Ухвала

від 11.04.2013 по справі 2а-13226/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13226/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Грибан І.О., Парінова А.Б.,

при секретарі Трауті А.В.

за участю

представника позивача Сидорець О.В.

представника відповідача Кошелевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Макрохім» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Макрохім» до Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податку Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2012 року №0000214030, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податку Державної податкової служби від 01.06.2012 року №0000214030.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник відповідача, який проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник позивача до суду з'явився, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 17.04.2012 року № 245, № 246, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «МАКРОХІМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» за січень, травень 2011 року та ТОВ «Компанія «Благотранс» за березень 2011 року, за результатами якої складено акт від 14 травня 2012 року № 410/40-30/24720905.

В ході перевірки було встановлено, що ПАТ «МАКРОХІМ» задекларовано суму податкового кредиту у розмірі 6 067 034, 00 грн. відповідно до податкових накладних виписаних ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» та ТОВ «Компанія «Благотранс» за результатами фінансово-господарських операцій з вказаними юридичними особами, які визнані такими, що не спричиняють настання реального правового наслідку.

Перевіркою ПАТ «МАКРОХІМ» встановлено порушення ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, наслідком яких правочини з придбання товарів здійсненні між ПАТ «МАКРОХІМ» та ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» за січень, травень 2011 року та ТОВ «Компанія «Благотранс» за березень 2011 року, визнанні нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення; п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 6 067 034, 00 грн., в тому числі: в січні 2011 року на суму ПДВ 1 194 500, 00 грн. в березні 2011 року на суму ПДВ 3 127 018, 00 грн., в травні 2011 року на суму ПДВ 1 745 516, 00 грн.

01 червня 2012 року Окружною державною податковою службою - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000214030, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI, із змінами та доповненнями за порушення п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9 100 551, 00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 6 067 034, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 033 517, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаним вище податковим повідомленням-рішенням, ПАТ «МАКРОХІМ» звернулось до суду з позовом про його скасування.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Центральний офіс з обслуговування великих платників податків при винесенні податкового повідомлення-рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, зокрема віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг, а тому суд дійшов висновку про правомірність збільшення податковим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який діяв на момент виписки податкової накладної від 01 лютого 2011 року № 1 контрагентом позивача) (далі -Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження своєї позиції на правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, травень 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» та за березень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Благотранс» надано укладені з вказаними товариствами договори та додані до них документи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи, не є належними доказами, які підтверджують правомірність дій позивача, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції як і судом першої інстанції досліджено договори купівлі-продажу від 04.01.2011 року та від 04.05.2011 року, укладені між ПАТ «МАКРОХІМ» (Покупець) та ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» (Продавець) та додані до них документи, а саме: накладні, податкові накладні, банківські виписки.

Відповідно до умов вказаних договорів «Продавець» зобов'язується передати у власність «Покупця», а «Покупець» прийняти та оплатити хімічну продукції та лабораторне обладнання в асортименті, по ціні та в кількості визначених у видаткових накладних до даного договору на загальну суму 7 167 000, 00 грн. (Сім мільйонів сто шістдесят сім тисяч гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 1 194 500, 00 грн. (п. 1.1 Договорів).

Поставка за вказаними договорами здійснюється за погодженням сторін окремими партіями транспортом продавця. Доказом передачі партії хімпродукції і лабораторного обладнання у власність «Покупця» є оформлені належним чином відвантажувальні документи, а також наявність довіреності на отримання партії хімпродукції і лабораторного обладнання. Датою відвантаження хімпродукції і лабораторного обладнання є дата оформлення видаткової накладної (Розділ 3 Договорів).

Судова колегія зауважує, що на підтвердження виконання вказаних умов договору, позивачем не надано суду документів, що підтверджують транспортування, складування товару вказаної в договорі продукції.

Відповідачем в підтвердження своєї позиції надано акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» (код за ЄДРПОУ 34181587) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за грудень 2010 року - червень 2011 року» від 02.08.2011 року № 876/3/23-40-34181587, з якого вбачається, що у ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що ставить під сумнів факт здійснення операцій останнім по взаємовідносинам з ПАТ «МАКРОХІМ».

З вказаного акту перевірки також вбачається, що ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» не надано до перевірки підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань з ПДВ по операціям продажу товарів, робіт, послуг, що свідчить про відсутність поставок товарів (робіт, послуг) від підприємств-постачальників, фактів передачі товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям, відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за грудень 2010 року - червень 2011 року.

Крім того, колегією суддів також досліджено договір купівлі-продажу від 01.03.2011 року, укладений між ПАТ «МАКРОХІМ» (Покупець) та ТОВ «Компанія «Благотранс» (Продавець) та додані до нього документи, а саме: накладні, податкові накладні, банківські виписки.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію та лабораторне обладнання в асортименті, по ціні та в кількості визначених у видаткових накладних до даного договору на загальну суму 18 762 107, 79 грн. (Вісімнадцять мільйонів сімсот шістдесят дві тисячі сто сім гривень 79 коп.) в т.ч. ПДВ 3127 017,97 грн.).

Розділом 3 договору передбачено, що поставка здійснюється за погодженням сторін окремими партіями транспортом продавця. Доказом передачі партії хімпродукції і лабораторного обладнання у власність Покупця є оформлені належним чином відвантажувальні документи, а також наявність довіреності на отримання партії хімпродукції і лабораторного обладнання. Датою відвантаження хімпродукції і лабораторного обладнання є дата оформлення видаткової накладної.

На підтвердження виконання вказаних умов договору, позивачем також не надано суду документів, що підтверджують транспортування, складування товару вказаної в договорі продукції.

З наданого відповідачем в підтвердження своєї позиції акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС «Про результати документальної перевірки ТОВ «Компанія «Благотранс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з квітня 2010 року по червень 2011 року» від 02.09.2011 року № 974/3/23-40-33594278, також вбачається, що у ТОВ «Компанія «Благотранс» відсутні основні засоби, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Відповідно до довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві складає 1 особа.

Колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «Компанія «Благотранс» до перевірки не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ по операціям придбання і продажу товарів, робіт, послуг, що свідчить про відсутність поставок товарів (робіт, послуг) від підприємств-постачальників, фактів передачі товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям, відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за березень 2011 року.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції щодо безпідставного посилання позивача на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 року, якою позовні вимоги ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» задоволено повністю та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва щодо проведення документальної невиїзної перевірки за результатами якої було складено Акт від 02.08.2011 р. № 876/3/23-40-34181587 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за грудень 2010 року, січень, лютий, квітень 2011 року», з огляду на наступне.

З матеріалів вказаної справи вбачається, що зазначеними судовими рішеннями протиправними визнано тільки дії податкової інспекції щодо проведення перевірки, а не висновки, викладені в акті перевірки (акті зустрічної звірки).

Суд вважає, у вказаній справі відповідачем, який заперечував проти позову, надано належні та допустимі докази, які спростовують преюдиційні обставини судового рішення.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З аналізу наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийнято правомірне рішення, оскільки позивачем не підтверджено витрати на придбання послуг належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, а тому податковим органом правомірно збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Макрохім» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Макрохім» до Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податку Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2012 року №0000214030 - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Беспалов О.О.

Суддя Парінов А.Б.

Повний текст ухвали виготовлено 12 квітня 2013 року

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.