Ухвала

від 16.07.2013 по справі 825/387/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/387/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Синициної К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників та Прилуцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників Державної податкової служби, Прилуцької об»єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» (далі - Позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників Державної податкової служби (далі - Відповідач 1), Прилуцької об»єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Відповідач 2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2013 року №0000024020, визнання протиправними дій Відповідача 2 щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Роздрібторг» за травень 2012 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 року №0000024020. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційних скаргах апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач (ідентифікаційний код-14333202) зареєстрований юридичною особою 23.03.1993 року, що підтверджується свідоцтвом про держвану реєстрацію юридичної особи серії А 01 №114690.

Відповідачем 2 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Роздрібторг» за травень 2012 року, за результатами якої 27.12.2012 року складено акт №965/22-14333202.

В ході перевірки контролюючим органом виявлені порушення Позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 96 040,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, Позивач подав до податкового органу заперечення від 02.01.2013 року.

За результатами розгляду заперечень, відповідно відповіді від 04.01.2013 року №19/0/1745-12 заперечення Позивача залишено без задоволення, а висновки акту перевірки від 27.12.2012 року №965/22-14333202 - без змін.

10.01.2013 року Відповідачем 1 винесено податкове повідомлення-рішення №0000024020, яким Позивачу визначено податкове зобов»язання з податку на додану вартість в розмірі 96 040,00 грн. за основним платежем та 24 010,00 грн. за штрафними санкціями.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено, що за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року Позивачем задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість в розмірі 38 243 223,00 грн., та податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 96 110 358,00 грн. Так, 01.04.2012 року між Позивачем та ТОВ «Роздрібторг» (код ЄДРПОУ-37402330) укладено договір про надання послуг №4895 з надання послуг з організації, просування та управління руху продукції (тютюнові вироби) до споживачів Позивача (Замовник) у пункті продажу ТОВ «Роздрібторг» (Виконавець) та сприяння підвищенню рівня обізнаності споживачів про переваги продукції замовника; забезпечення замовника інформацією про обсяги продажу тютюнової продукції, динаміку та фактори, що впливають на зміну обсягів продажу.

На виконання умов вказаного договору були оформлені відповідні документи: акти приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2012 року; зведені картки аудиту від 30.04.2012 року та від 31.05.2012 року; рахунки-фактури від 31.05.2012 року №СФ-0000042 та №СФ-0000054; податкові накладні від 31.05.2012 року №201 та від 31.05.2012 року №210; акт приймання-передачі обладнання від 22.06.2012 року; звіти про аудити точок ТОВ «Роздрібторг» за квітень та травень 2012 року; виписки з банку про проведенні розрахунки; звіти представників торговельних про перевірку виконання зобов'язань ТОВ «Роздрібторг».

Видані ТОВ «Роздрібторг» податкові накладні надіслані поштою та отримані Позивачем 13.06.2012 року, а тому включені останнім до реєстру отриманих податкових накладних за червень 2012 року.

Фактичне виконання умов договору від 01.04.2012 року №4895 фіксувалось працівниками Позивача за допомогою кишенькових персональних комп'ютерів шляхом занесення даних до електронної бази, обладнаних програмним забезпеченням Road Runner, про що складались звіти про аудити точок ТОВ «Роздрібторг» за квітень та травень 2012 року, які містяться в матеріалах справи.

Також в матеріалах справи містяться фотознімки торгових точок.

Так, 04.04.2011 року між Позивачем та ТОВ «Інфопульс Україна» укладено договір про надання послуг від 04.04.2011 року №DA 1, за умовами якого ТОВ «Інфопульс Україна» зобов»язалося розробити для Позивача рішення та надати інші послуги у сфері інформатизації, а Позивач зобов»язалося прийняти та оплатити такі послуги.

На виконання умов вказаного договору розроблено програму Road Runner Projeсt, проведено бізнес-брифінг, навчання по роботі з системою Road Runner та проінструктовано працівників Позивача з питань користування обладнанням.

Положеннями п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.187.1 ст187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наданими Позивачем копіями документів, складених на виконання укладених між Позивачем та ТОВ «Роздрібторг» та ТОВ «Інфопульс Україна» договорів про надання послуг, підтверджується фактичне здійснення господарських операцій відповідно укладених правочинів.

Крім того, ці документи оформлені відповідно вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є первинними в розумінні зазначеного положення та є підставою для формування Позивачем податкового кредиту в червні 2012 року в розмірі 96 040,00 грн.

Частинами 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно ч.ч.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність контролюючим органом наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у Позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Позивачем в повному обсязі документально підтверджено реальність виконання правочинів, укладених між ним та його контрагентом.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2013 року №0000024020 та вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та законним.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників та Прилуцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Троян

Судді Л.О. Костюк

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.