Постанова

від 24.02.2009 по справі 2/398

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/398

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.02.2009  року                                                            Справа № 2/398

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                              Семендяєвої І.В.

суддів                                                  Баннової Т.М.

                                                  Парамонової Т.Ф.

за присутністю секретаря

судового засідання                              Антонової І.В.

та представників сторін:

від позивача                                        - Стебницький В.Г., довіреність б/н від 10.01.09;

від відповідача                              - Соловйова Ю.Б., довіреність б/н від 12.01.09,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                               Приватної автофірми „Комфорт”, м. Донецьк

на ухвалу          

господарського суду           Луганської області

від                                                   16.01.09

у справі                                         № 2/398 (суддя Мінська Т.М.)

за позовом                                        Приватної автофірми „Комфорт”, м. Донецьк                                                      

до відповідача                              Закритого акціонерного товариства „Луганський  

                                                      ливарно-механічний завод”, м. Луганськ

про                                                   стягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою арбітражного суду  Луганської області від 08.06.99  по справі  № 2/398 було порушено провадження за позовом приватної автофірми „Комфорт”, м. Донецьк (далі за текстом –ПА „Комфорт”, позивач) до Закритого акціонерного товариства „Луганський ливарно-механічний завод”, м. Луганськ (далі за текстом –ЗАТ „ЛЛМЗ”, відповідач) про стягнення 62899 грн. 17 коп.

Рішенням арбітражного суду Луганської області від 05.08.99 по справі  № 2/398 з відповідача на користь позивача стягнуто 114275 грн. 31 коп. неустойки, 5713 грн. 76 коп. державного мита.

Заявою № 380 від 16.12.99 позивач надав  суду заяву про зміну способу та порядку виконання  рішення арбітражного суду № 2/398, звернувши стягнення заборгованості на майно відповідача, оскільки направлений платіжний документ для списання суми боргу не виконується, внаслідок відсутності на рахунку відповідача коштів.

Ухвалою арбітражного  суду  Луганської області від 13.01.00 дану заяву позивача було задоволено. Звернуто стягнення заборгованості у сумі 119989 грн.  07 коп.  на майно відповідача.

Державною виконавчою службою Артемівського району м. Луганська постановою від 08.02.00 було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу арбітражного суду Луганської області від 13.01.00 по справі  № 2/398.

08.02.00 державною виконавчою службою був складений акт опису і арешту  майна по  виконанню вищевказаного наказу, а  постановою державної виконавчої служби Артемівського району м. Луганська від 24.03.00 було зупинено виконавче провадження до розгляду питання по суті у зв'язку  із надходженням  24.03.00 до Артемівського РВДВС м. Луганська повідомлення Артемівського райсуду м. Луганська про подання до Артемівського  райсуду  заяви про виключення майна з акту опису та арешту від 08.02.00 від ЗАТ „ЛЛМЗ”.

10.03.00  до арбітражного суду Луганської області  відповідачем було надано заяву  № 323 від 09.03.00 про відстрочення виконання  ухвали арбітражного суду  від 13.01.00 про звернення стягнення заборгованості  строком на  два місяці, яка  була задоволена  ухвалою  суду від  4-7.04.00. Арбітражним судом 4-7.04.00 було видано новий наказ, яким  було звернуто стягнення заборгованості  у сумі 119989 грн. 07 коп. на майно ЗАТ „ЛЛМЗ”, термін  пред'явлення наказу до виконання  з 07 червня по 07 вересня 2000 року.

05.01.09 ЗАТ „ЛЛМЗ” звернулося до господарського суду Луганської області із заявою № 1373 від 26.12.08 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Свою заяву він обґрунтовує тим, що  18.03.03 господарським судом Луганської області було порушено справу № 11/64б про банкрутство ЗАТ „ЛЛМЗ”. На момент опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство та про термін подання заяв кредиторів в офіційному друкованому органі (Голос України № 85 від 08.05.03)  продовжувало  існувати зобов'язання  ЗАТ „ЛЛМЗ” перед ПА „Комфорт”, що ґрунтувалися на наказі № 2/398, оскільки виконання даного наказу не було проведено, а ПА „Комфорт”, згідно Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, є конкурсним кредитором. Оскільки  ухвалою господарського суду  Луганської області від 09.01.04  по справі 11/64б був затверджений реєстр вимог кредиторів, вимоги тих конкурсних кредиторів, які були заявлені після  закінчення строку, встановленого для їх подання або не заявлені взагалі, судом не розглядаються і вважаються погашеними, а тому, вимоги ПА „Комфорт” до ЗАТ „ЛЛМЗ” вважаються погашеними.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.01.09 заяву  № 1373 від 26.12.08 про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу арбітражного  суду Луганської області від 04.04.2000р. № 2/398  про стягнення з ЗАТ „ЛЛМЗ” на користь  ПА „Комфорт” грошових коштів в  сумі  119 989 грн. 07  коп. і зупинення  стягнення  задоволено частково. Визнано таким,  що не підлягає  виконанню  наказ  арбітражного  суду Луганської області від 04.04.00 № 2/398 про стягнення з ЗАТ „ЛЛМЗ” на  користь  ПА „Комфорт” грошових коштів в  сумі  119 989 грн. 07  коп.;  решту  вимог по заяві  було  відхилено.  

Дану ухвалу мотивовано ч. ч. 2, 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу;  абз. 6 ч. 1 ст. 1,  п. п. 1, 2 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Не погоджуючись з винесеною судом першої інстанції ухвалою, позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 8 від 26.01.09, якою просить визнати ухвалу господарського суду Луганської області від 16.01.09 по справі № 2/398  такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права та такою, яка не відповідає процесуальному документу згідно вимог Господарського процесуального кодексу України та скасувати її.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, заявник посилається  на те, що господарським судом були порушені:

-  норми процесуального права, оскільки  ухвалу  господарського суду  від 08.01.09 по справі № 2/398 ним було отримано лише 19.01.09 і він не зміг скористатись  своїми процесуальними правами;   

- норми матеріального права, оскільки  усі заперечення на заяву ЗАТ „ЛЛМЗ” від 26.12.08 були надані ПА „Комфорт” у відзиві № 7 від 20.01.09; у мотивувальній частині ухвали господарського суду Луганської області від 16.01.09 судом було помилково встановлено обставини справи, посилаючись на абз. 6  ч. 1 ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а сама ухвала взагалі не відповідає  вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням голови суду від 05.02.09 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Семендяєва І.В., судді –Баннова Т.М.., Парамонова Т.Ф.

Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 05.02.09 прийняв до провадження апеляційну скаргу позивача.

Клопотаннями від 17.02.09 № 11 та від 24.02.09 № 14 позивач залучив до матеріалів справи витребувані ухвалою апеляційного господарським суду від 05.02.09 документи, а також  залучив до матеріалів справи копію повідомлення про злочин  № 13 від 24.02.09, яке було направлено  ним до прокуратури Луганської області.

Відповідач 24.02.09 надав  апеляційному господарському суду відзив від 24.02.09 б/н  на апеляційну скаргу, яким з вказаною апеляційною скаргою позивача не погоджується.

Частиною 2 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За змістом ст. 101 вказаного Кодексу у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

05.08.99  арбітражним судом Луганської області по справі  № 2/398  задоволено частково позов  та стягнуто з ЗАТ „ЛЛМЗ” на користь позивача грошові  кошти   сумі  114 275 грн. 31 коп.  і  судові  витрати в сумі  5713 грн. 76 коп.  та  видано  відповідний  наказ.

Ухвалою арбітражного суду Луганської області по справі  № 2/398  від 04.04.00  за заявою  відповідача  відстрочено виконання  рішення  та  видано наказ № 2/398 від 04.04.00.  

15.09.00 відкрито виконавче провадження за наказом  № 2/398 від 04.04.00.

На даний час наказ арбітражного суду Луганської області  № 2/398 від 04.04.00 не виконаний.

В той же час ухвалою господарського суду Луганської області  від 18.03.03 по справі № 11/64б  порушено провадження  у справі про банкрутство  ЗАТ „ЛЛМЗ”.  08.05.03  в газеті „Голос України” №  85(3085)    опубліковано оголошення  про порушення  справи  № 11/64б  про банкрутство  ЗАТ „ЛЛМЗ”, 03.06.03 здійснено публікацію –уточнення до вищевказаного оголошення. Ухвалою господарського суду Луганської області  від 09.01.04 по справі № 11/64б затверджено реєстр  вимог кредиторів по справі п. 2 даної ухвали  вимоги  конкурсних кредиторів, які  заявлені  після закінчення строку, встановленого для їх подання,  або не заявлені  взагалі, визнані  погашеними.

Місцевий господарський суд  обґрунтовано зазначив про те, що  позивач відносно до вказаної  справи про банкрутство є конкурсним кредитором.

У ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено поняття конкурсного  кредитора, за яким  конкурсні кредитори – це кредитори, за  вимогами  до  боржника, які виникли до порушення провадження у справі  про  банкрутство  та  вимоги  яких не забезпечені заставою майна боржника. До  конкурсних  кредиторів  відносяться  також кредитори,  вимоги   яких  до   боржника   виникли   внаслідок правонаступництва  за  умови  виникнення  таких вимог до порушення провадження   у   справі  про  банкрутство.

Кредитори  за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, які протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Грошові вимоги позивача,   підтверджені рішенням  арбітражного  суду Луганської області від 05.08.99  у справі № 2/398  та виданими на його підставі судовими наказами,   виникли до порушення ухвалою господарського суду Луганської області від 18.03.03  провадження у справі № 11/64б про банкрутство  відповідача.  

Оскільки, відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” позивач за вказаними вимогами є конкурсним кредитором і  відповідно до п. 1 ст. 14 даного Закону був зобов'язаний, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують –рішення суду, наказ.  

Згідно до п. 2 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку,  встановленого для їх подання,  або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає  в  ухвалі,  якою  затверджує  реєстр  вимог  кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Оскільки зобов'язання  відповідача перед відповідачем в силу зазначених обставин є погашеними, існують підстави для визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 2  статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Згідно ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю  чи частково  у  зв'язку  з  його  припиненням добровільним  виконанням  боржником чи  іншою  особою або з інших причин,  господарський суд визнає  наказ  таким, що  не  підлягає виконанню  повністю або частково.  

З урахуванням вищевикладеного, згідно ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у відповідача  відсутній  обов'язок по   сплаті  заборгованості,  стягнутої  рішенням суду  по  даній  справі,  а тому, відповідно до положень ст. 117 Господарського процесуального кодексу України даний наказ не підлягає виконанню.

Такі ж правові позиції  викладені  в  постановах  Верховного суду  України  від  18.09.07  по справі   №  3/332,  від  02.10.07. по справі № 6/73.

Місцевий господарський суд  підставно зазначив, що вимога  про  зупинення   стягнення за  наказом  № 2/398 від 04.04.00  не підлягає  задоволенню, оскільки ч. 3 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом до розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. У даному ж випадку необхідність  зупинення стягнення за  наказом № 2/398 була відсутня, оскільки виконавче провадження  було зупинено 15.09.00 (а. с. 21) і відомості про його поновлення відсутні.

Ця  вимога  поглинається  визнанням наказу  таким, що не підлягає виконанню. Отже, заява  відповідача про  визнання наказу таким, що не підлягає  задоволенню, підлягає  задоволенню частково.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що  ПА „Комфорт” несвоєчасно була повідомлено про час та місце  судового засідання, слід  зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України  господарський  суд,  який  видав  наказ,  може  за  заявою стягувача  або  боржника  виправити  помилку,  допущену  при  його оформленні  або  видачі,  чи  визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та  стягнути на користь боржника безпідставно  одержане стягувачем за наказом. Господарський  суд  розглядає заяву в десятиденний строк. Дата судового засідання, в якому вирішуватиметься питання про виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, має встановлюватись з урахуванням того, що  передбачений ч. 3 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк визначається з наступного дня після винесення ухвали про призначення відповідного судового засідання.

Про розгляд заяви суд повідомляє боржника і стягувача шляхом надіслання ухвали із зазначенням дати і місця розгляду заяви. Якщо боржник і стягувач належним чином повідомлені про час і  місце судового засідання з розгляду заяви, їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.  До розгляду заяви  господарський  суд  має  право своєю  ухвалою зупинити стягнення за наказом,  а також витребувати наказ.

Заява ЗАТ „ЛЛМЗ” № 1373 від 26.12.08 надійшла  до господарського суду  Луганської області  06.01.09 та була призначена до розгляду  відповідно до ч. 3 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України на 16.01.09.

Ухвала господарського суду від 08.01.09 у справі № 2/398 про призначення розгляду заяви була відправлена  учасникам судового процесу 09.01.09, згідно штампу господарського суду  Луганської області на зворотній стороні ухвали (а. с. 19).

Таким чином, строк для розгляду заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає  виконанню, обмежений часом і цей розгляд  не може бути відкладений на іншу дату.

Посилання заявника апеляційної скарги на порушення ст. 82 Господарського процесуального кодексу України при оформленні результатів розгляду заяви відповідача  про визнання наказу таким, що не підлягає  виконанню, є недоречним.

Відповідно до п. п. 4, 5 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю  чи  частково  у  зв'язку  з  його  припиненням добровільним  виконанням  боржником  чи  іншою  особою або з інших причин,  господарський суд визнає  наказ  таким,  що  не  підлягає виконанню  повністю або частково.  Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково,  господарський суд  одночасно на  вимогу  боржника  стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом. Ухвала господарського суду за результатами розгляду  заяви надсилається  стягувачеві  і боржнику у п'ятиденний строк з дня її винесення. Ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

В інформаційному листі Вищого господарського  суду України від 20.04.06 № 01-8/908 „Про Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо примусового проникнення до житла, виїмки та вилучення документів виконавчого провадження” зазначається, що згідно з ч. 5 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви  виноситься ухвала. Зміст зазначеної  ухвали має відповідати вимогам ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Отже за результатами розгляду заяви  про визнання наказу таким, що не підлягає  виконанню господарським судом Луганської області  вірно винесена саме ухвала, а не рішення.

Таким чином, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ухвала місцевого господарського суду, що оскаржується у даному випадку, ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Оскільки Господарський процесуальний кодекс України та Декрет Кабінету Міністрів України „Про державне мито” не передбачають сплати державного мита при зверненні з апеляційною скаргою на ухвали місцевого господарського суду, то сплачене заявником апеляційної скарги державне мито у розмірі 42 грн. 50 коп. до Державного бюджету України, про що свідчить доданий до матеріалів скарги оригінал квитанції б/н від 26.01.09, слід повернути.

Керуючись ст. ст. 43, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу приватної автофірми „Комфорт”, м. Донецьк № 8 від 26.01.09 на ухвалу господарського суду Луганської області від 16.01.09 по справі № 2/398 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Луганської області від 16.01.09 у справі     № 2/398 залишити без змін.

3. Повернути з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок Приватної автофірми „Комфорт”, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 52, ідентифікаційний код 13536664, помилково сплачене квитанцією б/н  від 26.01.09 державне мито у сумі 42 грн. 50 коп.

Підставою для повернення  державного мита  є  дана постанова та квитанція б/н  від 26.01.09.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                            І.В. Семендяєва

Суддя                                                                                 Т. М. Баннова

Суддя                                                                                Т.Ф. Парамонова