Постанова

від 19.02.2009 по справі 20/384

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20/384

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 лютого 2009 р.                                                                                    № 20/384  

          Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:            

ГоловуючогоКота О.В.

СуддівШевчук С.Р. Владимиренко С.В.

перевіривши  касаційну скаргуДержавного підприємства "Енергоринок"

на постановуДонецького   апеляційного господарського суду від 07.10.2008 р.

у справі№ 20/384

за позовомДержавного підприємства "Енергоринок"

доВідкритого акціонерного товариства "Підприємство електричних мереж –"Енерговугілля"

простягнення грошової суми

В судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Бойко М.О. (дов. № 01/155- 139д від 05.01.09)

- відповідача: Юрова Н.Б. (дов. № 331 від 24.12.2008р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 22 липня 2008 року (суддя Донець О.Є.,) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 100000 грн. пені. Провадження у справі щодо стягнення 8265195,64 грн. –основного боргу місцевим господарським судом припинено в зв'язку з затвердженням укладеної сторонами мирової угоди. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Підприємство електричних мереж –"Енерговугілля" 3 % річних в розмірі 167917,07  грн., суми інфляційних нарахувань в розмірі 713387,66 грн.,  пені у   розмірі 167917,07  відмовлено. Провадження у справі  в частині стягнення  з відповідача боргу в сумі  319070,26 грн. припинено на підставі    п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року (Алєєва І.В., Величко Н.Л., М'ясищев А.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Державне підприємство "Енергоринок" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, оскільки судами при винесенні оскаржуваних судових актів порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, що 22 квітня 2002 року між ДП та Відкритим акціонерним товариством "Підприємство електричних мереж - "Енерговугілля" укладено договір № 1048/01, згідно якого ДП "Енергоринок" зобов'язується продавати, а ВАТ "Енерговугілля" зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

Згідно п. 5.1 ст. 5 вищезазначеного договору ВАТ "Енерговугілля" з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також, за ініціативою ВАТ "Енерговугілля", з інших рахунків ВАТ  "Енерговугілля" здійснює оплату грошовими коштами за куплену у ДП "Енергоринок" електроенергію, шляхом їх перерахування на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок".

Пунктом 5.2 ст.5 договору від 22 квітня 2002 року № 1048/01 перерахування коштів ВАТ "Енерговугілля" за куплену у ДП "Енергоринок" електроенергію здійснюється кожного банківського місяця і зараховується Сторонами як оплата за електричну енергію, куплену ВАТ "Енерговугілля" у ДП "Енергоринок" у цьому місяці з урахуванням умов п. 5.4. та п. 5.5 цього договору.

В пункті 5.4. ст. 5 договору купівлі-продажу зазначено, що остаточний розрахунок за куплену ВАТ "Енерговугілля" у ДП "Енергоринок" електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ВАТ "Енерговугілля". У цьому випадку ВАТ "Енерговугілля" зобов'язано вказати призначення платежу.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади організації та експлуатації енергосистеми. Таким законом є Закон України "Про енергоенергетику", статтею 15 якого передбачено, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, то весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Оптовий ринок електроенергії створюється на підставі договору, у якому визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін. Такий договір між членами оптового ринку електроенергії укладений 15 листопада 1996 року.

Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії встановлений ст. 151 Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року. Цей порядок передбачає, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електроенергію енергопостачальники, які здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Такі рахунки призначені для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії. Зокрема, перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України. На оптового постачальника електричної енергії покладено обов'язок забезпечити інформування учасників оптового ринку електричної енергії про стан проведення розрахунків.

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій правильно виходили з приписів Договору між членами оптового ринку електричної енергії України, яким передбачено, що зобов'язання ВАТ "Енерговугілля" щодо сплати грошових коштів за куплену електроенергію чітко обмежується наявними на поточному рахунку із спеціальним режимом використання ВАТ "Енерговугілля" грошовими коштами, що відповідно до алгоритму оптового ринку електричної енергії підлягають перерахуванню ДП "Енергоринок".

Окрім того, порядок погашення заборгованості відповідача перед позивачем регулюється Інструкцією про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України (додаток № 4 до Договору між членами оптового ринку електричної енергії від 15 листопада 1996 року).

Відповідно до п. 6.8 вищевказаної Інструкції у разі виявлення коштів понад очікувану вартість електричної енергії, придбаної в розрахунковому періоді від Оптового постачальника, сума таких надходжень зараховується виробником відповідно, як оплата з погашення боргів за придбану електричну енергію з найбільшим терміном їх виникнення. Таким чином, відповідач не може впливати ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, оскільки перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму і лише алгоритмом визначається частка коштів, наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, яка є власністю не відповідача, а енергогенеруючої компанії.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені в сумі 100 000 грн., зменшуючи розмір пені суди правильно встановили правову природу пені та виходили з того, що співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідки порушення зобов'язання не є співрозмірними, та дійшли правильного висновку про зменшення розміру пені заявленої до стягнення на підставі п. 3 ст. 83, ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України.

Також колегія суддів погоджується і з висновками судів щодо необґрунтованості вимог позивача в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних, з підстав не надання ДП "Енергоринок" належних доказів на підтвердження того факту, що відповідач користувався грошовими коштами, які належать або призначалися безпосередньо позивачеві та що належні саме йому грошові кошти знецінювалися внаслідок інфляційних процесів.

Припиняючи провадження у справі в частині  стягнення 8265195,64 грн. основного боргу на підставі п. 7 ст. 80 ГПК України, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що сторонами у справі укладено мирову угоду, оскільки останні дійшли згоди про врегулювання спору в частині позовних вимог про стягнення основного боргу і така угода не порушує будь-чиїх прав та відповідає вимогам чинного законодавства. Також правомірним є припинення провадження  у справі в частині основного боргу в сумі 319070,26 грн. на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України  у зв'язку з його сплатою.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної  інстанції  та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду  справи господарським  апеляційним судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки  суду  відповідають  цим обставинам і їм  надана  правильна юридична  оцінка з правильним  застосуванням  норм  матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.2008р. у справі  № 20/384   залишити без змін.

Головуючий                                                                          Кот О.В.

С у д д я                                                                                 Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                 Владимиренко С.В.