Постанова

від 16.04.2013 по справі 5017/3805/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р.Справа № 5017/3805/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

Суддів: О.Л. Воронюка

О.Ю Аленіна

При секретарі С. В. Гавричкові

Склад колегії суддів змінено розпорядженням голови суду №262 від 15.04.2013р.

За участю представників сторін:

Від Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПРИВАТБАНК" - Сухінін С.В.; довіреність №3833-О від 19.10.2012р

ФОП ОСОБА_2 - паспорт серія НОМЕР_1, дата видачі : 18.01.02;

Представник ТОВ „Спеціальна впроваджуюча наукова сільськогосподарська компанія „Август" в судове засідання не з'явився.

Розглянувши апеляційну скаргу та клопотання про відновлення пропущеного строку на її подання Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПРИВАТБАНК"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 12.03.2013р.

по справі №5017/3805/2012

За заявою кредитора: ФОП ОСОБА_2

до боржника: ТОВ „Спеціальна впроваджуюча наукова сільськогосподарська компанія „Август",

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27 грудня 2012 р . за заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_2.) було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна впроваджуючи наукова сільськогосподарська компанія «Август» (в подальшому - ТОВ «СВНСК «Август») за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон про банкрутство у редакції Закону до набуття чинності Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI) у зв'язку з неможливістю боржника погасити кредиторську заборгованість в сумі 91800 грн. та відсутністю керівних органів юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням.

Постановою господарського суду Одеської області від 29.01.2013 р. ТОВ «СВНСК «Август» визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора - ФОП ОСОБА_2 із зобов'язанням останньої повідомити усіх відомих кредиторів та здійснити інші заходи, передбачені Законом про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.03.2013 р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, юридичну особу - ТОВ «СВНСК «Август» припинено; зобов'язано держреєстратора внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи; кредиторську заборгованість банкрута списано як безнадійну, а вимоги, незадоволені за відсутністю майна, визнано погашеними; припинені повноваження ліквідатора та провадження у справі.

Не погоджуючись з цією ухвалою, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») в апеляційній скарзі просить її скасувати та передати справу для подальшого розгляду, посилаючись на неповне з`ясування місцевим господарським судом усіх обставин справи та на порушення норм процесуального права, оскільки скаржника, який є заставним кредитором згідно із кредитним договором № КА-433Г від 29.09.2010 р. та договором застави № ДЗ-433Г від 29.09.2010 р., було позбавлено приймати участь у справі у зв'язку з неповідомленням як про порушення провадження у справі, так і про розгляд цієї справи в суді. Також скаржник зазначає, що в ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором в порушення вимог ст. 25, 30, 32, 52 Закону про банкрутство банкрута не було здійснено усі можливі заходи щодо розшуку та виявлення майна ТОВ «СВНСК «Август», не з'ясовано актив та пасив банкрута, не виявлено заставних кредиторів.

В відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 12.03.2013р. без змін з мотивів викладених у відзиві.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Положеннями частини 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

З наданих скаржником документів вбачається, що 29.09.2010 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «СВНСК «Август» був укладений кредитний договір № КА-433Г, за умовами якого останній отримує кредитні кошти у розмірі 4 211 359 грн. на придбання сільськогосподарської техніки зі стромо повернення до 25.05.2014 року (додаткова угода № 2 від 24.11.2010 р. до зазначеного кредитного договору).

У забезпечення виконання цього договору між тими ж сторонами 29.09.2010 р. укладений договір застави № ДЗ-433Г.

У той же час у справі відсутні відомості про повідомлення ліквідатором, на виконання вимог ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство та постанови про визнання боржника банкрутом від 29.01.2013 р., ПАТ КБ «Приватбанк», що позбавило останнього на заявлення грошових вимог та можливості брати участь у розгляді цієї справи.

Відтак, судова колегія вважає, що ПАТ КБ «Приватбанк» має право на оскарження судового рішення про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу з припиненням юридичної особи, як такого, що стосується прав і обов'язків банківської установи.

Частиною другою статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з приписами спеціальних норм ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виносячи оскаржену ухвалу та припиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що в ході ліквідаційної процедури ліквідатором за даними за даними відповідних державних органів та служб не виявлено будь-якого майна, з якого можливе задоволення вимог кредиторів.

Аналізуючи матеріали справи у сукупності, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції помилковими, заснованими на неповному з`ясуванні усіх обставин справи, з огляду на таке.

Відповідно до статті 93 ЦК України та положень абзацу 6 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 вказаного Закону).

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5 цієї статті).

За приписами частин 1, 3 ст. 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

При цьому, докази відсутності боржника за його місцезнаходженням чи фактичного припинення підприємницької діяльності повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону про банкрутство, оскільки можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом про банкрутство, не передбачена. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 04.12.2012 р. у справі № 5009/2384/12.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2, в обґрунтування заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «СВНСК «Август», посилається на рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2012 р. та наказ цього суду № 5017/2455/2012 від 21.09.2012 р. про стягнення з ТОВ «СВНСК «Август» 91800 грн. заборгованості за надані послуги та відсутність цього товариства за місцезнаходженням за даними Державної виконавчої служби.

Водночас, до згаданої заяви ФОП ОСОБА_2 від 24.12.2012 р. не було додано витягу чи довідки з Єдиного державної реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У матеріалах справи наявний витяг з Єдиного держреєстру про відсутність ТОВ «СВНСК «Август» за місцезнаходженням, однак виданий станом на 17.01.2013р.

Тобто, матеріали справи, саме на момент звернення ініціюючого кредитора із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, доказів про відсутність ТОВ «СВНСК «Август» за місцезнаходженням не містять.

На ці обставини суд першої інстанції не звернув уваги та помилково дійшов до висновку про можливість як порушення провадження по справі про банкрутство ТОВ «СВНСК «Август», так і щодо її подальшого розгляду.

Крім цього, звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника.

У зв'язку з відсутністю боржника у ліквідатора немає будь-яких документів стосовно його діяльності, тому ліквідатор здійснює їх розшук для з'ясування активу і пасиву боржника шляхом направлення відповідних запитів до явних та потенційних кредиторів боржника, а також до відповідних державних органів.

Водночас, в ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен не обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб (виявлення та визнання недійсними угод боржника про відчуження майна в порядку ст. 17 Закону про банкрутство тощо). Тобто, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна, ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 27.06.2012 р. у справі № 38/5005/17545/2011.

У відповідності до пунктів 90, 91 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 та відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутство всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Проте цим визначенням обсяг ліквідаційної маси не обмежується, оскільки згідно з частиною першою статті 213 ГК України у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності. Права вимоги за зобов'язаннями та об'єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметами цивільного обігу, а тому вони підлягають включенню до складу ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором у порядку, встановленому Законом про банкрутство. Також, відповідно до частини другої статті 213 ГК України до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника.

Між тим, ліквідатором не отримано взагалі інформацію від Інспекції державного технічного нагляду Одеської облдержадміністрації щодо наявності реєстрації за банкрутом тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, не одержано даних щодо наявності на праві власності земельних ділянок, не запитані дані на предмет наявності чи відсутності у банкрута зареєстрованих об'єктів інтелектуальної власності, авіаційної техніки чи морських або річкових плавзасобів. Не перевірено наявність, на підставі даних органу податкової служби, інших поточних рахунків у банкрута та грошових коштів на них. Не здійснено запиту інформації з реєстрів обтяження рухомого та нерухомого майна.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ліквідатор здійснив усі заходи ліквідаційної процедури, повно вчинив дії по виявленню активів боржника й довів неможливість платоспроможності боржника і задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією, зокрема, ухвал про припинення провадження у справі - справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Згідно до частин 2, 3 ст. 41 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» суд, який постановив рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи внести до Єдиного державного реєстру запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служб, Пенсійного фонду України про внесення такого запису для взяття юридичної особи на облік, а також повідомити юридичну особу про внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації її припинення.

Керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити, а ухвалу господарського суду Одеської області від 12.03.2013 р. по справі № 5017/3805/2012 - скасувати.

Відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна впроваджуючи наукова сільськогосподарська компанія «Август» (м. Одеса, вул. Базарна, 71, ідентифікаційний код 34321029), проведену на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 12.03.2013 р. по справі № 5017/3805/2012.

Справу передати господарському суду Одеської області для розгляду.

Копію постанови направити Відділу державних реєстраторів виконкому Одеської міської ради (65012, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15).

Повний текст постанови складено та підписано 22.04.2013р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Л. Воронюк

Суддя О.Ю.Аленін