Постанова

від 12.04.2013 по справі 825/387/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/387/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників Державної податкової служби, Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

25.01.2013 року Приватне акціонерне товариство «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» (далі - ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки») звернулось до суду з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників Державної податкової служби, Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі-Прилуцька ОДПІ) та просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників Державної податкової служби від 10.01.2013 року № 0000024020, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 96040,00 грн. за основним платежем та 24010,00 грн. за штрафними санкціями; визнати протиправними дії Прилуцької ОДПІ по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Роздрібторг» за травень 2012 року.

Свої вимоги представники позивача мотивують тим, що в квітні та травні 2012 року ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» мало господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Роздрібторг». Так, між ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» та ТОВ «Роздрібторг» укладено договір про надання послуг від 01.04.2012 року № 4895. Реальність виконання вказаного договору підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договором, актом надання послуг, актом приймання-передачі наданих послуг, рахунками, податковими накладними тощо. Операції по вказаному договору належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Позивач у відповідності до прав, наданих ст. 198 Податкового кодексу України, відніс суми ПДВ, сплаченого у ціні послуг від контрагента, до податкового кредиту за червень 2012 року. Отже, суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Роздрібторг» позивачем правомірно включено до податкового кредиту та відображено в податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. Представники позивача вважають висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 27.12.2012 року № 965/22-14333202, неправомірними та такими, що не відповідають дійсності. Реальність здійснення господарських операцій з контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Крім того, представники позивача вважають, що у податкового органу були відсутні підстави для проведення перевірки ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки». У вступній частині акта перевірки від 27.12.2012 року № 965/22-14333202 вказано тільки, що вона проводиться за наявності обставин, визначених у пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проте, ця норма дає підставу для проведення позапланової перевірки і не дає податковому органу право проводити повторну перевірку з питань, які вже перевірялись. За таких обставин, представники позивача вважають податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 року № 0000024020 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники Прилуцької ОДПІ в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що Прилуцькою ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Роздрібторг» за травень 2012 року, за результатами якої складено акт від 27.12.2012 року № 965/22-14333202. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, а саме: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 96040,00 грн. У зв'язку з порушеннями податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 року № 0000024020, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 96040,00 грн. за основним платежем та 24010,00 грн. за штрафними санкціями. Також представники відповідача посилаються на акти ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.11.2012 року № 4961/22-03/37402330 та від 18.09.2012 року № 3777/22-10/37402330 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Роздрібторг» у зв'язку з тим, що платник податку відсутній за місцезнаходженням. Представники Прилуцької ОДПІ також зазначили, що позивач мав можливість відобразити податкову накладну в податковій звітності за травень 2012 року. Тому представники відповідача вважають, що податковим органом правомірно проведено перевірку та складено акт, в якому зафіксовано порушення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Представник Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників ДПС в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності та заперечення, в яких просив відмовити в позовних вимогах позивача та підтримав правову позицію Прилуцької ОДПІ.

В судовому засіданні 04.03.2013 року були допитані в якості свідків громадяни ОСОБА_1 (торговий представник) та ОСОБА_2 (торговий представник).

Свідок ОСОБА_1 пояснив, що з 2000 року працює на ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки», зараз являється торговим представником. Обслуговує близько 15 торгових точок (сигаретних кіосків), які знаходяться на території всього м. Києва, а саме: перевіряє наявність сигарет, викладку, видимість, належний стан обладнання, наявність маркованої продукції. В травні 2012 року таку роботу проводив приблизно 2 рази на місяць. Всі данні фіксував в електронній базі (мінікомпьютер). Про виконану роботу звітує в кінці кожного робочого дня, після 18:00 год., розміщує інформацію на сервер. Також свідок зазначив, що інша особа не може скористатись даними, що містяться в електронній базі, оскільки існують паролі, коди, які ідентифікують особу користувача.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що працює на ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» з 1997 року, зараз являється торговим представником. В травні 2012 року виконував обов'язки щодо перевірки наявності сигарет в кіосках, вірність викладки, ціни, виявлення підробок, контрабанди. Працює з електронною базою, де знаходиться вся інформація про торгові точки. По закінченню кожного робочого дня всю інформацію розміщував на головний сервер. Приблизно обслуговує 17-18 точок, які знаходяться на території всього м. Києва. Також підтвердив той факт, що база ідентифікована, жодна інша особа не може скористатись інформацією.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» (ідентифікаційний код-14333202) зареєстровано в якості юридичної особи 23.03.1993 року, що підтверджується свідоцтвом про держану реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 114690 (а.с. 66 т. 2).

По-перше, щодо дій Прилуцької ОДПІ по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Роздрібторг» за травень 2012 року.

Судом встановлено, що Прилуцькою ОДПІ надіслано до ДПІ у Печерському районі м. Києва запит від 13.09.2012 року № 12685/7/22-306 щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Роздрібторг», що перебувало у господарських відносинах з ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» по 1 ланці ланцюга проходження послуг відповідно до укладеного правочину про те, що ТОВ «Роздрібторг» приймає на себе зобов'язання за обумовлену плату і в обумовлений термін надати послуги, а ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» прийняти та оплатити їх (а.с. 46 т. 2).

Так, ДПІ у Печерському районі м. Києва надіслано до Прилуцької ОДПІ акт від 18.09.2012 року № 3777/22-10/37402330 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Роздрібторг» (а.с. 47-49 т. 2).

Згідно із п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Так, Прилуцькою ОДПІ направлений запит до ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» від 22.11.2012 року № 16813/22-309 про надання пояснень та їх документальних підтверджень з приводу взаємовідносин з ТОВ «Роздрібторг» (а.с. 61-62 т. 2).

ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» листом від 06.12.2012 року № 2388 надано копії документів по відносинам з ТОВ «Роздрібторг» (а.с. 226-250 т. 2, а.с. 1-5 т. 3).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

17.12.2012 року начальником Прилуцької ОДПІ винесено наказ № 1119 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (а.с. 63 т. 2).

Відповідно до вищевказаних положень Прилуцька ОДПІ, реалізуючи свої повноваження, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України провела документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Роздрібторг» за травень 2012 року, за результатами якої складено акт від 27.12.2012 року № 965/22-14333202 (а.с. 70-89 т. 1).

Повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 17.12.2012 року № 5/22 та копія наказу від 17.12.2012 року № 1119 отримані позивачем 18.12.2012 року, про що свідчить відмітка про вручення на зворотньому повідомленні (а.с. 63,64,65 т. 2).

Представники позивача посилаються на те, що з 07.09.2012 року по 08.11.2012 року вже проводилась планова виїзна перевірка ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» за період з 01.07.2012 року до 30.06.3012 року. Отже, період і господарські відносини, охоплені позаплановою перевіркою, за результатами якої складено акт перевірки від 15.11.2012 року № 812/22-14333202, вже перевірялись. Жодних порушень при формуванні податкового кредиту за господарськими операціями позивача з ТОВ «Роздрібторг» виявлено не було.

В судовому засіданні спростовано твердження позивача про те, що Прилуцькою ОДПІ проведено повторну перевірку ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» зважаючи на наступне.

Дійсно, Прилуцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року до 30.06.3012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 15.11.2012 року № 812/22-14333202 (а.с. 186-188 т. 2).

Підставою для проведення вказаної перевірки стали: направлення від 07.09.2012 року № 715, № 716, № 713, № 714, № 720, № 711, № 710, № 712, № 717, № 718, № 719, № 721, від 11.09.2012 року № 729 та наказ начальника Прилуцької ОДПІ від 28.08.2012 року № 719 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» (а.с. 6,7,8 т. 3).

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Отже, Прилуцькою ОДПІ не було проведено повторну перевірку ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки», про що свідчать наявність різних підстав для проведення перевірок та різна процедура їх проведення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії Прилуцької ОДПІ по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Роздрібторг» за травень 2012 року є правомірними, а тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

По-друге, в акті перевірки від 27.12.2012 року № 965/22-14333202 встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 96040,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем подано до Прилуцької ОДПІ заперечення від 02.01.2013 року (а.с. 90-96 т. 1).

Прилуцька ОДПІ надала відповідь на заперечення від 04.01.2013 року № 19/0/1745-12, в якій зазначено, що заперечення позивача залишено без задоволення, а висновки акта перевірки27.12.2012 року № 965/22-14333202 без змін (а.с. 97-102 т. 1).

За висновками акта перевірки Окружною державною податковою службою - Центральний офіс з обслуговування великих платників ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 року № 0000024020, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 96040,00 грн. за основним платежем та 24010,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 103 т. 1).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 38243223,00 грн., задекларовано податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 96110358,00 грн. (а.с. 189-225 т. 2).

В квітні та травні 2012 року ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» мало господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Роздрібторг» (код ЄДРПОУ-37402330).

Так, між ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» та ТОВ «Роздрібторг» укладено договір про надання послуг від 01.04.2012 року № 4895 (а.с. 11-16 т. 1).

Предметом вказаного договору є надання послуг з організації, просування та управління руху продукції (тютюнові вироби) до споживачів замовника (ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки») у пункті продажу виконавця (ТОВ «Роздрібторг») та сприяння підвищенню рівня обізнаності споживачів про переваги продукції замовника; забезпечення замовника інформацією про обсяги продажу тютюнової продукції, динаміку та фактори, що впливають на зміну обсягів продажу.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме (а.с. 11-26,29-38,40-41,42-69 т. 1, а.с. 98-184 т. 2):

- договором від 01.04.2012 року № 4895;

- актами приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2012 року;

- копіями зведених карток аудиту від 30.04.2012 року та від 31.05.2012 року;

- рахунками-фактурами від 31.05.2012 року № СФ-0000042 та № СФ-0000054;

- податковими накладними від 31.05.2012 року № 201 та від 31.05.2012 року № 210;

- актом приймання-передачі обладнання від 22.06.2012 року;

- звітами про аудити точок ТОВ «Роздрібторг» за квітень та травень 2012 року;

- випискою з банку про проведенні розрахунки;

- копіями звітів представників торговельних про перевірку виконання зобов'язань ТОВ «Роздрібторг».

Податкові накладні були включені до реєстру отриманих податкових накладних за червень 2012 року (а.с. 39 т. 1, а.с. 96-97 т. 2).

Представники Прилуцької ОДПІ в судовому засіданні зазначили, що позивач мав можливість відобразити податкові накладні в податковій звітності за травень 2012 року.

Проте суд не приймає такі посилання до уваги, оскільки, податкові накладні були надіслані поштою та отримані ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» в червні 2012 року, а саме 13.06.2012 року (а.с. 95-97 т. 2).

Всі вищевказані документи 06.12.2012 року надавались до Прилуцької ОДПІ відповідно до запиту від 22.11.2012 року № 16813/22-309 про надання пояснень та їх документального підтвердження (а.с. 27-28 т. 1).

Крім того, фактичне виконання умов договору від 01.04.2012 року № 4895 фіксувалось працівниками ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» за допомогою кишенькових персональних комп'ютерів шляхом занесення даних до електронної бази, обладнаних програмним забезпеченням Road Runner, про що складались звіти про аудити точок ТОВ «Роздрібторг» за квітень та травень 2012 року (а.с. 49-63 т. 1, а.с. 98-184 т. 2).

Також підтвердженням вказаних обставин є наявні в матеріалах справи фотознімки торгових точок (а.с. 64-69 т. 1).

Спеціально для використання працівниками ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» кишенькових персональних комп'ютерів між ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» та ТОВ «Інфопульс Україна» укладено договір про надання послуг від 04.04.2011 року № DA 1 (а.с. 126-145 т. 1).

Відповідно до вказаного договору ТОВ «Інфопульс Україна» зобов'язується розробити для ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» рішення та надати інші послуги у сфері інформатизації, а ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.

Так, було розроблено програму Road Runner Projeсt, проведено бізнес-брифінг, навчання по роботі з системою Road Runner та проінструктовано представників торговельних ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» з питань користування обладнанням (а.с. 146-255 т. 1, а.с. 1-37 т. 2).

Таким чином, на підставі належним чином оформлених первинних документів позивачем в червні 2012 року сформовано податковий кредит в розмірі 96040,00 грн.

Отже, правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Також в силу ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «Роздрібторг» податковий орган посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 18.09.2012 року № 3777/22-10/37402330 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Роздрібторг» у зв'язку з тим, що платник податку відсутній за місцезнаходженням (а.с. 47-49 т. 2).

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Тому судом критично оцінюються акти податкових органів.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину позивача з контрагентом.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім зазначених в акті перевірки висновків Прилуцька ОДПІ жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваного правочину.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочину підприємство-контрагент позивача було зареєстроване як юридична особа та платник податків, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ДПС України (http://sts.gov.ua/) та наявними в матеріалах справи витягом та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: ТОВ «Роздрібторг», Індивідуальний податковий номер - 374023326550, код ЄДРПОУ - 37402330, номер свiдоцтва платника ПДВ -100324800, дата початку дії свідоцтва ПДВ -15.02.2011 року, свідоцтво не анульовано (а.с. 55-60).

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податків.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товару, послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту за червень 2012 року, підтверджуються податковими накладними. Податкові накладні відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені (а.с. 35,37).

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представником позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, покупець не може нести відповідальність за порушення, якщо такі і мали місце, службовою чи іншою особою підприємства контрагента.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішення.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 року № 0000024020 прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження, без мети, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; недобросовісно та нерозсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1234,91 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1234,91 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 21.01.2013 року № 16 та від 31.01.2013 року № 31 (а.с. 2,3).

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому згідно із ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 1200,50 грн. присуджуються на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників Державної податкової служби від 10.01.2013 року № 0000024020.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» судовий збір в розмірі 1200,50 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Смірнова