.1. Правил №190, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем.

Таким чином, договір про надання послуг з постачання холодної води та водовідведення є обов'язковим для укладання сторонами позову в силу закону.

Висновок суду першої інстанції щодо недійсності спірного договору у зв`язку із невідповідностю його приписам чинного законодавства, зокрема, ч.1 ст.203, ст.ст.638, 648 ЦК України, ч.1-2, 4 ст.179, ч.2 ст.180 ГК України, колегія суддів вважає неправомірним з наступних підстав:

Так, загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Отже, вирішуючи спори про визнання господарських договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

За загальними правилами, передбаченими ч.ч.2, 3 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписом ст.20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" істотними умовами договору про надання послуг з питного водопостачання є: режим надання послуг; обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання; порядок надання послуг з водовідведення; розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення; права та обов'язки сторін договору; відповідальність сторін договору. У договорі про надання послуг з питного водопостачання повинні бути зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання.

Пунктом 2.2 Правил №190 визначено, що істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

В свою чергу, ст.26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є: 1) найменування сторін; 2) предмет договору; 3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; 4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; 5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 6) права та обов'язки сторін; 7) порядок контролю та звіту сторін; 8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; 9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; 10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); 11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; 12) порядок здійснення ремонту; 13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; 14) порядок вирішення спорів; 15) перелік форс-мажорних обставин; 16) строк дії договору; 17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; 18) дата і місце укладення договору.

Також, п.6.3 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37, встановлено істотні умови договору на скид (приймання) стічних вод, якими, зокрема, є обсяги та режим скиду стічних вод, а також розмір та порядок оплати послуг водовідведення.

Таким чином, оскільки при укладанні договору №548/3 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 23.01.2013р. сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, передбачених законодавством, що регулює правовідносини сторін у даній сфері, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для визнання вказаного правочину недійсним в розумінні ст.215 ЦК України - відсутні.

Окрім викладеного, колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції про необхідність укладання договору №548/3 від 23.01.2013р. на підставі постанови КМ України від 21.07.2005р. №630, якою затверджено форму та зміст Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення з наступних підстав:

Пунктом 4 ст.179 ГК України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до п.8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005р. №630, послуги надаються споживачеві згідно договору, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Таким чином, законодавством, що регулює дані правовідносини, не передбачено заборони відступати від змісту типового договору. Аналогічні висновки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2010р. у справі №12/1030.

Крім того, відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005р. №630, типовий договір укладається між виконавцем житлово-комунальних послуг та споживачем - юридичною або фізичною особою, при цьому послуги надаються з використанням внутрішньобудинкових систем.

Згідно постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 24.12.2009р. по справі №2а-958/09 визнано недійсним рішення Краснолуцької міської ради від 17.12.2008р. №9 «Про внесення змін до переліку виробників та виконавців житлово-комунальних послуг у м. Красний Луч» в частині визнання Краснолуцького департаменту ТОВ «Луганськвода» виконавцем послуг з холодного водопостачання та водовідведення у м. Красний Луч.

За таких обставин, положення Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005р. №630 не можуть застосовуватись до правовідносин сторін по даній справі.

При вирішенні спору стосовно врегулювання розбіжностей щодо пункту 5.9 договору суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Спірний пункт 5.9. договору позивач пропонує викласти в наступній редакції: "5.9. При відсутності приладів обліку стічних вод на системі каналізації, "Споживач" також сплачує "Постачальнику" за об'єми стічних вод, які утворилися внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та при здійсненні поливально - мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води), які неорганізовано потрапляють в мережі водовідведення "Споживача" або, через розташовані на території "Споживача" дощозбірники і колодязі, у мережі водовідведення "Постачальника". Розрахунок об'ємів поверхневих стічних вод, як при загальносплавній, так і при розподільній системі водовідведення, виконується згідно п.4.10.-4.13 Правил користування (зі змінами, внесеними Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.03.2012р. №131). Дані для розрахунку надає "Споживач".

Відповідач пропонує виключити пункт 5.9 договору у зв`язку з відсутністю в закладах культури і туризму Краснолуцької міської ради каналізаційних випусків стічних вод, що виключає можливість потрапляння дощу та талих вод до системи каналізації.

Пунктом 3.1 Правил №190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Відповідно до п.3.14 Правил №190 у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

За приписом п.1.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

На підставі вказаного позивач зазначає про те, що відповідач повинен сплачувати всі стічні води, які потрапили від нього до мереж ТОВ «Луганськвода», а порядок їх вимірювання є істотною умовою договору. При цьому, позивач посилається на те, що наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.03.2012р. №131, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.04.2012р. за №557/20870, були затверджені зміни до Правил №190, відповідно до якого пункт 4.10 останніх викладено у новій редакції, а також доповнено пунктами 4.11-4.13.

Наразі, запропонований позивачем у спірному пункті 5.9. договору порядок розрахунку об'ємів поверхневих стічних вод (згідно п.п.4.10.- 4.13. Правил №190) не може застосовуватися у відносинах, які виникають між сторонами даного позову за договором №548/3 від 23.01.2013р. з наступних підстав:

Так, вказані пункти 4.10.- 4.13. Правил №190 знаходяться у розділі IV цих Правил "Приєднання об'єктів до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення", який регулює питання, пов'язані з приєднанням споживачів (замовників) до систем централізованого водопостачання та водовідведення.

Для приєднанням до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови (абз.1 п.4.1. Правил №190).

Виробник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення видає замовнику технічні умови з урахуванням потужностей споруд та пропускної спроможності мереж систем централізованого водопостачання та водовідведення, із зазначенням умов для проектування вводу: місця приєднання, місця розташування водомірного вузла, умов для влаштування проміжного резервуара і насосів - підвищувачів тиску (абз.7 п.4.1. вказаних Правил).

Із контекстуального аналізу розділу IV вказаних Правил витікає, що пункти 4.10.- 4.13. (які знаходяться у цьому розділі) визначають алгоритм визначення об'єму поверхневих стічних вод, для застосування цих даних при приєднанні споживачів до систем централізованого водопостачання та водовідведення, зокрема, для визначення потужностей споруд та пропускної спроможності мереж каналізації, що необхідно при проектуванні та будівництві відповідних об'єктів.

Разом з цим, питання, пов'язані з обліком, в тому числі прийнятих стоків, регулюються розділом V Правил №190, який має назву "Система обліку водопостачання та водовідведення".

Відповідно до п.5.1 Правил №190 облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

В разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел (п.5.14 Правил №190 ).

Пунктом 5.29 Правил №190 передбачено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1) за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4) на підставі витрат води на технологічні потреби;

5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.

Вказана норма Правил містить вичерпний перелік способів визначення кількості стічних вод, який розширеному тлумаченню не підлягає (аналогічна правова позиція відносно здійснення обліку стічних вод за відсутності засобів обліку на каналізаційних випусках викладена у постанові Верховного Суду України від 29.11.2010р. у справі №9/2пд).

Таким чином, запропонований позивачем у спірному пункті 5.9. договору порядок розрахунку об'ємів поверхневих стічних вод (згідно пунктів 4.10.- 4.13. Правил користування) не може застосовуватися у спірних відносинах, так як пункти 4.10.- 4.13. Правил застосовуються, як зазначено вище, при приєднанні споживачів до систем централізованого водопостачання та водовідведення, для визначення потужностей споруд та пропускної спроможності мереж каналізації, що необхідно при проектуванні та будівництві відповідних об'єктів.

Крім того, як зазначено вище, спірний п.5.9 не є істотною умовою для договору про надання послуг з питного водопостачання та водовідведення в розумінні чинного законодавства, що регулює правовідносини даного виду, оскільки в даному випадку сторонами не узгоджується конкретний розрахунок об`єму стічних вод, а мова йде лише про відсилку до пунктів 4.10.- 4.13. Правил №190, які не є обов`язковими для включення у спірний договір. Відповідач, в свою чергу, заперечує проти включення п.5.9 до договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

За приписом ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Тобто, враховуючи принцип диспозитивності сторін та свободу укладання договору, відповідач не може бути зобов`язаний включати до договору пункт, який законодавством не передбачений в якості істотної умови договору.

Більш того, позивач у даному випадку належним чином не надав обґрунтування своєї пропозиції, у тому числі не послався на реальний механізм виконання запропонованої ним умови договору та можливості перевірки стану її виконання.

За таких обставин, враховуючи відсутність конкретного спору про розмір обсягу стічних вод, а також безпідставність застосування позивачем п.п.4.10.- 4.13. Правил №190 при розрахунку об'ємів поверхневих стічних вод - колегія суддів вважає позовні вимоги про прийняття спірного пункту 5.9. договору у редакції позивача необгрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити за мотивами, викладеними вище у постанові.

Виходячи із викладених вище підстав, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 18.04.2013р. у справі №913/475/13-г підлягає скасуванню в частині визнання договору №548/3 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 23.01.2013р. недійсним.

В решті рішення господарського суду Луганської області за мотивами, зазначеними апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Що стосується інших заперечень позивача, викладених в апеляційній скарзі, то вони судовою колегією до уваги не приймаються як необґрунтовані належним чином та безпідставно заявлені, а також спростовуються вищевикладеними висновками судової колегії. Зокрема, доводи апелянта щодо припинення провадження по справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України не приймаються до уваги, оскільки предметом спору є врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору і судом правомірно відмовлено у задоволені позову та підстав для застосування п.1-1 ст. 80 ГПК України не має.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судовий збір за подання апеляційної скарги підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 18.04.2013р. у справі №913/475/13-г скасувати в частині визнання недійсним договору №548/3 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 23.01.2013р.

В решті рішення господарського суду Луганської області від 18.04.2013р. у справі №913/475/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 30.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписаний 02.08.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко