Ухвала

від 29.08.2013 по справі 2а-13226/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13226/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., при секретарі Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Макрохім» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство «Макрохім» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000214030 від 01 червня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2013 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Макрохім» задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби № 257 від 17 квітня 2012 року та відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, посадові особи відповідача здійснили позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Макрохім» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» за січень, травень 2011 року та ТОВ «Компанія «Благотранс» за березень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 410/40-30/24720905 від 14 травня 2012 року, згідно з висновками якого правочини з придбання товарів, здійснені ПрАТ «Макрохім» з ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» за січень, травень 2011 року та з ТОВ «Компанія «Благотранс» за березень 2011 року визнані нікчемними, а тому позивачем порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6 067 034,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000214030 від 01 червня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 100 551,00 грн., в т.ч. основний платіж - 6 067 034,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3 033 517,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ «Макрохім» (покупець) та ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 04 січня 2011 року, згідно з умовами якого продавець зобов'язаний передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію та лабораторне обладнання в асортименті, за ціною та у кількості визначених у видаткових накладних до договору на загальну суму 7 167 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 194 500,00 грн.

Крім того, між ПрАТ «Макрохім» (покупець) та ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 04 травня 2011 року, згідно з умовами якого продавець зобов'язаний передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію та лабораторне обладнання в асортименті, за ціною та у кількості визначених у видаткових накладних до договору на загальну суму 10 473 095,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 745 515,83 грн.

Факт виконання укладених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними.

Розрахунки за укладеними договорами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи, а також платіжними дорученнями.

Також, між ПрАТ «Макрохім» та ТОВ «Компанія Благотранс» укладено договір купівлі-продажу від 01 березня 2011 року щодо придбання хімічної продукції та лабораторного обладнання в асортименті, за ціною та у кількості визначених у видаткових накладних до договору на загальну суму 18 762 107,79 грн., в т.ч. ПДВ 3 127 017,97 грн.

Факт виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними.

Розрахунки за укладеним договором здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи, а також платіжними дорученнями.

З матеріалів справи вбачається, що розвантаження товару за умовами укладених договорів здійснювалось ПрАТ «Макрохім», в обґрунтування чого в матеріалах справи наявні докази достатньої кількості співробітників у штаті товариства, а також наявності спецтехніки (електро-, газо- та автонавантажувачів, візків, штабелерів), що підтверджується наступними документами: - свідоцтво про реєстрацію електронавантажувачів, електроштабелерів, автонавантажувачів, які належать на праві власності ПрАТ «Макрохім»; - дозволи територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві на право експлуатувати технологічні транспортні засоби; - видаткові накладні щодо придбання спецтехніки у ТОВ «Юнгхайнріх Ліфт Трак»; - штатний розклад ПрАТ «Макрохім» станом на 01 липня 2011 року, згідно з яким чисельність працівників складає 318 осіб, серед яких: 17 водіїв автотранспортних засобів, 31 водій-експедитор, 14 водіїв, 9 водіїв електронавантажувачів, 5 водіїв автонавантажувачів, 20 вантажників; - податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за 2011 рік, згідно з яким за вказаний період у штаті ПрАТ «Макрохім» працювало 337 працівників.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, зберігання товару здійснювалось у складському приміщенні за адресою: м. Бровари, вул. Щолківська, 8, загальною площею 5 065,2 кв.м., яке позивач орендує у ТОВ «Хімлогістика» на підставі договору оренди № 5 від 01 січня 2011 року.

Крім того, товар, придбаний у ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» та ТОВ «Компанія Благотранс» реалізований позивачем контрагентам-покупцям, на підтвердження чого у матеріалах справи наявні копії первинних документів, а саме: видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за грудень 2010 року - червень 2011 року» № 876/3/23-40-34181587 від 02 серпня 2011 року, у ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року у справі № 2а-6136/11/1070 дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо проведення документальної невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт № 876/3/23-40-36959317 від 02 серпня 2011 року, визнані протиправними.

Згідно з актом ДПІ у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби «Про результати документальної перевірки ТОВ «Компанія «Благотранс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з квітня 2010 року по червень 2011 року» № 974/3/23-40-33594278 від 02 вересня 2011 року, у ТОВ «Компанія «Благотранс» відсутні основні засоби, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0000214030 від 01 червня 2012 року, оскільки сума податкового кредиту за відповідний період підтверджується відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З приводу висновків податкового органу в акті перевірки щодо нікчемності правочинів колегія суддів зазначає, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Макрохім» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2013 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 03 вересня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.