Постанова

від 17.04.2013 по справі 30/17-3094-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 30/17-3094-2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів Божок В.С., Корсака В.А., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргизаступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 у справі господарського суду Одеської області за позовом першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до 1.товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ", 2.товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум" про визнання недійсним договору, визнання права власності та зобов'язання передати будівлю

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився

-відповідача-1 -відповідача-2 -Генеральної прокуратури Українине з'явився не з'явився Баклан Н.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.10.2012 (головуючий: Рога Н.В., судді: Меденцев П.А., Цісельський О.В.) позов першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ" та товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум" задоволений в повному обсязі. Укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аурум" договір купівлі-продажу від 08.11.2010 адміністративної будівлі загальною площею 846,2 кв. м., розташованої за адресою: м. Одеса, провулок Валіховський, 10 - визнаний недійсним. За Одеською міською радою визнано право власності на названий об'єкт нерухомості та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Аурум" передати цю адміністративну будівлю Одеській міській раді.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2012 у справі № 30/17-3094-2011 - скасовано. Прийнято нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції заступником прокурора Одеської області подано касаційну скаргу в якій він просить постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Одеська міська рада, товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ" та товариство з обмеженою відповідальністю "Аурум" не скористались правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, не надіслали відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111 2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Одеська міська рада, товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ" та товариство з обмеженою відповідальністю "Аурум" не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Одеської області від 29.01.2009 у справі № 30/233-08-4851 за товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ" визнано право власності на нежитлову будівлю площею 425, 8 кв. м., що розташована за адресою: м. Одеса, провулок Валіховський, 10. Назване судове рішення набрало законної сили та 09.06.2009, відбулась державна реєстрація права власності на вказаний об'єкт нерухомості за товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ" відповідно до судового рішення від 29.01.2009.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.10.2010 у справі № 28/128-10-4365 за товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ" визнано право власності на нежитлову будівлю площею 846,2 кв. м., що розташована за адресою: м. Одеса, провулок Валіховський, 10. Назване судове рішення набрало законної сили та 29.10.2010, відбулась державна реєстрація права власності на вказаний об'єкт нерухомості за товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ" відповідно до судового рішення від 14.10.2010.

08.11.2010 товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ" і товариство з обмеженою відповідальністю "Аурум" уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 846,2 кв. м., що розташована за адресою: м. Одеса, провулок Валіховський, 10 та 15.03.2011 відбулась державна реєстрація права власності на названий об'єкт нерухомості за покупцем - товариством з обмеженою відповідальністю "Аурум" .

В подальшому, після укладення спірного договору, судове рішення від 29.01.2009 у справі № 30/233-08-4851 було скасовано постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2011, а судове рішення від 14.10.2010 у справі № 28/128-10-4365 було скасовано рішенням господарського суду Одеської області від 28.07.2011. В позові товариству з обмеженою відповідальністю "АРТ" щодо визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості - відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судами попередніх інстанцій, будівництво спірного об'єкту нерухомості здійснено товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ" на земельній ділянці, що належить на праві власності Одеській міській раді та ця ділянка не відводилася нею товариству з обмеженою відповідальністю "АРТ" з метою будівництва на ній будь-якого об'єкту нерухомості, або з будь-якою іншою метою. Будівництво спірного об'єкту нерухомості здійснено без належного дозволу та належним чином затвердженого проекту, тобто самочинно.

Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Визнавши право власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за Одеською міською радою, місцевий суд виходив лише з того, що це не порушує права інших осіб.

Але, при цьому суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги абз. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 331 ЦК України, відповідно до яких право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом.

Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, передбачена ч. 3 ст. 18 Закону України „Про основи містобудування", а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 22.09.2004 р. № 1243 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів. За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що самочинно збудований спірний об'єкт нерухомості в установленому законом порядку не прийнятий в експлуатацію до сьогоднішнього часу. Відсутні в матеріалах справи і належні та допустимі докази того, що при здійсненні самочинного будівництва забудовником були дотримані всі сучасні будівельні норми, правила і технології будівництва та цей об'єкт нерухомості не несе в собі загрози для навколишнього середовища і громадян, внаслідок чого підстави для визнання права власності на це будівництво за будь-якою особою, в тому числі і Одеською міською радою, відсутні.

В даному випадку власник земельної ділянки, на якій іншими особами було здійснено самовільне будівництво, не позбавлений можливості захистити свої порушені права і охоронювані законом інтереси власника земельної ділянки шляхом вчинення відповідного позову про знесення самочинного будівництва в порядку ч. 4 ст. 376 ЦК України. Укладення угод щодо відчуження самовільно побудованого об'єкту не є перешкодою для реалізації цього права.

У разі пошкодження або знищення майна Одеської міської ради або будь-якої іншої особи в процесі здійснення самочинного будівництва, зацікавлені особи не позбавлені можливості вирішити цей спір, але в порядку окремого судового провадження.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив в позові щодо визнання за Одеською міською радою права власності на спірний об'єкт нерухомості та його передачі територіальній громаді м. Одеси. Норми матеріального та процесуального права при цьому застосовані правильно.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним спірного договору купівлі - продажу слід зазначити, що Одеська міська рада не є стороною цієї угоди. Обраний прокурором спосіб захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів Одеської міської ради шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного об'єкту нерухомості від 08.11.2010 не приводить до їх відновлення. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, тобто, у даному випадку, покупець повинен повернути продавцю спірний об'єкт нерухомості, а останній зобов'язаний повернути отримані грошові кошти, що унеможливлює відновлення порушених прав Одеської міської ради, як власника земельної ділянки, внаслідок чого позовні вимоги прокурора в цій частині задоволенню не підлягають.

Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного законодавства, прийнято з повним з'ясуванням обставин справи. Норми матеріального та процесуального законодавства при цьому застосовані правильно. Підстав для задоволення касаційної скарги колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 у справі № 30/17-3094-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді В.А. Корсак

О.М. Сибіга