Постанова

від 19.06.2013 по справі 8пн/5014/2019/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 8пн/5014/2019/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція "Альянс", смт. Білокуракине, Луганська обл. на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 17.04.2013 року у справі господарського суду Луганської області за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція "Альянс", смт. Білокуракине, Луганська обл. доДем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, с. Дем'янівка, Луганська обл. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаВідділу Держземагенства у Білокуракинському районі Луганської області, смт. Білокуракине, Луганська обл. за участюПрокуратури Луганської області, м. Луганськ провизнання права власності на земельні ділянки

за участю представників

прокуратури: Томчук М.О., посвідченя ГПУ від 01.08.2012 року № 000606,

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Машинно - технологічна станція "Альянс" (далі за текстом - СТОВ "МТС "Альянс") звернулось до господарського суду Луганської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділу Держкомзему у Білокуракинському районі Луганської області про визнання за права власності на земельні ділянки загальною площею 7,3582 га, які згідно даним державного земельного кадастру враховуються у Дем'янівській сільській раді Білокуракинського району Луганської області.

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.10.2012 року (з урахуванням ухвали господарського суду Луганської області про виправлення описки від 08.11.2012 року) позовні вимоги задоволено: визнано за позивачем право власності на земельну ділянку загальною площею 7,3582 га, до складу якої входять наступні земельні ділянки площею:

1) 0,1298 га, - на якій розташована нежитлова будівля свинарнику-маточнику № 1 площею 1225,0 кв.м, до складу якого входять: свинарник-маточник А-1 блоки, цегла; тамбур а1 - шлакоблок; огорожа № 1 - метал; площадка № 2 - залізобетонні плити, - яка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.01.2010 року, за реєстром № 52, - розміщена на території Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області;

2) 0,0570 га, - на якій розташована нежитлова будівля кормоцеху, до складу якого входять: кормоцех Д площею 208,00 кв.м, залізобетонні блоки; кормоцех Е загальною площею 218,90 кв.м, - залізобетонні плити, - яка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 01.06.2006 року, за реєстром № 336, - розміщена на території Дем'янівської сільської ради, - село Коноплянівка Білокуракинського району Луганської області, вул. Вербна, 1;

3) 0,2729 га, - на якій розташована нежитлова будівля свинарнику загальною площею 1 946,40 кв.м, - яка належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.2002 року, за № 308, - розміщена на території Дем'янівської сільської ради, - село Коноплянівка Білокуракинського району Луганської області.

Вказані будівлі становлять єдиний комплекс, загальна площа якого 2, 4252 га, з них під забудовою - 0,4597 га, прилегла площа - 1,9655 га;

4) 0,3210 га, - на якій розташована нежитлова будівля критого току № 4, до складу якого входить критий тік № 4 К, - металеві опори - загальною площею 3 176,60 кв.м, - яка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.01.2010 року, за реєстром № 56, - розміщена на території село Коноплянівка Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області;

5) 0,0728 га, - на якій розташована нежитлова будівля ангару № 4, до складу якого входить: ангар № 4 Б, - залізобетонні плити, металеві листи - загальною площею 718,90 кв.м, - яка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.01.2010 року, за реєстром № 54, - розміщена на території Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області;

6) 0,0927 га, - на якій розташована нежитлова будівля зерносховища № 5, до складу якого входять: зерносховище № 5 А-1, - залізобетонні плити - загальною площею 770,0 кв.м, - яка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.01.2010 року, за реєстром № 60, - розміщена на території села Коноплянівка Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області;

7) 0,0531 га, - на якій розташована нежитлова будівля механічної майстерні № 6, до складу якої входять: механічна майстерня № 6 А-1, - шлакоблок - загальною площею 504,40 кв.м, прибудова Б-2, - шлакоблок; прибудова В, - залізобетонні плити; прибудова Г, - шлакоблок, - яка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.01.2010 року, за реєстром № 58, - розміщена у селі Коноплянівка Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

Вказані будівлі становлять єдиний комплекс, загальна площа якого 1,9738 га, з них: під забудовою - 0,5396 га, прилегла площа - 1,4342 га;

8) 0,2457 га, - на якій розташована нежитлова будівля корівнику на 200 голів № 2, до складу якої входять: корівник А-1, - залізобетонні блоки - загальною площею 1 602,70 кв.м; прибудова а1, - залізобетонні блоки; тамбур а2, - шлакоблок; тамбур а3, - шлакоблок; колодязь, - залізобетонні кільця, - яка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.01.2010 року, за реєстром № 50, - розміщена на території Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області на території 0,2457 га, з них: під будівлею - 0,1716 га, прилегла територія - 0,0741 га;

9) 0,1397 га, - на якій розташована нежитлова будівля родилки, до складу якої входять: родилка А-1 із блоків, шлакоблоку і цегли - загальною площею 728,60 кв.м, - яка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 14.05.2004 року, - розміщена на території село Коноплянівка, вул. Миколи Шипілова,121 Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, з них: під будівлею - 0,0892 га, прилегла територія - 0,0505 га;

10) 0,1738 га, - на якій розташована нежитлова будівля 4-х рядного сараю, до складу якої входять: 4-хрядний сарай А-1, із залізобетонних блоків - загальною площею 1 638,60 кв., який належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10.10.2007 року, за реєстром № 1394, - розміщена на території села Дем'янівка, вул. Трудова, 55 Білокуракинського району Луганської області;

11) 0,1106 га, - на якій розташована нежитлова будівля сараю, до складу якої входять: сарай А-1 із шлакоблоку, залізобетонних плит та цегли - загальною площею 1 062,90 кв.м, яка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 24.07.2004 року, за реєстром № 657, - розміщена на території села Дем'янівка, вул. Трудова, 53 Білокуракинського району Луганської області;

12) 0,1405 га, - на якій розташована нежитлова будівля 2-х рядного сараю загальною площею 1324,20 кв.м, яка належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 24.01.2008 року, за реєстром № 99, - розміщена на території села Дем'янівка, вул. Трудова, 53 Білокуракинського району Луганської області;

13) 0,1000 га, - на якій розташована нежитлова будівля корівника загальною площею 898,70 кв.м, що належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25.12.2007 року, за реєстром № 1844, - розміщена на території села Дем'янівка, вул. Трудова, 54 Білокуракинського району Луганської області.

Вказані будівлі становлять єдиний комплекс, загальна площа якого складає 2,9592 га, з них: під забудовою - 0,5249 га, інша земля - 2,4343 га.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано нормами статей 374, 392 Цивільного кодексу України, статей 12, 78, 82,1 20 Земельного кодексу України в редакції 2001 року та статей 5, 30, 65, 67 Земельного кодексу України в редакції 1990 року, зокрема, тим, що позивач, придбавши від СТОВ "Росія" (який є правонаступником прав та обов`язків колишнього власника спірних об`єктів - КСП ім. Щорса) та від фізичних осіб - колишніх членів асоціації кооперативів колгоспу "Зоря" та КСП ім. Щорса (яким вказані об`єкти нерухомості були виділені в спільну часткову власність в якості майнових паїв) права власності на будівлі, набув одночасно і права власності на земельні ділянки під ними, що були наявними у асоціації кооперативів колгоспу "Зоря" відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ЛГ 3030000001 від 02.11.1993 року та КСП ім. Щорса відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ЛГ 3030000014 від 21.11.1995 року.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2013 року рішення господарського суду Луганської області від 08.10.2012 року було скасовано та прийнято нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин приписи статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України щодо переходу до покупця, який придбав будівлі, права власності на землю, на якій вони розміщені, з підстав недоведеності належними та допустимими доказами факту наявності у відчужувачів таких будівель відповідних прав на земельні ділянки під цими будівлями.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, СТОВ "МТС "Альянс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2013 року і залишити в силі рішення господарського суду Луганської області від 08.10.2012 року.

Прокуратурою, відповідачем та третьою особою відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні прокурор проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2013 року - без змін.

Сторін та третю особу згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що СТОВ "МТС "Альянс" на праві власності належить наступне нерухоме майно:

1) свинарник-маточник № 1, на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2010 року № 52, розміщений на території Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області;

2) будівля кормоцеху, на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2006 року № 336, розміщена на території Дем'янівської сільської ради, - село Коноплянівка Білокуракинського району Луганської області, вул. Верона, 1;

3) будівля свинарнику, на підставі договору купівлі-продажу (біржового контракту) від 25.11.2002 року № 308, розміщена на території Дем'янівської сільської ради, - село Коноплянівка Білокуракинського району Луганської області.

Вказані будівлі становлять єдиний комплекс, загальна площа якого 2, 4252 га, з них під забудовою - 0,4597 га, прилегла площа - 1,9655 га.

4) будівля критого току № 4, на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2010 року № 56, розміщена на території села Коноплянівка Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області;

5) будівля ангару № 4, на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2010 року № 54, розміщена на території Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області;

6) будівля зерносховища № 5, на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2010 року № 60, розміщена на території села Коноплянівка Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області;

7) будівля механічної майстерні № 6, на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2010 року № 58, розміщена у селі Коноплянівка Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

Вказані будівлі становлять єдиний комплекс, загальна площа якого 1, 9738 га, з них: під забудовою - 0,5396 га, прилегла площа - 1,4342 га;

8) будівля корівнику на 200 голів, на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2010 року № 50, розміщена на території Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області на території 0,2457 га, з них: під будівлею - 0,1716 га, прилегла територія - 0,0741 га;

9) будівля телятника-родилки, на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.2004 року № 398, розміщена на території село Коноплянівка, вул. Миколи Шипілова,121 Дем'янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, з них: під будівлею - 0,0892 га, прилегла територія - 0,0505 га;

10) будівля 4-х рядного сараю, на підставі договору купівлі-продажу від 10.10.2007 року реєстр. № 1394, розміщена на території села Дем'янівка, вул. Трудова, 55 Білокуракинського району Луганської області;

11) будівля сараю, на підставі договору купівлі-продажу від 24.07.2004 року реєстр. № 657, розміщена на території села Дем'янівка, вул. Трудова, 53 Білокуракинського району Луганської області;

12) будівля 2-х рядного сараю, на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2008 року реєстр. № 99, розміщеного на території села Дем'янівка, вул. Трудова, 53 Білокуракинського району Луганської області;

13) будівля корівника, на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2007 року реєстр. № 1844, розміщена на території села Дем'янівка, вул. Трудова, 54 Білокуракинського району Луганської області.

Вказані будівлі становлять єдиний комплекс, загальна площа якого - 2, 9592 га, з них: під забудовою - 0,5249 га, інша земля - 2, 4343 га.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, всі придбані позивачем за вищевказаними договорами купівлі-продажу об`єкти нерухомості раніше (до розпаювання майна членам КСП) у 2000 році належали асоціації кооперативів колгоспу "Зоря" (яка була створена на основі колгоспу "Зоря", а в подальшому перетворено у СТОВ "Зоря") та КСП ім. Щорса Білокуракинського району Луганської області (яке було створено на основі колгоспу ім. Щорса).

Статутні документи та дані про державну реєстрацію колгоспу "Зоря", асоціації кооперативів колгоспу "Зоря" та СТОВ "Зоря" в матеріалах справи відсутні.

Згідно листа Білокуракинської РДА від 03.10.2012 року вих. № 02-18/1497 реєстраційні справи не заводились відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент існування цих юридичних осіб.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

В п. 4.1 статуту КСП ім. Щорса, затвердженого загальними зборами членів КСП 23.02.1994 року, протокол № 1, та зареєстрованого Білокуракинською РДА 27.12.1997 року за № 175, визначено, що земля, все майно підприємства: громадські споруди, будівлі , трактори, комбайни та інші машини, устаткування, транспортні засоби, житлові будинки, продукти та робоча худоба, посіви, багаторічні насадження, вироблена продукція, кошти, цінні папери та інше майно належить на праві спільної часткової власності його членам , а підприємству - на праві повного господарського відання.

Згідно виписки з протоколу № 2 загальних зборів КСП ім. Щорса від 05.08.2002 року № 60 загальними зборами було прийнято рішення про ліквідацію КСП ім. Щорса.

Розпорядженням Білокуракинської РДА Луганської області від 25.08.2002 року № 334 скасовано державну реєстрацію КСП ім. Щорса.

Згідно рішень виконкому Дем`янівської сільської ради № 16 від 18.05.2006 року, № 11/2 від 11.09.2003 року, № 22 від 10.08.2000 року, № 13 від травня 2004 року, № 22/1 від 10.08.2000 року, № 22/2 від 10.08.2000 року, 2-х актів прийому-передачі від 08.08.2000 року радою приймались рішення про визнання за колишніми членами СТОВ "Зоря" та КСП ім. Щорса права власності на нерухомі будівлі та видачу правовстановлюючих документів на них, а саме на: будівлю кормоцеху (Луганська область Білокуракинського району, с. Коноплянівка, вул. Вербна, 1); будівлю родилки (с. Коноплянівка, вул. М. Шипилова, 121); 4-х рядний сарай (с. Дем`янівка); сарай (с. Дем`янівка); середній сарай (с. Дем`янівка); сарай нижній (с. Дем`янівка); корівник "Лавровський", які належать їм як майнові паї, виділені в натурі з колективної власності СТОВ "Зоря" та КСП ім. Щорса.

Виходячи зі змісту Державного акту серії ЛГ №3030000001 від 02.11.1993 року, Білокуракинською районною радою народних депутатів на підставі рішення Ради від 10.06.1993 року асоціації кооперативів колгоспу "Зоря" Білокуракинського району Луганської області, до складу якої входило 446 фізичних осіб - членів СТОВ "Зоря" передано на праві колективної власності земельну ділянку, площею 4 359,8 га для сільськогосподарського використання.

Відповідно до змісту іншого Державного акту серії ЛГ №3030000014 від 21.11.1995 року державна реєстрація від 21.11.1995 року №130 Білокуракинською районною радою народних депутатів на підставі рішення Ради від 20.05.1995 року КСП ім. Щорса, яке знаходиться у селі Коноплянівка Білокуракинського району, до складу якого входило 301 фізичних осіб - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, передано на праві колективної власності земельну ділянку, площею 1 877,1 га для сільськогосподарського використання.

Після розпаювання в період з 1996 по 2006 роки колишніми членами СТОВ "Зоря" та КСП ім. Щорса були отримані сертифікати на право на земельну ділянку (пай) по АК "Зоря" та КСП ім. Щорса, що підтверджується відповідними списками, які завірені Відділом Держкомзему у Білокуракинському районі.

31.01.2000 року здійснено державну реєстрацію нового суб`єкта господарювання - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Росія" (далі за текстом - СТОВ "Росія"), стосовно якого суд першої інстанції зробив висновок про наявність правонаступництва зазначеного суб`єкта по правах та обов`язках КСП ім. Щорса, пов`язаних з користуванням, володінням та розпорядженням земельними ділянками, на яких розміщені будівлі та споруди.

17.11.2009 року Білокуракинською РДА видано розпорядження № 520 "Про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна СТОВ "Росія", згідно з яким за останнім визнано право власності на свинарник-маточник, корівник на 200 голів, ангар, критий тік, зерносховище та механічну майстерню.

На підставі цього розпорядження РДА на ім'я СТОВ "Росія" 20.11.2009 року та 23.11.2009 року видано свідоцтва про право власності на наступні об'єкти нерухомого майна:

1) свинарник-маточник № 1 загальною площею 1 225,0 кв.м, до складу якого входять: свинарник-маточник А1 площею 1 225,0 кв.м; тамбур а1; тамбур а2, огорожа № 1; площадка № 2;

2) критий тік № 4 загальною площею 3 176,6 кв.м, до складу якого входить критий тік К;

3) ангар № 4 загальною площею 718,9 кв.м, до складу якого входить ангар Б;

4) зерносховище № 5 загальною площею 770,9 кв.м, до складу якого входить зерносховище А-1, навіс Н;

5) механічна майстерня № 6 загальною площею 504,4 кв.м, до складу якої входять: механічна майстерня А-1, прибудова Б-2, прибудова В, прибудова Г;

6) корівник на 200 голів загальною площею 1 602,7 кв.м, до складу якого входять: корівник на 200 голів А1, прибудова а1, тамбур а2, тамбур а3, колодязь К.

10.03.2010 року державну реєстрацію СТОВ "Росія" припинено у зв`язку з прийняттям господарським судом Луганської області ухвали від 26.02.2010 року у справі № 10/144б про ліквідацію банкрута - СТОВ "Росія".

Як було вищезазначено, СТОВ "МТС "Альянс" придбало у СТОВ "Росія" та фізичних осіб - колишніх членів АК "Зоря" та КСП ім. Щорса на підставі договорів купівлі-продажу: свинарник-маточник № 1, будівлю кормоцеху, будівлю свинарнику, будівлю критого току № 4, будівлю ангару № 4, будівлю зерносховища № 5, будівлю механічної майстерні № 6, будівлю корівнику на 200 голів, будівлю телятника-родилки, будівлю 4-х рядного сараю, будівлю сараю, будівлю 2-х рядного сараю, будівлю корівника та вважає, що оскільки право власності на означені об`єкти нерухомого майна перейшло до колишніх членів асоціації та СТОВ "Росія" (як до правонаступника), то до них перейшло і право власності на землю на якій знаходиться вказане нерухоме майно, а тому у зв`язку з переходом до СТОВ "МТС "Альянс" права власності на нерухоме майно на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу, до останнього перейшло і право власності на земельні ділянки, відведені під такі будівлі.

Як зазначав позивач, він звертався до відповідача з вимогою про визнання за ним права власності на вказані вище земельні ділянки, але відповідачем було відмовлено та запропоновано укласти договори оренди (докази звернення в матеріалах справи відсутні), у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просив визнати за ним право власності на земельні ділянки, які розміщені під такими будівлями.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на земельні ділянки для обслуговування будівель та споруд, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України. Такий спосіб захисту закріплено і в п. а) ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями ст. 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути заявлений до особи, яка оспорює або не визнає таке право власника, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, вказаною нормою встановлена обов`язкова умова, за наявності якої власник майна може пред`явити позов про визнання за ним права власності, зокрема це не визнання його права власності особою, яка вказана відповідачем.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на ту обставину, що ст. 392 Цивільного кодексу України передбачено захист прав існуючого власника, право власності якого не визнається або оспорюється іншою особою, в той час як позивач у спорі про визнання права власності на земельні ділянки, не будучи власником спірних земельних ділянок, звертається до суду з метою набуття права власності на такі землі, тобто визнання в судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.

З огляду на викладене, при вирішенні даного спору суттєвим є встановлення обставин виникнення у позивача права власності на спірні земельні ділянки як підстави для визнання його власником ділянок, право якого підлягає захисту, а також особи, що порушує таке право шляхом його оспорення або невизнання, або ж втрати позивачем відповідного документа.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами врегульовано главою 19 Земельного кодексу України, згідно з ч. 1 ст. 125 якого (в редакції, що діяла на час укладення договорів купівлі-продажу нежитлових будівель) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

За імперативними приписами ст. 126 Земельного кодексу України документом, що посвідчує право власності на землю, є відповідний державний акт.

Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України.

Отже, правочин, за яким переходить право власності на об'єкти нерухомості тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена і в абз. 2 п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.11 року № 6.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами (державний акт про власність) наявності права власності на земельні ділянки у відчужувача нежитлових будівель СТОВ "Росія" , яке здійснила відчуження цієї нерухомості згідно договорів купівлі-продажу: від 15.01.2010 року реєстр. № 52, від 15.01.2010 року реєстр. № 56, від 15.01.2010 року реєстр. № 54, від 15.01.2010 року реєстр. № 60, від 15.01.2010 року реєстр. № 58, від 15.01.2010 року реєстр. № 50, від 25.11.2002 року реєстр. № 308.

Вказані договори купівлі-продажу також не містять жодних посилань на наявність у відчужувача права власності на ці земельні ділянки або передачу таких прав позивачу.

Висновок суду першої інстанції про наявність правонаступництва СТОВ "Росія" прав та обов`язків колишніх членів КСП ім. Щорса, пов`язаних з користуванням, володінням та розпорядженнями відповідними земельними ділянками є помилковим, оскільки всупереч вимогам статей 33 - 34 ГПК України такий висновок не заснований на належних та допустимих доказах.

Зокрема, в підтвердження факту правонаступництва, суд першої інстанції посилався лише на те, що на підставі рішення загальних зборів від 01.04.2000 року, протокол № 2, СТОВ "Росія" визнало себе правонаступником прав та обов'язків КСП ім. Щорса, на підтвердження чого статут товариства було доповнено пунктами 11.5 та 11.6.

Однак, місцевий господарський суд помилково дійшов такого висновку, оскільки в п. 11.5 статуту СТОВ "Росія" зазначено наступне: "Товариство є правонаступником заборгованості по платежам до бюджету Пенсійного фонду, у тому числі реструктуризованих сум", а згідно пункту 11.6: "Товариство є правонаступником боргів за послуги зв`язку перед Білокуракинським відділенням та ВАТ "Укртелеком" і Луганською філією "УТЕЛ" станом на 1 квітня 2000 року", тобто в означених пунктах навіть не йде мова, що це заборгованість КСП ім. Щорса.

До того ж, з витягу протоколу № 2 від 01.04.2000 року це також не вбачається.

Що ж стосується інших доказів, які за висновками місцевого господарського суду також підтверджують факт правонаступництва СТОВ "Росія" від КСП ім. Щорса, а саме: протокол № 6 загальних зборів членів КСП ім. Щорса від 16.11.2000 року, яким прийнято рішення про безкоштовну передачу СТОВ "Росія" свинарнику, документи моніторингу організаційних заходів на виконання Указу Президента України від 29.04.2001 року № 62 в ході ліквідації КСП ім. Щорса, то апеляційним господарським судом вірно зазначено, що перелічені документи не є належними доказами, що підтверджують правонаступництво речових прав СТОВ "Росія" від КСП ім. Щорса на земельні ділянки під будівлями, які придбав позивач за вищевказаними договорами купівлі-продажу.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що відсутність зазначених документів щодо речових прав на земельні ділянки у відчужувача будівель виключає можливість застосування приписів статті 120 Земельного України та статті 377 Цивільного кодексу України щодо переходу до покупця будівель речових прав на такі ділянки.

Крім того, згідно довідки відділу Держкомзему у Білокуракинському районі Луганської області від 03.10.2012 року № 1570 право власності на спірні земельні ділянки станом на 24.09.2012 року не реєструвалось.

Земельні ділянки згідно статистичної звітності форми 6-зем враховані в державній власності, категорія земельних ділянок - землі сільськогосподарського призначення.

Розпорядженням голови Білокуракинської РДА від 06.06.2011 року № 281 земельні ділянки загальною площею 2, 9592 га, в тому числі під господарськими будівлями та дворами - 2,9592 га передано в оренду строком на 1 рік СТОВ "МТС "Альянс", тобто позивачу.

07.06.2012 року закінчився строк, на який було укладено договір оренди землі; продовження або поновлення договору оренди на вищевказані земельні ділянки не реєструвались, а, отже, укладаючи вказаний договір оренди землі, позивач тим самим визнав наявність речових прав Білокуракинської РДА Луганської області на земельні ділянки.

Правовий режим вказаних земель державної власності також підтверджується технічною документацією про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на спірні земельні ділянки, розпорядженням голови Білокуракинської РДА Луганської області від 06.06.2011 року № 281 "Про затвердження технічної документації із землеустрою", висновком відділу Держкомзему у Луганській області від 31.03.2011 року № 1034.

Порядок передачі у власність юридичним особам земельних ділянок із земель державної або комунальної власності передбачений ст. 116 Земельного Кодексу України, згідно з частиною першою та другою якої юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до виключної компетенції відповідної ради належить і вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються на пленарному засіданні ради - сесії.

Таким чином, виникнення права власності на об'єкти нерухомості не є безумовною підставою для автоматичного укладення угоди щодо земельної ділянки. Обов'язковою умовою передачі у власність земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради про передачу земельної ділянки у власність.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин приписи статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України щодо переходу до позивача, який придбав будівлі, права власності на землю, на якій вони розміщені, з підстав недоведеності належними та допустимими доказами факту наявності у відчужувачів таких будівель відповідних прав на земельні ділянки під цими будівлями.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає вірним посилання прокурора на те, що суд першої інстанції помилково ототожнив право приватної власності, за визнанням якого позивач звернувся до суду, з правом колективної власності, яке належало СТОВ "Зоря" та КСП ім. Щорса на підставі Державних актів (які до того ж ніким не скасовані та в судовому порядку недійсними не визнавалися), оскільки зазначені речові права (приватної та колективної власності) є різними за змістом, предметом правового регулювання та підставами виникнення, а тому не можуть трансформуватись одне в інше.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що доведення факту наявності речового права на землю має здійснюватися не через констатацію відсутності відмови суб'єкта від цього права або відсутності доказів повернення цієї земельної ділянки у власність держави, а доведенням переходу такого права до правонаступника (правонаступників) або набувача.

Поряд з цим, з огляду на відсутність в матеріалах справи фактів звернення позивача до відповідача у встановленому законом порядку для оформлення права власності, а також доказів порушення, невизнання чи заперечення прав позивача відповідачем чи іншими особами або створення неможливості реалізації товариством своїх прав, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи СТОВ "МТС "Альянс", викладені в касаційній скарзі щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не відповідають матеріалам справи, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів та не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2013 року у справі № 8пн/5014/2019/2012 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга