Постанова

від 18.04.2013 по справі 5020-1342/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 5020-1342/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Проценко О.І.,

Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

прокурор: Почка Антон Анатолійович, посвідчення №005826 від 25.09.2012р., старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

представник позивача: не з'явився - Міністерство інфраструктури України;

представник відповідача: Сазонов Олександр Вікторович (повноваження перевірені), наказ 20р від 01.03.12р., начальник - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі ;

представник відповідача: Владика Юрій Павлович, довіреність б/н від 08.04.13р. - ПП "Агиса";

представник відповідача: Чистякова Вікторія Вікторівна, довіреність б/н від 17.04.13р. - ПП "Агиса";

представник третьої особи: Орловська - Джордж Тетяна Миколаївна, довіреність № 75 від 01.01.13р. - ДП "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Сімферопольське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" державного підприємства "Придніпровська залізниця";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Агиса" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Плієва Н.Г.) від 14 лютого 2013 року у справі № 5020-1342/2012

за позовом Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів в транспортній сфері в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України

до відповідачів Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі

Приватного підприємства "Агиса"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Сімферопольське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" державного підприємства "Придніпровська залізниця"

про визнання договору недійсним та зобов'язання повернути нерухоме майно

ВСТАНОВИВ :

Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України до регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, приватного підприємства "Агиса" про визнання договору № 1198 від 10.06.2011р. недійсним та зобов'язання повернути нерухоме майно, що є предметом договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, та належить до державної власності, а саме - частину асфальтобетонного мощення площею 1000 кв.м відкритого вантажно - розвантажувального майданчика на ст. Севастополь - Товарний, розташовану за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе, 17; частину будівлі прийомоздавачів (інв. № 0100154) загальною площею 80,6 кв.м., розташовану за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе, 17/6.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 03.12.2012р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Сімферопольське будівельно-монтажне експлуатаційне управління".

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.02.2013р. у справі №5020-1342/2012 (судя Плієва Н. Г.) позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди № 1198 індивідуально визначеного нерухомого майна, що нежить до державної власності від 10.06.2011р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі і приватним підприємством "Агиса" в частині передачі в термінове платне користування частини асфальтобетонного мощення площею 1000 кв.м. відкритого вантажно-розвантажувального майданчика на ст. Севастополь-Товарний, розташованої за адресою м. Севастополь, Камишове шосе, 17.

Зобов'язано приватне підприємство "Агиса" повернути державі в особі Міністерства інфраструктури України частину асфальтобетонного мощення площею 1000 кв.м. відкритого вантажно-розвантажувального майданчика на ст. Севастополь-Товарний, розташовану за адресоюЯ: м. Севастополь, Камишове шосе, 17 за актом приймання-передачі.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди частини асфальтобетонного мощення площею 1000 кв.м., місцевий господарський суд виходив із того, що вказаний об'єкт не відносить до нерухомого майна, оскільки є асфальтобетонним покриттям, який, в свою чергу, є верхнім шаром землі з твердим покриттям, яке впливає на довговічність дороги. Відтак, суд дійшов висновку, що асфальтобетонне покриття є поліпшенням земельної ділянки, яке неможливо відокремити, оскільки це призведе до зміни експлуатаційних характеристик її поверхневого шару, а відтак передача такого покриття в оренду будь - якій особі без передачі відповідної земельної ділянки є неможливим.

Таким чином, місцевий господарський суд встановив, що при передачі в оренду частини асфальтобетонного мощення, в оренду фактично було передано земельну ділянку, а тому договір в цій частині є удаваним правочином і підлягає визнанню недійсним, та зазначив, що РВ ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі не мало достатніх повноважень на укладення договору в цій частині.

При цьому, суд також прийшов до висновку щодо помилковості доводів прокурора про відсутність у РФ ФДМ України в АРК та м. Севастополі права на передачу в оренду частини будівлі прийомоздавачів площею 80,6 кв.м., оскільки будівля прийомоздавачів є нерухомим майном та здача нерухомого майна, що перебуває у державній власності віднесено до повноважень Фонду державного майна України, його регіональних відділень, в звязку з чим відмовив в задоволенні позову в частині визнання договору оренди недійсним щодо передачі в оренду частини будівлі прийомоздавачів площею 80,6 кв м. та зобов'язанні повернути це приміщення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Агиса" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оспрюване рішення та прийняти у справі нове рішення про відмову в позові.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що об'єкт оренди за спірним договором - частина асфальтобетонного мощення площею 1000 кв.м. відкритого вантажно - розвантажувального майданчика на залізничній станції Севастополь-Товарний, є асфальтобетонним покриттям та не відноситься до об'єктів нерухомого майна. Так, відповідач стверджує, що асфальтобетонне покриття відноситься саме до автомобільних доріг загального користування, а в даному випадку предметом оренди є майданчик, який розташований біля залізничної колії та перебуває на балансі залізниці, тому до спірних відносин підлягає застосуванню положення Статуту залізниць України, затверджені постановою КМУ від 06.04.1998р. №457 та Правила обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, які надають право залізницям укладати відповідні договори оренди таких майданчиків.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 березня 2013 року Приватному підприємству "Агиса" відновлено строк на подання апеляційної скарги, скаргу останнього прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Градова О. Г., Євдокімов І. В., Котлярова О. Л.

Клопотанням від 11.04.2013р. Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі просило долучити до матеріалів справи Правила обслуговування залізничних під'їзних колій від 24.11.2000р. №875/5096 та копію Витягу із журналу зовнішніх обмірювань.

Ухвалою суду від 11.04.2013р. розгляд справи було відкладено на 18.04.2013р. о 15 год. 30 хв. та зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі письмово обґрунтувати неможливість надання суду першої інстанції додаткових доказів.

За розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.04.2013р., в зв'язку з відпусткою, суддю Градову О. Г. замінено у складі колегії на суддю Воронцову Н. В.

Головуючим суддею у справі №5020-1342/2012 призначено суддю Воронцову Н. В.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2013 року, в зв'язку з відрядженням, суддю Євдокімова І. В. замінено у складі колегії на суддю Проценко О. І.

В судовому засіданні, 18 квітня 2013 року, представники відповідачів і третьої особи наполягали на задоволення апеляційної скарги та скасуванні оспорюваного рішення, як такого, що прийняте при неповному з'ясуванні усіх обставин справи. Також, Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі надав суду письмові пояснення в яких зазначив, що не мав можливості подати до суду першої інстанції копії витягу із журналу зовнішніх обмірювань КП "БТІ і ДРОНМ" СМР, в зв'язку з отриманням цих даних лише 26.03.2013р. за вих. №11/01825, що підтверджує листом КП "БТІ і ДРОНМ"СМР від 23.03.2013р. за вих. №1444.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність прийнято рішення судом першої інстанції.

Представник позивача, в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалою суду від 11.04.2013р.

Судова колегія, визнала можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки його неявка ніяким чином цьому не перешкоджає та згідно з частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Також, розглянувши клопотання Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі від 11.04.2013р. про долучення до матеріалів справи, в якості доказу, копії Витягу із журналу зовнішніх обмірювань, дійшла висновку про його задоволення, оскільки Фондом доведений факт неможливості подання таких доказів суду першої інстанції, з підстав їх отримання останнім тільки 26.03.2013р., що підтверджується копією листа КП "БТІ і ДРОНМ"СМР від 23.03.2013р. за вих. №1444, тоді як оспорюване рішення прийнято 14.03.2013р.

Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 10.06.2011р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - РВ ФДМ України в АРК та м. Севастополі, орендодавець) та Приватним підприємством "Агиса" (орендар) було укладено договір оренди № 1198 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - Договір).

У розділі 1 договору сторони визначили, що орендодавець передає, а орендар приймає в термінове платне користування об'єкти нерухомого майна:

- частину асфальтобетонного мощення площею 1000 кв.м. відкритого вантажно-розвантажувального майданчика на ст. Севастополь-Товарний, розташовану за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе, 17 - з метою складування, перевантаження, зберігання вантажу;

- частину будівлі прийомоздавачів (інв. № 0100154) загальною площею 80,6 кв.м., розташовану за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе 17/6 - з метою розміщення офісу і допоміжного приміщення.

Майно перебуває на балансі Відокремленого структурного підрозділу "Сімферопольське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" ДП "Придніпровська залізниця".

Відповідно до положень розділу 2 Договору майно передається за актом приймання-передавання.

На підставі акту приймання - передачі від 10.06.2011р., зазначене майно було передане Приватному підприємству "Агиса" (а. с. 27, том 1).

В позовній заяві прокурор стверджує, що РВ ФДМ України в АРК та м. Севастополі не може бути орендодавцем нерухомого майна - частини будівлі прийомоздавачів площею 80,6 км. м в силу положень частини першої статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки його площа є меншою ніж 200 кв.м. Крім того, частина асфальтобетонного мощення площею 1000 кв.м. не є нерухомим майном, а тому не може бути об'єктом оренди та фактично договір в цій частині є удаваним правочином, з ціллю приховання фактично вчинененого правочину щодо передачі в оренду саме земельної ділянки, яка знаходиться під асфальтобетонним мощенням і нерозривно з ним пов'язана.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

З огляду на укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна №1198 від 10.06.2011р., що належить до державної власності, правовідносини, виниклі між сторонами, регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України в частинах, якими врегульовано відносини щодо виконання зобов'язання за договором оренди нерухомого майна, яке перебуває у державній власності, а також спеціальним Законом України „Про оренду державного та комунального майна".

Так, частиною 1 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що цей Закон регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно зі статтею 3 вказаного Закону, відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Слід зазначити, що в предмет доказування у даній справі входить встановлення наявності права РВ ФДМ України в АРК та м. Севастополі на укладення спірного договору оренди та можливості передачі в оренду об'єктів - частини асфальтобетонного мощення відкритого вантажно - розвантажувального майданчику і частини будівлі прийомоздавачів. Крім того, підлягають оцінці правовідносини, які склалися між відповідачами щодо оренди частини асфальтобетонного мощення.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №765221, Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради зареєстровано юридичну особу - Державне підприємство "Придніпровська залізниця".

Відповідно до довідки є Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №5800 від 04.08.2006р., Сімферопольське будівельно- монтажне експлуатаційне управління є Відокремленим структурним підрозділом ДП Придніпровська залізниця" (а. с. 50-52, том 1).

Відповідно до положення "Про міністерство транспорту та зв'язку України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 06.06.2006, № 789 Міністерство транспорту та зв'язку України (Мінтрансзв'язку) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Також, Придніпровська залізниця включена до переліку розташованих на території АР Крим підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належить до сфери управління міністерств, інших підвідомчих КМУ органів державної виконавчої влади, який затверджений постановою КМУ від 05.05.1995р. за №316 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території АР Крим".

Мінтрансзв'язку є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України.

Мінтрансзв'язку відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державне управління в галузі транспорту, у сфері використання і обслуговування повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України; виконує відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління; приймає у встановленому законодавством порядку рішення щодо утворення, реорганізації та ліквідації підприємств, які належать до сфери його управління; забезпечує ефективне використання державного майна підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління.

Статтею 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів; надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі; виконують інші передбачені законодавством функції з управління об'єктами державної власності.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 05.02.2008, № 123 "Про ведення обліку майна і земельних ділянок, що знаходяться на балансах та у користуванні підприємств, установ і організацій, що входять до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України" з метою забезпечення захисту майнових інтересів держави, здійснення належного обліку державного майна підприємств, установ та організацій, що входять до сфери управління Мінтрансзв'язку, майна відкритих акціонерних товариств, 100 % акцій яких знаходиться у державній власності в управлінні Мінтрансзв'язку, а також земельних ділянок, що знаходяться у їх користуванні, керуючись Програмою діяльності Уряду "Український прорив: для людей, а не для політиків", встановлено, що обліку підлягають об'єкти нерухомості, повітряні судна і авіадвигуни, морські судна, судна внутрішнього та змішаного плавання, портальні крани, автомобільний транспорт, рухомий склад залізничного транспорту, об'єкти незавершеного будівництва, земельні ділянки.

Указом Президента України від 09.12.2010р., № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" створено Міністерство інфраструктури України, яке є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України, а отже і органом - уповноваженим державною здійснювати функції власника майна та земель транспорту, реалізовувати повноваження держави щодо управління об'єктами нерухомості та землями транспорту.

Згідно ст. 6 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Так, листом від 12.04.2011р. за вих. №2986/16/10-11 Міністерство інфраструктури України надало свою згоду на передачу в оренду на конкурсних засадах терміном на 2 роки і 364 дні державного нерухомого майна, а саме:

- частини асфальтобетонного мощення площею 1000 кв.м. відкритого вантажно-розвантажувального майданчика на ст. Севастополь-Товарний, розташовану за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе, 17 - з метою складування, перевантаження, зберігання вантажу;

- частини будівлі прийомоздавачів (інв. № 0100154) загальною площею 80,6 кв.м., розташовану за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе 17/6 - з метою розміщення офісу і допоміжного приміщення.

Також, у цьому листі зазначено, що вказане майно не є майновим комплексом підприємств, їх структурних підрозділів, основний вид діяльності яких має загальнодержавне значення та визначено внесення необхідних змін до проектів договорів оренди (а. с. 43, том 1).

Довідками ДП "Придніпровська залізниця" від 23.02.2011р. за №№81, 82 підтверджується знаходження на балансі підприємства: - частини будівлі прийомо здавальників 1978 року побудови, інвентарний номер 0100154, площею 80,6 кв.м.; - частини навантажувально - розвантажувальної площадки 1978 року побудови, інвентарний номер 0202203, 1000 кв.м.

В позовній заяві прокурор, зокрема, стверджує, що частина асфальтобетонного мощення площею 1000 кв.м., не є нерухомим майном, а є дорожнім покриттям з ціллю поліпшення (благоустрою) земельної ділянки, відтак не може бути самостійним об'єктом оренди за спірним договором без передачі в оренду самої земельної ділянки.

Такі твердження прокурора ґрунтуються на Законі України "Про автомобільні дороги" та Законі України "Про благоустрій населених пунктів".

Вказана позиція прокурора підтримана і судом першої інстанції, який керуючись нормами Законі України "Про автомобільні дороги" і Наказом Мін'юсту України №660/5 від 14.04.2009р. "Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації", дійшов висновку, що асфальтобетонне покриття не є нерухомим майном та укладений в цій частині договір оренди, фактично є договором оренди земельної ділянки.

Проте, судова колегія вважає такий висновок місцевого господарського суду передчасним, з огляду на наступне.

Як вбачається із змісту спірного договору оренди, майно передається в оренду з метою: частина асфальтобетонного мощення площею 1000 кв.м. відкритого вантажно-розвантажувального майданчика на ст. Севастополь-Товарний - складування, перевантаження, зберігання вантажу (пункт 1.2 договору).

Так, в пункті 2.2. "Асфальтобетонне покриття" Наказу Мін'юсту України №660/5 від 14.04.2009 "Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації" вказане наступне.

В законодавчих актах відсутнє визначення асфальтобетонного покриття, міститься воно лише в Інструкції із складання звітності за формою№ 1-ДГ "Звіт про наявність автомобільних доріг загального користування та їх благоустрій", затвердженої наказом Державної служби автомобільних доріг від 19 липня 2006 року № 284 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції 3 серпня 2006 року за N 930/12804) (далі - Інструкція).

Так, Інструкція розглядає асфальтобетонне покриття як одне із типів дорожнього покриття. А саме, асфальтобетоне покриття це удосконалене покриття капітального типу, яке збудовано ущільнених асфальтобетонних сумішей (гарячих, теплих) (розділ 4 Інструкції).

Законом України Про автомобільні дороги" передбачено, що дорожнє покриття - це укріплені верхні шари дороги, що сприймають навантаження від транспортних засобів (стаття 1).

Тобто, асфальтобетонне покриття - це верхній шар землі з твердим покриттям, яке впливає на довговічність, зокрема, дороги.

Водночас, за приписами статті 2 названого Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, за визначенням наведеним у цій статті Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень", нерухоме майно це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Таким чином, виходячи з юридичної природи саме асфальтобетонного покриття, та виходячи з ознак нерухомого майна, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що воно не є нерухомим майном.

Втім, суд першої інстанції надав невірну оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами щодо самого об'єкту оренди - частини асфальтобетонного мощення площею 1000 кв.м. відкритого вантажно-розвантажувального майданчика на ст. Севастополь-Товарний.

Оскільки, за умовами спірного договору, в оренду було передано саме - частину відкритого вантажно-розвантажувального майданчику, облаштування території якого здійснена у вигляді асфальтобетонного мощення, як виду дорожнього покриття верхнього шару землі, а не саме асфальтобетонне мощення.

Так, метою оренди зазначеного майданчика є здійснення вантажних операцій (вантажно-розвантажувальних робіт).

Відповідно до частин 1,2 ст. 5 Закону України "Про залізничний транспорт" майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю. Управління майном підприємств залізничного транспорту загального користування здійснюється Укрзалізницею в межах повноважень, визначених чинним законодавством України.

Постановою Кабінету міністрів України від 06 квітня 1998 року за №457 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно статей 6, 9 Статуту залізниць України, вантажні операції - навантаження вантажу на залізничній рухомий склад, вивантаження вантажу із залізничного рухомого складу, сортування дрібних відправок та контейнерів, перевантаження, перевалка на транспортні засоби іншого виду транспорту. Вантажні операції виконуються як на станційних складах і майданчиках, що перебувають у віданні залізниць (місця загального користування), так і на приколійних складах, майданчиках та в інших пунктах, які належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або надані їм залізницею на підставі договору (місця незагального користування).

Стаття 12 названого Статуту залізниць передбачає, що Залізниця вправі приймати рішення про складування за плату підприємствами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вантажів у смузі відведення, а також надавати дозвіл на примикання під'їзних колій та будівництво тимчасових споруд.

У пункті 3.2 листа Вищого господарського суду України від 21.06.1999р. за № 01-8/292 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства" (із змінами та доповненнями) зазначено, що залізниці також вправі на підставі угод надавати у користування суб'єктам підприємницької діяльності станційні склади і майданчики, що перебувають у їх віданні, та приймати рішення про складування за плату суб'єктами підприємницької діяльності вантажів у смузі відведення, а також надавати дозвіл на будівництво тимчасових споруд (статті 9 і 12 Статуту). Розмір відповідної плати повинен встановлюватись сторонами в договорі.

Таким чином, нормами діючого законодавства передбачено право залізниці надавати за визначену плату, в користування суб'єктам підприємницької діяльності майданчики, що перебувають у їх віданні, для здійснення вантажних операцій, тобто такі майданчики можуть бути об'єктом оренди.

Згідно зі ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

З огляду на вищевикладене, спірний договір в частині передачі в користування частини асфальтобетонного мощення площею 1000 кв.м. відкритого вантажно-розвантажувального майданчика на ст. Севастополь-Товарний, є договором оренди саме асфальтобетонний майданчик, який знаходиться на балансі залізниці та дозвіл на передачу в оренду якого був наданий відповідним органом управління державним майном (а. с. 43, том 1).

Відтак, до спірної угоди укладеної між сторонами не можуть застосовуватись положення Закону України "Про оренду землі" оскільки об'єктом оренди є саме майно - асфальтобетонний майданчик для виконання вантажних операцій, що не слід ототожнювати з орендою земельної ділянки.

Закону України "Про транспорт" встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам та організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України.

Рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської ради від 13 березня 1979 року №5/162 та розпорядженнями Севастопольської державної адміністрації від 22.11.1996р. №2482, від 11.03.1999р. №380-р, від 18.10.1999р. №1902-р Кримському відділенню Придніпровської залізниці надано у постійне користування земельну ділянку площею 288,4600 гектарів для обслуговування залізничних колій від бухти Камишова до Первомайки, від ст.. Севастополь до ст.. Сирець, від ст.. Інкерман-ІІ до ст.. Балаклави, під'їзних колій в Балаклавському районі і від ст.. Мекензієви Гори до ст.. Інженерна, для обслуговування будівель і споруд, для обслуговування будівлі касового залу по вул. Вокзальна, 10 з віднесенням цих земель до земель населених пунктів, наданих для залізничного транспорту відповідно до п. 1.14.1 УКЦВЗ, про що виданий державний акт І-КМ №005175 від 25.11.1999р. згідно з планом і описом меж, доданими до Акта (а. с. 105, том 1).

Таким чином, Залізниця є користувачем наданих їй земельних ділянок, у тому числі тієї їх частини, на якій розміщені спірна частина майданчику і будівля прийомоздавачів, які на підставі спірного договору були передані в оренду ПП "Агиса", що сторонами не заперечується.

Водночас, Закон України "Про оренду землі" не відносить землекористувачів, яким земельні ділянки надані в постійне користування, до орендодавців землі.

Закон не надає права землекористувачу, якому земельна ділянка надана в постійне користування, ні передавати земельну ділянку в субкористування (суборенду тощо), ні стягувати плату за її використання, якщо вона не надавалася в оренду, суборенду тощо у порядку, визначеному законом.

Таким чином, спірний пункт договору стосується не об'єкта оренди - земельної ділянки, а правовідносин з використання майданчику для здійснення вантажних операцій, які відрізняються від окремого предмета - оренди землі.

Відтак, до спірних правовідносин сторін за договором про оренду індивідуально визначеного нерухомого майна - частини асфальтобетонного мощення площею 1000 кв.м. відкритого вантажно - розвантажного майданчика, не можуть застосовуватися норми законодавства, які регулюють відносини з оренди землі, оскільки відповідно до умов договору його укладено на підставі Статуту залізниць, Правил перевезення вантажів, Правил обслуговування під'їзних колій, та цим договором встановлюється плата не за оренду земельної ділянки, а плата за використання саме цього майданчику, що свідчить про помилковість твердження прокурора про зворотне.

Відтак, матеріалами справи спростовується передчасний висновок суду першої інстанції про те, що спірна угода в зазначеній вище частині є удаваним правочином, вчиненим з метою приховання договору оренди землі.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук. Державні підприємства можуть бути орендодавцями лише щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 м на одне підприємство.

Щоб стати орендодавцем нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв.м., підприємство повинно одержати дозвіл ФДМУ, його регіонального відділення, представництва.

Згідно з частиною першою статті 287 Господарського кодексу України, орендодавцями щодо державного та комунального майна є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Враховуючи, що загальна площа нерухомого майна за договором оренди №1198 від 10.06.2011р. , яке перебуває у державній власності, складає 1080,6 кв.м., тобто більше ніж 200 кв.м. право на передачі його в оренду належить до повноважень Фонду державного майна України, його регіональних відділень.

Відтак, у РФ ФДМ України в АРК та м. Севастополі були належні повноваження на укладення договору оренди №1198 від 10.06.2011р. з передачі в оренду: частини асфальтобетонного мощення площею 1000 кв.м. відкритого вантажно-розвантажувального майданчика на ст. Севастополь-Товарний, розташовану за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе, 17; частини будівлі прийомоздавачів (інв. № 0100154) загальною площею 80,6 кв.м., розташовану за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе 17/6.

Із зазначених вище обставин, судова колегія прийшла до висновку, що зміст спірної угоди між сторонами не суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання її недійсною на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999р. про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що при зверненні прокурора із позовом до суду в інтересах держави, інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно формулює, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Однак, в даному випадку прокурор не довів в чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, оскільки позивач - Міністерство інфраструктури України, надав свою згоду на передачу в оренду спірного майна (лист від 12.04.2011р. за вих. №2986/16/10-11), договір укладений відповідно до норм чинного на момент його укладення законодавства, орендодавцем сплачується орендна плата за об'єкти оренди, яка виходячи із статусу спірного майна, перераховується до державного бюджету в розмірі 70% орендної плати та розрахунок якої здійснювався відповідно до Методики розрахунку, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95р. №786.

Крім того, порядок укладення договору оренди встановлено ст. 9 Закону України "Про оренду державного й комунального майна", згідно ч. 1 якої фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

При цьому, цей перелік документів є вичерпним та затверджений Наказом Фонду державного майна України від 14 листопада 2005 року №2975.

Так, зокрема, згідно цього Переліку, орендар зобов'язаний подати довідку підприємства балансоутримувача про наявність у нього на балансі майна, що передається в оренду, яке в свою чергу підтверджує статус цього майна, як державного.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 74 ГК України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Такі, довідки були представлені ДП "Придніпровська залізниця" (а. с. 44-45, том 1), про що в же вказувалося вище, а відтак на момент укладення спірного договору не були порушенні норми діючого законодавства щодо порядку укладення договорів оренди державного майна та як наслідок відсутнє будь - яке порушення прав держави, як власника цього майна в особі Міністерства інфраструктури України.

З огляду на вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що неповне з'ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, привело до прийняття місцевим господарським судом рішення в частині задоволення позову, яке не можна визнати законним й обґрунтованим, а тому воно підлягає частковому скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в позовних вимогах про визнання недійсним договору оренди №1198 в частині передачі в термінове платне користування частини асфальтобетонного мощення площею 1000 кв.м. відкритого вантажно-розвантажувального майданчика на ст. Севастополь-Товарний, розташованої за адресою м. Севастополь, Камишове шосе, 17.

Керуючись статтями 99, 101, 103 (пунктом 2), 104 (пунктами 1, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агиса" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 14 лютого 2013 року у справі № 5020-1342/2012 в частині задоволення позову скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення:

В задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди №1198 індивідуально визначеного нерухомого майна, що нежить до державної власності від 10.06.2011р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі і приватним підприємством "Агиса" в частині передачі в термінове платне користування частини асфальтобетонного мощення площею 1000 кв.м. відкритого вантажно-розвантажувального майданчика на ст. Севастополь-Товарний, розташованої за адресою м. Севастополь, Камишове шосе, 17 - відмовити.

В задоволенні позовних вимог про зобов'язання приватне підприємство "Агиса" повернути державі в особі Міністерства інфраструктури України частину асфальтобетонного мощення площею 1000 кв.м. відкритого вантажно-розвантажувального майданчика на ст. Севастополь-Товарний, розташовану за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе, 17 за актом приймання-передачі - відмовити.

4. В іншій частині рішення залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді О.І. Проценко

О.Л. Котлярова