Постанова

від 22.04.2013 по справі 8пн/5014/2019/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.04.2013 р. справа №8пн/5014/2019/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Азарової З. П., Радіонової О. О. при секретарі судового засідання Максименко Г. П. за участю прокурора: представників сторін: Русланової Г. М. від позивача: від відповідача: від третьої особи:не з`явились не з`явились не з`явились розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 08.10.2012 року у справі№ 8пн/5014/2019/2012 (суддя: Середа А.П.) за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Машинно - технологічна станція Альянс , смт. Білокуаркине Луганської області до відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, с. Дем'янівка Білокуракинського району Луганської області Відділу Держземагентства у Білокуракинському районі Луганської області, смт. Білокуракине Луганської області про визнання права власності на земельні ділянки ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Машинно - технологічна станція Альянс , смт. Білокуаркине Луганської області звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, с. Дем'янівка Білокуракинського району Луганської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділу Держкомзему у Білокуракинському районі Луганської області, смт. Білокуракине Луганської області про визнання за позивачем права власності (з урахуванням заяви про уточнення від 22.08.12 р. за вих. № 133) на земельні ділянки, які згідно даних державного земельного кадастру враховуються у Дем'янівській сільській раді Білокуракинського району Луганської області.

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.10.2012 р. у справі № 8пн/5014/2019/2012 позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Машинно - технологічна станція Альянс , смт. Білокуракине Луганської області задоволений в повному обсязі, внаслідок чого: визнано за позивачем право власності на земельну ділянку загальною площею 7,3582 га (з урахуванням ухвали господарського суду Луганської області від 08.11.2012 р. про виправлення описки), до складу якої входять наступні земельні ділянки площею:

1) 0,1298 (нуль цілих одна тисяча двісті дев'яносто вісім десятитисячних) га, - на якій розташована нежитлова будівля свинарнику-маточнику №1 площею 1225,0 кв.м, до складу якого входять: свинарник-маточник А-1 блоки, цегла; тамбур а1 -шлакоблок; огорожа №1 -метал; площадка №2 -залізобетонні плити, - яка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.01.2010 року, за реєстром №52, - розміщена на території Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області;

2)0,0570 (нуль цілих п'ятдесят сім тисячних) га, - на якій розташована нежитлова будівля кормоцеху, до складу якого входять: кормоцех Д площею 208,00 кв.м, залізобетонні блоки; кормоцех Е загальною площею 218,90 кв.м, - залізобетонні плити, - яка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 01.06.2006 року, за реєстром №336, - розміщена на території Дем'янівської сільської ради, - село Коноплянівка Білокуракинського району Луганської області, вул. Вербна, 1;

3)0,2729 (нуль цілих дві тисячі сімсот двадцять дев'ять десятитисячних) га, - на якій розташована нежитлова будівля свинарнику загальною площею 1946,40 кв.м, - яка належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.2002 року, за №308, - розміщена на території Дем'янівської сільської ради, - село Коноплянівка Білокуракинського району Луганської області.

Вказані будівлі становлять єдиний комплекс, загальна площа якого 2,4252 га, з них під забудовою - 0,4597 га, прилегла площа - 1,9655 га;

4)0,3210 (нуль цілих три тисячі двісті десять десятитисячних) га, - на якій розташована нежитлова будівля критого току №4, до складу якого входить критий тік №4 К, - металеві опори - загальною площею 3176,60 кв.м, - яка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.01.2010 року, за реєстром №56, - розміщена на території село Коноплянівка Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області;

5)0,0728 (нуль цілих сімсот двадцять вісім десятитисячних) га, - на якій розташована нежитлова будівля ангару №4, до складу якого входить: ангар №4 Б, - залізобетонні плити, металеві листи -загальною площею 718,90 кв.м, - яка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.01.2010 року, за реєстром №54, - розміщена на території Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області;

6)0,0927 (нуль цілих дев'ятсот двадцять сім десятитисячних) га, - на якій розташована нежитлова будівля зерносховища №5, до складу якого входять: зерносховище №5 А-1, - залізобетонні плити -загальною площею 770,0 кв.м, - яка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.01.2010 року, за реєстром №60, - розміщена на території село Коноплянівка Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області;

7)0,0531 (нуль цілих п'ятсот тридцять одна десятитисячна) га, - на якій розташована нежитлова будівля механічної майстерні №6, до складу якої входять: механічна майстерня №6 А-1, - шлакоблок -загальною площею 504,40 кв.м, прибудова Б-2, - шлакоблок; прибудова В, - залізобетонні плити; прибудова Г, - шлакоблок, - яка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.01.2010 року, за реєстром №58, - розміщена у селі Коноплянівка Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

Вказані будівлі становлять єдиний комплекс, загальна площа якого 1,9738 га, з них: під забудовою - 0,5396 га, прилегла площа - 1,4342 га;

8) 0,2457 (нуль цілих дві тисячі чотириста п'ятдесят сім десятитисячних) га, - на якій розташована нежитлова будівля корівнику на 200 голів №2, до складу якої входять: корівник А-1, - залізобетонні блоки -загальною площею 1602,70 кв.м; прибудова а1, - залізобетонні блоки; тамбур а2, - шлакоблок; тамбур а3, - шлакоблок; колодязь, - залізобетонні кільця, - яка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.01.2010 року, за реєстром №50, - розміщена на території Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області на території 0,2457 га, з них: під будівлею -0,1716 га, прилегла територія -0,0741 га;

9) 0,1397 (нуль цілих одна тисяча триста дев'яносто сім десятитисячних) га, - на якій розташована нежитлова будівля родилки, до складу якої входять: родилка А-1 із блоків, шлакоблоку і цегли - загальною площею 728,60 кв.м, - яка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 14.05.2004 року, - розміщена на території село Коноплянівка, вул. Миколи Шипілова,121 Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, з них: під будівлею -0,0892 га, прилегла територія -0,0505 га;

10)0,1738 (нуль цілих одна тисяча сімсот тридцять вісім десятитисячних) га, - на якій розташована нежитлова будівля 4-х рядного сараю, до складу якої входять: 4-хрядний сарай А-1, із залізобетонних блоків -загальною площею 1638,60 кв., який належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10.10.2007 року, за реєстром №1394, - розміщена на території села Дем'янівка, вул. Трудова, 55 Білокуракинського району Луганської області;

11)0,1106 (нуль цілих одна тисяча сто шість десятитисячних) га, - на якій розташована нежитлова будівля сараю, до складу якої входять: сарай А-1 із шлакоблоку, залізобетонних плит та цегли - загальною площею 1062,90 кв.м, яка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 24.07.2004 року, за реєстром №657, - розміщена на території села Дем'янівка, вул. Трудова, 53 Білокуракинського району Луганської області;

12)0,1405 (нуль цілих одна тисяча чотириста п'ять десятитисячних) га, - на якій розташована нежитлова будівля 2-х рядного сараю загальною площею 1324,20 кв.м, яка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 24.01.2008 року, за реєстром №99, - розміщена на території села Дем'янівка, вул. Трудова, 53 Білокуракинського району Луганської області;

13)0,1000 (нуль цілих одна десята) га, - на якій розташована нежитлова будівля корівника загальною площею 898,70 кв.м, що належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25.12.2007 року, за реєстром №1844, - розміщена на території села Дем'янівка, вул. Трудова, 54 Білокуракинського району Луганської області.

Вказані будівлі становлять єдиний комплекс, загальна площа якого - 2,9592 га, з них: під забудовою - 0,5249 га, інша земля -2,4343 га.

Також, у резолютивній частині, господарський суд Луганської області зазначив, що відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України та ст. 125 Земельного кодексу України зазначене право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації. Сплату судового збору господарський суд поклав на позивача.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано нормами статей 374, 392 ЦК України, статей 12,78,82,120 ЗК України в редакції 2001 року та статей 5,30,65,67 ЗК України в редакції 1990 року зокрема, тим, що позивач, придбавши від СТОВ Росія (який є правонаступником прав та обов`язків колишнього власника спірних об`єктів - КСП ім. Щорса) та від фізичних осіб - колишніх членів Асоціації кооперативів колгоспу Заря та КСП ім. Щорса (яким вказані нижче об`єкти нерухомості були виділені в спільну часткову власність в якості майнових паїв) права власності на будівлі, набув одночасно і права власності на земельні ділянки під ними, що були наявними у асоціації кооперативів колгоспу Заря відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ЛГ 3030000001 від 02.11.1993 р. та КСП ім. Щорса відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ЛГ 3030000014 від 21.11.1995 р. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання за позивачем права власності на земельні ділянки, на яких розташовані вказані об`єкти нерухомого майна.

Не погодившись з висновками місцевого господарського суду, до участі у справі в порядку статті 29 ГПК України вступив заступник прокурора Луганської області (далі -Прокурор), який подав апеляційну скаргу, яку обґрунтував наявністю порушеного правового інтересу держави відчуженням суб'єкту господарювання земельної ділянки комунальної форми власності. Прокурор просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування підстав для його скасування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, прокурор вказує на невірне застосування судом першої інстанції положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю і споруду, що на ній розташовані. Крім того, на думку прокурора, судом невірно ототожнено право приватної власності, за визнанням якого позивач звернувся до суду, з правом колективної власності, яке належало асоціації кооперативів колгоспу Заря та КПС ім. Щорса на підставі державних актів на право колективної власності та не досліджено наявність прав власності на земельну ділянку у продавця майна - СТОВ Росія , яке здійснило відчуження цієї нерухомості згідно договорів купівлі-продажу. Перший заступник прокурора Луганської області вважає незрозумілою позицію суду щодо визнання права власності на земельні ділянки загальною площею 19,096 га, в той час, як фактично під будівлями і спорудами, які перейшли за договорами купівлі-продажу до СТОВ Машинно-технологічна станція Альянс знаходиться тільки 2, 9592 га земель.

Дем`янівська сільська рада у відзиві від 27.03.2013 р. № 141 на апеляційну скаргу прокурора просить спір вирішити без її участі, посилаючись на те, що відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України спірні земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту і з 01.01.2013 р. повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності поза межами населених пунктів покладено на органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів, тобто відділи та управління Держземагентства.

У відзиві на апеляційну скаргу від 03.04.13 р. № 325, Відділ Держземагентства у Білокуракинському районі Луганської області, з доводами апеляційної скарги погодився, просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на не правильне застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. При цьому, третя особа зазначила, що перехід права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна не тягне за собою автоматичного переходу права власності на земельну ділянку, на якій розташована будівля або споруда. Перехід права власності на землю в даному випадку вимагає окремого договірно-правового регулювання шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки та набувачем будівлі або споруди. При цьому повідомило, що згідно даних статистичної звітності форми 6-зем спірні земельні ділянки враховані в державній власності, категорія земельних ділянок - це землі сільськогосподарського призначення.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 15 квітня 2013р. № 04-08/2544/13, у зв`язку з відпусткою судді Мартюхіної Н. О., для розгляду апеляційної скарги першого заступника Луганської області була змінена колегія суддів та сформована у наступному складі: головуючий суддя - Малашкевич С. А., судді: Азарова З. П. та Радіонова О. О.

Ухвалою від 17.04.2013 р. Донецьким апеляційним господарським судом здійснено заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділу Держкомзему у Білокуракинському районі Луганської області на його правонаступника - Відділ Держземагентства у Білокуракинському районі Луганської області.

В судовому засіданні 17.04.2013 р. прокурор вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Машинно - технологічна станція Альянс відмовити.

Представники позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, про день, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідач та третя особа в своїх відзивах на апеляційну скаргу просили розглянути справу без їх участі.

Позивачем подане письмове клопотання від 15.04.2013 р., в якому останній просив перенести розгляд апеляційної скарги, посилаючись на хворобу його представника та необхідність надання ним заперечень з додатковими поясненнями та доказами по справі.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання позивача заперечував.

Клопотання позивача колегією суддів відхилено, з наступних мотивів.

Клопотання позивача обґрунтовано тим, що його представник не може представляти інтереси товариства у зв`язку із хворобою, проте будь-яких доказів в підтвердження цього суду позивачем не надано. Крім того, позивач не довів неможливість направлення іншого представника в судове засідання апеляційної інстанції, адже позивач є юридичною особою, який має відповідний штат працівників для представлення його інтересів в суді. Стосовно надання позивачем заперечень з додатковими поясненнями та доказами по справі, колегія суддів зазначає, що надання відзиву відповідно до ст. 59 ГПК України є правом сторони, а не обов`язком. До того, ж у позивача було достатньо часу для підготовки та надання його апеляційному господарському суду, як і інших додаткових пояснень, на які вказує позивач. Крім того, позивач вказуючи у клопотанні про те, що ним начебто будуть надані додаткові докази, не вказав які саме це будуть докази, для того щоб колегія суддів могла перевірити та встановити, що вони дійсно мають значення для вирішення справи та у зв`язку з цим дійти висновку про необхідність надання їх у справу.

Враховуючи, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження явка представників сторін не визнавалась обов`язковою та з урахуванням думки прокурора, який прибув в судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представників позивача, відповідача та третьої особи - Відділу Держземагентства у Білокуракинському районі Луганської області.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила.

Позивачу на праві приватної власності належить наступне нерухоме майно:

1) свинарник-маточник №1, на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2010 р. № 52, розміщений на території Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області;

2) будівля кормоцеху, на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2006 р. № 336, розміщена на території Дем'янівської сільської ради, - село Коноплянівка Білокуракинського району Луганської області, вул. Верона, 1;

3) будівля свинарнику, на підставі договору купівлі-продажу (біржевого контракту) від 25.11.2002 р. № 308, розміщена на території Дем'янівської сільської ради, - село Коноплянівка Білокуракинського району Луганської області.

Вказані будівлі становлять єдиний комплекс, загальна площа якого 2,4252 га, з них під забудовою - 0,4597 га, прилегла площа - 1,9655 га.

4) будівля критого току №4, на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2010 р. № 56, розміщена на території села Коноплянівка Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області;

5) будівля ангару №4, на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2010 р. № 54, розміщена на території Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області;

6) будівля зерносховища №5, на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2010 р. № 60, розміщена на території села Коноплянівка Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області;

7) будівля механічної майстерні №6, на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2010 р. № 58, розміщена у селі Коноплянівка Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

Вказані будівлі становлять єдиний комплекс, загальна площа якого 1,9738 га, з них: під забудовою - 0,5396 га, прилегла площа -1,4342 га;

8) будівля корівнику на 200 голів, на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2010 р. № 50, розміщена на території Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області на території 0,2457 га, з них: під будівлею -0,1716 га, прилегла територія -0,0741 га;

9) будівля телятника-родилки, на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.2004 р. № 398, розміщена на території село Коноплянівка, вул. Миколи Шипілова,121 Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, з них: під будівлею -0,0892 га, прилегла територія -0,0505 га;

10) будівля 4-х рядного сараю, на підставі договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2007 року реєстр. № 1394, розміщена на території села Дем'янівка, вул. Трудова, 55 Білокуракинського району Луганської області;

11) будівля сараю, на підставі договору купівлі-продажу від 24.07.2004 р. реєстр. № 657, розміщена на території села Дем'янівка, вул. Трудова, 53 Білокуракинського району Луганської області;

12) будівля 2-х рядного сараю, на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2008 р. реєстр. № 99, розміщеного на території села Дем'янівка, вул. Трудова, 53 Білокуракинського району Луганської області;

13) будівля корівника, на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2007 р. реєстр. № 1844, розміщена на території села Дем'янівка, вул. Трудова, 55 Білокуракинського району Луганської області.

Вказані будівлі становлять єдиний комплекс, загальна площа якого - 2,9592 га, з них: під забудовою - 0,5249 га, інша земля -2,4343 га.

Як встановлено судом першої інстанції, всі придбані позивачем за переліченими вище договорами купівлі-продажу об`єкти нерухомості раніше (до розпаювання майна членам КСП) у 2000 році належали асоціації кооперативів колгоспу Заря (яка була створена на основі колгоспу Заря , а в подальшому перетворено у СТОВ Заря ) та КСП ім. Щорса Білокуракинського району Луганської області (яке було створено на основі колгоспу ім. Щорса).

Статутні документи та дані про державну реєстрацію колгоспу Заря , Асоціації кооперативів колгоспу Заря та СТОВ Заря в матеріалах справи відсутні. Згідно листа Білокуракинської РДА від 03.10.12 р. вих. № 02-18/1497 реєстраційні справи не заводились відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент існування цих юридичних осіб) (а.с. 45 т. № 3 справи).

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство майно колективного сільськогосподарського підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності його членам.

Пунктом 4.1 статуту КСП ім. Щорса, затвердженого загальними зборами членів КСП 23.02.1994 року, протокол №1, та зареєстрованого Білокуракинською РДА 27.12.1997 року за №175, визначено, що - земля, все майно підприємства: громадські споруди, будівлі , трактори, комбайни та інші машини, устаткування, транспортні засоби, житлові будинки, продукти та робоча худоба, посіви, багаторічні насадження, вироблена продукція, кошти, цінні папери та інше майно, - належить на праві спільної часткової власності його членам , а підприємству - на праві повного господарського відання.

Згідно виписки з протоколу № 2 загальних зборів КСП ім. Щорса 15 від 05.08.2002р. № 60 загальними зборами було прийнято рішення про ліквідацію КСП ім. Щорса.

Розпорядженням Білокуракинської РДА Луганської області від 15 серпня 2002 року № 334 (а.с. 46 т. № 3 справи) було скасовано державну реєстрацію КСП ім. Щорса.

Згідно рішень виконкому Дем`янівської сільської ради: № 16 від 18.05.2006 р., № 11/2 від 11.09.20033 р., № 22 від 10.08.2000 р., № 13 від травня 2004 р., № 22/1 від 10.08.2000 р., № 22/2 від 10.08.2000 р., 2-х актів прийому-передачі від 08.08.2000 р.(а. с. 95-110 т. № 2 справи) радою приймалися рішення про визнання за колишніми членами СТОВ Заря та КСП ім. Щорса права власності на нерухомі будівлі та видачі правовстановлюючих документів на них, а саме на: будівлю кормоцеху (Луганська область Білокуракинського району, с. Коноплянка, вул.. Вербна, 1); будівлю родилки (с. Коноплянка, вул.. м. Шипилова, 121); 4-х рядний сарай (с. Дем`янівка); сарай (с. Дем`янівка); середній сарай (с. Дем`янівка); сарай нижній (с. Дем`янівка); корівник Лавровський , які належать їм, як майнові паї, виділені в натурі з колективної власності СТОВ Зоря та КСП ім. Щорса.

Виходячи зі змісту Державного акту серії ЛГ №3030000014 від 21.11.1995 (а.с. 64-93 т. 1 справи), Білокуракинською районною радою народних депутатів на підставі рішення Ради від 10.06.1993 р., асоціації кооперативів колгоспу Заря Білокуракинського району Луганської області, до складу якої входило 446 фізичних осіб- членів СТОВ Зоря , передано на праві колективної власності земельну ділянку, площею 4359,8 га для сільськогосподарського використання.

Відповідно до змісту іншого Державного акту серії ЛГ №3030000014 від 21.11.1995 року, державна реєстрація від 21.11.1995 року №130 (а.с.94-109 т. 1 справи) Білокуракинською районною радою народних депутатів на підставі рішення Ради від 20.05.1995 р., Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Щорса, яке знаходиться у селі Коноплянівка Білокуракинського району, до складу якої входило 301 фізичних осіб- членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, передано на праві колективної власності земельну ділянку, площею 1877,1 га для сільськогосподарського використання.

Після розпаювання, в період з 1996 по 2006 р. р. колишніми членами СТОВ Заря та КСП ім. Щорса були отримані сертифікати на право на земельну ділянку (пай) по АК Заря та по КСП ім. Щорса, що підтверджується відповідними списками, які завірені Відділом Держкомзему у Білокуракинському районі (а.с.132 -146 т. № 2 справи).

31.01.2000 р. було здійснено державну реєстрацію нового суб`єкта господарюванння - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Росія (надалі - СТОВ Росія ) (а.с. 74 тт. № 3 справи), стосовно якого суд першої інстанції зробив висновок про наявність правонаступництва зазначеного суб`єкта по правах та обов`язках КСП ім. Щорса, пов`язаних з користуванням, володінням та розпорядженням земельними ділянками, на яких розміщені будівлі та споруди.

17.11.2009 року Білокуракинською РДА видано розпорядження № 520 "Про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна СТОВ "Росія", згідно якому за останнім визнано право власності на свинарник-маточник, корівник на 200 голів, ангар, критий тік, зерносховище та механічну майстерню (розпорядження додано до справи).

На підставі цього розпорядження РДА на ім'я СТОВ "Росія" 20 та 23.11.2009 року видано свідоцтва про право власності на наступні об'єкти нерухомого майна:

1) свинарник-маточник №1 загальною площею 1225,0 кв.м, до складу якого входять: свинарник-маточник А1 площею 1225,0 кв.м; тамбур а1; тамбур а2, огорожа №1; площадка №2;

2) критий тік №4 загальною площею 3176,6 кв.м, до складу якого входить критий тік К;

3) ангар №4 загальною площею 718,9 кв.м, до складу якого входить ангар Б;

4) зерносховище №5 загальною площею 770,9 кв.м, до складу якого входить зерносховище А-1, навіс Н;

5) механічна майстерня №6 загальною площею 504,4 кв.м, до складу якої входять: механічна майстерня А-1, прибудова Б-2, прибудова В, прибудова Г;

6) корівник на 200 голів загальною площею 1602,7 кв.м, до складу якого входять: корівник на 200 голів А1, прибудова а1, тамбур а2, тамбур а3, колодязь К.

10.03.2010 р. державна реєстрація СТОВ Росія припинена, у зв`язку з прийняттям господарським судом Луганської області ухвали від 26.02.2010 р. у справі № 10/144б про ліквідацію банкрута - СТОВ Росія (а.с. 102-105 т. № 3 справи).

Позивач - СТОВ Машинно-технологічна станція Альянс , як вже зазначалось вище придбав у СТОВ Росія та фізичних осіб-колишніх членів АК Заря та КСП ім. Щорса на підставі договорів купівлі-продажу: свинарник-маточник №1, будівлю кормоцеху, будівлю свинарнику, будівлю критого току №4, будівлю ангару №4, будівлю зерносховища №5, будівлю механічної майстерні №6, будівлю корівнику на 200 голів, будівлю телятника-родилки, будівлю 4-х рядного сараю, будівлю сараю, будівлю 2-х рядного сараю, будівлю корівника та вважає, що оскільки право власності на означені об`єкти нерухомого майна перейшло до колишніх членів асоціації та СТОВ Росія (як до правонаступника), то до них перейшло і право власності на землю на якій знаходиться вказане нерухоме майно, а тому у зв`язку з переходом до СТОВ Машино-технологічна станція Альянс (позивача) права власності на нерухоме майно на підставі зазначених вище договорів купівлі-продажу, до останнього перейшло і право власності на земельні ділянки, відведені під вказані будівлі.

Як зазначав позивач в позовній заяві та в уточненій позовній заяві, він звертався до відповідача з вимогою про визнання за ним права власності на вказані вище земельні ділянки, але відповідачем було відмовлено та запропоновано укласти договори оренди (докази звернення в матеріалах справи відсутні).

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить визнати за ним право власності на земельні ділянки, які розміщені під спірними будівлями.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у справі не відповідає вимогам норм чинного законодавства та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Предметом даного спору позивачем визначено визнання права власності на земельну ділянку загальною площею 7,3582 га для обслуговування будівель та споруд позивача.

Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України. Такий спосіб захисту передбачений також п. (а) ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 1 ГПК України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

З аналізу вказаної норми вбачається, що вона передбачає звернення з позовом про визнання права власності лише власника, тобто особи, яка має відповідне право, але воно оспорюється або не визнається іншою особою тощо. З огляду на таке при вирішенні даного спору суттєвим є встановлення обставин виникнення у позивача права власності на спірну земельну ділянку як підстави для визнання його власником ділянки, право якого підлягає захисту; а також особи, що порушує таке право шляхом його оспорення або невизнання, або ж втрати позивачем відповідного документа.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами врегульовано главою 19 Земельного кодексу України, згідно з ч. 1 ст. 125 якого (в редакції, що діяла на час укладення договорів купівлі-продажу нежитлових будівель) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

За імперативними нормами статті 126 Земельного кодексу України - документом, що посвідчує право власності на землю, є відповідний державний акт.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Вказана норма кореспондується зі ст. 377 ЦК України.

Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості (будівлі), в силу статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч норм статті 33 ГПК України позивач не довів належними та допустимими доказами (державний акт про власність) наявності прав власності на земельні ділянки у відчужувача нежитлових будівель СТОВ Росія , яка здійснила відчуження цієї нерухомості згідно договорів купівлі-продажу: від 15.01.2010 р. реєстр. № 52, від 15.01.2010 р. реєстр. № 56, від 15.01.2010 р. реєстр. № 54, від 15.01.2010 р. реєстр. № 60, від 15.01.2010 р. реєстр. № 58, від 15.01.2010 р. реєстр. № 50, від 25.11.2002 р. реєстр. № 308. Вказані договори купівлі-продажу також не містять жодних посилань на наявність у відчужувача права власності на ці земельні ділянки або передачу таких прав позивачу.

Висновок суду першої інстанції про наявність правонаступництва СТОВ Росія прав та обов`язків колишніх членів КСП ім. Щорса, пов`язаних з користуванням, володінням та розпорядженнями відповідними земельними ділянками є невірним, оскільки всупереч норм статей 33-34 ГПК України такий висновок не заснований на належних та допустимих доказах.

Зокрема, в підтвердження факту правонаступництва, суд першої інстанції посилається лише на те, що на підставі рішення загальних зборів від 01.04.2000 р., протокол № 2, СТОВ Росія визнало себе правонаступником прав та обов'язків КСП ім. Щорса, на підтвердження чого статут товариства було доповнено пунктами 11.5 та 11.6. Однак, місцевий господарський суд помилково дійшов такого висновку. Так, пунктом 11.5 Статуту СТОВ Росія встановлено наступне: Товариство є правонаступником заборгованості по платежам до бюджету Пенсійного фонду, у тому числі реструктуризованих сум , а згідно пункту 11.6: Товариство є правонаступником боргів за послуги зв`язку перед Білокуракинським відділенням та ВАТ Укртелеком і Луганською філією УТЕЛ станом на 1 квітня 2000 року , тобто в означених пунктах навіть не йде мова, що це заборгованість КСП ім. Щорса. З витягу протоколу № 2 на який йде посилання у рішенні місцевого господарського суду також це не вбачається (а.с. 83 т. № 3 справи). Що ж стосується інших доказів, які за висновками місцевого господарського суду, також, підтверджують факт правонаступництва СТОВ Росія від КСП ім. Щорса, а саме: протокол № 6 загальних зборів членів КСП ім..Щорса від 16.11.2000 р., яким було прийнято рішення про безкоштовну передачу СТОВ Росія свинарнику (а.с. 122 т. № 2 справи), документи моніторингу організаційних заходів на виконання Указу Президента України від 29.04.01 р. № 62 в ході ліквідації КСП ім. Щорса, то перелічені документи не є належними доказами, що підтверджують правонаступництво речових прав СТОВ Росія від КСП ім. Щорса на земельні ділянки під будівлями, які придбав позивач за вказаними вище договрами купівлі-продажу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутність зазначених документів щодо речових прав на земельні ділянки у відчужувача будівель - виключає можливість застосування приписів статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України щодо переходу до покупця будівель речових прав на такі ділянки. Аналогічна правова позиція висловлена і в абзаці 1 пункту 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Крім того, згідно довідки відділу Держкомзему у Білокуракинському районі Луганської області від 03.10.2012 р. № 1570 (а.с. 106 т. № 3 справи) право власності на спірні земельні ділянки станом на 24.09.2012 р. не реєструвалося. Земельні ділянки згідно статистичної звітності форми 6-зем враховані в державній власності, категорія земельних ділянок - це землі сільськогосподарського призначення. Розпорядженням голови Білокуракинської РДА від 06.06.2011 р. № 2281 земельні ділянки загальною площею 2,9592 га, в тому числі під господарськими будівлями та дворами - 2,9592 га передано в оренду строком на 1 рік СТОВ МТС Альянс , тобто позивачу. 07.06.2012 р. закінчився строк, на який було укладено договір оренди землі. Продовження або поновлення договору оренди на вищевказані земельні ділянки не реєструвалися. Отже, укладаючи вказаний договір оренди землі, позивач тим самим визнав наявність речових прав Білокуракинської РДА Луганської області на земельну ділянку.

Правовий режим вказаних земель державної власності також підтверджується технічною документацією про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на спірні земельні ділянки, розпорядженням голови Білокуракинської РДА Луганської області від 06.06.11 р. № 281 про затвердження технічної документації.. , висновком відділу Держкомзему у Луганській області від 31.03.11 р. № 1034 (а.с. 110-148 т. № 1 справи, а.с. 3-8, 12, 20 т. № 3 справи).

Порядок передачі у власність юридичним особам земельних ділянок із земель державної або комунальної власності передбачений ст. 116 Земельного Кодексу України, згідно з частиною першою та другою якої юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до виключної компетенції відповідної ради належить і вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Таким чином, виникнення права власності на об'єкти нерухомості не є безумовною підставою для автоматичного укладення угоди щодо земельної ділянки. Обов'язковою умовою передачі у власність земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради про передачу земельної ділянки у власність.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин приписи статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України щодо переходу до позивача, який придбав будівлі, права власності на землю, на якій вони розміщені, з підстав недоведеності належними та допустимими доказами факту наявності у відчужувачів таких будівель відповідних прав на земельні ділянки під цими будівлями.

Окрім того, колегія суддів вважає вірним посилання прокурора на те, що суд першої інстанції помилково ототожнив право приватної власності, за визнанням якого позивач звернувся до суду, з правом колективної власності, яке належало СТОВ Заря та КСП ім. Щорса на підставі Державних актів (які до того ж ніким не скасовані та в судовому поярдку недійсними не визнавалися), оскільки зазначені речові права (приватної та колективної власності ) є різними за змістом, предметом правового регулювання та підставами виникнення, а тому не можуть трансформуватись одне в інше.

Обґрунтування судом першої інстанції факту наявності прав на землю через те, що СТОВ Заря та КСП ім. Щорса не вчиняли дій щодо відмови від прав власності на земельну ділянку, відсутність факту передачі (повернення) у власність держави - є неспроможним, оскільки доведення факту наявності речового права на землю має здійснюватися не через констатацію відсутності відмови суб'єкта від цього права або відсутності доказів повернення цієї земельної ділянки у власність держави, а доведенням переходу такого права до правонаступника (правонаступників) або набувача.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що згідно з положеннями законодавства для задоволення позову про визнання права власності необхідним є також встановлення обставин щодо порушення (оспорення або невизнання) прав позивача саме особою, визначеною ним в якості відповідача.

Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи статті 1 Господарського процесуального Кодексу України згідно яких юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено належними доказами порушення його прав в набутті права власності на землі відповідачем. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували взагалі звернення позивача до відповідача та оспорення або невизнання останнім певним чином прав позивача (неможливості отримати державний акт на право власності на землю).

За таких умов, колегія суддів вважає, що відсутні докази порушення прав позивача з боку цього відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позову та наявність правових підстав для його задоволення є невірним, оскільки не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, зокрема, статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, не відповідає обставинам справи та не підтверджений наявними у справі письмовими доказами, у зв`язку з чим апеляційна скарга першого заступника прокурора Луганської області підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 08.10.2012 р. у справі № 8пн/5014/2019/2012 скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, п. 10 ст. 105 ГПК, судові витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на позивача, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 983,36 грн. (50% ставки розрахованої виходячи з оспорюваної суми -98335,88 грн.) підлягає стягненню з позивача у доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 91, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 08.10.2012 р. у справі № 8пн/5014/2019/2012 - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 08.10.2012 р. у справі № 8пн/5014/2019/2012 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Машинно - технологічна станція Альянс , смт. Білокуаркине Луганської області до Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, с. Дем'янівка Білокуракинського району Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ Держземагентства у Білокуракинському районі Луганської області, смт. Білокуракине Луганської області про визнання за позивачем права власності на земельні ділянки (з урахуванням заяви про уточнення від 22.08.12 р. за вих. № 133), які згідно даним державного земельного кадастру враховуються у Дем'янівській сільській раді Білокуракинського району Луганської області.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Машинно - технологічна станція Альянс , смт. Білокуаркине Луганської області (ідент. код 2049611559) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 983,36 грн.

Зобов`язати господарський суд Луганської області видати відповідний судовий наказ.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя С.А. Малашкевич

Судді: З.П. Азарова

О. О. Радіонова